Французького президента Еммануеля Макрона можна прирівняти до Кассандри. Первісна троянська жриця з таким ім'ям була приречена пророкувати катастрофи, але їй ніколи не вірили. Чи стане такою доля президента Франції після його попередження про те, що Заходу, можливо, доведеться втрутитися, щоб врятувати Україну, якщо Росія зробить військовий прорив покаже час, пише The Telegraph.
"Повідомляється, що Макрон показав карти нинішнього поля бою в Україні лідерам французьких опозиційних партій, щоб проілюструвати їм точки потенційного російського наступу. При цьому він заявив, що не повинно бути "більше червоних ліній" щодо залучення Франції, навіть натякнувши — як наслідок — що західним військовим, можливо, доведеться ступити на українську землю", — зазначає видання.
Чи не перебільшив він, можливо, з внутрішньополітичних міркувань? Це, безумовно, вражаючий поворот у порівнянні з ранньою позицією Макрона щодо війни. Здається, зараз він говорить те, що раніше вважалося немислимим.
Сьогодні навіть Британія, яка підтримує Україну з лютого 2022 року, ухиляється від будь-чого, що нагадує більш пряме втручання, а голова МЗС Британії Девід Кемерон на початку тижня закликав Європу приборкати війни в Україні та Газі, щоб привести ці кризи до "найкращого можливого стану" до президентських виборів у США.
Немає жодних сумнівів, що підтримка України має залишатися головним пріоритетом для європейських країн для стримування подальшої російської агресії. Чому б інакше Фінляндія та Швеція обрали цей момент у своїй історії для вступу до НАТО? Наразі не існує очевидних можливостей для врегулювання української війни шляхом переговорів — заявлені цілі президентів Путіна і Зеленського залишаються взаємно непримиренними.
Нестача боєприпасів серед українських військових дала Росії можливість просунутися вперед. На цьому тлі позиція Макрона зрозуміла.
Однією з проблем під час війни в Україні було те, що НАТО занадто чітко говорило про те, чого воно не робитиме, замість того, щоб говорити про те, що робитиме. Це значною мірою пов'язано з відкрито висловленими побоюваннями щодо того, якою буде відповідь Росії, якщо Захід зайде надто далеко в ескалації. Макрон має рацію, намагаючись перехопити стратегічну ініціативу у росіян в рамках своєї теорії "стратегічної амбівалентності", навіть якщо дехто буде сперечатися з конкретним курсом дій, який він запропонував.
"Однак, якою б привабливою не була його риторика, завжди існує небезпека, що вона може обернутися проти нього, так само, як витік інформації в Німеччині про надання Україні ракет Taurus став серйозною помилкою. Одне лише припущення про те, що західні війська вже перебувають в Україні, або про можливість їхнього розгортання там з навчальною чи бойовою метою, ризикує зіграти на руку Путіну", — вважає видання.