6 вересня 2004 року над спеціалізованим виставковим центром «Експодонбас» майоріли одинадцять державних прапорів — у такому представницькому складі розпочала роботу VIII Міжнародна виставка вуглевидобувних і переробних технологій і устаткування «Вугілля — Майнінг-2004». Не випадково, певне, цього року організацію та проведення виставки взяли під свій патронат Кабмін, Мінпаливенерго і Донецька облдержадміністрація: перспективи подальшого розвитку вугільної галузі задекларовані нинішнім урядом як один із пріоритетних напрямів соціально-економічної політики. До участі у виставці були запрошені провідні виробники шахтного устаткування з України, Росії, Білорусі, Казахстану, Німеччини, Польщі, Норвегії, Чехії, Великобританії, Австрії та Канади.
Головним сюрпризом для донецького губернатора, інтерес до якого добряче підігрівали місцеві телевізійники, стала сталева пальма, виготовлена з конвеєрних шкребків і гірських тягових круглоланкових ланцюгів. Цей витвір промислового мистецтва, котрий віднедавна став своєрідним символом Донецького регіону, спеціально до виставки відправили в Донецьк робітники заводу «Тіле» (Німеччина), тим самим демонструючи свою повагу до Донецького краю. Пальма «від «Тіле», за задумом її творців, має символізувати розвиток і зміцнення взаємин між підприємствами Донецького та Рурського регіонів.
З ініціативи власника компанії Ульріха Тіле цього року на спільному стенді на черговій виставці «Вугілля — Майнінг» представлено чотири великі німецькі компанії. Усього ж кількість учасників перевалила за 200. І, за словами Анатолія Близнюка та генерального директора СВЦ «Експодонбас» Веніаміна Фарберова, виставочні площі не вмістили ще приблизно 40% бажаючих від кількості тих, хто взяв участь у виставці.
Сергій Тулуб, ділячись своїми враженнями від побаченого, зізнавався, що «останнім часом не займався дуже предметно вугільним машинобудуванням», але це не завадило йому відчути «новий подих» української техніки для вугільної галузі, продемонстрованої на цій виставці: «Ця техніка вже третього тисячоліття... я був 2000 року на американській усесвітній виставці і бачу, що сьогодні вітчизняна техніка не поступається тим аналогам і дослідним зразкам, які тоді було представлено». На переконання глави Мінпаливенерго, сьогодні українська техніка уже випробувана на конкретних шахтах у наших гірничо-геологічних умовах і довела свою працездатність, а головна її перевага — вона «не в один-два, а в десятки разів дешевша від того, що сьогодні застосовується у світі». С.Тулуб вважає, що «за останні два-три роки вугільне машинобудування України зробило якісно новий прорив, і сьогодні це вже конкурентоспроможна не лише в Україні, а й далеко за її межами техніка».
Хоча, якщо проаналізувати спостереження самого міністра ПЕК, аналоги того, що в Україні називають технікою третього тисячоліття, далеко за межами нашої держави було запропоновано вугільній галузі ще кілька років тому. А працездатність нашої техніки, яка заслужила сумної слави, на конкретних шахтах, мабуть, повинна «скорегувати» автоматика нового рівня безпеки, що дозволяє зменшити кількість обслуговуючого персоналу і повністю змінити форми організації праці у вибоях. На жаль, реальність така, що поряд із розробкою техніки для запобігання аваріям і прогнозування аварійних ситуацій, засобів контролю за рудничною атмосферою і станом гірського масиву в Україні продовжує також удосконалюватися і техніка для ліквідації аварій.
