Після перемоги нещодавно створеної проектної компанії Yuzgaz у конкурсі на "заміщення" Shell у проекті дослідження і подальшої розробки Юзівської газоносної площі виникло чимало сумнівів і запитань. Що за компанія наважилася випробувати долю там, де не пощастило всесвітньовідомій? Чи не є вона, часом, дублікатом "СПК-Геосервісу", які плани в її засновників та інвесторів? Чиїм коштом візьмуться розробляти Юзівську площу? І чи саме видобуток, а не перепродаж у подальшому цього проекту є справжньою метою інвесторів "Юзгазу"? Ці та багато інших запитань DT.UA поставило засновнику інвестиційного фонду Emerstone Energy Ярославу КІНАХУ, який узявся інвестувати проект Yuzgaz ("Юзгаз") в Україні.
- Пане Ярославе, перемога компанії Yuzgaz у конкурсі на участь в угоді про розподіл продукції (УРП) по Юзівській площі для багатьох в Україні стала несподіванкою. Що спонукало новостворену компанію та її інвесторів взяти участь у конкурсі? Хто ці інвестори?
- Уже майже двадцять років я перебуваю переважно в Україні, разом з іншими членами нашої команди здійснюю моніторинг інвестиційних можливостей у країнах із перехідною економікою, зокрема в Україні. На наш погляд, через низку причин активи в Україні загалом, і насамперед в нафтогазовому upstream, є дуже недооціненими. Тому відразу після інформації в червні 2015 р. про вихід Shell із Юзівського проекту ми зацікавилися можливістю участі в ньому і прискорили процес створення пулу інвесторів, які хотіли б здійснити інвестиції в ризиковані проекти в нафтогазовому секторі. У разі успіху пошукових робіт і належної організації видобутку проект може потенційно дати досить високий показник повернення вкладених інвестицій. Проте вкладені інвестиції можуть ніколи і не повернутися через геологічні ризики пошуку газу із нетрадиційних джерел. Завдання інвестиційного фонду - при виборі проектів знаходити найкращий баланс потенційних ризиків і можливих прибутків від реалізації цих проектів.
Нам вдалося в стислі строки зібрати всю наявну у відкритих джерелах геологічну інформацію та залучити до оцінки вуглеводневого потенціалу Юзівської ділянки провідних українських та іноземних геологів, які багато років працювали над вивченням Дніпровсько-Донецької западини в цілому і Юзівської ділянки зокрема. У мене склалися добрі стосунки з менеджментом нафтогазових компаній, представлених в Україні, зокрема і компанії Shell. Я постійно моніторив основні проекти з пошуку і видобутку нафти й газу, зокрема спільної діяльності Shell з "Укргазвидобуванням", розпочатої в 2006 р., а також проект на Юзівській ділянці.
Наша команда підготувала кілька варіантів моделей розвитку проекту пошуку і видобутку вуглеводнів на Юзівській ділянці і переконала раду директорів Фонду Emerstone Energy ("Емерстоун енерджі"), який фінансуватиме проект. Коли всі погодилися, ми прийняли рішення про затвердження нашої заявки на участь у конкурсі на залучення інвестора-оператора у Юзівській УРП.
Готуючи заявку, ми напевно знали, що якщо великі міжнародні нафтогазові компанії візьмуть участь у конкурсі, то пропонуватимуть дуже значне зменшення інвестиційних та інших зобов'язань інвестора-оператора порівняно з діючою УРП. Усвідомлюючи, що ми не є великою компанією з великим портфелем успішно реалізованих нафтогазових проектів, вирішили дати реальну ціну за Юзівський актив і запропонували інвестиційні та інші зобов'язання, близькі до запропонованих компанією Shell. Хоча Shell і вийшла з УРП насамперед через надзвичайно високі зобов'язання як для умов кризи. Зізнаємося, ми не Shell і не Chevron, тож треба було подати дуже гарну пропозицію компанії "Надра Юзівська" та державі, щоб мати шанс на перемогу в конкурсі. Це було нелегко зробити, бо лише останнім часом інвестиції в нафтогазову галузь від глобальних енергокомпаній скоротилися на трильйон доларів.
