Масовий розпродаж облгазів, який намічали на поточний місяць, переноситься. Нагадаю, що згідно з початковими планами Фонду державного майна процес зміни власників міськ- і облгазів повинен був відбутися блискавично, зайнявши всього три місяці - з травня по липень, протягом кожного з яких мали продавати по 16 регіональних газорозподільних компаній.
Тепер, зважаючи на все, темпи «розпродажу» газових пакетів помітно загальмувалися. Це випливає з наказу того ж таки ФДМ, але датованого вже 15 травня поточного року.
У липні на продаж у «конкурсі з використанням відкритості пропозиції ціни за принципом аукціону» Фонд держмайна виставить блокуючі пакети (25%) усього двох облгазів - ВАТ «Миколаївгаз» і ВАТ «Івано-Франківськгаз».
В обох випадках ключовим покупцем очікується Дмитро Фірташ. Структурам, дружнім йому, вже належать 25,2% миколаївської та 35,4% івано-франківської компаній. Як іронічно зазначав голова ФДМ Олександр Рябченко, «для нас було б неприємним сюрпризом довідатися, що його компанії не збираються купувати (облгази. - С.У.)».
Припускають, що за цією відбудеться наступна серія продажів. Тим більше що ресурс для продажу вже накопичено: якщо до березня НАК «Нафтогаз України» передав приватизаторам (ФДМУ) тільки 25 пакетів акцій із 48 облгазів, то нині передано документи вже на 40 газорозподільних підприємств.
Правда, значна їх частина - це порівняно невеликі пакети, менш як 10% статутного фонду, і передбачалося, що такі держпакети (близько 20) підуть на біржу.
Цей варіант і досі пріоритетний, але до наказу ФДМ він не потрапив. Очевидно, тому, що існує й більш активна група протидії, яка вважає, що дрібні пакети акцій, потрапивши в «неправильні» руки, можуть створити проблеми мажоритарним акціонерам.
Словом, утрушування різноманітних побажань щодо приватизації облгазів триває.
А поки одні чиновники готуються продавати держмайно, інші - переоформляють чужі угоди. Так, Антимонопольний комітет дозволив раніше нікому не відомому офшору з Британських Віргінських Островів скупити пакети акцій (понад 50%) чотирьох кіпрських офшорок, яким належать контрольні пакети акцій п’яти українських облгазів - «Харківгазу», «Харківміськгазу», «Дніпрогазу», «Криворіжгазу» і «Донецькміськгазу».
Цими компаніями з 2006 року володіє російський бізнесмен Віктор Вексельберг, і вже кілька місяців обговорюється інформація про продаж їх газпромівській «дочці» - ВАТ «Газпром газораспределение».
Торік росіяни в неформальних розмовах заявляли, що «Антимонопольний комітет України, посилаючись на невирішені питання в газопостачанні України, призупинив реєстрацію угоди купівлі-продажу акцій». Дуже схоже, що це питання нарешті вирішилося. Тим більше що в грудні минулого року було ліквідовано вексельбергівське ТОВ «КЕС-Україна» (колись воно саме й купувало перелічені вище українські облгази).
Якщо справді йдеться не про технічну угоду того ж таки Вексельберга, а про реальний продаж акцій «Газпрому», то останнього можна привітати: сумарно ці п’ять газових компаній поставляють споживачам України 2,6 млрд. кубометрів газу й транспортують близько 9 млрд. кубометрів. Їхніми клієнтами є 1,8 млн. чоловік і 16,5 тис. підприємств.
Щоправда, оборот цих п’яти українських газових компаній (за російськими стандартами та міркам) не надто великий - близько 360 млн. дол. на рік. Але цю проблему цілком можна розв’язати. Адже продаж обласних газорозподільчих компаній означає згортання присутності держави на роздрібному ринку газу України. Саме облгази поставляють левову частку газу населенню, середньому та дрібному бізнесу, а також бюджетним підприємствам і організаціям. Незабаром у новопридбаних газових компаніях остаточно закріпляться як інші правила гри (формальні й неформальні), так і інші ціни. І навряд чи вони будуть нижчими за нинішні.