І насамперед йдеться про суб'єктів сектору генерації електроенергії. Отже, постає питання: наскільки обґрунтованими є такі побоювання та, відповідно, чи необхідні додаткові кроки для захисту від неконкурентної поведінки учасників?
Водночас дискусії про захист конкуренції згасли на тлі розмов про перенесення старту нової моделі ринку. Буквально за тиждень до офіційного старту енергоринку так і не зрозуміло, чи буде перенесено дату: точаться запеклі дискусії стосовно того, запускати ринок згідно з планом 1 липня чи відтермінувати. Подано шість законопроектів із пропозиціями відкласти запуск на термін від трьох до дев'яти місяців.
Мотив перенесення - не вирішено деякі технічні питання для запуску ринку, зокрема оператори систем розподілу (колишні обленерго) не повністю готові до ведення комерційного обліку, необхідно убезпечити населення від можливого підвищення цін тощо. Лунають наразі не оформлені у законопроект пропозиції відтермінувати ринок на декілька років.
Питання зависло в повітрі навіть після того, як комітет з питань паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради спробував винести на розгляд законопроект про відтермінування дати впровадження ринку на три місяці. Стан ступору.
Звісно, відкладати запуск доцільно лише на короткий період, аби вирішити ці питання. Проте немає жодних гарантій, що проблеми і справді будуть швидко розв'язані злагодженою координацією всіх учасників. Немає гарантій, що за три місяці не виявиться, що рівень готовності не змінився.
Концентрація у секторі генерації електроенергії
Головна причина зазначених побоювань - висока концентрація у секторі генерації. Так, за результатами 2018 р., у загальному обсязі виробництва електроенергії на "Енергоатом" припало 55,16%, на ДТЕК - 20,98, на "Укргідроенерго" - 7,84%. Проте за окремими функціональними секторами рівень концентрації ще вищий. Так, згідно з даними НАЕК "Укренерго", у базовому покритті частка трьох компаній уже становить 88,3% генерації: 62,9% - "Енергоатома", 20,7 - ДТЕК і 4,7% - "Центренерго". У секторі балансування на три компанії припадає 91,3%: 48,3% - "Укргідроенерго", 27,5 - ДТЕК і 15,5% - "Центренерго". У таких умовах і справді можуть виникати побоювання щодо олігопольних змов на ринках генерації електроенергії.
Ситуація зі ступенем концентрації сектору генерації в Україні далеко не унікальна. Так, у Франції частка однієї компанії становить 82,5% генерації, у Хорватії - 80, у Греції - 72%. Попри це, можна апелювати до того, що у країнах ЄС - належний рівень прозорості функціонування ринку, регулятори діють цілком неупереджено, а отже, є реальна інституційна захищеність від можливого зловживання учасниками ринку. Чи й справді є загроза неконкурентних дій в умовах нової моделі в Україні?
Нагляд і контроль в умовах нової моделі ринку
Нагадаю, перехід до нової моделі передбачає формування окремих ринкових сегментів - це ринок двосторонніх договорів, ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок і балансувальний, а також ринок допоміжних послуг. Основні відмінності секторів - період, на який продається електроенергія, наскільки завчасно, її ціна. Результати торгів у цих секторах на основі балансу попиту та пропозиції та їхні обсяги, власне, й визначатимуть ціни на електроенергію.
Більшість компаній працюватимуть на декількох ринках одночасно, конкуруючи між собою. Ба більше, всі компанії зобов'язані не менш як 15% електроенергії продавати на ринку "на добу наперед", а для державних компаній навіть у секторі двосторонніх договорів передбачено продаж через аукціони.
Компанії теплової генерації на сьогодні мають найвищий тариф, і саме вони будуть орієнтиром, до якого підтягуватимуться ціни інших видів генерації (наприклад, атомної та гідро-).
Це є одним із чинників, які зумовлять підвищення цін на електроенергію. У найбільшому виграші опиняться державні компанії із найнижчими на сьогодні тарифами - НАЕК "Енергоатом" і ПАТ "Укргідроенерго". Саме через занижені тарифи ці компанії упродовж багатьох років не мали змоги оновлювати свої активи. Але покладання спецобов'язків на ці компанії урядом задля стримування цін для непобутових споживачів нівелює їхні можливі в майбутньому переваги.
Водночас теплова генерація, прагнучи наростити продажі, намагатиметься конкурувати з атомною у покритті "базового" споживання. І це може сприяти частковому зниженню рівноважної ціни на ринках (це не означає зниження ціни порівняно з нинішніми рівнями тарифів).
Антимонопольний комітет і НКРЕКП здійснюватимуть нагляд окремо за кожним згаданим вище ринком, відслідковуючи можливі змови учасників. Генеруючі компанії зобов'язані звітувати перед регуляторними органами за системою європейської практики REMIT, спрямованою на убезпечення від обміну учасниками ринку інсайдерською інформацію та від входження у змови. При цьому штрафи за неконкурентну поведінку гравців сягатимуть до 10% річного обороту компанії. Але довести факт змови АМКУ буде вкрай важко.