Ми розуміємо, що критерії визначення переможця конкурсу дуже схожі до критеріїв попередніх конкурсів, проведених українським урядом при укладанні Юзівської та Олеської угод про розподіл продукції. Тоді вдалося створити високу конкуренцію між такими впливовими компаніями, як Shell, ExxonMobil за участі TNK-BP, а також між Chevron та ЕNI. І до участі в нинішньому конкурсі, який відбувався в дуже несприятливих для української нафтогазової галузі умовах, вдалося залучити кілька учасників, що є позитивом.
- Коли невідома новостворена компанія, зареєстрована в Люксембурзі, перемагає в конкурсі УРП (замість Shell), це виглядає підозріло. Хто такі Emerstone Energy і "Юзгаз"?
- Проектна компанія "Юзгаз Бі.Ві." зареєстрована не в Люксембурзі, а в Нідерландах і створена спеціально для участі в Юзівському проекті. Хочу зазначити, що створення проектних компаній із невеликим статутним капіталом зокрема в нідерландській юрисдикції є типовою міжнародною нафтогазовою практикою. Зокрема, і це видно з відкритих українських джерел, переможцями конкурсів, проведених Кабінетом міністрів України на укладення угод про розподіл продукції, а отже, і інвесторами-операторами угод про розподіл продукції на ділянках Скіфська, Олеська, Суботіно, Юзівська, були визначені новостворені відповідно так званими материнськими компаніями ExxonMobil, Chevron, ENI, Shell проектні компанії із символічним статутним фондом у нідерландській юрисдикції. Зазначені материнські компанії надавали гарантії українському уряду щодо виконання цими проектними компаніями фінансових та інших зобов'язань за відповідною УРП. За компанію "Юзгаз" таку гарантію надав фонд Emerstone (Люксембург).
Заявку від компанії "Юзгаз" було затверджено радою директорів Emerstone. Рада директорів не могла б затвердити заявку "Юзгаз" на участь у конкурсі щодо Юзівської ділянки, не переконавшись, що ця заявка має відповідне фінансове та технічне забезпечення від інвесторів фонду. Ми беремо гроші від інвесторів і продовжимо брати як від інвесторів, так і банківські позики у разі потреби.
Так, ми йдемо в проект із новоствореною компанією, але із сильною командою, яка включає провідних українських та іноземних менеджерів з великим досвідом реалізації великих проектів з пошуку і видобутку вуглеводнів. Плюс ми маємо угоду про стратегічне співробітництво із світовим лідером - компанією Schlumberger, яка у разі отримання "Юзгазом" статусу інвестора-оператора Юзівської УРП не тільки виконуватиме необхідні сервісні роботи, а й надаватиме послуги з управління технічними аспектами проекту.
До речі, і це дуже цікаво, саме відносно невеликі незалежні нафтогазові компанії є авторами сланцевої революції в США, а міжнародні енергетичні гіганти майже не зробили внеску у справу значного збільшення видобутку газу із нетрадиційних джерел у Північній Америці в ХХІ ст.
Саме Shell і Chevron через великі виробничі й адміністративні витрати, типові для великих міжнародних нафтогазових компаній, вийшли із Олеського і Юзівського проектів, бо через падіння цін на нафту ці проекти виявилися для них неприбутковими. Менші за розміром, гнучкіші компанії, які можуть здійснювати ті самі технологічні операції значно дешевше, мають більше шансів довести технічну та комерційну можливість пошуку та видобутку газу на Юзівській ділянці.
- Хто є засновниками компанії "Юзгаз"? Хто інвестори, чиї кошти буде спрямовано на реалізацію проекту УРП?
