UA / RU
Підтримати ZN.ua

Вкладати гроші в Україну вигідно. Якщо…

Аналізуючи нашу енергетичну і кліматичну політику в сфері скорочення викидів парникових газів, ЄБРР презентував криву привабливості секторів економіки та окремих пакетів технологій.

Автор: Алла Єрьоменко

Тема клімату в Україні сприймається утриманськи. Десь у світі від його змін потерпають, а ми зі своєю пострадянською індустріальною економікою отримуємо кошти на енергоефективність у рамках різних міжнародних домовленостей, включаючи Кіотський протокол.

Цього року перший етап Кіотського протоколу завершується, а на
наступний період прогнози невтішні - особливих інвестицій не очікується, адже потенційний покупець українських квот відсутній: більшість країн, де викиди парникових газів перевищують зобов’язання, у другому періоді брати участі не збираються.

Проте, зберігаючи одне з лідируючих місць за енергоємністю своєї економіки, Україна може становити інтерес для європейського інвестора, який має намір вкладати кошти в «зелені» технології. Цю тему обговорювали в Києві напередодні кліматичного саміту (двотижневі переговори почалися у понеділок, 26 листопада, у Досі, Катар) представники Європейського банку реконструкції та розвитку з чиновниками Державного агентства екологічних інвестицій України.

Три сценарії для України

Аналізуючи нашу енергетичну і кліматичну політику в сфері скорочення викидів парникових газів (здебільшого, треба зауважити, декларації українських політиків), ЄБРР презентував криву привабливості секторів економіки та окремих пакетів технологій, яку на його замовлення змоделювала лондонська консалтингова компанія NERA. Аналіз виконано з погляду приватного інвестора, зацікавленого в розгляді можливостей для прибуткових інвестицій, які насамперед спрямовані на скорочення викидів.

Разом з тим адресатом дослідження є й українська влада - криві привабливості інвестицій супроводжувалися цілою низкою червоних прапорців і реперних точок саме для української влади.

Так, у рамках дослідження було оцінено інвестпривабливість «зеленої» економіки за трьох різних сценаріїв реалізації Україною політики енергоефективності та скорочення викидів парникових газів.

Перший сценарій - «статус-кво», коли країна нічого не робить (для скорочення викидів СО2 і для енергозбереження), а базові для 2010 року ціни на енергоресурси зростають відповідно до ринкових трендів.

Другий сценарій - «запланованої політики»: економіка розвивається з урахуванням публічно озвучених або прийнятих нормативно цілей і заходів.

І, нарешті, третій сценарій - «додаткової політики»: якщо Україна адаптує цілі і засоби розвитку економіки з погляду сталого розвитку до внутрішньої політики Євросоюзу.

Як зазначили в кулуарах заходу запрошені галузеві експерти-кліматологи й енергетики, найбільш реалістичним сценарієм сьогодні видається перший - «статус-кво». Він передбачає, що найбільші скорочення викидів у разі його реалізації відбуваються в промислових галузях, зокрема, у металургійному секторі. Металургія є одним з найбільших джерел викидів парникових газів, однак тут є широкі можливості для модернізації виробництва з погляду енергоємності. В електроенергетичному секторі нинішній режим занижених тарифів на відпуск електроенергії в мережу для традиційної генерації і пільговий тариф для відновлюваних джерел енергії стимулює залучення інвестицій у використання останніх. Особливий акцент при цьому зроблено на фотовольтаїку (сонячну енергетику) і вітроенергетику. У першої - найвищий у Європі тариф, а для розвитку другої є європейські компанії, які у себе вдома вимушено урізають екстенсивні плани розвитку через скорочення «зелених» пільг у Європі. В інших секторах економіки вигідні можливості для скорочення викидів у разі реалізації першого сценарію обмежені.

Трохи оптимістичнішим, але менш зрозумілим є сценарій «запланованої політики», оскільки за кадром залишилося, на яких саме обіцянках українських політиків і чиновників він базується. Як відомо, бачення майбутньої частки альтернативної енергетики на ринку не збігається навіть у двох профільних відомств - Міненерговугільпрому і Держагентства з енергоефективності та енергозбереження.

Проте експерти зробили висновок, що у разі реалізації цього варіанта привабливими для інвестицій у скорочення викидів парникових газів є електроенергетичний сектор і ЖКГ. У першому випадку найменш ризиковано вкладати кошти у завершення будівництва атомних енергоблоків Хмельницької АЕС (2 ГВт) і в будівництво нових ВЕС (7 ГВт).

