16 липня 2015 р. міноритарні акціонери напівдержавної "Укрнафти" звернулися в комерційний арбітраж Лондона з вимогою компенсації від НАК "Нафтогаз України" за газ, поставлений у 2006–2011 рр.
Йшлося про компенсацію ринкової вартості майже 2 млрд кубометрів газу. Але основна мотивація зводилася до порушення угоди, що була підписана між акціонерами і по суті стосувалася змін, які мало залежать від відповідача - "Нафтогазу".
27 травня 2016 р. Мін'юст України одержав офіційну позовну вимогу від тих самих міноритарних акціонерів "Укрнафти" на суму 4,674 млрд дол. Однак у цьому разі відповідачем названо державу Україна, а не "Нафтогаз". І основний упор позивачами зроблено на порушенні Україною умов Договору про Енергетичну хартію, підписаного та ратифікованого нашою країною. Тому й звернулися кіпрські заявники вже не просто в комерційний, а в інвестиційний арбітраж при Торговельній палаті Стокгольма.
Навіщо трьом компаніям, міноритарним акціонерам "Укрнафти", підконтрольним Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, знадобилася така багатоходова комбінація, чим це може обернутися для всіх сторін і наскільки сильні позиції України, спробуємо розібратися по гарячих слідах.
Для початку нагадаємо, що в обох випадках позивачами, тобто заявниками, є три компанії з кіпрською пропискою - Littop Enterprises Limited, Bridgemоnt Ventures Limited та Bordo Management Limited, контрольовані, як уже сказано, Коломойським і Боголюбовим. Загалом може йтися про 40% акцій ПАТ "Укрнафта". 51% плюс одна акція "Укрнафти" належать державі й перебувають у корпоративному управлінні НАК "Нафтогаз України", глава якої Андрій Коболєв також очолює наглядову раду "Укрнафти".
Ще після першого позову міноритаріїв "Укрнафти" в Англійський комерційний арбітраж А.Коболєв казав на прес-конференції: "На нас сьогодні подали в суд щодо акціонерної угоди. Міноритарії вважають, що ми її порушили або збираємося порушити"...
У своїй позовній заяві 2015 р. міноритарії також зауважили, що новий Закон "Про акціонерні товариства" (а точніше, принципові поправки до нього), на їхню думку, порушує їхні права, зокрема передбачені угодою між акціонерами "Укрнафти" від 2010 р.
Як раніше повідомляло DT.UA, цією угодою по суті Коломойський убезпечив себе від втрати контролю над "Укрнафтою". Для того, щоб держава могла повернути контроль над компанією, необхідно вносити зміни до статуту, а для цього, відповідно до угоди, потрібно 75% акціонерів. Практично рік тому, виступаючи у Верховній Раді, тепер уже екс-прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що підписаний за участі уряду Юлії Тимошенко у 2010 р. документ акціонерів "Укрнафти" не дозволяє сьогодні уряду змінити керівництво компанії.
Однак 24 квітня 2015 р. парламент України ухвалив принципові поправки до Закону "Про акціонерні товариства", що означає зміну кворуму для проведення загальних зборів акціонерів із 60 до 50%. Це стосується всіх АТ, де частка держави становить не менш як 50%. Але найбільш болісно таку зміну сприйняв Коломойський і фактично підконтрольні йому та Боголюбову міноритарії "Укрнафти". Тепер для Коломойського стало очевидно, що в комерційному спорі таке принципове питання не вирішити. І колишньої кількості голосів у наглядовій раді так просто не повернути.
Як розповідають джерела DT.UA, якщо не аргументом, то підтвердженням переконання акціонерів "Укрнафти" у тому, що зміни до Закону "Про акціонерні товариства" було спрямовано саме (якщо не виключно) проти міноритарних акціонерів "Укрнафти", є слова Яценюка про те, що закон для того й ухвалювали, щоб повернути цю найбільшу видобувну компанію під державний контроль.
Тоді юристи Коломойського й задумалися над другим позовом, але вже в Арбітражний - інвестиційний - суд при Торговельній палаті Стокгольма. Про серйозність намірів кіпрських позивачів свідчить і той факт, що слідом за позовом міноритаріїв "Укрнафти" проти держави Україна, доставленим 27 травня, Мін'юст одержав цілий фургон доповнень - 290 кг!..