- Власником 100% акцій компанії "Юзгаз" є фонд Emerstone. І як типовий фонд прямих інвестицій, він має компанію із управління, раду директорів та інвесторів. Компанія з управління займається пошуком інвестиційних проектів, готує стратегічні рішення щодо цих проектів, наприклад, щодо придбання активів. Операційне управління окремими проектами, зокрема і на Юзівській ділянці, здійснює конкретна проектна компанія, у нашому випадку - "Юзгаз". Я та інші менеджери фонду є відповідальними за пошук інвесторів, яким цікава предметна сфера та стратегія фонду, принципи відбору проектів та їх розвитку.
Інвестори проходять дуже ретельний відбір і контроль, зокрема щодо їхньої фінансової спроможності, чистоти джерел наявних у них коштів. Особливо ретельно перевіряються потенційні інвестори фонду, сфера діяльності якого охоплює країни із високими корупційними ризиками, зокрема Україну, на предмет відсутності у них будь-якого прямого або опосередкованого зв'язку із так званими politically connected people (РСР) та щодо відмивання грошей . При цьому поняття PCP набагато ширше, ніж українське, яке стосується насамперед державних службовців. До PCP також відносять будь-яких політиків, у тому числі і функціонерів політичних партій, співробітників компаній, що контролюються державою, керівників бюджетних організацій.
Зазначений контроль спочатку здійснює міжнародна юридична компанія, найнята фондом, а потім люксембурзький фінансовий регулятор через ліцензованого адміністратора. Ця перевірка дуже ретельна, щоб не зашкодити репутації Люксембургу як країні, в якій зареєстровано сотні аналогічних фондів, що здійснюють інвестиції в активи по всьому світу на трильйони доларів.
Тому можу абсолютно точно сказати, що серед інвесторів фонду просто не можуть бути особи, прямо або опосередковано пов'язані із так званими РСР як в Україні, так і за кордоном, а також особи із сумнівними джерелами походження грошей. Серед інвесторів фонду на сьогодні немає українців. Але якщо хтось із них виявить бажання інвестувати у фонд і пройде дуже ретельну перевірку, я не бачу підстав відмовляти такій особі стати інвестором фонду в майбутньому. Ми зацікавлені в залученні нових інвесторів із різних країн, збільшенні ресурсної бази фонду і, відповідно, започаткуванні нових проектів.
Зайдіть на сайти найбільших у світі фондів прямих інвестицій - Blackstone або KKR. Ви не побачите там переліку інвесторів цих фондів. Якщо я порушу стандартну практику діяльності фондів прямих інвестицій та підписану мною угоду про конфіденційність із фондом і назву хоча б одного інвестора, на моїй діяльності треба ставити хрест. Зі мною і з Emerstone ніхто не захоче працювати. Великі гроші люблять тишу.
- Чи не побачимо ми (нехай із часом) серед інвесторів Emerstone українських олігархів і казнокрадів?
- Як я вже казав, усі кошти ретельно перевіряються на предмет походження, тому це абсолютно виключено. Більш того, додам, що у фонді нема грошей ні з України, ні з Росії.
- Але саме нечисті і нечесно зароблені гроші якраз з України виводились і продовжують виводитися! Чи не у такі фонди, як от ваш, вони потім потрапляють?
- На додачу до вищесказаного і перелічених перевірок юристами, регуляторами, адміністративними установами, кожен банк також проводить свою окрему перевірку. Тому наявність "нечистих" інвесторів у фонді практично унеможливлена.
- З трьох учасників конкурсу лише Emerstone Energy ("Юзгаз") не має досвіду видобутку газу в Україні, проте запропонував найкращу пропозицію. Для багатьох незрозуміло, навіщо інвесторам такий ризик? Як ви збираєтеся налагодити видобуток газу?
