Уникнути нових проблем з росіянами на газовому ґрунті не вдасться нікому, хоч би як цього хотілося. Проте винуваті в цьому більше самі українці. Реформи в газовій галузі, які необхідно було розпочинати 5–10 років тому, доведеться терміново впроваджувати нині, і часу на розтягування цього задоволення вже немає. Рецепт від усіх хвороб - ринкове ціноутворення. Справедлива ціна змусить заощаджувати та відкриє нові маршрути поставок. Окрему роль потрібно відвести внутрішньому газовидобутку, який завжди існував якось сам по собі, але сьогодні дива закінчуються.
Хтось ще пам'ятає дефіцит нафтопродуктів? Явище як таке зникло після відкриття кордонів для імпорту у 2005 р. Бензин і дизельне паливо хлинули в Україну з усіх напрямків, конкуренція між ними найжорстокіша. Приблизно тоді ж було ліквідовано й спеціальні сезонні ціни на паливо для аграріїв. Хтось "помер" чи знизив оберти? Останнє десятиліття стало для аграрного сектора країни періодом виробничих рекордів, а галузь перетворилася на локомотив економіки країни. Ринкові ціни на нафтопродукти змусили агропідприємства замінити техніку на більш економну та продуктивну, а також посилити контроль за використанням палива. Результат - урожаї зростають, обсяг споживання нафтопродуктів сільським господарством з року в рік знижується.
Що бачимо в газовій сфері? У моєму харківському гуртожитку конфорка на кухні горіла цілодобово та цілий рік. Частенько доводилося бачити таку саму картину й у нас на Дніпропетровщині. "А чому в нас газ такий дешевий?" - запитав мене нещодавно однокласник... Наше варварське ставлення до енергоресурсів особливо гостро відчувається, коли доводиться бувати в державах Євросоюзу. У вийнятій лондонській квартирі бойлера з гарячою водою вистачало на п'ять хвилин, не встиг - загартовуйся. Економією в Старому Світі просякнуто все, тоді як у нас усе пронизано недозволеним марнотратством. Газ горить, світло включене, вода крапає... У міру зростання тарифів на електрику та воду, після появи на кожному кроці лічильників, багато хто став акуратнішим. Чому ж зволікали з трансформацією споживчого світогляду щодо газу?
Убита галузь
Відповідь очевидна. Кожен уряд, як чорт ладану, боявся навіть доторкатися до питання підвищення тарифів на газ, побоюючись наслідків для рейтингів. Кажуть, був й інший резон: дешевий газ внутрішнього видобутку (ціна 350–450 грн за тисячу кубометрів без ПДВ), що призначається для потреб населення, у певних обсягах перетікав у промисловий сектор, де за нього вже платили по 4700 грн. Різниця осідала зрозуміло де...
Чи слід дивуватися, що газовидобуток, точніше, найбільші добувачі природного газу - державні та напівдержавні компанії "Укргазвидобування" (УГВ) і "Укрнафта", відповідно, опинилися в загоні? Звичайно, позначається й "ефективне" управління, віддане на відкуп олігархам. "Укрнафта" за останні п'ять років знизила видобуток газу вдвічі - до 2 млрд кубометрів (2013 р.), а "Укргазвидобування" - виробник 75% газу в країні - ще наприкінці минулого року почало сповзати вниз, прискорюючись на цьому шляху цього року. За п'ять місяців 2014 р. УГВ втратило у видобутку 1,5% порівняно з минулим роком, "Укрнафта" - 8%. За оцінками аналітиків компанії "Ньюфолк", у 2014 р. держкомпанії можуть недорахуватися 0,5 млрд кубометрів газу. Далі буде гірше.
Тим часом зворотна ситуація спостерігається в приватному газовидобутку. За останні п'ять років обсяги тут зросли майже на 40%. У січні-травні 2014 р. "приватники" збільшили виробництво в півтора разу! При цьому собівартість видобутку тут істотно вища за рахунок необхідності придбання нових ліцензій і жорсткішого оподаткування. Так, "Укргазвидобування" платить 69,84 грн рентних платежів за тисячу кубометрів газу, тоді як приватні добувачі - 903,03 грн. Однак УГВ продає газ по 350 грн, решта - по 4700 грн за тисячу кубометрів. Як кажуть, відчуйте різницю.