DT.UA звернулося до юриста-міжнародника Олександра Малиновського з проханням пояснити таку багатоходову комбінацію міноритаріїв "Укрнафти" і проаналізувати, які шанси сторін у спорі не стільки про 4,67 млрд дол., скільки в обстоюванні Україною своїх позицій як держави.
На думку Олександра Малиновського, по-перше, той факт, що Міністерство юстиції України 27 травня вже одержало позовну заяву до держави Україна від міноритаріїв "Укрнафти", свідчить про те, що цьому передував певний процес. Перед відкриттям арбітражного провадження (і справи), як прийнято в практиці інвестиційних арбітражів, сторонам дається мінімум кілька місяців (три місяці - у випадку, якщо претензії ґрунтуються на порушенні Договору до Енергетичної хартії) для мирного врегулювання спору. Тільки у випадку, якщо заявнику та відповідачу цього не вдається зробити, арбітраж відкриває справу.
За даними DT.UA із джерел в уряді, Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма за позовом міноритаріїв "Укрнафти" відкрив справу SCC Case №2015/092.
По-друге, пояснив пан Малиновський, юристи міноритаріїв могли дійти висновку, що їхні основні претензії за позовом до "Нафтогазу України" (фактично йдеться про спір між суб'єктами господарювання, що по суті й розглядає міжнародний комерційний Арбітраж) не настільки бездоганні. Наприклад, якщо міноритарії "Укрнафти" обвинувачують "Нафтогаз" у порушенні правил роботи на газовому полі (на той час про ринок ще не йшлося навіть у принципі) і підвищенні рентних платежів, обов'язок продавати видобутий "Укрнафтою" газ за фіксованою державою ціною, то це, швидше, претензії до держави, яка встановила відповідні правила. Понад те, "Нафтогаз", у свою чергу, може виступити із зустрічним позовом. І не факт, що він не відіб'є претензій міноритаріїв. Тому кращим (і юридично перспективнішим) могло видатися звернення у міжнародний інвестиційний Арбітраж, який розглядає позови суб'єктів господарювання та їхніх акціонерів до держави, у цьому разі - до держави Україна.
Отже, Коломойський і Боголюбов, тобто підконтрольні їм офшори, зажадали від України 4,674 млрд дол. в Арбітражному інституті Торговельної палати Стокгольма. При цьому кіпрські компанії - формальні міноритарні акціонери "Укрнафти", схоже, уперше розкрили свою підконтрольність Коломойському та Боголюбову.
Заявники "розшифрували", з яких, на їхню думку, складових складається загальна сума позову в 4,674 млрд дол., яку вимагають міноритарії "Укрнафти" від держави України. А складається вона, на їхню думку, з:
2,063 млрд - у рахунок втрати дивідендів;
0,932 млрд - у рахунок штрафних санкцій;
1,679 млрд - у рахунок втрати вартості акцій.
Фактичними підставами для позову міноритаріями названі:
- експропріація газу, видобутого ПАТ "Укрнафта", або купівля такого газу за заниженими цінами з боку "Нафтогазу";
- зміна корпоративної структури в результаті зміни кворуму для проведення загальних зборів акціонерів із 60 до 50%;
- відсторонення осіб, призначених інвесторами, від управління "Укрнафтою";
- збільшення рентної плати за користування надрами.
Юридичні підстави для позову, на їхню думку, - порушення державою Україна своїх міжнародно-правових зобов'язань перед інвесторами, які випливають із Енергетичної хартії, зокрема:
- порушення режиму справедливого та рівного поводження (FET);
- порушення зобов'язань із недопущення заходів "нерозумного та недискримінаційного характеру" стосовно інвесторів;
- порушення зобов'язань із вжиття заходів щодо надання інвесторам "постійного захисту та безпеки" їхніх інвестицій;
- порушення зобов'язань щодо створення такого законодавства, яке забезпечувало б ефективний захист прав інвесторів;
- порушення права інвесторів призначати ключових осіб у керівництво компанії на свій розсуд;
- експропріація інвестицій.
