Якщо коротко відповісти на запитання, чому виникла необхідність у структурній реформі житлово-комунального господарства (ЖКГ), то відповідь очевидна: ми одержали радянську систему теплопостачання, з якою дотепер не знаємо, що робити. А входити з такою спадщиною в ринкові відносини неможливо - змінилися побутові умови та законодавство. Отже, що ж робити?
Системи централізованого теплопостачання формувалися в той час, коли була поширена так звана гігантоманія. Вона була присутня в багатьох галузях, у тому числі й у комунальній теплоенергетиці. Роздуті штати, малоефективна система управління, не властиві таким підприємствам функції, відсутність конкуренції та стимулів до економії. По суті, це стовідсоткова монополія, яка продовжує існувати й сьогодні.
Вважалося, що концентрація всіх ділянок у єдиній системі, під єдиним управлінням - ефективна та раціональна, а диктат системи - природний: усе вироблене тепло ви зобов'язані солідарно оплатити за встановленою ціною, незалежно від того, чи треба вам стільки тепла.
Диктат системи та зростання тарифів спрацювали проти неї. Споживачі стали реально скорочувати витрати, утеплювати приміщення, установлювати лічильники тепла та води, використовувати електробойлери для підігріву води. Через відносно теплі зими зменшилося споживання теплоенергії, скоротився опалювальний сезон. Усе це привело до зниження споживання тепла та, відповідно, до зменшення доходу тепловиробників при незмінних витратах і втратах теплової енергії. При цьому після кожного підвищення тарифів, як правило, збільшується заборгованість споживачів за відпущене тепло. А можливостей для маніпулювання стало значно менше.
Простими методами змінити ситуацію в комунальній теплоенергетиці неможливо. Підвищення або зниження тарифів ситуації не змінить. Потрібні радикальні заходи.
Досягти максимальної ефективності системи централізованого теплопостачання можна лише у разі зміни пріоритетів. Диктат монопольної системи має бути замінений диктатом споживачів: ми купимо тепла стільки, скільки нам необхідно, і за ціною, визначеною на конкурентній основі, а ви, теплоенергетики, будете піклуватися про свій прибуток, мінімізуючи втрати, підвищуючи ККД елементів системи й теплосистеми в цілому.
Скоротити витрати в теплоенергетиці - перший і важливий крок
Ефективність теплових мереж значною мірою визначається витратами та обсягами відпущеної теплової енергії. Літній режим теплових мереж, що триває 6–7 місяців на рік, за які вироблення та споживання тепла становлять не більш як 15–20% від загальнорічного споживання, неефективний і дотаційний.
По суті, тепломережа є підприємством із сезонною роботою. Виходячи з цього, перше, що потрібно зробити в комунальній теплоенергетиці, - це скоротити витрати.
Для цього необхідно:
- розділити виробництво, транспортування та поставку теплової енергії. У країнах Європи з централізованим теплопостачанням існує переважно структурна модель із розділенням ("анбандлінг") джерел вироблення тепла, теплової мережі, споживача (це саме намагаються впровадити в електро- і газовій галузях України);
- вивести зі складу теплогенеруючого підприємства теплозбут;
- установити межі розділу на рівні теплолічильника на введенні в теплосистему будинку. При встановленні теплолічильника одержуємо вже двох суб'єктів із протилежними інтересами - продавця та покупця. Споживач сам має визначитися, скільки тепла йому потрібно, змінюючи температурний графік роботи внутрішньобудинкової системи опалення або витрат теплоносія. Відповідати за виконання такого графіка та, відповідно, за це платити. Для цього необхідно передати обслуговування внутрішньобудинкових систем на конкурсній основі спеціалізованим експлуатаційним організаціям (не плутати з управляючими компаніями, як правило, колишніми ЖЕКами);
- за тепловими мережами варто залишити їхню основну функцію - передачу теплової енергії від джерела (котельні, ТЕЦ) до споживача. Критерієм оцінки їхньої роботи мають стати питомі показники - втрати теплової енергії в мережах, споживання електроенергії та холодної води, спільні витрати відносно витрати тепла в споживача. Зниження цих показників має стати основним стимулом роботи підприємства;
- не тільки закріпити режим роботи теплової мережі відповідно до технічних параметрів, а й установити за порушення режиму економічну та адміністративну відповідальність. З'явиться взаємоконтроль: споживач-теплова мережа-джерело теплової енергії;
- котельні, ТЕЦ, які входять до складу тепломереж, виставити на продаж;
- відмовитися від тих робіт, які можуть виконувати підрядні організації, зокрема від монтажу та капітального ремонту котлів і котельного обладнання, насосних станцій, заміни та будівництва теплотрас, проектних і пусконалагоджувальних робіт. Підрозділи, які виконують такі роботи, необхідно виділити зі складу теплових мереж і виставити на аукціон. На базі цих підприємств відновити будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні централізовані організації за аналогією з тими, що існували в радянський період. Може настати такий час, коли в комунальних підприємств почнуть з'являтися гроші, а виконувати роботи буде нікому;
- за певних умов, припускаю, і теплові мережі можна виставити на продаж або передати в концесію, виробивши конкретні правила передачі.
