Багаторічна боротьба Польщі за право голосу в європейському керівництві, можливо, нарешті, набирає обертів завдяки відродженню "Веймарського трикутника", який давно перестав діяти, — дипломатичного договору, що об'єднує Варшаву з Німеччиною і Францією в регулярному діалозі з питань ЄС. Коли польський прем'єр-міністр Дональд Туск приєднався до канцлера Німеччини Олафа Шольца та президента Франції Емманюеля Макрона в демонстрації єдності в Берліні минулої п'ятниці 15 березня, вони вдихнули нове політичне життя у формат, що має нереалізований потенціал для об'єднання Північної, Південної та Центральної Європи навколо спільного порядку денного — особливо щодо підтримки України у війні з Росією, повідомляє The Guardian.
"Три лідера виходять з абсолютно різних відправних точок. Польща поспішає переозброїтися і надати допомогу Україні. Шольц упирається і відмовляється надати Києву найпотужніші крилаті ракети дальнього радіусу дії Німеччини, а Макрон раптово перетворився на найвідвертішого союзника Володимира Зеленського, незважаючи на те що Париж значно відстає від Берліна за обсягом військової допомоги", — вважає видання.
Відносини між Францією і Німеччиною, які тривалий час були провідною парою ЄС, зараз напружені як ніколи, а внутрішня політика тягне їх у протилежні сторони. Дуже обережному Шольцу доводиться керувати розколотою коаліцією, до якої входять пацифісти з його власної Соціал-демократичної партії, а нова позиція Макрона почасти є спробою поставити підніжку зростаючій ультраправій опозиції його центристського уряду меншини.
Як пояснює The Guardian, в останнє десятиліття Веймарський трикутник більше нагадував сумнозвісний Бермудський трикутник — порожнечу, в якій безслідно зникають політичні ініціативи. Здебільшого тому, що попередній польський уряд, очолюваний консервативно-націоналістичною партією "Право і справедливість" Ярослава Качинського, проводив свій час, ворогуючи з Берліном і Парижем з усіх питань — від верховенства закону до контрактів на поставку зброї, боротьби з кліматичною кризою, відносин із Росією і вимог про репарації за Другу світову війну.
У Берліні та Парижі довгий час вважали поляків занадто стурбованими щодо Росії й занадто близькими до США. Озираючись назад, Макрон торік визнав, що Франції варто було б більше прислухатися до думки центральної Європи.
Хоча французькі та німецькі лідери й міністри регулярно проводили зустрічі у "веймарському форматі" зі своїми польськими колегами, західні країни не були сприйнятливі до попереджень Польщі про загрозу, що насувається з боку ревізіоністської Росії. Наполегливе прагнення Німеччини до тісніших енергетичних зв'язків із Москвою, в обхід Польщі та України, було типовим проявом цієї нездатності слухати.
"За іронією долі, Туску тепер доводиться заспокоювати напружені стосунки між Парижем і Берліном, які публічно сваряться з приводу ступеня прихильності до України, а також європейських оборонних закупівель, ядерної енергії та загальних запозичень ЄС, що ускладнює ухвалення рішень у період гострого геополітичного стресу", — пише The Guardian.