Додаткові механізми запобігання неконкурентній поведінці
Отже, за умови відповідальної роботи контролюючих органів будь-які спроби олігопольних змов та інші прояви неконкурентної поведінки учасників на ринку генерації електроенергії припинятимуться в зародку й жорстко каратимуться.
І здатність забезпечити прозорість і неупередженість роботи Антимонопольного комітету та НКРЕКП має стати справою честі для нової влади. Особливо зважаючи на те, скільки нарікань і звинувачень лунало стосовно роботи цих інституцій від тепер уже представників команди нинішнього президента, який має всі шанси створити міцну коаліцію та лояльний уряд.
Проте, крім нагляду, є й інші можливі шляхи запобігання зловживанню учасниками ринку. Один із найважливіших - імпорт. Сьогодні можливість імпорту електроенергії фактично заблоковано на регуляторному рівні. Але із запуском ринку він здійснюватиметься вільно.
У 2025 р. передбачено завершити процес об'єднання електроенергетичного ринку України з європейськими, після чого виробники з ЄС конкуруватимуть із вітчизняними, що сприятиме зниженню цін і, вочевидь, унеможливлюватиме їх завищення вітчизняними виробниками. Сьогодні з європейською системою синхронізовано лише "Бурштинський острів", що включає Закарпатську, Івано-Франківську та Львівську області.
Решту об'єднаної енергетичної системи України синхронізовано із системами Росії, Білорусі та Молдови. Фактично імпорт із Росії не заборонений і буде технічно можливим. Спроможності імпорту з РФ еквівалентні близько 10% вітчизняного споживання, а це дає змогу знижувати граничну ціну на ринках.
Можна дискутувати про моральність такого вибору, зважуючи варіанти торгівлі з агресором та можливості запобігання завищенню цін. Проте слід пам'ятати, що значна частина енергоресурсів досі імпортується з РФ, а природний газ ми імпортували, допоки не змогли забезпечити реверсні поставки з ЄС.
Інший важливий крок - обмеження граничних цін для учасників ринків регулятором, що було запропоновано НКРЕКП. Цей крок покликаний установити стелю цін після впровадження ринку. Звісно, таке обмеження слід впроваджувати не назавжди, а лише на визначений період. Його тривалість - питання, яке потребує дискусії. Що однозначно потрібно зробити, то це внести зміни до закону про ринок про застосування таких обмежень.
Стимулювання та розвиток конкуренції?
Зрозуміло, що описані вище кроки стосовно нагляду над роботою учасників ринку - лише інструменти запобігання можливому зловживанню власним ринковим становищем, а не шляхи стимулювання конкуренції. Загалом наївно вважати, що наступного ж дня чи року після впровадження нової моделі ринку розквітне конкуренція і з'являться нові великі гравці. Зрештою, як свідчать європейські приклади, зокрема й згадані вище, рівень концентрації може залишатися великим упродовж тривалого часу. Пріоритет при цьому - захист від можливих неконкурентних дій, які позначатимуться на інтересах споживачів.
Найближчим часом фактично основним конкурентом має всі шанси стати "зелена" розподілена енергетика. Це означатиме появу тисяч гравців, які частково забезпечуватимуть власні потреби, об'єднуватимуться в "кооперативи", що зумовлюватиме зниження попиту на продукт традиційної генерації, ставлячи її у жорсткіші умови конкурування.
Точно зрозуміло одне - за нинішньої моделі ринку конкуренції точно не додасться. Інвестори не мають ані найменшого бажання входити в галузь, яка цілковито регулюється державою, а правила гри можуть змінюватися залежно від кон'юнктури на зовсім іншому "ринку" - політичних гравців.
Чи насправді потрібен перехід до нової моделі ринку?
Чинна модель ринку призвела до накопичення великої кількості проблем. Серед них - поступове зношення активів і повільний, але впевнений шлях до скорочення генерації, до поступового перетворення на імпортера електроенергії.
Водночас реалізація реформи ринку електроенергії за прозорими правилами та практиками запобігання неконкурентним діям може дати країні суттєві вигоди. За оцінками Українського інституту майбутнього, реформа здатна стимулювати створення додаткових 72 млрд дол. до 2030 р. Водночас станом на сьогодні щорічні втрати економіки України від невпровадження реформи оцінено в понад 6,5 млрд дол. щороку.
Безпосередньо у секторі генерації основними вигодонабувачами стануть державні компанії - "Енергоатом" та "Укргідроенерго", які зможуть залучити від 2,9 до 4 млрд дол. інвестицій. Будівництво нових та оновлення наявних потужностей унаслідок залучення інвестицій після реформи дасть змогу наростити експорт, збільшивши його у понад п'ять разів до 2027 р.
Ця реформа потрібна не заради реформи, не лише тому, що в України є міжнародні зобов'язання, а тому, що це позитивно вплине безпосередньо на стан енергетичного сектору та національну економку, а згодом це відчують і споживачі. Водночас відтермінування запуску ринку на роки - банальна інфантильність. Продовжать накопичуватися наявні проблеми, електроенергетичний сектор не розвиватиметься, потужності, які вже є, ще більше зношуватимуться, а нові не будуватимуться, і згодом, за 12 років, ми перетворимося на імпортера електроенергії.