У результаті найбільша нафтовидобувна компанія країни перетворилася на найбільшого боржника держбюджету - близько 32 млрд грн боргу. Тепер, за задумом топ-менеджменту "Нафтогазу", держбюджет має погасити цей борг.
Напередодні виборів президента країни події навколо "Укрнафти" почали стрімко розвиватися. Першу скрипку в Андрія Коболєва, голови наглядової ради компанії упродовж п'яти років і голови правління "Нафтогазу", перехопив виконавчий директор НАКу Юрій Вітренко. Було призначено одразу двоє зборів акціонерів (28 березня й 25 квітня), звільнено нинішнього голову правління Марка Роллінса, призначено тимчасово виконуючого обов'язки голови правління, вибрано нову наглядову раду й розроблено план погашення боргів "Укрнафти" перед бюджетом.
Зовні все непогано. Але детальний аналіз цих рішень показує, що борги "Укрнафти", які в 2015 р. підвісила група "Приват", планується покрити за рахунок держбюджету, а реформа корпоративного управління послаблює позиції "Нафтогазу" і дає широкі можливості групі Ігоря Коломойського. А кінцевим результатом менеджери "Нафтогазу" бачать свій вихід з "Укрнафти", що означатиме повну капітуляцію в стратегічних галузях нафтовидобутку й нафтопереробки.
Події останнього місяця викликали чимало запитань, більшість з яких поки що лишаються без відповіді. Голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв у березні кілька разів публічно відмовився говорити про "Укрнафту". Хоча пан Коболєв у статусі голови її наглядової ради завжди неохоче відповідав на запитання про довірену йому компанію. Воно й не дивно: "Укрнафта" - найвідвертіший провал НАКівської команди.
Від токсичної теми старого товариша вирішив убезпечити Юрій Вітренко. У рамках корпоративної реформи "Нафтогазу" восени 2018-го Вітренко був призначений виконавчим директором групи, одержавши в периметр своєї відповідальності "Укрнафту".
Одночасно його було усунуто від "газових" питань, що вивільняло час на нові вектори діяльності.
За наявними даними, активні переговори щодо вирішення проблемних питань "Укрнафти" тривали весь грудень 2018-го й січень 2019-го. З боку нафтовидобувної компанії переговорником було висунуто заступника голови правління Олега Геза.
"Ми дійсно знаємо пана Геза відносно давно, він працював у компанії PWC, у якій працювали я й Андрій Володимирович (Коболєв. - Прим. авт.). Ми знаємо його ще з тих часів щонайменше як порядну людину і як незалежну людину", - сказав Вітренко. Але переговорником Гез став не тільки завдяки цьому знайомству.
Олег Гез прийшов у компанію в 2016 р. на запрошення віце-президента "Укрнафти" з комерційних питань Фелікса Луньова, під керівництвом якого Гез багато років пропрацював у структурах ТНК і ТНК-ВР в Україні. Луньов повністю орієнтований на "Приват", про що свідчить той факт, що 90% нафти й скрапленого газу "Укрнафти", як і раніше, йде на адресу компаній, афілійованих з міноритарними акціонерами.
Битий небитого везе
Хоч би з якого боку підійди до "Укрнафти", одразу ж упираєшся в рекордний податковий борг. Активи компанії арештовано податківцями, за її рахунками ведеться посилений моніторинг, у зв'язку з чим багато платежів проводяться вночі, коли банки вже не виконують касових доручень поточного дня, щоб не допустити списання грошей з рахунків. На своєму сайті ДФС повідомляє, що борг "Укрнафти" становить 13,7 млрд грн. Однак у звіті "Нафтогазу" дрібним шрифтом повідомляється, що з урахуванням штрафів і пені сума перевищує 30 млрд грн. Звідки виникла ця космічна цифра?
DT.UA докладно описувало події 2014–2015 рр., коли "Укрнафта" спочатку накопичила 8 млрд грн податкового боргу, а потім вивела на групу "Приват" 15 млрд грн. Це було зроблено шляхом безоплатного відвантаження 1 млн т нафти та передоплати за нафтопродукти, яких не поставлено досі.
