Ухвалений українським парламентом 14 серпня Закон "Про санкції" - це хоча й запізніла, але адекватна реакція України на вторгнення агресорів і терористів усіх мастей на нашу територію. США, Канада та Євросоюз уже зробили свої кроки з попередження подальшого руйнування Української держави (хто на які наважився). Лише Україна з невідомих причин так довго роздумувала над питанням запровадження категоричних і дієвих санкцій. Нарешті зважилася. А то якось і перед цивілізованим світом незручно: вони ніби за нас борються, намагаються (хоча б на словах) захистити, а ми...
8 серпня Кабмін подав до Ради хоча й дуже недосконалий, але все одно необхідний проект закону "Про санкції" (реєстраційний №4453а). Але ще до прийняття Верховною Радою цей закон одне зі своїх найважливіших завдань виконав - покупці російського газу всерйоз замислилися над "транзитною" пропозицією України.
До речі, Закон "Про санкції" пройшов через парламентські жорнова в рекордно короткі терміни. З моменту його реєстрації у ВР і до прийняття за основу та в другому читанні минуло лише шість днів. Понад те, народні депутати хоча й були спочатку критично налаштовані до санкційної ініціативи Кабміну, але їх пропозиції виявилися в основному аргументованими, а критика - конструктивною.
З першої спроби законопроект №4453а набрав лише 206 голосів. Після чого Арсеній Петрович навіть висловився в тому сенсі, що поки ви тут сперечаєтеся, гинуть люди, а запропоновані санкції здатні зберегти сотні життів. У результаті припинення економічного доступу до України, її ресурсів і майнових прав тих, хто спонсорує терористів. Прем'єр усвідомлює, що "запровадження санкцій матиме наслідки й для України (раніше він називав цифру 7 млрд дол. - А.Є.), але це ніщо порівняно з людськими жертвами". Говорив Яценюк палко, безапеляційно. Мовляв, навіщо чіплятися за деякі деталі, коли йдеться про найвищі цінності - людські життя та збереження незалежності України. "Тепер нехай парламент захистить Україну", - резюмував прем'єр.
Однак 12 серпня законопроект "Про санкції" Верховна Рада прийняла тільки в першому читанні.
Не так страшні санкції, як можливість їх застосування
Створюється враження, що одне зі своїх найважливіших завдань ще в статусі проекту Закон "Про санкції" уже виконав.
На сьогодні відомо, що не лише єврокомісар із питань енергетики Гюнтер Еттінгер, а й голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу домовляються про тристоронню зустріч у форматі Україна-ЄС-РФ.
"Було вирішено провести консультації між президентами Росії, України і Європейської комісії з питань, пов'язаних з реалізацією Угоди про асоціацію з ЄС, а також з поставками газу, паралельно із зусиллями по стабілізації політичної ситуації безпеки", - йдеться в комюніке Єврокомісії, розповсюдженому ввечері в четвер, 14 серпня.
Ще 8 серпня 2014 р. А.Яценюк публічно заговорив про санкції: "Під санкції проти Росії може потрапити транзит російських енергоресурсів через українську територію… Я сказав про всі санкції, у тому числі про зупинку будь-яких видів транзитів - як авіаперельотів, так і енергоресурсів".
Щоправда, у Законі "Про санкції" питання стоїть значно ширше: йдеться "про… ресурси" у цілому. Отже, мова не лише про енергетичні, а й про всі можливі ресурси. Це й вода, і чорнозем, й добувні (вугілля, залізна й так звана уранова руда, різні види каменю) природні ресурси, зокрема природний газ і нафта, а також відновлювані ресурси та багато чого іншого. Зрештою, у світі залишається актуальною проблема продовольства та води - це для людства стає основною проблемою виживання, про що ще в 2011 р. детально й аргументовано в інтерв'ю DT.UA розповів народний депутат Анатолій Гриценко.
