Історія з угодою про розподіл продукції (УРП) щодо Юзівської площі дуже нагадує вже забуту історію з компанією "Венко Прикерченська". Зараз ми є свідками чергового витка її розвитку.
Ще на етапі підготовки дуже прозорого конкурсу з укладання УРП з Shell, коли дуже прозоро з держчастки намагалися відрізати (і таки майже відрізали) чималу частку на користь "СПК-Геосервіс", маловідомої приватної і дуже закритої компанії, ZN.UA запитувало: навіщо й кому це треба і вигідно? Падіння режиму Януковича підтвердило наші здогади й пояснило обережне мовчання Shell: навіть при такому розкладі інтереси Shell дотримувалися, а "виводили" майбутній прибуток із державної частки в УРП. Shell проект залишила, витративши на нього близько 80 млн дол. і не одержавши газ із першої пробуреної свердловини. Чи не виявляться сухими свердловини й у послідовників Shell? Чи не повториться ця історія, тільки вже з іншими її учасниками, і спробуємо розібратися.
"Замісники" Shell
З відходом Shell інтерес до Юзівської площі, схоже, не згаснув. 27 липня 2016 р. "Надра Юзівська" оголосила рішення конкурсної комісії, яким компанія "Юзгаз"/Yuzgaz (Нідерланди) була визнана переможцем конкурсу на залучення інвестора для пошуку й розробки вуглеводнів на Юзівській площі. Конкурс проводила компанія "Надра Юзівська", яка після виходу з проекту Shell є єдиним учасником угоди про розподіл продукції.
Проведення конкурсу й перемога в ньому невідомої до цього компанії "Юзгаз" викликали хвилю критики та обурення у громадськості й деяких ЗМІ. Основні претензії зводилися до того, що компанія-переможець "Юзгаз" була заснована лише за кілька тижнів до проведення конкурсу, а її засновники не мають досвіду пошуку й розробки родовищ газу, тим більше так званого нетрадиційного. Також викликають сумніви фінансові можливості "Юзгазу", які важко порівняти з можливостями Shell. Крім цього, конкурс пройшов тихо, без гучних заяв і презентацій, що посилило підозри в його непрозорості.
Зі свого боку, в "Надра Юзівська" здивовані обвинуваченнями на свою адресу. У компанії заявили, що інформація про проведення конкурсу на залучення інвестора була відома ще в жовтні 2015 р. Організатори конкурсу співпрацювали з Американською торговою палатою, Європейською бізнес-асоціацією, посольствами багатьох країн та іншими структурами, тривалий час намагаючись привернути хоча б увагу потенційних інвесторів.
Однак вибір у компанії "Надра Юзівська" був невеликий: або повністю відмовитися від УРП, або ризикнути пошукати заміну Shell. Вибрали друге, і конкурс показав, що Юзівська площа залишається цікавим об'єктом для інвесторів і видобувних компаній. Щоправда, високі ризики реалізації проекту суттєво обмежили коло охочих вкладати кошти в пошук газу в неспокійному Донбасі. Це додало недовіри до конкурсу і його переможця.
Окремо треба сказати про компанію "СПК-Геосервіс", яка була залучена у проект УРП щодо Юзівської площі з подачі влади в період президентства Віктора Януковича. Цій компанії належало 10% у "Надра Юзівська", ще 90% володіла державна НАК "Надра України". В "Надра Юзівська" прекрасно розуміли, що необхідно позбутися "СПК-Геосервіс", інакше проект матиме постійні проблеми. За інформацією "Надра Юзівська", "СПК-Геосервіс" погодилася залишити проект, продавши свою частку за номінальною вартістю 500 тис. грн. Які аргументи подіяли на неї, можна лише здогадуватися.
Аргументи й факти
Офіційні повідомлення про організацію і проведення конкурсу щодо відбору інвестора з УРП стосовно Юзівської площі, як і здогади журналістів, мало що говорять про реальний стан справ.
Інша справа документи. У розпорядженні редакції ZN.UA виявилися конкурсні заявки компаній-претендентів, з яких можна зробити висновки, що заявка компанії "Юзгаз" (100-відсоткова "дочка" Emerstone Energy) була значно привабливішою, ніж у конкурентів. Компанія запропонувала найбільшу програму робіт у перші п'ять років: буріння 15 свердловин із зобов'язаннями в 200 млн дол. "Юзгаз" також підписав меморандум про взаєморозуміння з нафтосервісною компанією Schlumberger, що має гарантувати виконання всіх пошукових робіт на високому професійному рівні.
Натомість "Юзгаз" одержує 90% у проекті УРП (80% "Надра Юзівська" і 10% "СПК-Геосервіс", що вийшла з проекту). Не менш важлива умова, що буріння першої свердловини має розпочатися вже в перший рік реалізації проекту, тобто проект починається одразу.
Два інші претенденти на участь у УРП щодо Юзівської площі, які брали участь у конкурсі, - "Балкаш", дочірня компанія нафтотрейдера Vitol (Нідерланди), і Burisma Holdings (Кіпр) Миколи Злочевського, були значно скромніші в пропозиціях.
Крім того, на тлі "газових" справ НАБУ й Генпрокуратури сміливість претензій Burisma на "Юзівку" виглядає, як виклик або навіть глузування. Але документи - річ уперта.