- Emerstone є традиційним фондом прямих інвестицій із спеціальним фокусом на енергетику, зокрема на пошук і видобуток нафти і газу в країнах із перехідною економікою. Управляюча компанія фонду шукає цікаві, іноді досить ризиковані проекти, які відповідають оголошеній політиці і профілю фонду. Рада директорів фонду затверджує доцільність участі у проекті, і тоді створюється спеціальна проектна компанія, наприклад "Юзгаз", яка і бере участь у конкурсі. У разі перемоги ми починаємо інвестувати в проект кошти, які наші інвестори зобов'язалися вкласти в проект фонду.
- Конкурс викликав багато критики через те, що відбувся без участі громадськості. Чи був він прозорим і зрозумілим для інвестора?
- Певним недоліком конкурсної документації був досить невеликий обсяг геологічної інформації для підготовки заяв. Проте ми очікували оголошення конкурсу на визначення нового інвестора-оператора проекту і до вже наявної у нас інформації почали долучати і вивчати всю існуючу геологічну інформацію. Працюючи багато років в Україні, я з колегами розумів, що пріоритетом і для НАК "Надра України", і для уряду має бути комплексне геологічне вивчення дуже великої за розміром Юзівської ділянки і якнайшвидша відповідь на запитання, чи є тут комерційно привабливі запаси газу, насамперед із щільних пісковиків? Нам вдалося вчасно підготувати досить змістовну заявку, і ми задоволені, що її було високо оцінено конкурсним комітетом.
- У минулому серед учасників "Надра Юзівська" була компанія "СПК-Геосервіс", яку пов'язували з колишнім керівництвом України часів Януковича. Вам відомо, де вона зараз, хто став її наступником?
- "СПК-Геосервіс" вийшла із засновників "Надра Юзівська", де у неї було 10%. Зараз учасниками угоди про розподіл продукції по Юзівській ділянці є "Юзгаз" (90%) і "Надра Юзівська" (10%). "Надра Юзівська" - це на 100% дочірня компанія НАК "Надра України".
- Які перші кроки планує зробити "Юзгаз" як оператор УРП?
- Перші кроки "Юзгазу" в проекті будуть такими: треба отримати згоду держави в особі Кабінету міністрів України на переуступку частини прав і зобов'язань інвесторів УРП від компанії "Надра Юзівська" до "Юзгазу" і внести відповідні зміни до Юзівської угоди про розподіл продукції. Тобто оголошення "Юзгазу" переможцем конкурсу зробить нас інвестором-оператором УРП лише після згоди держави, внесення змін до УРП, укладення операційної угоди із "Надра Юзівська" і отримання спеціального дозволу на користування надрами. Потім ми маємо погодити з урядом програму пошукових робіт на наступний календарний рік і розпочати пошукові роботи в рамках наших зобов'язань на так званий перший пошуковий період (п'ять років), з якими ми перемогли в конкурсі. Скажу лише, що ми плануємо працювати дуже активно і вже протягом першого року, крім геофізичних та інших досліджень, маємо розпочати буріння першої пошукової свердловини.
- Якщо "Юзгаз" таки знайде поклади газу, компанія планує сама здійснювати видобуток? Ви не розглядаєте можливості продажу своєї частки в проекті УРП або залучення інших видобувних компаній?
- Ми шукали партнерів для спільної участі в Юзівському проекті, щоб розділити технічні та фінансові ризики. На жаль, майже всі міжнародні нафтогазові компанії або профільні інвестиційні фонди чи інші фінансові інституції на сьогодні не готові інвестувати в greenfieldprojects в нафтогазовому секторі в Україні, особливо в проекти щодо газу із нетрадиційних джерел. Тому, на жаль, на етапі геологічного вивчення нам, імовірно, доведеться нести ризики самостійно. Проте ми продовжимо шукати партнерів, і визнання нас переможцями конкурсу, сподіваюся, створить додаткові можливості для цього. У разі комерційного відкриття або значного успіху пошукових робіт на більш ранньому етапі ми, можливо, матимемо додаткові шанси на співпрацю з іншими компаніями, особливо якщо вдасться знайти великі запаси газу із щільних колекторів.
