Німеччина вже два роки перебуває на етапі Zeitenwende — "переломного моменту" в обороні, проголошеного канцлером Олафом Шольцем у 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Відтоді вона збільшила витрати на оборону на мільярди євро. Але набагато менше уваги, ніж нове спорядження й боєприпаси, привертає проблема людських ресурсів.
При чисельності 181 тисячі військовослужбовців, німецькій армії не вистачає щонайменше 20 тисяч солдатів для виконання поточного мандату, який, за словами військового керівництва, необхідний для виконання завдань. Цей дефіцит є одним з найбільших в Європі, але дані Міжнародного інституту стратегічних досліджень показують, що він не єдиний, пише Financial Times.
Протягом останнього десятиліття Велика Британія щороку не виконує свої річні плани з набору військовослужбовців, а минулого року її сухопутні війська втратили 4 тисячі солдатів. Французькі збройні сили, найбільші в Європі, налічують 203 850 чоловіків і жінок, все ще не досягли необхідної, за словами генералів, чисельності й скоротилися на 8% з 2014 року. В Італії чисельність збройних сил скоротилась з 200 тисяч десять років тому до 160 900 сьогодні.
На папері європейські союзники по НАТО мають 1,9 мільйона військовослужбовців — на перший погляд, цього достатньо, щоб протистояти Росії (1,1 мільйона солдатів і 1,5 мільйона резервістів). Але в реальності європейським країнам НАТО буде важко залучити до конфлікту понад 300 тисяч військовослужбовців — і навіть тоді це займе місяці підготовки, кажуть аналітики FT.
Франція і Велика Британія є найсильнішими військовими силами в Європі, але їхні збройні сили розраховані на швидке розгортання та виконання конкретних місій в інших країнах або регіонах, а не на довготривалу присутність на місці конфлікту.
"Обидві країни зараз адаптуються, намагаючись позиціонувати себе для протидії російській загрозі, яка докорінно перевернула уявлення західних країн про те, до якої війни вони повинні бути готові. Але дехто побоюється, що вони все ще занадто зациклені на минулому досвіді й сприймають свій менший розмір [військових сил] як незмінну реальність", — йдеться в газеті.
Якщо більше європейців не обиратимуть військову кар'єру, їхні уряди можуть шукати інші способи залучити їх до служби. Цієї весни міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус запропонував свою велику ідею: щоб розв'язувати проблему дефіциту військ, Німеччина повинна розглянути можливість введення призову в тій чи іншій формі.
Берлін пропонує розіслати анкету всім 18-річним німецьким чоловікам — близько 400 тисяч щорічно — з питанням про їхню готовність пройти військову службу і про їхні навички. Менша кількість з них потім буде зобов'язана взяти участь у зборах для потенційного відбору — близько 40 тисяч на рік, сподіваються в міністерстві оборони.
Нідерланди також нещодавно висунули ідею гібридної моделі призову: наступного року вони сподіваються набрати 2000 осіб на "рік служби" на основі тих, кого вони визначать як потенційних військовозобов'язаних за допомогою обов'язкової анкети, яку вони розсилають молодим людям, коли їм виповнюється 17 років.
І німецький, і голландський підходи базуються на тому, що фахівці з оборонного планування почали називати "скандинавською моделлю" призову на строкову службу. У Норвегії та Швеції вибіркові моделі загального військового обов'язку виявилися дуже успішними.
Експерти кажуть, що призов — навіть успішні гібридні моделі — ніколи не буде вичерпним рішенням, і натомість оборонні й військові чиновники повинні ширше поглянути на те, як зробити військову кар'єру більш привабливою. Однією з причин успіху моделі в Норвегії і Швеції є те, що регулярна військова кар'єра там вважається цінною і престижною, каже Гранд, колишній посадовець НАТО.
"Проте спершу багатьом європейським військовим треба навчитись основам. На всьому континенті особливо гостро стоїть одна проблема: житло", — зазначає Financial Times.
У своєму щорічному звіті про стан німецької армії парламентський комісар Єва Хьогль написала цього року, що казарми по всій країні перебувають у напівзруйнованому стані. На деяких базах, зазначила вона, військовослужбовці навіть змушені платити за Wi-Fi погодинно. У Британії ситуація схожа.
Одним з найскладніших для розуміння, але потенційно вирішальних чинників у зв'язку з загрозами з боку Росії, а в умовах більш масштабної війни — є роль патріотизму в розбудові збройних сил. Європейські суспільства ставляться до своїх збройних сил по-різному: у Польщі, наприклад, військові кажуть, що довга історія російської агресії, яку пережила країна, є потужним мотивом для набору на військову службу.
Схожа ситуація і в країнах Балтії, де побоювання щодо російського реваншизму є настільки ж глибокими. Проте це все ж таки винятки з правил. У сусідній Німеччині Пісторіус піддався жорсткій критиці за те, що неодноразово заявляв, що суспільство має стати "готовим до війни".
Раніше Politico писало, що молодь в США та в Європі не бажає воювати навіть за свої власні країни. Вони не готові протистояти тиранії.