Щойно починається сезон планово-попереджувальних ремонтів на українських атомних електростанціях, так із новою силою в ЗМІ розгортається кампанія проти диверсифікації поставок ядерного палива на наші АЕС. Просто дивовижна регулярність. Зараз фахівці галузі та журналісти, які висвітлюють події в енергетичній, зокрема в атомній, галузі, бурхливо обговорюють статтю Крістофера Міллера (Kyiv Post від 26 червня 2013 р.), у якій представник американської компанії Westinghouse пояснює - з його точки зору - причини технічних складнощів у процесі кваліфікації американського ядерного палива на Южно-Українській АЕС.
Історія з альтернативним російському американським паливом для АЕС України почалася в квітні 2012 р., коли під час планово-попереджувальних ремонтів (ППР) на енергоблоці №3 Южно-Української АЕС було виявлено тепловидільну збірку (ТВЗ-W) виробництва компанії Westinghouse з пошкодженими дистанціонуючими решітками.
Головний державний інспектор з ядерної та радіаційної безпеки України М.Гашев ще до закінчення роботи комісії з розслідування причин виникнення проблеми привселюдно - через російські ЗМІ - заявив, що він забороняє використання цього палива в українських ядерних реакторах. Через тиждень він, знову ж таки в інтерв'ю російському виданню, почав розмірковувати про фінансові втрати НАЕК "Енергоатом" у зв'язку з його забороною на використання цього виду палива. Таким чином, М.Гашев двічі вийшов за межі своєї компетенції: оголосив своє рішення до висновків відповідної комісії та "оцінив" фінансові втрати компанії НАЕК "Енергоатом", хоча його компетенція - лише оцінка ядерної та радіаційної безпеки.
За всім цим прозоро проглядається інтерес тільки однієї сторони - російської компанії ТВЕЛ. За дивним збігом обставин, ще за пару місяців до оприлюднення вищезазначеної проблеми журналіст одного з російських видань цікавився у автора цих рядків: що там із паливом Westinghouse? Таке редакційне завдання він отримав...
Насправді технічні складнощі, котрі виникли у Westinghouse у процесі кваліфікації свого ядерного палива, на думку ряду фахівців, пов'язані не з його якістю, а з незадовільною якістю якраз російського палива, оскільки в одну активну зону завантажують паливо цих двох виробників.
Річ у тім, що в технічному завданні для проектування ТВЗ Westinghouse для наших реакторів далекого 2005-го розглядали умови спільної експлуатації з ТВЗА, з якими на той момент не було достатнього досвіду експлуатації. У процесі експлуатації ТВЗА з'ясувалося, що на третій рік вони так деформуються, що більш гнучкі ТВЗ-W, які знаходяться в їхньому оточенні, змушені набути їхньої форми. Саме внаслідок цього при спробі завантаження реактора енергоблоку №3 ЮУАЕС було пошкоджено дистанціонуючі решітки ТВЗ-W.
Коли нема повної інформації про характеристики поруч працюючих ТВЗ, їхню поведінку в процесі експлуатації, то важко проектувати свої ТВЗ, і не дивно, що у Westinghouse виникли проблеми.
З великим жалем констатую, що шанована мною Державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки України застосовує до цих двох компаній - Westinghouse і ТВЕЛ - подвійні стандарти.
Невеликий екскурс в історію. ТВЗА на українських АЕС експлуатують із 2003 р. Й одразу ж почалися проблеми: було виявлено сторонні предмети всередині ТВЗ. Тодішній Держатомрегулювання разом із НАЕК "Енергоатом" навіть довелося розробити спеціальну програму, яка всередині структур називалася просто: "Із пошуку зайвих болтів і гайок" (див. "Хвиля і ціна, "виколупані з носа", "ДТ" від 4 квітня 2008 р .). У 2003 р. було виявлено 41 дефектну російську ТВЗ, із них аж 35 (!) негерметичних. Це означає, що тепловиділяючі елементи - уранові таблетки в оболонці з цирконієвого сплаву, з яких і складається ТВЗ, - пропускають продукти радіоактивного розпаду і тим самим забруднюють перший контур енергоблоку.
У результаті виникає додатковий головний біль у експлуатуючої організації - треба очищати від забруднення, а це час і додаткові витрати.
Після докладання певних зусиль російською стороною кількість дефектних збірок стала зменшуватися (2004 р. -
34 шт., 2005 р. - 21 шт.), але вони були. Мінімуму було досягнуто лише 2009-го - таких збірок було всього дев'ять. Але потім кількість дефектних ТВЗА знову стала зростати і сягнула у 2011 р. аж 21 штуки.
Зауважу при цьому, що кожна ТВЗ коштує понад мільйон доларів (!), а механізмів компенсації фінансових втрат нема: дуже складно довести, з чиєї вини "це" сталося - виробника чи оператора.
Звертаю увагу, що за наявності таких проблем із російським паливом Держатомрегулювання не заявляла, що вона заборонить використовувати це паливо в наших реакторах, і не казала про фінансові втрати НАЕК "Енергоатом", а вони значно суттєвіші, аніж від чотирьох ТВЗ-W. При цьому підкреслю, що за весь час експлуатації ТВЗ-W в українських реакторах жодного разу не було виявлено їхньої негерметичності з виходом радіоактивності.
Погрозу декого з колишніх співробітників НАЕК "Енергоатому" подати до суду на компанію Westinghouse всерйоз розглядати не можна - паливо було пошкоджено під час транспортних операцій, що є відповідальністю експлуатуючої організації. Навряд чи в контракті в такому разі відповідальність перенесено на Westinghouse...
У будь-якому разі в сформованій (не вперше) ситуації необхідно шукати компроміс. Фахівці галузі переконані, що паливо Westinghouse і вона сама повинні залишитися на ринку України, тому що паливо, вироблене цією компанією, за деякими значущими показниками ефективніше за російське.
Звісно, найрадикальніший шлях для диверсифікації поставок ядерного палива на український ринок - це будівництво нових ядерних енергоблоків за неросійськими проектами, як рекомендується в останньому посланні президента Верховній Раді. Але це вже інша історія.
P.S. Міжнародну угоду про досягнення нульової відмови ядерного палива для АЕС російського дизайну було підписано під час форуму "Атомекспо", що пройшов у Санкт-Петербурзі 26–28 червня. Раніше в.о. президента НАЕК "Енергоатом" В.Кім підписав меморандум про спільні дії для досягнення нульової відмови ядерного палива між ВАТ "ТВЕЛ" (РФ), НАЕК "Енергоатом", АЕС "Козлодуй" (Болгарія) і ЧЕЗ (Чехія). З російського боку меморандум підписав президент ВАТ "ТВЕЛ" Юрій Оленін. Якби не було відмов російського палива, про що ТВЕЛ неодноразово публічно запевняв ЗМІ (що все чудово і претензій з українського боку не надходило), чи потрібна була б ця угода? Фактом підписання такої угоди ТВЕЛ, по суті, визнав наявність серйозних проблем зі своїм паливом, причому не тільки в Україні.
При підготовці статті використано матеріали презентації НАЕК "Енергоатом" від 27 вересня 2012 р. під час Дня атомної енергетики України "Експлуатація ядерного палива на АЕС України. Показники паливовикористання".