Інвестувати ж у модернізацію сектора централізованого теплопостачання західні фахівці радять у разі підвищення тарифів на теплову енергію і забезпечення дотримання будівельних стандартів. Істотні скорочення викидів можливі і в секторах транспортування газу, видобутку вугілля, поводження з відходами, а також у промисловості.

Що стосується запровадження нових технологій, то, за оцінкою авторів дослідження, у теплопостачанні і будівництві викиди можуть бути знижені на 70% шляхом використання більш екологічно чистої паливної суміші при виробництві тепла, а також при реалізації заходів щодо підвищення енергоефективності інфраструктури теплопостачання.

Найперспективнішим з погляду ЄБРР і найменш реалістичним, на думку вітчизняних спостерігачів, є сценарій «додаткова політика». Саме він може сформувати в реальному секторі попит на інвестиції в низьковуглецеві технології, які згодом зроблять конкурентоспроможною українську економіку. Необхідні політичні заходи включають: регуляторну реформу у сфері тепло- і електропостачання, а також транспортування і розподілу газу; підтримку ядерної енергетики та збереження «зелених» тарифів на електроенергію з відновлюваних джерел; наявність вуглецевого податку для поліпшення фінансової привабливості низьковуглецевих альтернатив; пільгові кредити для заходів з підвищення енергоефективності тощо.

Умови, що забезпечують надійність повернення інвестицій та одержання доходу, також передбачають стабільне політичне і регуляторне середовище. У цьому разі стають рентабельними інвестиції не тільки в добудування ХАЕС, а й у будівництво нових атомних потужностей (1,5 ГВт). А також у спільне спалювання різних видів палива (2,6 ГВт), фотовольтаїку (6,5 ГВт) і вітрові електростанції (4,2 ГВт). За рахунок внутрішніх і зовнішніх уливань поліпшується енергоефективність будівель і мереж теплопостачання, скорочуються викиди промисловості, вугільної галузі, транспортування і розподілу газу, а також сектора збирання і переробки відходів.

Як зазначив у своїй доповіді представник ЄБРР Гжегож Пєшко, у разі реалізації сценарію узгодженої з ЄС політики інвестиції для скорочення викидів СО2 будуть значно більшими. Однак і їх буде недостатньо - Україні доцільно підключатися до Європейської системи торгівлі квотами на викиди. Відповідно до озвученого представником ЄБРР прогнозу, після 2020 року вартість квот може значно зрости - до 20 євро за тонну СО2-екв (у 2010 році ця цифра становила близько 10 євро, нині коливається в районі 2 євро). Оскільки в Україні реалізація «зелених» заходів обходиться дешевше, ніж у Європі, ми за малі кошти зможемо більше скоротити викиди, а отже, продати більше квот на викиди в європейській торговій системі.

Що дасть Україні орієнтація політики на скорочення викидів парникових газів? Експерти ЄБРР відповіли на це запитання, нагадавши, що Євросоюз у найближчому майбутньому обмежуватиме доступ на свій ринок товарів, при виробництві яких викиди парникових газів перевищують внутрішній норматив ЄС. А це найкращий бар’єр, обійти який нашій експорто-орієнтованій і енергоємній економіці навряд чи вдасться.

«Без конкретних даних неможливо планувати роботу на майбутнє»

Зважаючи на вищевикладене, DT.UA звернулося з проханням дати коментар до першого заступника голови Держагентства екологічних інвестицій України Івана ВАРГИ.

- Дослідження орієнтоване насамперед на західного інвестора. Воно цікаве в Україні?

- Україна взяла зобов’язання до 2020 року скоротити викиди парникових газів на 20% щодо рівня 1990 року і до 2050 року - на 50%.

Проте річ у тім, що у нас немає стратегічних показників розвитку економіки. Йдеться саме про розвиток економіки і технологій. Тому ЄБРР своїм коштом замовив і виконав для України дуже потрібну роботу.

- Держагентство екоінвестицій зацікавлене в продовженні цієї дослідної роботи?

- Безперечно. По-перше, це плани з використання певної моделі з урахуванням оновлених даних, оскільки в дослідженні була використана інформація станом на 2008 рік.

По-друге, це дослідження може слугувати для України серйозним аргументом під час міжнародних переговорів. Раніше ми не могли аргументовано обґрунтовувати свою позицію, посилаючись на такого роду дослідження.

По-третє, і, напевно, це найважливіше: під час дискусії ми, що називається, зачепили за живе вітчизняні науково-дослідні інститути.

