Говорячи у минулий вівторок на засіданні Верховної Ради про механізми посилення енергетичної безпеки країни, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк отримав стримано-позитивну оцінку з боку політиків та експертів. Передусім через те, що через двадцять років "проїдання" ресурсів, вимивання коштів з галузі, соціальних популістських ігор і відсутності чіткого бачення розвитку енергетики складно повірити, що нарешті можна розвернути систему у напрямі прозорого управління та конкуренції на ринках енергетики, посилення ефективності споживання ресурсів. Якщо нове керівництво країни справді розпочне глибокі реформи енергетичної галузі, воно отримає чимало союзників серед журналістів та експертів, тому що бачення, куди рухатися, збігається у багатьох. Залишається зробити одне - розпочати цей рух не на словах, а на ділі.
Глибока реформа енергетичного сектора має стати одним із пріоритетів політики нового президента. Вибудовування нового формату "газових" відносин з Росією, інтеграція українського ринку в ринки ЄС, розвиток національних проектів для посилення енергетичної незалежності - ініціативи, які мають бути реалізовані не лише за підтримки, а й за участі президента як гаранта безпеки країни. Якщо ці ініціативи буде реалізовано протягом найближчих п'яти років, в Україні можна буде говорити не лише про справедливі ціни на енергоносії, але й про кращий інвестиційний клімат, використання сучасних технологій в енергетиці, конкурентоспроможну українську продукцію.
Протягом років незалежності управляючи галуззю, уряди намагалися консервувати ситуацію з цінами та задовольняти зростаючий попит на енергетичні ресурси (часто за рахунок стратегічно важливих проектів), замість того, аби шукати можливості поліпшувати ефективність їх споживання, підвищувати безпеку та екологічність. У результаті у ситуації різкого підвищення цін на імпортні ресурси країна виявилась не готовою зберегти свої економічні та соціальні позиції. Тепер перед країною стоїть завдання впродовж короткого часу перебудувати як пріоритети, так і систему управління галуззю. Завдання складне, але свого часу з ним змогли успішно впоратися країни Центрально-Східної Європи.
Основними пріоритетами реформ в енергетиці мало би стати досягнення трьох цілей. Це, по-перше, посилення енергоефективності і зменшення обсягів споживання газу. По-друге, диверсифікація поставок енергоносіїв та одночасно нарощування власного видобутку енергетичних ресурсів. По-третє, приведення правил гри на ринках у відповідність до європейських правил і законів, з посиленням ролі регулятора. Ці напрями повинні би бути пріоритетними для запровадження реформ, адже у разі успішності вони потягнуть за собою зміни в суміжних секторах, у поведінці звичайних споживачів енергоресурсів і гравців енергетичних ринків і можуть дати старт іншим незворотним, позитивним змінам.
Енергоефективність: переймаємо досвід країн - сусідів в ЄС
Варто пам'ятати, що Україна сьогодні є найбільш енергоємна країна в Європі. За оцінкою секретаріату Енергетичного Співтовариства, вона споживає майже в десять разів більше кінцевої енергії на одиницю ВВП, ніж у середньому по ЄС. Це пов'язано насамперед із поганим станом енергетичної інфраструктури і великими втратами при розподілі енергії. Тут для майбутнього керівництва держави є великий обсяг роботи, а для країни - великі можливості для економії та розвитку. Мають бути розроблені програми, які дали б змогу передусім промисловості не на словах, а на ділі якнайшвидше запроваджувати енергоефективні технології, переходити на альтернативні види палива, однак при цьому без загроз для екології та життя населення навколишніх територій.
Розробка таких програм має одночасно супроводжуватися змінами до законодавства, які дали б можливість більш ефективно інвестувати в модернізацію та будівництво нових мереж, щоб забезпечувати більш ефективні і швидкі перетоки енергії (в ЄС такими елементами законодавства є кодекси мереж). Неможливо посилювати енергоефективність без установлення нормальної системи обліку споживання енергоресурсів - сьогодні за відсутності лічильників можна "нагнати" чималі обсяги віртуального споживання газу чи електроенергії. У найближчій перспективі також необхідно прийняти національні плани дій з енергоефективності та розвитку відновлювальних джерел енергії - документи, яких від України давно очікує Енергетичне Співтовариство і які розроблені, однак досі не прийняті Кабінетом міністрів.
Працюючи над скороченням споживання енергетичних ресурсів звичайними допомогосподарствами, варто використати досвід, який уже запроваджено в окремих містах програмами та міжнародними проектами (наприклад, Угодою мерів). Робота у системі міськвиконкомів так званих енергоменеджерів може допомогти місту вже за короткий період значно скоротити використання енергоресурсів, стимулювати місцевих жителів утеплювати власні будинки і переорієнтувати кошти на розвиток замість "проїдання". Це особливо актуально зараз, коли уряд підвищив тарифи на газ і електроенергію і незабаром підніматиме тарифи на тепло. Адже система компенсацій і субсидій для найуразливіших верств населення є, а система "порятунку коштів" для решти громадян у вигляді програм кредитування чи позик для утеплення будинків, закупівлі енергоефективних технологій, які допомогли б у короткостроковій перспективі знизити обсяги споживання енергоресурсів, досі не запропонована. А в європейських країнах це була суттєва допомога тим, хто пережив ціновий шок на газ та електроенергію.
