Лондон розчарований через те, що США не підтримують кандидатуру глави Міноборони Британії Бена Воллеса на посаду генсека НАТО. Британія вважає “поганим ходом” те, що Байден відмовився схвалити кандидатуру Воллеса, повідомляє The Telegraph із посиланням на урядові джерела.
Воллес був фаворитом серед багатьох країн НАТО, він міг би замінити Єнса Столтенберга, нинішнього генерального секретаря, наприкінці цього року.
Але сам Воллес визнав, що його амбіції стати новим генсеком НАТО, які він неодноразово висловлював публічно, "не реалізуються".
Союзники Воллеса розповіли в інтерв'ю The Telegraph, що його амбіції були зірвані після того, як президент США відмовився підтримати спробу глави Міноборони стати наступним генеральним секретарем. Існують побоювання, що ця відмова може зашкодити відносинам США та Британії.
Зараз здається ймовірним, що Столтенберга, колишнього прем'єр-міністра Норвегії, попросять відкласти відставку ще на 12 місяців, яка спочатку була запланована на кінець цього року.
"Ми повинні бути їхнім найближчим союзником. І ось що ми отримуємо. Що є, те є... але це погано для британсько-американських відносин. Вони зробили “поганий поворот” щодо Великої Британії, віддавши перевагу цій данській леді", - заявили джерела видання, говоривши про прем’єр-міністерку Данії Метте Фредеріксен.
Кажуть, що президент США спочатку віддавав перевагу Метте Фредеріксен, яку підтримують Франція і Німеччина.
Але одне джерело повідомило, що Байден змінив свою думку після того, як вона не “справила на нього враження” під час візиту до Вашингтона на початку цього місяця.
Генеральний секретар НАТО головує на зустрічах лідерів країн Альянсу, здійснює дипломатичну діяльність і наглядає за “армією” з чотирьох тисяч чиновників у Брюсселі.
Кандидатура Воллеса була популярною серед членів Альянсу завдяки його участі в гучній ролі Великої Британії у зміцненні рішучості НАТО після російського вторгнення в Україну. Колишній та чинний прем'єр-міністри Британії Борис Джонсон і Ріші Сунак підтримали амбіції глави Міноборони.
Однак йому довелося зіштовхнутися з нелегкою боротьбою, враховуючи, що європейські лідери на чолі з президентом Франції Еммануелем Макроном наполегливо лобіюють те, щоб наступним генсеком НАТО став представник країни ЄС.
The Telegraph пише, що рішення Байдена не підтримати кандидатуру Воллеса призвело до того, що міністр оборони вийшов із перегонів.
Британські високопосадовці "сильно розчаровані" рішенням США, яке, на їхню думку, надіслало неправильний сигнал союзникам.
Велика Британія - одна з семи серед 31 члена військового блоку, яка минулого року досягла своєї мети витратити два відсотки ВВП на оборону.
Із 31 члена лише США, Велика Британія, Греція, Польща і країни Балтії витрачають більше двох відсотків ВВП, але кілька великих країн не досягають цього показника. Минулого року цієї мети не досягли Німеччина, Франція та Італія.
"Нам краще стежити за майбутнім НАТО, оскільки може з'явитися більше країн, які захочуть відступити від двовідсоткового зобов'язання", - заявило джерело видання.
Не виключено, що ця проблема може також послабити підтримку США з боку Британії в інших міжнародних питаннях, в тому числі і в питанні Тайваню.
Джерела видання припустили, що підтримка прем'єра Данії вичерпалася, коли "вона провалила співбесіду" під час візиту до Вашингтона.
Джерело, близьке до Воллеса, погодилося з цією оцінкою, заявивши, що “зараз не час для аматорів".
Але замість того, щоб повернутися до кандидатури Воллеса, Байден, як вважається, переконав провідних європейських союзників, таких як Франція і Німеччина, погодитися відкласти рішення про заміну генсека на рік.
Воллес мав підтримку в країнах Східної Європи, які цінували роль Британії у боротьбі з російською агресією, але його кандидатуру не схвалюють Париж і Берлін, оскільки вони виступають за те, щоб новий генсек був представником країни ЄС.
Раніше повідомлялося, що союзники по НАТО розглядають можливість продовжити термін повноважень Столтенберга до саміту Альянсу у Вашингтоні наступного року. Цей крок, звичайно, дав би більше часу, щоб знайти заміну. Але наступний рік є також роком виборів до ЄС, відтак обрання нового генсека Альянсу може стати частиною політичної боротьби за те, хто керуватиме основними інституціями ЄС протягом наступних п’яти років.