По-перше, у великих нафтогазових проектах досить часто беруть участь консорціуми компаній, які об'єднують свій досвід і ресурси для успішного розвитку проекту. По-друге, українське законодавство про УРП дає досить зручні механізми залучення за потреби нових інвесторів до проекту, наприклад, через переуступку частини прав і зобов'язань інвестора за угодою. По-третє, фонди прямих інвестицій повинні виплачувати дивіденди інвесторам, і до їх стратегії входить можливість продажу активів.
Тому можливість співпраці із іншими компаніями є, але спочатку треба власним коштом і на власний ризик здійснити масштабні пошукові роботи на Юзівській ділянці і отримати позитивні результати геологорозвідувальних робіт. Якщо цього не станеться, нам доведеться списати всі інвестиції на збитки і залишити проект.
- Пане Ярославе, ви громадянин Канади, в Україні більш відомі як екс-директор представництва ЄБРР. Чим ви конкретно займалися?
- Наприкінці 1994 р. президент Європейського банку реконструкції та розвитку Жак де Лароз'є запропонував мені очолити ЄБРР в Україні. Він наголошував, що Україна є дуже важливою великою державою, і що необхідно посилити активність банку в Україні, тому що за 2,5 року існування банку в цій країні лише три проекти було профінансовано, та й то на мізерну суму в 35 млн дол. Відверто кажучи, ця посада, як і сама робота були дуже цікавими й ефективними. За п'ять років мого перебування на цій посаді, до кінця 1999-го, ЄБРР збільшив портфель прямих інвестицій і кредитів по різних секторах економіки до більш як 1 млрд дол. ЄБРР став найбільшим інвестором в Україні. Ця діяльність була для мене надзвичайно цікавою, бо поєднувала банківську та інвестиційну діяльність із дипломатичною: щодня я їздив по всій Україні з метою пошуку проектів для фінансування, а після цього відбувалася кропітка дипломатична робота та спілкування з усіма ключовими послами в Україні з метою поширення інформації про потенціал країни в дипломатичних колах і серед іноземних інвесторів.
Пам'ятаю, як ЄБРР у 1996 р. фінансував першу іноземну нафтогазову компанію - JKX з Великої Британії, яка тоді оформила спецдозволи на користування надрами у Полтавській області. Вона імпортувала сучасне обладнання та запроваджувала нові технології для пошуку і розвідки газу й нафти. Ця робота виявилася дуже успішною та ефективною як для акціонерів компанії JKX, так і для самої України. ЄБРР також фінансував Cargill - глобальну американську компанію, одного із світових лідерів з вирощування, переробки та торгівлі зерном. Cargill побудувала в Україні сучасний завод поблизу м. Донецька, де перероблялася соняшникова олія для експорту. Інший цікавий проект - це фінансування нової компанії у Дніпрі, напевно, всім відома соняшникова олія під брендом "Олейна". У ті часи було складно і подекуди неможливо фінансувати великі українські підприємства з різних причин, тому ми розпочали фінансування малого і середнього підприємництва через вибрані українські банки.
- В яких іще українських проектах ви брали участь?
- Після ЄБРР я співпрацював з ХХІ Сentury Investments (ХХІС) - відомою Київською девелоперською компанією, яка управляла мережею торговельних центрів "Квадрат" у Києві. Компанія також займалася будівництвом житлових будинків. Тоді було очевидно, що подальший розвиток і успіх ХХІС залежав від доступу до іноземного капіталу, який був дешевший і доступніший, аніж кредити вітчизняних банків. У грудні 2005 р. з допомогою ING Bank ми запустили ІРО для ХХІС на 136 млн дол. на АІМ Лондонської біржі.