Заява Арсенія Яценюка 8 серпня звучала значно вагоміше, ніж санкції, які до цього Київ пропонував застосувати до 172 громадян РФ та інших країн і 65 компаній. Тоді ж прем'єр додав, що серед можливих санкцій - скасування ліцензій, виданих російським компаніям, а також подвійна перевірка та посилення моніторингу фінансових операцій і багато чого іншого.
"Інше" міститься в ст. 4 ("Види санкцій") закону про санкції - від початку було 29 підпунктів, які мало кого залишили байдужими. Особливо тих, кого вони можуть зачепити особисто (або ж їхній бізнес в Україні й не тільки).
Законом передбачається можливість запровадження санкцій до юридичних і фізичних осіб, які фінансують тероризм і підтримують окупацію Криму. Серед заходів - блокування та замороження активів, заборона на діяльність на території України. Пропонуються також спеціальні економічні заходи у вигляді ліцензування, заборони на фінансові операції, а також "звичайні санкції: заборона на в'їзд і переміщення".
Передбачається також можливість заборони діяльності партій, рухів і громадських об'єднань.
Згідно із законом, санкції можуть застосовуватися Україною відносно іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, юросіб, створених відповідно до законодавства України, підконтрольних поплічникам терористів, а також інших суб'єктів. Але громадян України, не помічених у підтримці терористів та їм подібної "гидоти" (цитую Яценюка), це не торкнеться.
Переглянув Кабмін і підхід до ЗМІ. Спочатку законопроект передбачав обмеження чи навіть припинення мовлення та роботи в інтернет-просторі без особливого розбору польотів. Але потім схаменулися: чим же тоді незалежна демократична Україна відрізнятиметься, наприклад, від диктаторської путінської РФ? Словом, кардинальні обмеження інтернет-простору та роботи ЗМІ - за умови дотримання ними законів України - ніхто, крім суду, застосувати не може.
Підставою для запровадження санкцій вважаються "дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам і нацбезпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, її економічній самостійності та/або порушують права та свободи людини і громадянина, інтереси суспільства й держави, приводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, заподіяння майнової шкоди, створення перешкод для постійного економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод".
Рішення про застосування санкцій президент України обов'язково затверджує указом.
Не києм, так палицею...
До речі, жодного слова про Російську Федерацію чи просто Росію у згадуваному законопроекті, який народні обранці розглядали 12 серпня, не було сказано. Адже він, за словами того ж Яценюка, спрямований проти будь-якого агресора, терористичних угрузань тощо.
Назву лише кілька санкцій, які можуть стосуватися насамперед енерговідносин із РФ. Це такі підпункти:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове або повне припинення транзиту ресурсів, польотів і перевезень територією України (це саме стосується й морських портів. - А.Є.);
4) зупинка виконання економічних і фінансових зобов'язань.
Тепер уважно ще раз подивимося на підпункти 3 і 4. Ви не бачите нічого особливого? Вочевидь, ви не ділок від газу, нафти чи будь-яких корисних копалин. Тому вас особисто це не зачіпає.
А от уряди Росії та навіть деяких держав ЄС і насамперед єврокомісар із енергетичних питань Гюнтер Еттінгер одразу відчули небезпеку. Як і багато хто з "транснаціональних енергетичних" бізнесменів. Навіть не так небезпеку, як необхідність приймати небажані та, як вони, мабуть, вважають, несвоєчасні для них рішення. Відносно "транснаціональних енергетичних" бізнесменів - тема окремої статті.
Глава уряду РФ Дмитро Медведєв ще після першого обговорення Верховною Радою 12 серпня законопроекту "Про санкції" висловився, що Росія від них не постраждає. Мовляв, "русского духа" вистачить, щоб здолати й не такі "нюанси"…
Відносно ж Євросоюзу та Єврокомісії - дуже нагальна розмова. Досить ще раз перечитати статтю Михайла Гончара, Андрія Чубика та Максима Алінова "Перемога газократії над демократією, або Про російські потоки європейської газової корупції" (DT.UA №27від 9 серпня 2014 р.).
