Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) опублікувало звіт щодо намірів та перспектив біженців, осіб, що повернулися в Україну та ВПО.
Хоча більшість біженців та ВПО все ще планують або сподіваються повернутися в Україну в майбутньому, спостерігається зростаюча непевність, в той час як переміщення триває.
Згідно з опитуванням, яке проводилося в січні-лютому, частка біженців, які планують або сподіваються повернутися в Україну в майбутньому, зменшилася порівняно з попереднім роком з 77% до 65%.
Водночас частка тих, хто не визначився щодо повернення, зросла з 18% до 24%, а тих, хто не має надії на повернення – з 5% до 11%.
Подібна тенденція спостерігається серед внутрішньо переміщених осіб, де частка тих, хто планує або сподівається повернутися в майбутньому, також зменшилася порівняно з попередній роком (з 84 до 72 відсотків), а збільшився відсоток тих, хто не визначився щодо повернення (з 9 до 12 відсотків), а також тих, хто повідомляє, що не має надії на повернення (з 7 до 15 відсотків).
Наміри щодо повернення відрізняються залежно від кількох факторів, зокрема: близькість приймаючих країн (для біженців); ситуація в місцях походження (наприклад, родичі та/або майно, що залишилося в Україні), демографічні характеристики/ вразливості (зокрема коефіцієнт залежності) і перспективи соціально-економічної інклюзії у приймаючих країнах або районах переміщення (наприклад, участь у ринку праці). Зокрема, більше ймовірно планують або сподівається повернутися такі біженці, які: розміщені в сусідніх з Україною країнах (75 відсотків) порівняно з тими, хто живе в інших європейських країнах (62 відсотки); родом із Чернігівської, Херсонської чи Сумської областей (більше ніж 76 відсотків у кожній області), на відміну від Полтавської, Закарпатської чи Київської (60 відсотків або менше в кожній); ті, чий чоловік та/або сини/дочки все ще перебувають в Україні (72 відсотки) порівняно з тими, хто не має найближчих родичів (57 відсотків); ті, хто має цілий або частково пошкоджений будинок у місці свого походження (67 відсотків) порівняно з тими, хто не має житла (60 відсотків); домогосподарства, які складаються лише з людей похилого віку (79 відсотків) або мають більше ніж два утриманці на дорослого (76 відсотків), на відміну від тих, хто не має утриманців (61 відсоток); та тих, хто не працює в країні свого поточного перебування (77 відсотків) порівняно з тими, хто працює або шукає роботу (62 відсотки).
Переважна більшість біженців, які повернулися до місця свого походження, змогли повернутися до своєї попередньої власності або житла (92 відсотки). Серед тих, хто повернувся в інше місце, 27 відсотків повідомили, що їхнє попереднє житло було значно пошкоджене, а 13 відсотків були невпевнені щодо його становища.
Тільки 37 відсотків біженців, які повернулися, повідомляють, що почуваються в безпеці у своїх поточних місцях, хоча більша частка серед тих, хто повернувся в інше місце в порівнянні з тими, хто повернувся до місця свого походження (47 проти 33 відсотків).
Лише 27 відсотків біженців, які повернулися, повідомили, що можуть покрити всі або більшість своїх основних потреб, хоча це стосується 47 відсотків біженців, які повернулися, які зараз проживають у Києві.
Згідно з оновленими даними ООН, кількість українських біженців у Європі на 15 лютого цього року оцінювали в 6,004 млн, а загалом у світі – в 6,480 млн.
Аналіз базується на інтерв’ю, проведених у січні-лютому 2024 року у близько 4 000 сімей біженців по всій Європі, 4 800 домогосподарств ВПО в Україні та близько 1 100 домогосподарствами біженців, які повернулися в Україну.
Нагадаємо, раніше Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова спрогнозувала, що 2 млн осіб, які виїхали з України з моменту повномасштабного вторгнення, серед яких преважно жінки та діти, можуть не повернутися назад.