Окрім того, з 2012–2013 рр. за "приватівською" компанією "Ріаліз Ойл" тягнеться ще 2,7 млрд грн (300 млн дол. на момент виникнення боргу), які також були перераховані авансом за нафтопродукти. З видимих боргів за "Приватом" також значаться 300 млн грн, які заборгував "Укрнафті" нафтохімічний завод "Дніпроазот" за неоплачені поставки аміаку. У підсумку міноритарні акціонери заборгували мінімум 18 млрд грн, що стало причиною формування податкового боргу, що виріс за чотири роки за рахунок штрафів.
Проте грішний і "Нафтогаз". У 2006 р. НАК (в особі "Укртрансгазу") вилучила зі сховищ 2,063 млрд кубометрів природного газу "Укрнафти". Рішення суду повернути газ з'явилося ще 2014-го, але відтоді "Нафтогаз" заявляв, що цього газу фізично не існує. Сам же Коболєв в інтерв'ю DT.UA жартував, що "рішення суду, можна сказати, умовно таке: Коболєв, полети на Марс. Ми тебе зобов'язали. Але я не можу полетіти на Марс". Але як виявилося в лютому 2019-го, може! Точніше, НАК несподівано заявила, що цей газ "знайшла". Планується, що "Нафтогаз" позичить "Укртрансгазу" 2 млрд кубометрів газу, щоб той передав їх "Укрнафті", а потім "Нафтогаз" викупить цей газ за 14,99 млрд грн. Відповідне рішення навіть схвалила наглядова рада "Нафтогазу".
Математика сходиться: 15 млрд грн дає НАК, погашаючи борг, ще 15 млрд грн повертає "Приват", і питання перед ДФС закрито. Але у Вітренка з Гезом інші калькулятор і логіка: НАК хоче оплатити авансом ще 2 млрд кубометрів газу (видобуток "Укрнафти" за більш як чотири роки) і тим самим забезпечити повну суму для погашення боргу!
Таким чином, держава виплатить борги, яких не створювала, і бере на себе всі ризики. Ще кілька років тому Коболєв запевняв, що податковий борг має погашатися в тому числі за рахунок повернення дебіторської заборгованості 2015 р., яка стала причиною його виникнення, а тепер посипав голову попелом і вирішив усе гасити сам.
Більш справедливим був би варіант, коли газ майбутнього видобутку викуплять навпіл або пропорційно своєму пакету акцій обидва найбільші акціонери - НАК і "Приват". Тим більше, що групі Коломойського природний газ необхідний для завантаження "Дніпроазоту". Але "Приват" не тільки не хоче погашати борги 2012–2015 рр., але й, очевидно, відмовляється від участі в спільному викупі газу. Не дивно, що міноритарії на зборах акціонерів 28 березня цілком підтримали рішення надати правлінню право на підписання вищеописаних договорів на 4 млрд кубометрів газу.
Однак є одне "але". Проти ініціатив НАКу проголосував Кабмін. 27 березня, напередодні зборів акціонерів, було прийнято постанову №176, якою "Нафтогаз" зобов'язали до прийняття фінансового плану погоджувати всі угоди з "Укрнафтою". Тепер без схвалення уряду реалізувати алгоритм Вітренка-Геза не вдасться, тому що Кабмін чітко дав зрозуміти, що він проти. Крім того, НАК повідомила, що викупить газ "2006 року" в "Укрнафти" тільки за умови одержання від Кабміну компенсації за пільгові поставки газу (ПСО). На Грушевського вже не раз давали зрозуміти, що розраховувати на це наївно.
Троянська реформа
Досить цікавими є зміни в корпоративному управлінні "Укрнафти". На зборах акціонерів 28 березня було проголосовано новий статут компанії. Він передав повноваження призначати голову правління від загальних зборів акціонерів наглядовій раді. Як водиться, це пояснили найкращою корпоративною практикою. Що ж може відбутися в реальності?