Окрім того, доцільно нарешті реалізувати програму, на яку протягом кількох років Кабінет міністрів виділяв кошти, а саме - встановлення лічильників. Відомо, що Меморандум України з МВФ передбачає встановлення в 45% житлових будинків лічильників тепла до кінця 2014 р., однак навіть у разі успішного досягнення цієї мети більш як половина споживачів буде споживати тепло в умовах, де легко маніпулювати цифрами і коштами і складно економити. Інший крок, якого очікує від України в тому числі Енергетичне Співтовариство, - ухвалення закону про енергоефективність будівель, який дасть змогу на законодавчому рівні зафіксувати будівельні норми, паспорти будівель і механізм контролю за обліком і веденням таких паспортів.
Диверсифікація - запровадження та дотримання законів ЄС
в Україні й країнах ЄС
Реалізовуючи політику диверсифікації та безпеки постачання, важливо серед пріоритетів поставити зменшення залежності від російських енергетичних ресурсів. Ідеться не лише про газ, де від Росії Україна залежна майже на 90% імпорту, а й про інші сфери. В атомній сфері майже 100% поставок збагаченого урану відбуваються з Росії, в нафтовій сфері з Росії постачається близько 35% імпорту нафтопродуктів (окрім Білорусі і Литви). Також Україна великою мірою залежна від Росії у питанні утилізації відпрацьованого ядерного палива. І якщо "газовий" конфлікт вистрілив навесні, то "атомна" проблема у вигляді нових умов поставок ядерного палива, за оцінкою експертів, може чекати Україну восени, коли потрібно буде домовлятися про чергову партію поставок. І керівництво країни повинне бути готовим до такого сценарію.
Хоча Україна вже сьогодні нарощує імпорт газу з країн ЄС, зокрема з Польщі та Угорщини, про масштабну диверсифікацію і незалежність від російського впливу можна буде говорити після запуску реверсу зі Словаччини, і в обсязі не 8 млрд, а 30 млрд кубометрів, що дозволяє робити і європейське право, і технічні умови, однак блокують російські політичні інтереси. Домогтися від країн ЄС реалізації законів ЄС на території ЄС - непросте завдання для України, однак у разі успіху це буде не лише символом реальної інтеграції України в європейський енергетичний простір, а й перемогою європейського "єдиного голосу" над російськими грошима та впливом на європейській території.
Також, як країна - член Енергетичного Співтовариства, Україна зобов'язана, з одного боку, запровадити європейське законодавство на своїй території, а з іншого - наполягати, що всі гравці європейського ринку повинні сприймати єдиний енергетичний ринок до східних кордонів ЄС. Для газових компаній ЄС "Газпром" не може транспортувати газ через територію України, будучи одночасно і постачальником газу, - це заборонено Третім енергетичним пакетом. Для того, щоб почати вимагати розвитку такого сценарію, український парламент повинен прийняти Третій пакет в українське законодавство, внісши зміни в існуюче законодавство або прийнявши новий проект закону про ринок газу, який був розроблений для України разом із секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
У ядерній галузі важливо провести аудит тих проектів, які започатковані в співпраці з Росією, зокрема проект з будівництва заводу з виробництва ядерного палива. Крім того, можливо, є сенс переглянути договір про добудову третього і четвертого блоків ХАЕС і оголосити повторний конкурс. Зважаючи на існуючу залежність України від російського палива; підвищення вартості будівництва порівняно із заявлений на конкурсі; а також використання для цих цілей російського кредиту, варто ще раз оцінити доцільність продовження співпраці України з "Росатомом" у цій галузі.
Нарощування власного видобутку енергетичних ресурсів є ще одним пріоритетом у програмі реформ енергетичного сектора. На тлі низьких темпів нарощування видобутку традиційного газу багато політиків і експертів покладають надії на розробку покладів нетрадиційних вуглеводнів. Однак усі компанії, які працюють сьогодні в цій сфері, наголошують на спільних завданнях, що стоять перед урядом для поліпшення умов видобутку. Йдеться, зокрема, про прийняття нового Кодексу про надра, Правил розробки родовищ, а також внесення змін до земельного законодавства. Також для посилення прозорості видобувної діяльності мали б прийняти зміни до законодавства, які дозволять відкривати ліцензійний реєстр, а ще не лише кінцевих власників ліцензій, а й бенефіціарів (так зване бенефіціарне право). Важливо також більш активно запроваджувати стандарти публічної звітності, що їх Україна взяла як зобов'язання при приєднанні до Ініціативи прозорості видобувних галузей.
Реформа ринків - прозорість і моніторинг діяльності всіх гравців
Третім напрямом реформ в енергетиці має стати реальне, а не лише на папері запровадження європейських правил гри на ринках електроенергії та газу. Це не лише спосіб подолати корупцію чи збільшити прозорість фінансових потоків, це також необхідна умова для приходу в Україну інвесторів світового рівня. Слід поступово відмовитися від перехресного субсидування як між різними видами генерацій, так і між різними видами споживачів, посилити роль НКРЕ як регулятора ринків (для цього має бути прийнятий закон про державне регулювання в енергетиці) і підвищити прозорість усіх гравців ринку - йдеться про публікацію звітів, інвестиційних програм, звітів щодо їх виконання, щоб можна було моніторити використання коштів на модернізацію мереж, результати тендерів тощо. Окремо має вирішуватися питання демонополізації ринків і відновлення чесної та прозорої конкуренції. І тут своє слово має сказати Антимонопольний комітет України.