Якщо не буде великої несподіванки, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, схоже, здобуде перемогу у другому турі виборів. І, як не дивно, дехто в ЄС за такого сценарію відчує полегшення.
При цьому, в Євросоюзі зростає занепокоєння через можливість перемоги головного суперника Ердогана Кемаля Киличдароглу. Адже якщо він стане новим президентом, то спробує переосмислити відносини з ЄС. Це не лише включатиме вдосконалення Митного союзу та угоду про лібералізацію візового режиму, але й, можливо, спробу перезапустити давно заморожені переговори про вступ Туреччини до Євросоюзу. Однак, як сказав Politico високопоставлений європейський чиновник, неможливо уявити, що ЄС зможе прийняти і Туреччину, і Україну.
Час можливої перемоги Киличдароглу і його пропозиції щодо перезавантаження відносин був би неймовірно незручним для ЄС, оскільки це може статися саме в той момент, коли столиці блоку починають чіткіше обговорювати та усвідомлювати глибокі наслідки потенційного вступу України до ЄС.
Насправді, європейські лідери, швидше за все, офіційно відкриють переговори про вступ з Києвом на своєму саміті в грудні.
Серед високопосадовців ЄС існує занепокоєння, що прагнення Киличдароглу активізувати переговори про вступ Туреччини може ускладнити дуже чутливі дебати щодо розширення блоку та прийняття України, навіть попри те, що Київ користується значно ширшою політичною підтримкою, ніж Анкара, у питанні членства.
Це пов'язано з тим, що дехто у Брюсселі, як і в багатьох столицях ЄС, вважає, що ціною прийняття України разом із країнами Західних Балкан до ЄС може стати необхідність чіткого усвідомлення, що Туреччина ніколи не приєднається до Євросоюзу.
«У якийсь момент нам доведеться дати зрозуміти, що Україна і Західні Балкани - це останнє розширення. Неможливо уявити, що ЄС зможе прийняти і Туреччину, і Україну. Ринок цього не витримає», - сказав виданню європейський високопосадовець на умовах анонімності.
А через агресивну війну Росії питання вступу України набуває ще більшого імпульсу. Дійсно, навіть якщо це буде реалізовано протягом десятиліття або двох, прийняття Києва до блоку зараз розглядається як геополітична необхідність.
«Україна дійсно змінює правила гри, коли йдеться про Туреччину», - сказав один високопоставлений чиновник ЄС.
Публічно лідери ЄС, звичайно, вітатимуть потенційне президентство Киличдароглу, якщо він переможе на виборах. Вони також підтримали б його програму реформ і продемонстрували б бажання працювати з ним більш конструктивно. Але війна РФ проти України зробила Туреччину менш пріоритетною для блоку - жертвою не лише давніх застережень і упереджень ЄС, а й геополітичних імперативів.
Отже, якщо Киличдароглу переможе на виборах 28 травня, країни ЄС, ймовірно, включать Туреччину до порядку денного свого червневого саміту, щоб окреслити стратегію.
Але результат цієї дискусії вже зрозумілий: ЄС ховатиметься за «конструктивною невизначеністю». Це означає, що в разі перемоги опозиції в Туреччині переговори про вступ, ймовірно, будуть відновлені, але з усвідомленням того, що вони залишаться відкритими. І замість того, щоб відверто відкинути підхід Киличдароглу, обидві сторони зосередяться на вужчому, короткостроковому «позитивному порядку денному».
Інакше кажучи, жорсткі, амбітні обіцянки перезавантажити відносини малоймовірні. Але ЄС має бути обережним у своїх бажаннях щодо Туреччини, зазначає видання.
Хоча це правда, що в разі перемоги Ердогана вдасться уникнути складних дебатів щодо політики розширення блоку, і відносини знову повернуться до звичної схеми, яку обидві сторони знають і розуміють, багато викликів залишаться і, ймовірно, зростуть під час його подальшого президентства.
У дуже короткостроковій перспективі відносини ЄС та Туреччини, ймовірно, будуть спокійними. Брюссель визначить пріоритетом надання фінансової допомоги у розмірі семи мільярдів доларів для відновлення країни після руйнівних землетрусів, тоді як Анкара буде більш сприйнятливою до зростання тиску з боку ЄС і США щодо проблеми обходу антиросійських санкцій.
Зусилля Ердогана, спрямовані на збереження зернової угоди між Росією та Україною, також будуть вітатися в Європі. І хоча Анкара докорятиме ЄС за те, що він не робить більше, вона все одно працюватиме з Брюсселем, щоб забезпечити мільярди євро на допомогу 3,5 мільйона сирійських біженців, які наразі перебувають у Туреччині.
Але насправді Киличдароглу виявиться ще більш сприйнятливим до питання припинення обходу антиросійських санкцій. І він також ймовірно, подвоїть зусилля, спрямовані на захист зернової угоди.
Крім того, за Киличдароглу Анкара набагато конструктивніше співпрацюватиме з Брюсселем у питанні врегулювання ситуації з сирійськими біженцями.
Але в середньостроковій і довгостроковій перспективах, якщо Ердоган дійсно переможе, подальший відступ від демократії і геополітичні інтереси суттєво посилять напруженість. Переговори про вступ Туреччини до ЄС залишаться замороженими, оновлення міграційного пакту 2016 року або виконання деяких його пунктів також буде малоймовірним, Брюссель і надалі відмовлятиме турецьким громадянам у безвізовому в'їзді, а також не буде жодних зрушень у питанні оновлення Митного союзу між ЄС і Туреччиною від 1995 року. Натомість відносини сторін, що перебувають у стані стагнації, лише погіршуватимуться.
Двосторонні суперечки між Туреччиною і членами ЄС Грецією та Кіпром, також ризикують розпалити напруженість між Анкарою і блоком, що ризикує стати передвісником чергової спроби Ердогана використати біженців і мігрантів проти Європи. Це також може призвести до посилення військової напруженості, особливо якщо Туреччина відновить пошуки нафти та газу у спірних водах.
Загалом, вибори в Туреччині продемонстрували відсутність чіткої політики ЄС щодо Анкари, пише видання.
Туреччина є кандидатом на вступ до ЄС з 1999 року. У 2005 році розпочалися переговори про членство, однак їх призупинили у 2016 році через політичні розбіжності та критику з боку ЄС щодо порушення в Туреччині прав людини і принципів демократії. Зараз переговори фактично заморожені.
Лідери ЄС на саміті у червні минулого року підтримали надання статусу кандидата у члени ЄС Україні та Молдові. Попередню «усну оцінку» Єврокомісії щодо прогресу України у євроінтеграційних реформах, необхідних для початку переговорів про вступ в ЄС, ймовірно, оприлюднять у червні.
Очільники європейських інституцій стримано висловлюються щодо часових рамок вступу України і підкреслюють, що процедура не передбачає чітких хронологічних меж різних етапів, а швидкість вступу залежить від темпів і якості реформ країни-кандидата.
Про що говорить перша оцінка Єврокомісії щодо готовності України до приєднання до ЄС, дізнайтеся зі статті експерток Українського центру європейської політики Любові Акуленко і Сніжани Дяченко «Як Україні швидше вступити до ЄС: кілька речей, які потрібно знати».