На зборах акціонерів у НАКу була більшість голосів, що гарантувало затвердження потрібних державі рішень. А от більшість у наглядовій раді "Нафтогаз" втратив: прямих представників стало троє замість шести, притім що Андрій Коболєв цей орган тихо залишив. Зі своєї квоти НАК віддала три місця так званим незалежним членам, якими стали колишня заступник міністра фінансів Олена Макєєва, член групи радників при Кабміні Андрій Бойцун і завідувач кафедри в Київському національному економічному інституті Олег Мозговий.
У свою чергу, представництво міноритаріїв зменшилося з п'яти до двох. Але це тільки на перший погляд. Міноритарії висунули трьох незалежних членів, "незалежність" яких викликає великі сумніви.
Візьмімо хоча б одного з них, Миколу Почапського. Він значиться кінцевим власником кіпрської компанії Wadless Holding Limited, на яку було записано 5,7% акцій латвійського Privatbank (українському Приватбанку належить 46% акцій латвійської "дочки"). У 2007 р. агентство "Інтерфакс-Україна" з посиланням на дані Комісії з цінних паперів США (SEC) повідомляло, що через Wadless Holding Limited Ігор Коломойський придбав акції телеканалу "1+1".
Більш того, Почапський разом із Тимуром Новіковим, колишнім членом наглядової ради "Укрнафти" і найближчим соратником Ігоря Коломойського, є співзасновником ТОВ "Харківський бізнес-центр "Південний". І це не всі ниточки, що пов'язують його з імперією "Привату" (див. рис.).
Не викликає сумнівів, що "Приват" зберіг повний контроль над своїми "незалежними" членами, чого не скажеш про "Нафтогаз", який умисно чи ні, але пішов на втрату контролю над "Укрнафтою". Рішення ухвалюються більшістю голосів у наглядовій раді, і якщо раніше ця більшість була за НАК, яка голосувала монолітно, то тепер ця більшість розмита. І якщо раніше підкупити когось із НАКівського табору було складно, то незалежного члена - цілком можливо. Це не означає, що людина має обов'язково "топити" на користь міноритаріїв, - вона може занедужати, утриматися при голосуванні тощо, що одразу ж дасть більшість голосів "Привату", який монолітності не втратив. До 2017 р. у наглядову раду "Укрнафти" особисто входили Коломойський, Боголюбов та їхні найближчі соратники Кіперман, Новіков, Палиця. Це було зроблено якраз для стовідсоткової впевненості в тому, що сюрпризів не буде.
Є й свіжі приклади. У березні призначений за квотою Кабміну член наглядової ради НАКу Володимир Кудрицький, колишній менеджер ТНК-ВР і "Укртранснафти" часів управління "Приватом", утримався від голосування щодо питання згаданого повернення "Укрнафті" 2 млрд кубометрів спірного газу, чим викликав обурення прем'єра та спровокував скандал.
Цікава й різка зміна орієнтирів "Нафтогазу". Ще в листопаді 2018 р. "Нафтогаз" шукав чотирьох незалежних членів із досвідом управління міжнародними енергетичними компаніями, а в березні призначив лише трьох людей, у біографії яких навіть згадки немає про роботу в галузі. Що змінилося за ці чотири місяці?
Далі, згідно із Законом "Про акціонерні товариства", яким прикриваються в "Нафтогазі", в "Укрнафті" вистачило б чотирьох незалежних членів, але в результаті їм віддали більшість голосів. Навіщо цей злив повноважень?
Із призначенням нової наглядової ради Юрій Вітренко пов'язав звільнення Марка Роллінса, хоча, за його словами, "Нафтогаз" не робив оцінки діяльності голови "Укрнафти".
"Навіщо це (звільнення Роллінса. - Прим. авт.) було зроблено? Щоб дати можливість новій наглядовій раді скористатися своїми повноваженнями обирати й призначати голову правління", - заявив Вітренко.
З 1 травня компанію має очолити Олег Гез.