Зрозуміло, без гострої потреби українська сторона не припинить транзиту російського газу покупцям із
19 країн ЄС, а також Туреччини. Тому, тільки подавши на розгляд Верховної Ради України законопроект №4453а, і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, і голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв запропонували компаніям - покупцям російського газу "укладати договори про закупівлю газу на українсько-російському кордоні безпосередньо з "Газпромом", а також з оператором української газотранспортної системи (поки що це "Укртрансгаз") для транзиту цього газу".
Тож, якщо європейці не хочуть газотранспортних обмежень, їм пропонують укласти транзитні угоди з українською стороною на українсько-російському кордоні.
От вам і відповідь на більшість запитань: ніхто з компаній-покупців Євросоюзу добровільно не має наміру переглядати (отже, втрачати якісь бонуси, можливо, не прописані в угодах?) довгострокові контракти з російським "Газпромом". Навіть якщо це одна з найвагоміших компаній країни-агресора відносно України… Просто це зручно - на словах "захищати" Україну, бачити жахливі кадри з Донбасу по телебаченню чи в Інтернеті та при цьому гарантовано отримувати російський газ через територію країни, яка щодня ховає своїх синів…
Я не стверджую, що європейці - циніки чи байдужі люди. Ні. Просто, мабуть, картинка на їхніх моніторах і наша реальність абсолютно не збігаються...
Так, єврокомісар Г.Еттінгер переконує (про переукладання газотранспортних контрактів): "Оскільки це питання не можна вирішити за короткий час, то воно потребує дискусії в рамках тристоронніх переговорів між Єврокомісією, Росією та Україною. Ми працюємо над проведенням такої зустрічі на початку осені. Нині ситуація не впливає на транзит газу… Ми переконані, що Україна залишиться надійним транзитером".
Залишиться. Поки що. Але, мабуть, хоче та заслуговує на більше - стати рівноправним партнером на європейському енергоринку, а не просто безіменним транзитером російських енергоносіїв. Закон "Про санкції", ухвалений Верховною Радою України 14 серпня, про це красномовно свідчить.
Сподіваюся, викладена позиція України про транзит російського газу не підштовхне європейців в обійми проросійського "Південного потоку"...
"Не хочу бути
Володаркою морською,
хочу бути бенефіціарієм"
Та навіть після всього вищесказаного залишаються запитання. Чи був би прем'єр Яценюк таким переконливим у Раді 12 і 14 серпня, якби "Укртрансгаз" (технічний і юридичний оператор української ГТС), якому згідно із законом, також ухваленим 14 серпня, відведено роль "носія боргів", роками не торував реверсних шляхів і маршрутів для України? І чи говорили б узагалі з ним європейці на тему транзиту, якби "Укртрансгаз" не доставляв покупцям російський газ без збоїв, незважаючи на "несподівані поломки" російських газопроводів і попри будь-яку погоду, не кажучи вже про "газові" війни "Нафтогазу" з "Газпромом"?..
На хвилі підтримки депутатами Закону "Про санкції" Кабмін "протиснув" і ухвалення закону про реформу управління ГТС України. DT.UA докладно розповідало про плани розподілу ГТС і ПСГ у матеріалі "Unbundling*. Спроба друга" (№25 від 11 червня 2014 р.). Повторюватися не станемо, але тему будемо відслідковувати. Приємно було чути, що парламентарії домоглися не просто узгодження з ними претендентів у партнери на управління ГТС і ПСГ, а навіть наполягли на повному відкритті даних про бенефіціаріїв. Отже, в українському законодавстві нарешті з'явилося поняття та слово, про яке DT.UA докладно розповідало на прикладі ще "РосУкрЕнерго". Дай Боже, цього разу результат буде не настільки сумним для України.