Саме з цією технікою міністр палива й енергетики вважає посильним виконання завдання, яке зовсім недавно означив прем’єр-міністр: збільшення обсягу видобутку вугілля до 100 млн. тонн на рік. І якщо питання з поновлення будівництва шахт у тих вугільних регіонах України, де це доцільно, група фахівців за дорученням В.Януковича лише розглядає, то проект постанови про створення національної акціонерної вугільної компанії в Україні, за словами С.Тулуба, буде винесено на засідання Кабміну вже в першій половині вересня. І навіть попри необхідність доопрацювання з урахуванням зауважень урядового комітету, він вже отримав «благословення» Президента, в указі якого визначено тримісячний строк для створення цієї компанії. Як зазначив С.Тулуб, на сьогодні «вже створено три державні компанії — Луганську енергетичну компанію, Донецьку енергетичну компанію і Донецьку коксівну компанію», на яких «відпрацьовують всі елементи функціонального призначення і підвищення ефективності в цілому працюючих шахт, що входять до складу цих компаній». Саме на їхній основі в Україні найближчим часом буде створено велику компанію.
Напрям, обраний українським урядом і Мінпаливенерго, називається реструктуризацією вугільної промисловості, і, за задумом її ідеологів, покликаний оптимізувати чисельність підприємств і кількість працюючих на них, наблизити до бажаних економічних результатів основні показники виробничої діяльності. Так, за планами реструктуризації вугільної галузі в Луганській області планувалося закрити шахт удвічі більше (41 шахту), аніж у Донецькій області, і всі вони були закриті; у Донецькій області було закрито лише п’ять. При цьому на Донецьку область кошти було виділено в повному обсязі, а Луганська отримала лише 40% закладеного в проект фінансування.
Озвучені А.Близнюком ще під час візиту В.Януковича до Донецька цифри по вугільній галузі Донецької області повинні, мабуть, навіювати здоровий оптимізм: збитки за сім місяців цього року склали 1,3 млрд. грн. проти 3,5 млрд. грн. торік, прибуток — 5,5 млрд. грн. проти 1,2 млрд. грн. 2003-го. Ці дані наводилися як «результат ефективності прийнятих урядом рішень і конкретних відповідних дій на місцях».
Чи означало це, що донецькі шахти вдалося вивести на рентабельний рівень, тобто довести «нелогічність» їхньої ліквідації? Аж ніяк. За словами донецького губернатора, 31% збиткових підприємств в області в основному припадає саме на вугільну галузь.
Той факт, що зі 135 українських учасників виставки 65 — підприємства Донецької області, зробив риторичним запитання донецькому губернатору про плани співробітництва Донецького регіону з будь-ким із недонецьких учасників. Для А.Близнюка «Вугілля — Майнінг-2004» являло собою не що інше, як програму науково-технічного розвитку Донецької області за напрямами вугільного машинобудування в дії. Винахідливий донецький губернатор на своє запитання «Якщо оцінити рівень устаткування, котре ви виробляєте, у сто відсотків, то як ви оцінили б рівень нашого устаткування, представленого на цій виставці?» від двох чемних бізнесменів із Європи одержав належну відповідь: світові компанії готові зняти капелюх перед рівнем української техніки. Хоча відзначений усіма учасниками факт, що порівняно з 2002 роком виставка помітно виросла і більшість новинок представили саме вітчизняні виробники, не зможе змінити намічену тенденцію: як би кількість унікальних технічних новинок у вугільній галузі з кожним роком в Україні не стала обернено пропорційною числу повноцінно працюючих у нашій країні вугільних підприємств.
Розроблюване й представлене на виставці комплексне устаткування здебільшого призначено лише для великих шахт, для потужних вугільних пластів, які можна експлуатувати не один рік. На шахтах, продуктивність яких не перевищує сто-двісті тонн, запропоновані технології навряд чи будуть упроваджені, переводячи підприємства в площину нераціональних, «соціально важких моментів». У свою чергу, на тлі сили-силенної вже закритих і поки працюючих вуглевидобувних підприємств навіть унікальні засоби безпеки — система моніторингу, комплекс технічних засобів управління очисним комплексом на викидонебезпечних і метаноінтенсивних пластах, система контролю параметрів атмосфери на таких ділянках — не зможуть справити хоч скількись суттєвого впливу на людський чинник, який часто називають основною причиною найстрашніших трагедій, до яких цілком може призвести, наприклад, прагнення будь-що виконати завдання прем’єра…