31 березня 2017 р. Федеральна митна служба РФ зупинила експорт скрапленого газу в Україну. Відбувається це не вперше, та, як і раніше, ні постачальники, ні покупці не беруться прогнозувати тривалість цієї паузи. Зупинка найбільшого каналу поставок, який забезпечує понад 50% українського ринку, викликала зростання цін в оптовому сегменті та, імовірно, незабаром досягне автозаправних станцій. Тим часом рецидив проблем із російським газом знову змусив трейдерів повернутися до вивчення альтернативних шляхів постачання.
З 2008-го по 2016 р. споживання автогазу в Україні зросло вдвічі. Тільки за минулий рік ринок збільшився на третину. Короткий аналіз цієї динаміки показує цікаву особливість - майже весь приріст у 2016 р. припав на поставки з РФ. Так, за підсумками минулого року, ми спожили 780 тис. т російського скрапленого газу, або 54% від загального обсягу. Ще 16% припало на Білорусь, залізно зав'язану на російську сировину. Будь-який збій у роботі такого каналу не минає непомітно.
Не став винятком і квітневий випадок. Сотні вагонів, незалежно від виробника СВГ ("Лукойл", "Роснефть", "Сибур" та ін.), стоять на прикордонних сортувальних станціях, очікуючи дозволу Федеральної служби з технічного та експортного нагляду (ФСТЕН).
Ситуацію ускладнює те, що за тиждень простою так і не з'ясувалося, які саме документи потрібні для одержання дозволу ФСТЕН, що моніторить призначення експортованих із РФ товарів. У вересні 2016 р., наприклад, ФСТЕН раптово перейнялася поставками в Україну дизельного палива, яке використовується, серед іншого, і для військових цілей.
"Про всякий випадок збираємо документи про своїх контрагентів, які ФСТЕН вимагала в 2016 р., але в службі самі не знають, що конкретно треба надати. Чекаємо інструкцій", - каже джерело у великій трейдинговій компанії.
Несподіваність вимог зумовлена тим, що закон, відповідно до якого для експорту СВГ потрібен дозвіл ФСТЕН, датований 2005 р. До цього про вимогу згадували лише епізодично. Трейдери зазначають, що одержання дозволу ФСТЕН може зайняти від двох тижнів до двох місяців.
Серед істинних причин нових проблем джерела в Москві та Києві вказують на бажання російської влади зробити поставки такого затребуваного ресурсу в Україну більш системними. Вочевидь ідеться про створення якогось монопольного оператора, що координуватиме російський експорт пропан-бутану. На слуху, зокрема, знову з'явилося ім'я Сергія Курченка, який нині входить до найближчого оточення російського віце-прем'єра Дмитра Козака, досить впливового персонажа, котрий курирує зокрема Донбас.
"Курченко викликався допомогти із забезпеченням подальшої роботи націоналізованих підприємств Донбасу, взявши на себе, зокрема, ризики по можливих санкціях проти російських металургів. Серед іншого, вочевидь, попросив очолити добре знайомий напрям поставок скрапленого газу", - каже на умовах конфіденційності один із великих трейдерів. Зрозуміло, одержати офіційне підтвердження цієї версії неможливо.
Вимушена альтернатива
Тижнева затримка імпорту з РФ уже ґрунтовно підстьобнула ціни. За кілька днів прайси оптовиків зросли на 15%, до 19400 грн/т.
Зростання ціни усередині країни знову підвищило інтерес до альтернативних напрямків поставок. Перші кроки з диверсифікації було зроблено у 2016 р. Тоді, нагадаю, це також відбулося не від хорошого життя: у Сибіру вийшов із ладу великий завод-виробник компанії "Лукойл", що викликало різкий стрибок попиту та цін на скраплений газ. Це відкрило шлюз для поставок із Литви, Угорщини, Румунії та навіть із Нідерландів і Швеції.
Було протоптано й морську доріжку. Через Чорноморськ зайшло 15 тис. т газу, які тоді відіграли важливу роль на дефіцитному ринку. Утім, проект такої бажаної диверсифікації одержав удар від митників і СБУ, які оглядали окремі партії "морського" газу три місяці.
При перших новинах про труднощі в РФ у березні 2017 р., у більшості трейдерів на столі вже лежали розрахунки економіки поставок з альтернативних напрямків.
За словами директора "Газтрон-Україна" Владислава Колодяжного (компанія в 2016 р. імпортувала газ із моря), сьогоднішня ціна в Україні дозволяє поставку танкерів: "Поточна ціна можливих морських поставок через порт Чорноморськ становить 450–460 дол. З урахуванням витрат на транспортування та зберігання це буде 19500 грн/т, що відповідає поточним внутрішнім цінам".
Трохи дорожче - 470–480 дол./т - сьогодні ресурс на західному кордоні, каже директор трейдингової компанії "УкрОйл" Юрій Остапчук. "У Польщі останнім часом спостерігається висхідний ціновий тренд, тому вона закладатиме його й при поставці в Україну, однак це вже прийнятний рівень", - наголошує трейдер, зазначаючи, що литовський ресурс поки що пропонується за непрохідною ціною.
Імпортери зауважують, що свіжі спогади про тривалі простої під розмитненням змушують їх перестраховуватися й довше вичікувати моменту. Особливо якщо йдеться про морські поставки.
За підрахунками трейдерів, поставка газу з альтернативних джерел для кінцевого споживача означатиме зростання цін на АГЗС до 12,3–12,5 грн/л (на початок квітня середня ціна у великих мережах становила 10,8 грн/л).
Боляче, але корисно
Трейдери кажуть, що кожне загострення посилює надійність альтернативних джерел: покупці та продавці обростають контактами, розвивається транспортне сполучення, вирішуються інфраструктурні питання, загартовується партнерство. Обсяги також багато чого вирішують: одні умови постачальники пред'являть для епізодичних покупців, зовсім інші кондиції угоди, у тому числі й ціна, будуть для постійного потоку.
Кажучи про вдалі приклади диверсифікації, першою привертає до себе увагу Польща. Коли на ринку України в червні
2016 р. була пожежа через зупинку згаданого Локосовського ГПЗ, у Польщі, яка також використовувала той самий російський ресурс, ціна піднялася не так швидко й не так високо. У результаті ціна газу в більш віддаленій від РФ Польщі виявилася значно нижчою, ніж у ближній Україні.
Запорука спокою поляків - арбітражні поставки через північ. Щойно російські партнери вирішують підняти ціни, у порт Гданськ починає йти потік газу з регіону АРА (Амстердам-Роттердам-Антверпен), і вартість повертається до ринкової.
Сьогодні Україна має аналогічні логістичні рішення: і Польща, і Балтія, і країни регіону Чорного моря, і морські поставки можуть бути потужним джерелом арбітражного ресурсу, який згладжуватиме коливання цін у критичні періоди.