Це ІРО - первинне розміщення капіталу - було першим масштабним розміщенням акцій української компанії за кордоном. Після розміщення акцій, а потім і випуску корпоративних облігацій - для фінансування розширення мережі "Квадрат" по Україні та будівництва житлових комплексів - розпочалася глобальна фінансова криза 2008 р. Нам довелося рятувати ХХІС від банкрутства. Це був неймовірно складний процес, тому що ми хотіли зберегти не тільки компанію, а й свою особисту репутацію, і також не хотіли заплямувати Україну через банкрутство першого українського ІРО. Протягом двох років нам вдалося знайти інвесторів і провести переговори з акціонерами і тримачами корпоративних облігацій для реструктуризації боргів і самої ХХІС. Після успішного залучення нового стратегічного інвестора я залишив компанію.
Крім керівних посад, маю великий досвід роботи як незалежний директор у наглядових радах приватних і відкритих акціонерних товариств в Україні, Казахстані, Канаді, Швеції і Румунії. Донедавна я був незалежним директором у Black Iron Inc. - публічній акціонерній компанії, акції якої розміщені на Toronto Stock Exchange. Ця компанія кілька років тому викупила у East One спеціальний дозвіл на пошук і видобуток руди у Кривому Розі. Це масштабний і складний проект, він включає не лише видобуток руди, а й будівництво сучасного збагачувального комбінату для виробництва концентрату руди. Правління Black Iron вирішило залучити "Метінвест" (входить до активів Р.Ахметова. - Ред.) як партнера проекту з двох причин: був потрібен сильний фінансовий партнер у проекті загальною вартістю 1,1 млрд дол., а також було важливо заручитися досвідом і підтримкою "Метінвесту" у такому складному проекті. Після Революції гідності та захоплення територій на Сході України стало зрозуміло, що "Метінвест" не в змозі фінансувати проект, і Black Iron домовився викупити його частку.
- Ви також є президентом компанії Iskander Energy, чим вона займається, зокрема в Україні? Довелося чути, що це не вельми успішний проект.
- Iskander Energy - приватна канадська компанія, яку було створено у 2011 р. інвесторами/акціонерами з метою пошуку і видобутку нафти і газу при застосуванні новітніх технологій, ноу-хау та обладнання. Компанія має активи в Україні, Грузії та Болгарії. Також мала активи у Польщі, але продала їх австралійцям. На превеликий жаль, активність в Україні призупинена, тому що всі три ділянки надр розташовані у Донецькій області: дві ділянки у зоні АТО, а третя - поза нею. Через небезпеку ми змушені були призупинити активність в Україні.
У Болгарії Iskander Energy працює на двох ділянках загальною площею майже 2 тис. кв. км і займається пошуком і видобутком нафти і газу. Через мораторій на провадження гідророзривів ми призупинили активність у Болгарії. У Грузії "Іскандер" уклала угоду про розподіл вуглеводнів з державою.
В Україні наша ідея і бізнес-модель є досить простою та зрозумілою - це пошук і видобуток метану з вугільних пластів. Україна входить до першої десятки країн за запасами вугілля у світі. Коли готуються шахти і видобувається вугілля, то необхідно пробурювати попередньо вентиляційні свердловини по вугільних пластах, щоб випускати метан, який є небезпечним. Але при цьому ніхто в Україні цей метан не використовував, а тільки випускав у повітря, і таким чином ще й забруднювалося повітря, - газ метан є одним із найшкідливіших. Наш проект мав на меті закачувати метан вугільних пластів у ГТС України для заміщення дорогого імпортного російського газу. На превеликий жаль, війна на Сході не дала можливості удосконалити бізнес-модель, хоча одна свердловина, яку нам вдалося пробурити на Південно-Донбаській ділянці, показала, що наша стратегія була правильною. Сьогодні у компанії залишилася лише одна ділянка надр - Красноармійська, яка розташовується поруч із Юзівською за межами зони АТО.
- Сподіваєтеся, що і вона стане у пригоді, якщо Юзівський проект буде успішним?
- Сподіваюся. Хоча це окремі, не пов'язані проекти.