Заявники "розшифрували", на їхню думку, загальну суму збитків та аргументують втрату дивідендів у сумі
2,063 млрд дол. у такий спосіб. Додаткові дивіденди, на думку міноритаріїв, оцінені умовним способом і складаються з:
- додаткового доходу від продажу газу за ринковою вартістю;
- додаткового доходу від продажу додаткових обсягів газу, який був би видобутий за умови необхідних капітальних інвестицій;
- збільшення доходу "Укрнафти", який міг би бути розподілений між акціонерами.
За даними джерел DT.UA, міноритарії-заявники вважають, що якби не було конфлікту з "Нафтогазом України" щодо цін на газ, який продається, сторони могли б домовитися про залучення коштів шляхом випуску облігацій, і не було б необхідності залишати доходи компанії на фінансування капітальних інвестицій.
Як вважають у "Нафтогазі" і Мін'юсті, довідатися поки що не вдалося. Що взагалі-тож зрозуміло - будь-яке їхнє слово, вочевидь, може бути обернене проти них самих. Діяти треба було раніше.
Кіпрські заявники також переконані, що "Укрнафта" не повинна була платити штрафи за податкові борги, за зберігання додаткових обсягів газу, забезпечувати необхідний рівень капітальних інвестицій для підтримки рівня видобутку, а також платити збільшені відрахування до бюджету як податок на прибуток.
Крім того, як стверджують заявники, упущена вигода становить 0,932 млрд дол.
І ще цікавий пасаж. Кіпрські інвестори "Укрнафти" вважають, що могли розмістити рахунки компанії та одержати додаткові дивіденди на рахунку Приватбанку за ставкою, яка встановлюється для стратегічних клієнтів. Що на це скажете? Напевно, Коломойський себе не скривдив би. Але щоб уже так прямо... Мабуть, співвласнику групи "Приват" вдається домовитися з владою України по багатьох питаннях...
Та повернімося до позову. Заявники оцінюють втрату вартості акцій (1,679 млрд дол.), як таку, що дорівнює поточній вартості акцій компанії, розрахованій методом дисконтування грошового потоку - якби був отриманий додатковий дохід від продажу газу. Цікаво, як це оцінює "Нафтогаз", що управляє держпакетом? А Держфінслужба, Мінфін і МЕРТ? І чи так необхідно рахувати, чи цим методом?
Стокгольмський арбітраж має намір приступити до розгляду позову міноритаріїв "Укрнафти" до держави Україна вже в жовтні 2016 р. Казати про судову перспективу такого позову досить складно. Але багато юристів вважають, що позиції міноритаріїв досить сильні. Принаймні пункт про підвищення ренти на видобуток нафти та газу юристи Коломойського можуть легко довести.
Тим паче, що є прецедент. Практично на виході рішення міжнародного арбітражу з аналогічного питання (позову) до держави Україна з боку іншої видобувної компанії - британської JKX Oil&Gas, основного засновника "Полтавської газонафтової компанії". За чудовим збігом обставин, серед акціонерів і цієї видобувної компанії з деяких пір називають Коломойського та Боголюбова. Цей позов було подано на початку 2015 р. у Стокгольмський арбітраж компанією JKX Oil&Gas, і тепер інвестори очікують остаточного рішення, небезпідставно сподіваючись на рішення арбітрів на свою користь.
До речі, фактично багаторічна проблема державного управління активами, операційною діяльністю та розподілом прибутку видобувної компанії "Укрнафта" пов'язана з такими вимогами держорганів до ПАТ:
- поставляти весь природний газ, який добуває "Укрнафта", як і інші держкомпанії в Україні, для забезпечення потреб у газі населення за регульованим (встановленим) тарифом національного регулятора - НКРЕКП (раніше - НКРЕ), що завжди встановлювався нижче від граничної ціни газу, який установлюється НКРЕ для промислових споживачів;
- розподілити та виплатити дивіденди (до бюджету України 2015 р. уже внесені як доходи дивіденди від діяльності "Укрнафти" у 2011–2013 рр. в обсязі близько 2 млрд грн);
- за вимогою Держфіскальної служби виплатити до бюджету України підвищені рентні платежі за видобуток природного газу та нафти, що становили лише за другу половину 2014 р. суму близько 3 млрд грн.