Burisma Holdings, мабуть, найкомпетентніша компанія у видобутку газу в Україні з усіх учасників конкурсу. Компанія посідає друге місце серед приватних компаній за обсягами видобутку - понад 1 млрд кубометрів у 2015 р. У Burisma є власна сервісна компанія - "Полтавська бурова компанія", найбільша в країні: 15 бурових верстатів. Також Burisma купила власний флот для проведення гідророзривів пласта та обладнання для проведення сейсмічних робіт. Тобто компанія може власними силами забезпечити виконання всіх робіт, пов'язаних з пошуком і видобутком вуглеводнів. Конкурсна пропозиція Burisma Holdings щодо Юзівської ділянки на перший п'ятирічний період - буріння двох нових свердловин і відновлення 2–3 раніше пробурених, фінансові зобов'язання 2,7 млрд грн (108 млн дол.). Burisma претендує на 80-відсоткову частку в УРП (70% "Надра Юзівська" і 10% "СПК-Геосервіс").
Щоправда, у перемогу Burisma Holdings у конкурсі не дуже вірилося. Для компанії настали важкі часи, податківці вирішили, що холдинг недоплатив податків, і за клопотанням Генеральної прокуратури Печерський райсуд Києва заарештував рахунки газодобувних компаній, а також самі свердловини, буріння зупинилося. У холдингу Burisma заявили про готовність сплатити все, але в податковій не поспішають погоджуватися. Уся справа у власнику Burisma Holdings - опальному бізнесменові й колишньому міністрі екології (у 2010–2012 рр.) Миколі Злочевському. Сьогодні акціонер Burisma в Україні не в пошані і змушений довго відпочивати за кордоном. Тому, на думку одного з учасників конкурсу щодо Юзівської площі, з яким поспілкувалося ZN.UA , перемогти Burisma не могла за визначенням. "Навіть якби пропозиція Burisma була найкращою, вони все одно не виграли б конкурсу, знайшлася б тисяча причин їм відмовити. Це навіть добре, що їхня пропозиція не виявилася найкращою", - вважає співрозмовник ZN.UA.
"Балкаш" - теж новостворена компанія для участі в проекті УРП щодо Юзівської площі. Проте Vitol уже присутній на ринку газовидобутку в Україні, його дочірня компанія Arawak володіє 50% у компанії "Гео-Альянс", решта 50% належать Віктору Пінчуку. Пропозиція "Балкаш" на конкурсі щодо Юзівської ділянки - це викуп 50% у проекті УРП за 250 тис. дол. та інвестиції в геологічні дослідження, у тому числі буріння трьох свердловин - 49,5 млн дол. При цьому на першому етапі (п'ять років) інвестиції становитимуть лише 10 млн дол. Прямо скажемо, для такого проекту пропозиція не дуже, це не більш ніж застовпити ділянку до кращих часів.
Крім трьох названих учасників конкурсу, ще кілька компаній цікавилися Юзівською ділянкою. Зокрема називають Cadogan Petroleum (Великобританія) і ENI (Італія). Обидві ці компанії вже давно присутні на українському ринку видобутку газу. Але в результаті вони так і не зважилися взяти участь у конкурсі щодо Юзівської площі.
Як раніше зазначало ZN.UA, угоди про розділ продукції - це, мабуть, найбільш невдалий формат роботи в нафтогазовій галузі України. З п'яти проектів УРП в Україні не запрацював жоден. Причин було багато, але в усіх випадках результат нульовий.
Перший конкурс на залучення інвестора для розробки Прикерченської ділянки Чорноморського шельфу відбувся ще десять років тому, 2006-го, тоді перемогу здобула американська Vanco, ще через рік було підписано УРП. Подальша доля Прикерченської площі показала, що УРП - це не тільки бізнес, а й велика політика. А в Україні бізнес не має шансів у протистоянні політиці.
Інші два шельфові проекти УРП мали такий самий сумний результат, а з втратою Криму шанси для України, що вони в недалекому майбутньому запрацюють, зникли. Вони можуть запрацювати зараз - для Росії…
Дві УРП на суші - щодо Юзівської (переможець Shell) і Олеської (переможець Chevron) площ - виявилися більш життєздатними. І навіть рішення Shell і Chevron про вихід з України у 2015 р. не стало кінцем для цих УРП.
На практиці виявилося, що дрібні видобувні компанії й інвестори уважно стежать за своїми великими конкурентами та готові досягнути успіху там, де Shell і Chevron зазнали поразки.
Для України відновлення проекту УРП щодо Юзівської площі - гарний сигнал, особливо якщо в країну справді прийдуть іноземні інвестиції. Нагадаю, що Shell планувала видобувати на цій ділянці понад 20 млрд кубометрів газу, це більше, ніж сьогодні видобуває Україна.
Для компанії "Юзгаз", що виграла конкурс на "заміщення" Shell у УРП щодо Юзівської площі, все тільки починається, але проблем у неї вистачає вже зараз. Це і обвинувачення в непрозорості організації і проведення конкурсу, і загальна економічна ситуація в країні, і війна в Донбасі. Більш того, Вищий адміністративний суд України 28 січня 2016 р. скасував рішення Донецької обласної ради від 16 січня 2013 р. про узгодження проекту УРП щодо Юзівської ділянки. Це означає, що весь проект УРП виявився під загрозою зриву. Провести повторне голосування Донецької обласної ради та отримати згоду місцевої громади на реалізацію проекту буде непросто.
Детальніше про "Юзгаз" і плани її інвесторів читайте в цьому ж номері в інтерв'ю ZN.UA із засновником інвестиційного фонду Emerstone Energy, екс-головою представництва ЄБРР в Україні Ярославом Кінахом.