Характерно, що ще в грудні 2018 р. Андрій Коболєв розповідав журналістам, що не збирається "зносити" Роллінса. Нібито для цього немає достатніх підстав, отже, доведеться виплатити велику неустойку. Як бачимо, помінялася позиція й тут.
Дивіденди під час чуми
На 25 квітня 2019 р. заплановані ще одні збори акціонерів. Головне питання - розподіл прибутку за 2018 р., який, за неаудованими даними, становив 6,6 млрд грн. Наглядова рада запропонувала 50% спрямувати на виплату дивідендів. Проект передбачає, що частка "Нафтогазу" має бути перерахована прямо до держбюджету.
Виникає запитання: про які дивіденди може йтися, якщо компанія заборгувала бюджету величезну суму? 6,6 млрд грн перевищують 60% від тіла податкового боргу або понад 20% від усього боргу з урахуванням штрафів і пені. Чому "Нафтогаз" відмовляється ці кошти спрямувати на оплату боргу?
Юрій Вітренко пояснює це вимогами Закону "Про управління об'єктами державної власності", згідно з яким компанії з держучастю мають до 1 липня частину прибутку за попередній рік спрямовувати до держбюджету. Нормативу відрахування чистого прибутку за 2018 р. Кабмін поки що не затверджував, попередньо обговорюється варіант 50%. Але виникає інше запитання: чому "Нафтогаз" не діяв за згаданим законом 2018-го?
На засіданні 14 червня минулого року "Нафтогаз" вирішив дивіденди за 2017 р. не виплачувати у зв'язку з "істотним боргом зі сплати податків і зборів". Оскільки дивіденди не були розподілені до 1 травня, було вирішено частину прибутку спрямувати до держбюджету, виконуючи вимоги Закону "Про управління об'єктами державної власності", а решту грошей використати для погашення боргу. Чому зараз "Нафтогаз" поспішає розподілити дивіденди до 1 травня, а не діє, як торік? При цьому виходить, що дивіденди одержить і той, хто загнав "Укрнафту" у боргову яму.
Карету мені, карету…
Підозри в прихованій грі менеджменту НАКу посилюються тим, що ця активність розгортається на тлі напруженого виборчого процесу, активним гравцем якого є Ігор Коломойський. Що означає ця добровільна відмова від своїх корпоративних можливостей і готовність закрити борги "Привату" державними грошима? Хтось будує трамплін у світле майбутнє?
Та й це не найдивніше. Кінцевою точкою рішучих реформ у НАКу вважають… вихід з "Укрнафти". Фактично це готовність відмовитися від стратегічної ініціативи в нафтовидобувній галузі країни, яка на 85% залежить від імпорту нафтопродуктів. За 16 років правління "Привату" видобуток нафти в "Укрнафті" упав удвічі, газу - втричі. Діагноз більш ніж зрозумілий, може, час лікувати? Але реформатори з НАКу, схоже, вирішили, що нехай "пацієнт" і далі повзе в могилу.
Автоматично зливається в унітаз і перспектива участі держави в нафтопереробці. НАКу належать 43% акцій у НПЗ "Укртатнафта", єдиному споживачу нафти "Укрнафти". Замість пошуку синергії в об'єднанні підприємств і галузей - фактична капітуляція.
"Коломойський - непростий партнер", - говорять у НАКу. Але за п'ять років роботи команди "Нафтогазу" ми не побачили переконливих спроб змінити ситуацію. Повноваження "Нафтогазу" в 2015 р. посилила Верховна Рада, 2018-го їх підтвердив Лондонський суд, але в правлінні "Укрнафти" не з'явилося жодного представника держави.
Деякі поліпшення в роботі "Укрнафти" є, природний газ, нафта й скраплений газ реалізуються за ринковими цінами. Але управління компанією, товарні й грошові потоки повністю залишаються в руках міноритарних акціонерів. Це означає, що при зміні ситуації компанія швидко ляже на зворотний курс. Збори 28 березня й 25 квітня створюють чудовий ґрунт для цього. Дивись, скоро зазеленіє.