Інвестори вважають: "…у цьому разі Україна здійснює свідомі дії, з одного боку, блокуючи можливість "Укрнафти" розпоряджатися своїми ресурсами, а з іншого - з допомогою підконтрольної Кабінету міністрів України Державної фіскальної служби застосовуючи до компанії додаткові санкції. Таким чином, своїми діями відносно інвестицій, як описано вище та в чому переконані кіпрські інвестори, Україна порушила кожне зі згаданих вище зобов'язань по ДЕХ (Договір про Енергетичну хартію. - А.Є.) і завдала інвесторам та "Укрнафті" істотних збитків, які перевищують 4,67 млрд дол. Інвестори вимагають компенсації цих збитків, а також гарантії того, що Україна надалі виконуватиме свої зобов'язання відповідно до законодавства України і ДЕХ".
Позовну вимогу до держави Україна Мін'юст одержав 27 травня. DT.UA сповістило про це 6 червня. Але ніхто з офіційних осіб навіть слова не промовив із цього приводу. Залишається сподіватися, що хоча б у цьому випадку Мін'юст попередить створення прецеденту.
Не став топовою темою мільярдний позов і під час засідання наглядової ради "Укрнафти" 7 червня. Як підтвердила DT.UA присутня на засіданні депутат Вікторія Войціцька, представники держави не виражали особливого занепокоєння. А от Коломойського дуже порадувало, що план санації "Укрнафти" буде розглядати та затверджувати спочатку Міністерство економічного розвитку й торгівлі, очолюване першим віце-прем'єром Кубівим. З початку 2014 р. і до призначення Валерії Гонтаревої він очолював Нацбанк України й цілком активно продовжував практику рефінансування банків, у тому числі й комерційних. 13 млрд грн держвливань під заставу активів у Криму одержав "на підтримку штанів" Приватбанк Коломойського. І він явно радий, що доведену до фактичного банкрутства "Укрнафту" спробують урятувати під керівництвом Кубіва...
Тим часом у держави та Мін'юсту було б значно більше аргументів у спорі з міноритаріями "Укрнафти", якби хоча б після зміщення "приватівського" менеджменту в компанії були проведені відповідні службові розслідування, справи передані в прокуратуру, а винні за вимивання коштів із "Укрнафти" понесли законне покарання. А так виходить, що все гаразд, і навіть одіозні особистості спокійно продовжують трудитися в цій компанії й навіть бути присутніми, як Карташов, на засіданні наглядової ради "Укрнафти".
І все б нічого, але якщо Мін'юст програє суд міноритарним акціонерам "Укрнафти", контрольованим Коломойським і Боголюбовим, то 4,67 млрд дол., які вони вимагають (можливо, трохи менше), виймуть із наших із вами кишень.
Якби влада України вчасно реагувала на промовисті та документальні сигнали DT.UA, то цієї ситуації як максимум не було б, як мінімум позиція країни була б набагато сильнішою. Скільки ще потрібно опублікувати документів і незаперечних доказів того, що "Укрнафта" - вотчина "приватівців", що замість сплати податків до бюджету менеджмент компанії (як старий, так і новий) без будь-якої передоплати роздає дружнім компаніям-одноденкам нафту на сотні мільйонів доларів, що кредиторку та дебіторку компанії формували свідомо, й що ніхто і не збирався навіть при зниженні рентної плати вкладати кошти в розвідку, модернізацію та відновлення парку та інфраструктури? Що напівдержавну "Укрнафту" реально та планомірно доводили до банкрутства ("Тож не діставайся ти нікому!")? І взагалі-то довели. Щоб поставити на "Укрнафті" жирний хрест, бракує дрібниці - плану санації, написаного під Коломойського.
Та оскільки зі столу "Укрнафти" їла ледь не вся різнобарвна влада, то цей банкет, який затягнуся на десятиліття, змусять оплатити громадян. Не кажучи вже про те, що цей "найпатріотичніший" губернатор, як він представлявся українцям, співвласник групи "Приват" Ігор Коломойський тепер готовий роздягнути та роззути всіх громадян України, включаючи немовлят. Патріотично!