За обіцянку іноді доводиться платити, навіть якщо дуже не хочеться...
Минулого тижня уряд мав визначитися з виконанням своєї квітневої обіцянки підвищити тарифи для обленерго. Робити подібне напередодні виборів страшенно не хотілося, і прем’єр цього не приховував. Тим більше, що підвищувати тарифи обіцяв попередній уряд, а гулі дістаються нинішньому. Особисто Анатолій Кирилович висловив свою думку про рішення попередника підвищити тарифи вельми чітко: «Попередній уряд зробив крок, який не відповідає об’єктивним економічним і соціальним законам, інтересам нашої економіки та суспільства». Але... «нинішній уряд має виконувати ці умови, аби підтримати авторитет України й довіру інвесторів». Отож ухвалили рішення про поступове підвищення тарифів протягом півроку.
За розрахунками Кабміну, зміна тарифів на електроенергію не повинна спричинити підвищення собівартості продукції більш як на 0,5%. Для населення до парламентських виборів тарифи залишаться на колишньому рівні. Так що проголосують ще за колишніх тарифів, а далі (з 1 квітня) — подивимося.
Подібні цікаві факти наштовхнули зрештою на думку, що краще з тарифами особливо не жартувати, спочатку варто прорахувати наслідки. Тут, правда, з’ясувалося, що рахувати як слід ніхто не вміє. І чимало вважають, що краще вже нічого не змінювати.
Усе це так, але підвищити тарифи на електроенергію все одно обіцяли. І ще один «улюблений» принцип української політики «як пообіцяли, так і вибачимося» вже не спрацює: надто вже багато бажаючих нагадати уряду про зобов’язання. До речі, з уряду В.Ющенка обіцянку підвищити енерготарифи також вибивали досить наполегливо. Хоча тоді обстановка була іншою.
Але шановні зарубіжні спонсори, вимагаючи підвищення цін на енергію, тоді злегка перегнули палицю. Нахабність, кажуть, друге щастя, але іноді варто знати міру. Коли в однім із листів ЄБРР було висловлено побажання довести протягом 6—12 місяців частку обленерго в тарифі на електроенергію з 0,4 до 2 центів за кВт · год., то фактично пропонувалося за півтора року-рік подвоїти її вартість. І все це «задоволення» заради 1,5 млн. доларів приватизаційних надходжень...
Зрештою домовилися підвищити тарифи, але все-таки не настільки, а так, щоб гарантувати інвесторам мінімум 17% рентабельності, причому після оподаткування. Умови, відверто кажучи, «жирні» — така рентабельність десь утричі перевищує середню в економіці. Ну та добре. Конкурси провели, і два покупці (зокрема один американський) купили шість українських енергокомпаній. Правда, чотири з них куплено невідомо на чиї гроші — начебто російські.
Нині «найвеселіше» — підвищення тарифів на електроенергію. За підрахунками економістів, це означає збільшення тарифів для промисловості на 10—15%, а для населення та дрібних споживачів — на 20—25%. Цифри досить значні самі по собі, а в українських умовах і поготів.
Зазначу, що одним з основних супротивників підвищення тарифів була й Українська спілка промисловців і підприємців. За іронією долі, саме її почесному голові — Анатолію Кінаху — доведеться підвищувати енерготарифи. Тим більше, що зараз західні друзі України стали пов’язувати з цим надання чергових траншей кредитів.
Минулого літа приватизовані обленерго вже спробували було домогтися підвищення тарифу, але тоді Національна комісія з регулювання енергетики цілком ясно дала зрозуміти, що без нового (не рахуючи квітневого) рішення Кабміну підвищувати тарифи не стане. На додачу місцеві обладміністрації, як і очікувалося, висловилися категорично проти. Розв’язання проблеми спочатку перенесли на вересень, потім на жовтень. І ось тепер її потрібно нарешті вирішувати. Залишилося лише визначити: за чий рахунок, тобто «кого грабуватимемо»? З огляду на передвиборний чинник і наступаючу зиму, «радувати» населення подібними подарунками під новий рік не рекомендується.
Так, підвищення енерготарифів стосується лише тих обленерго, які повністю розплачуються за куплену електроенергію (тобто реально — чотирьох). Грошей для них потрібно відносно небагато, мільйонів двісті гривень на рік. У принципі, їх можна «нашкребти» й усередині самої вітчизняної енергосистеми. Зокрема, за словами глави НКРЕ Юрія Продана, комісія планує в грудні 2001-го — січні 2002 року трохи знизити ціну, за якою обленерго купують електроенергію на Оптовому енергоринку. Це дозволить скоротити зростання ціни на електроенергію після підвищення тарифів.
