Завершується тривала епопея з переглядом тарифів на транспортування нафти на Кременчуцький НПЗ (ПАТ "Укртатнафта").
Сторони вийшли на компроміс, нехай і досить стриманий. Державна "Укртранснафта" припинить зазнавати збитків при прокачуванні нафти на контрольований Ігорем Коломойським і Олександром Ярославським нафтозавод (наявний там 43-процентний держпакет акцій фактично ні на що не впливає). Ігор Валерійович знову довів уміння битися за кожну копійку… свою, зрозуміло.
У результаті Нацкомісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, розглянувши тарифи, новий їхній розмір погодила, але явно менший, ніж збиралася. І на два роки пізніше. Ба більше, утворилося два маршрути транспортування нафти з портів. "Дешевий" маршрут упирається в контрольовану тим же Коломойським Одеську нафтогавань. А другий, дорожчий, - у державну перевалку "Укртранснафти" у порту "Південний". Це означає, що як качали нафту через Одесу, так і продовжать.
Утім, і це успіх. "Приватівці" взагалі не хотіли підвищення тарифів, пропонуючи держкомпанії шукати внутрішні резерви. При цьому, за їхньою версією, підняття загальних витрат (у сумі на кілька відсотків) обрушило перспективи наростити нафтопереробку аж на 800 тис. т на рік. І взагалі, через таке рішення вони мало не по світу з торбою підуть. Може, навіть на каву головному акціонерові не вистачить. Але для торгів такі заяви загалом-то звичні.
"Укртранснафта" теж повідомила, що дворічне зволікання з тарифами коштувало їй набагато більше мільярда гривень збитків від транспортування нафти на Кременчук.
Однак зрештою все-таки домовилися, що за три роки тарифи поступово піднімуть. Безсумнівним успіхом переговорників "Укртранснафти" стало включення до контракту гарантованих обсягів прокачування за принципом "качай або плати". Тепер, якщо фактичні обсяги перекачування сировини будуть нижчими за гарантовані, замовник послуг сплачує і вартість транспортування недопоставлених обсягів.
Мінусом (це вже для України) стали обсяги цих зобов'язань - лише по 100 тис. т прокачування на місяць (1,2 млн т на рік). Тобто плани з нарощування в майбутньому переробки на Кременчуці до рівня 9 тис. т на добу варто сильно урізати. І вийти на 3,3 млн т на рік найближчим часом не планується. Ну хіба що при сценарії задавити всіх конкурентів із різким зростанням цінників на АЗС.
До речі, спочатку фігурувала цифра 1,9 млн т трубного транзиту "морської" нафти наступного року. Але в результаті гарантували на 40% менше. Пропозиції ж про прокачування 2–2,5 млн т із відповідним зниженням тарифів узагалі зависли в повітрі. Хоча й підписаний обсяг майже на півмільйона вищий за фактичний рівень прокачування за попередні роки в 850 тис. т. Тож тут хоч вовни жмут. Тим більше, що Ігор Валерійович точно не схожий на вівцю. Особливо тепер.
Ще одним підсумком стало різке, втричі, скорочення кількості внутрішніх маршрутів транспортування - з вісімнадцяти до шести. І п'ять із них замикаються на Кременчук плюс один іде до Дрогобицького НПЗ, де нині уже просто нафтосховище.
Перспективи запустити Одеський або Лисичанський НПЗ (і забезпечити їх ресурсами) цілком обґрунтовано вважають близькими до нуля. Для транспортування на Шебелинський ГПЗ ("Укргазвидобування") потрібно побудувати недешеву трубу. Тому поки що Кременчук майже ексклюзивний.
Нові тарифи набудуть чинності з листопада із застереженням - не раніше публікації в "Урядовому кур'єрі". Пам'ятаючи, що процес публікації важливої інформації періодично відбувається вельми ненудно (були затримки й на півроку), поздоровляти із завершенням поки зарано.
Для довідки.
Кременчуцький НПЗ (ПАТ "Укртатнафта"): наявна потужність переробки приблизно 4,5 млн т нафти на рік. В останні роки реальний рівень - 2,3–2,5 млн т.
Контрольний пакет акцій (56%) - у структури Ігоря Коломойського й Олександра Ярославського. Державі належать 43,05% акцій Кременчуцького НПЗ.