Анексія Криму виводить на поверхню дедалі нові й нові аспекти майбутнього функціонування півострова в режимі "без України". Вода, електрика, газ - насамперед ці теми на слуху. А як зміниться рельєф паливного ринку? Без ресурсу кримчани не залишаться (чого варте лише море та порти). Більш того, ймовірно, паливо там навіть подешевшає. Основних втрат зазнає бізнес власників автозаправних станцій, який за ці два тижні буквально збанкрутували.
Для початку про стратегічні об'єкти нафтогазової галузі на півострові. До них належать насамперед державні "Чорноморнафтогаз" і Феодосійська нафтобаза. Про першу компанію було сказано досить багато і залишається лише додати, що із Чорноморським шельфом були пов'язані основні надії на збільшення власного видобутку енергоресурсів для зниження залежності від Росії.
Що стосується Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами (ФПЗНП), то воно являло собою своєрідний бронепоїзд, який очікує свого часу на запасному шляху. Про що йдеться? Нафтобаза призначена для морської перевалки нафтоналивних вантажів і залишалася останнім держактивом у цій галузі. Після кончини у 2003 р. ЮКОСа як основного клієнта перевалки в наступні десять років ФПЗНП особливо не тішило обсягами. Поставки нафтопродуктів через північні кордони з Білорусі, Литви та Росії, а також з українських НПЗ з логістичних міркувань були значно вигіднішими.
Однак… Подібні термінали є й мають бути у кожного, хто турбується про свою незалежність і диверсифікацію. У Польщі це Гданськ, у Литві - Бутінге. Феодосія рятувала ситуацію на внутрішньому ринку неодноразово, приймаючи з моря відсутні обсяги палива в кризові періоди. Зі свіжих прикладів - серпень-жовтень 2013 р., коли на ремонт зупинився білоруський Мозирський НПЗ, що забезпечує до 30% поставок. Саме збільшення імпорту через Феодосію дозволило пройти цей, здавалося б, апокаліпсичний період абсолютно спокійно. У 2013 р. через термінал з моря надійшло трохи більше 1 млн т нафтопродуктів, а це понад 10% від усіх поставок. За потреби потужностей Феодосії вистачає, щоб забезпечити всю країну паливом. У цьому й полягав головний сенс існування нафтобази.
Втім, були й проекти щодо активнішого використання терміналу. Зокрема, у завершальній стадії реалізації перебувало будівництво комплексу з перевалки вакуумного газойлю. Вартість проекту оцінюється в 50 млн дол. з перспективою перевалки понад 1 млн т продукту. Основними інвесторами виступили казахські ресурсотримачі, ФПЗНП в угоді про спільну діяльність належало 50%.
У теорії новий статус перевалки не є нездоланною перешкодою на шляху проекту і, хоч як парадоксально, він буде, як і раніше, вигідний Україні. Адже вантажі в порт передбачається везти залізницею, виходить, є можливість поборотися за транзитний тариф. Інша річ, чи сприяє нинішній кримський клімат реалізації інвестпроектів? Нафтобазу захопили в силовий спосіб, заблоковані нафтопродукти приватних українських компаній "аксьоновці" віддають якось вибірково, ймовірно, на підставі того, хто більший відкіт запропонує…
Що ж стосується стратегічних наслідків, то перехід нафтобази окупантам не ставить Україну в безвихідне становище. Країна має ще більш потужну нафтоперевалку в Одесі, але з однією відмінністю - нафтоперевалочні потужності тут приватні, належать групі "Приват". Є також варіант створення потужностей для прийому нафтопродуктів у "Південному" на терміналі державної "Укртранснафти".
Зі сльозами на очах…
Очевидно, що основним джерелом дизпалива стане вже згадана Феодосія. Росія виробляє надлишкові обсяги ДП, а потребу в бензині очевидно покриє Білорусь, направляючи паливо транзитом через Україну. Інші поставки виявляться неконкурентоспроможними через російську систему експортних мит на нафту й нафтопродукти. Проте небезпеки нестачі палива не передбачається.
Якщо Крим стане повноцінною російською територією, то й ціни на нафтопродукти мають стати російськими. Різниця істотна. Коли грубо, то якщо бензин А-95 в Україні коштує євро за літр, то в Росії - долар. Щодо дизпалива різниця не така суттєва, але також є.
Однак усі переваги інтеграції настануть далеко не відразу. У Росії такий рівень цін зумовлений неконкурентним ринком і домінуючою роллю вертикально інтегрованих нафтових компаній (ВІНК), що перебувають під впливом влади. У зв'язку з цим в останні роки в Росії прискорено почали вимирати незалежні АЗС, які змушені йти на уклін до ВІНК за паливом, а потім конкурувати з ними ж у роздрібній торгівлі. Неважко здогадатися, яку політику проводять нафтові компанії в цьому випадку.
Відмінність Криму в тому, що там російські компанії особливо не представлені. З понад 420 АЗС "ЛУКОЙЛу" належить 13 станцій, сім - "Роснефти", ще 24 об'єкти у власності "Альянс-Холдингу" (СП SHELL з російською "Групою Альянс"). Нав'язати свою цінову політику "на пістолеті" ефективно не вийде (див. табл.).
У більш віддаленій перспективі ситуація зміниться. Першим ударом, який уже завдано і який зімне капіталізацію кримських паливних ритейлерів, є неминуче зниження транспортних і особливо туристичних потоків. Не лише курортний, а й паливний бізнес у Криму живе за рахунок "сезону". Узимку більшість станцій збиткова, тому що продажів немає. Зараз "зима" розтягнеться ще на кілька місяців і, імовірно, змусить закрити бізнес немережевих місцевих операторів, на яких припадає більш як третина всіх станцій півострова. Ослаблений бізнес завжди легше купити, а якщо ще й підключити адмінресурс, то можна "віджати" і зовсім за копійки. Особливо якщо ти належиш "материковій", а виходить, "бендеровской" компанії. Або, наприклад, належиш до "антисемітських структур" на кшталт групи "Приват" (42 АЗС на півострові)…
Ну що можна зробити з танком чи БТРом, які заблокували АЗС? Слідом за цими добре апробованими в Росії методами цінових "лещат" можна досить швидко змусити залишити ринок великі місцеві мережі АТАН і "ТЕС-Авто". Втім, послідовність може змінюватися, на відміну від результату - вартість цього бізнесу вже впала і продовжить цей довгий шлях. Пішов зворотний відлік життя кримського паливного ритейлу.