Проте це вже навряд чи порадує генеруючі енергокомпанії. Причому, незалежно від формулювання рішення, основним претендентом на вилучення коштів є атомна генеруюча компанія «Енергоатом». З теплової енергетики багато «не викачаєш», вони й так на грані банкрутства, і зовсім не факт, що всі доживуть у нинішньому вигляді до кінця наступного року. Приклад «Донбасенерго», який втратив кращу частину своїх активів, наочно показує, як це може статися. Отож зниження закупівельної ціни на електроенергію навряд чи когось з них порадує.
Утім, ціни на електроенергію трохи знизять (або навіть збережуть) скоріш за все також тільки до виборів. Потім кошти компенсації доведеться шукати в інших місцях.
Надія на бюджет дуже слабка. Теоретично вони там є й зараз — це відрахування від транзиту за російський природний газ через територію України (3,23 дол. за 1000 кубометрів) плюс туди ж хочуть додати й дивіденди з держвласності (275 млн. грн.). Близько третини цих коштів призначається на оплату дотацій з електроенергії. Проте обидва джерела мало надійні, і грошима наповнюються дуже погано, дай Боже, наполовину.
Крім того, все, що пропонується нині, — півзаходи, які не розв’язують проблему по суті. Для кількох невеликих обленерго коштів, можливо, й вистачить, а далі... Адже вимоги того самого Світового банку та й МВФ — цілковита приватизація обленерго. Недавно директор Світового банку в Україні та Білорусі спробував інтенсифікувати цей процес, заявивши про необхідність не лише виконання урядом зобов’язань з підвищення тарифів на електроенергію, а й про приватизацію їхньої чергової групи. Правда, уряд прореагував на ці вимоги без будь-якого ентузіазму, і цього тижня пан Барбоне вже помітно знизив тон. Про приватизацію в енергетиці він говорив уже на період до 2003 року.
Проте, хочемо ми чи ні, а проблеми з тарифами доведеться розв’язувати. Річ зрештою не в західних претензіях — до них слід ставитися спокійно. Іноді вони справедливі, іноді — не зовсім, іноді просто шкідливі. Потрібно навчитися відчувати різницю.
Проте ситуація, коли тарифи на електроенергію для більшості обленерго нерентабельні, також не може тривати нескінченно. Рано чи пізно це завдання доведеться вирішувати.
І, до речі, головну вимогу для підвищення енерготарифів також обрано правильно — цілковита оплата електроенергії. Потрібно чітко поставити знак рівності: неоплачена електроенергія дорівнює украденій електроенергії. Особливо з огляду на те, що в більшості випадків так воно і є. Інакше будь-яке підвищення тарифів швиденько «перекачають» в офшор і все залишиться як було. А за цілковитої оплати енергії споживачами вже обленерго самі розбиратимуться, хто та що в них вкрав, і вживатимуть заходів.
Не зайве було б контролювати й обгрунтованість витрат тих самих інвестиційних зобов’язань обленерго. Приклад, скажімо, «Севастопольенерго», яке в найближчі п’ять років із 85 млн. грн. інвестицій збирається витратити на мережі й підстанції аж 5%, дає певний привід до роздумів. Після п’яти років існування (хоча б формально) українського енергоринку, де створилися такі традиції, що вірити комусь на слово щонайменше наївно.
Але при цьому потрібно чітко усвідомлювати, що обленерго не просто має право, а навіть зобов’язане відключати неплатників. А держава має забезпечувати своєчасну виплату всіх призначених пільг і субсидій.
Отже когось «зачепити» все одно доведеться. Найпростіший приклад: торік громадяни використовували близько 22,3 млрд. кВт ·год., вартістю близько 3 млрд. грн. Підвищивши тариф на чверть, одержуємо додатково 0,75 млрд. Промисловість споживає в три з половиною рази більше, так що підвищення ціни навіть на 10% також дасть майже мільярд. У сумі маємо близько двох мільярдів (близько 1% ВНП). І це тільки на першій фазі, але ж неминуче (нехай і пізніше) буде ще й друга, і третя. Українські енерготарифи — одні з найнижчих у світі. А стан устаткування — не блискучий. Як і приватизація генерації. Незалежно від того, хто пройде, воно за лінією продажів на конкурсі чи банкрутства підприємств однозначно спричинить підвищення тарифів — приватник собі на збиток не працюватиме.
Так що раніше чи пізніше тарифи на електроенергію збільшать. Отримати задоволення від цього процесу важко, скоріш, доведеться засвоїти, що це неминуче...