Нещодавня зустріч представників нашого агентства та академіків НАНУ була лише ознайомчою. Домовилися зустрітися через кілька тижнів, але зустріч так і не відбулася. Таке враження, що НАНУ відірвана від реального життя…

При цьому у нас вийшла гарна розмова з деканами двох (геологічного і географічного) факультетів Київського університету. Вони готові підключити до роботи своїх докторів наук та аспірантів. Це важливо, оскільки у 2013-му Україна має надати звіт за шостою статтею Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату: освіта, інформування, участь громадськості в питаннях зміни клімату і викидів CO2. Думаю, спільними зусиллями ми піднімемо рівень освіти та освіченості в цій сфері.

Окрім того, на прохання Держагентства екоінвестицій відгукнулося багато науково-технічних інститутів країни. Виявилося, що вони проводили і проводять дослідження, у тому числі стосовно викидів СО2, і теж шукають способи їх скорочення. Крім того, вони виконують роботи на теми зміни клімату.

Також нацагентство займається (вимушено) приведенням статистичних даних до зрозумілих у Європі та світі стандартів. І тут виявлено прірву. Наприклад, у статистичних даних щодо транспорту один рядок суперечить іншому.

Інший аспект - аерозолі. Ми достеменно не знаємо обсягів ні виробництва, ні імпорту. Відповідно, немає навіть відносно достовірних даних про те, скільки і чого в Україні «розпилюється з флаконів».

Найцінніші дослідження українських учених з горем навпіл видаються у 100-200 екземплярах. При цьому в сусідній Молдові тиражі наукових праць - десятки тисяч.

- А самі не спроможні? Чи грошей бракує на ці наукові розробки і дослідження?

- Ще й як спроможні! Один тільки Черкаський державний науково-дослідний інститут техніко-економічної інформації в хімічній промисловості провів такі дослідження, якість яких вразила навіть міжнародних експертів. Ми навіть хочемо їх рекомендувати від України в міжнародну групу експертів. Вітчизняні НДІ роблять багато - в Одесі, Рівному, Києві, Криму.

Головна наша мета з огляду на дослідження ЄБРР полягає у тому, що ми одержали вагомі аргументи, яких дотепер не мали. Україна погодилася скоротити, як ви знаєте, викиди СО2 на 20% - до 2020 року і на 50% - до 2050 року. Але як вона це може зробити, за якими технологіями і в яких сегментах, досі не було комплексного дослідження. Ні НАНУ, ні галузеві НДІ таких прогнозів і порад не дають. У нас практично немає основних, базових показників економіки. Тому ЄБРР замовив за свої кошти, а NERA виконала дослідження, щоб показати інвесторам, за яких умов і умовних сценаріїв розвитку інвестиції будуть своєчасними і поворотними. За різних рівнів інвестиційного ризику.

Як можуть прислужитися Україні дослідження NARA і ЄБРР?

Цю тему DT.UA обговорювало з експертом з питань зміни клімату, головою наглядової ради Фонду цільових екологічних інвестицій Олексієм ХАБАТЮКОМ.

- Чи не втрачається цінність дослідження NARA на замовлення ЄБРР, оскільки в ньому використано застарілі базові дані?

- Сам факт виконання такої роботи важливий уже сам по собі. Конкретні цифри і припущення, які були отримані або зроблені під час проведення дослідження, - це завжди предмет для дискусії. За умови, що модель прозора, більшість дискусійних питань можна зняти під час перевірки моделі або в результаті внесення змін у вихідні дані і припущення.

Важливе інше. Представлена модель дозволяє масштабно, у числових показниках оцінити потенціал скорочення викидів парникових газів від прийняття окремих політичних рішень, а також потребу в інвестиціях та їх привабливість.

- Цільовою аудиторією визначені не тільки інвестори, а й український уряд. Що, на ваш погляд, він може почерпнути з представленого дослідження?

- Політика, яку треба оцінити, має бути сформульована та оформлена у вигляді коротко-, середньо- і довгострокових концепцій, стратегій, а ще краще - у вигляді програм і планів реалізації. При цьому інвестори повинні повірити, що ці програми і плани України зважені, сталі, реалістичні, базуються на принципі конкурентності, і є політична воля до їх реалізації. За відсутності таких дій запропонований ЄББР інструментарій становитиме швидше академічний інтерес.

- Яку долю ви прогнозуєте результатам цього дослідження в Україні?

- Сподіваюся, воно стане хорошим заділом на майбутнє для формування в Україні чіткої та зваженої кліматичної політики, яка врахує не тільки сьогохвилинні національні інтереси, а й світові тренди, що визначають економічну перспективу. Чого б не хотілося точно, то це того, щоб презентація дослідження стала всього лише джерелом хоча й красивих, але вирваних з контексту графіків і цифр для аргументації необґрунтованих тверджень.