Краще пізніше,
ніж ніколи
Якби правильні висновки з конфлікту з росіянами було зроблено в 2009 р., з великою часткою ймовірності сьогодні ми мали б не падіння, а зростання українського газовидобутку. Хоча не факт. Як зазначалося вище, контроль за фінансовими потоками УГВ й "Укрнафти" уже з десяток років перебуває не в державних руках.
"Укргазвидобування" при "кривавому режимі" курирував Дмитро Фірташ, "Укрнафтою" з 2003 р. кермує Ігор Коломойський. Ні перший, ні другий агресивною інвестиційною політикою ніколи не вирізнялися. Воно й зрозуміло: навіщо інвестувати в чуже, у нашому випадку - державне? Та й навіщо добувати те, за що держава не готова платити навіть нижче собівартості (перед обома компаніями в "Нафтогазу України" багатомільярдні борги за отриманий газ). Результат ми бачимо за динамікою видобутку.
Та навіть якби ціни були справедливими, а розрахунки з боку НАКу своєчасними, результату у вигляді зростання видобутку, ймовірно, все одно не було б. Судіть самі. В умовах збереження високих цін на нафту обидві "контори" показали в 2013 р. стрімку динаміку падіння прибутку. "Укрнафта" при падінні видобутку нафти на 9% знизила прибуток більш як усемеро - до 190 млн грн. Але абсолютний рекорд спустошення за "Укргазвидобуванням", прибуток якого за рік впав у 149 (!) разів - з 1,3 млрд грн до 9 млн.
Нікуди не дівся ризик вимивання коштів не за призначенням і нині, хоча Фірташа з "Укргазвидобування" викорчували, а Ігоря Валерійовича прийнято вважати взірцем патріота. Але іншого виходу немає. Закупівельні ціни на газ необхідно підвищувати, інакше падіння не зупинити, отже, потреба в дорогому імпортному газі зростатиме.
Є вже й орієнтири, які, слід сказати, далекі від шокуючих. За словами в.о. заступника гендиректора "Укргазвидобування" Володимира Бенька, компанія подала в НКРЕ заявку на збільшення відпускної ціни на видобутий газ із 349 до 738 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ). При тому, що населення вже платить 1100 грн. "При такій ціні компанія може вкладати щорічно понад 4 млрд грн для розвитку виробничої програми", - каже він, зазначаючи, що такими темпами до 2016–2017 рр. видобуток газу можна збільшити до 16,6–17,0 млрд кубометрів.
До речі, запропоноване зростання ціни обіцяє привести до збільшення податків, які сплачує "Укргазвидобування", на 2 млрд грн на рік. От вам і ресурс для субсидування нужденних споживачів газу.
Та що робити з цільовим використанням державними нафтогазовими компаніями додатково отриманих інвестиційних коштів? Мають бути підготовлені інвестиційні плани з детальним опрацюванням і наступним контролем профільних міністерств, "Нафтогазу України", громадськості. В "Укргазвидобуванні" як повністю державній компанії це зробити простіше.
Складніше з "Укрнафтою". Інтереси держави як найбільшого акціонера тут давно не представлені. З помпою призначений у 2011 р. незалежний голова правління всі ці роки тихо спостерігає, як приватний акціонер "обдирає" державного в рамках чинного законодавства. Ні в правлінні, ні в наглядовій раді "Укрнафти" сьогодні немає представників держави (головою наглядової ради, до речі, дотепер є Євген Бакулін). Цю ситуацію необхідно змінювати, але призначити держменеджерів можна лише на зборах акціонерів, які група "Приват" легко блокує своїм 43-відсотковим пакетом.
Ґрунт для компромісу є: держава готова підвищити ціни на природний газ, який закуповується в "Укрнафти". Але ще й має бути готова розрахуватися за старими боргами за газ. І ще важлива деталь. Обидва акціонери "Укрнафти" повинні бути готові спрямувати на розвиток накопичені за останні роки кілька мільярдів гривень дивідендів.
Реалізація давно назрілих кроків зі збільшення тарифів й активних інвестицій у нафтогазодобування на першому етапі має стабілізувати ситуацію в галузі та створити передумови для подальшого зростання. Володимир Бенько вважає, що Україні з її виснаженими родовищами під силу наростити видобуток до 30 млрд кубометрів на рік, що в сумі з обсягами, які одержує країна за транзит російського газу, має вистачити для покриття внутрішнього попиту. Безумовно, з урахуванням неминучого зниження споживання як населенням, так і промисловістю.