В усьому світі бізнес із надання послуг вважається вигідним, й інвесторів вистачає.
На виручені від проведених аукціонів гроші та при державній підтримці необхідно створити фонд відновлення та розвитку системи теплопостачання, який під невисокі відсотки (5–7% річних) кредитував би довгострокові роботи з ремонту та реконструкції теплових мереж, котелень, ТЕЦ, а також ремонт і реконструкцію будинкових систем теплопостачання. Це те, чого сьогодні катастрофічно не вистачає.
Що робити з тарифами?
Усі, крім споживачів, зацікавлені в підвищенні тарифів. Тарифи для споживачів складаються з тарифів на виробництво тепла, його транспортування, витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, а також на облік і контроль. Щоб припинити спекуляції на темі тарифів, необхідно встановити обґрунтовані базові тарифи для споживача та, відповідно, на вироблення тепла, його транспортування, а також витрати на обслуговування внутрішньобудинкових систем для кожного суб'єкта системи теплопостачання на термін не менш як 3–5 років. Базові тарифи мають автоматично змінюватися тільки на величину зміни ціни енергоносіїв (газу, електроенергії, води) і середньої (мінімальної) зарплати.
Сьогодні, на жаль, комунальні підприємства шукають вихід із ситуації, що склалася, у підвищенні тарифів і разових дотацій з місцевих бюджетів.
Якщо суб'єкт системи теплопостачання знатиме, що тарифи протягом певного часу не змінюватимуться, то в нього з'явиться стимул до економії, впровадження енергозберігаючих технологій.
Джерело тепла (котельня, ТЕЦ) як самостійний суб'єкт для одержання свого прибутку прагнутиме підвищувати ККД котлів, заощаджувати електроенергію. Вимагати від теплових мереж повернення зворотного теплоносія відповідно до договірних зобов'язань та оплати тепловими мережами за збільшене підживлення.
Теплові мережі за період незмінної ціни на транспортування тепла для одержання додаткового прибутку будуть прагнути до економії, вимагати від споживача зниження температури зворотного теплоносія.
Експлуатуючі внутрішньобудинкові системи організації в особі споживача прагнутимуть знижувати споживання тепла, отже, зменшувати оплату за тепло за цей період. Ізолювати трубопроводи, вчасно усувати витоки, виконувати гідравлічне налагодження системи тощо. Вимагати від тепломережі підтримки параметрів теплоносія відповідно до договірних зобов'язань.
Облік споживання тепла та контроль - функції теплозбуту
Єдине джерело додаткових доходів для комунального підприємства - це енергозбереження. Енергозбереження має стати основним джерелом коштів, необхідних для розвитку та модернізації комунального підприємства. Якщо хочете, це ланка в ланцюзі накопичених проблем, яка може витягнути всі проблеми. У цьому напрямі в суб'єктів комунальної теплоенергетики є великі резерви. Починати необхідно з тих робіт, які швидко окупляться (не більше двох років).
На сьогодні найбільші втрати тепла в системі теплопостачання в споживача. Зношені труби, порушена ізоляція трубопроводів, ніхто не займається гідравлічним налагодженням і промиванням системи будинку, а цьому необхідно приділяти велику увагу. Тому обслуговування інженерних систем будинку слід передати приватним експлуатаційним компаніям на конкурсній основі, виробивши для цього умови та критерії відбору.
Чи прийдуть інвестиції в комунальні підприємства?
Прийдуть, коли інвестор буде переконаний в їхньому поверненні. І тут виникає зустрічне запитання: чи буде підприємство брати гроші в кредитора під 25–30% річних на довгострокові проекти, такі, як заміна мереж, де окупність вкладених коштів більш як десять років? Безумовно, ні. Про це всі знають і вичікують, що хтось вирішить цю проблему.
***
Від радянської спадщини необхідно відмовлятися, переходити на ринкові відносини, і що швидше ми це зробимо, то швидше Україна буде в Європі. Це підтверджує досвід Балтійських країн, Польщі, Румунії та інших, які вже стали членами Європейського Союзу.
Необхідно розробити стратегію реформування та розвитку комунальної теплоенергетики України на найближчі роки, яка має пройти публічне обговорення та одержати експертну оцінку.
Потрібно врахувати не чиїсь особисті інтереси, а інтереси країни. Ще раз повторю: ціна питання для України - не мільйони, а мільярди гривень.