Аукціони з продажу енергоресурсів нафтогазових компаній з великою державною участю вже давно не виконують тієї мети, задля якої їх було впроваджено у 2000 р. віце-прем'єром на прізвище Тимошенко. Еволюційним і корупційним шляхом ці заходи стали формальністю, з допомогою якої здійснювався "законний" грабіж "Укрнафти", "Укргазвидобування", а також "Чорноморнафтогазу", що вже відійшов в інший світ. Гроші такі великі, що схема працювала за будь-якої влади.
Новий міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан одразу оголосив виправлення ситуації з аукціонами з продажу скрапленого газу та нафти серед першочергових завдань. Але вже перший проект змін до порядку проведення торгів змусив засумніватися якщо не в серйозності, то вже точно в успішності цих намірів.
Уже неодноразово DT.UA описувало еволюцію, а точніше, деградацію аукціонної системи, настільки це невичерпна тема. Просто дуже вже вражає глибина трансформації: замість того, щоб боротися за якомога вищу ціну народного надбання, шукають рішення, а як продати подешевше. Аукціонний комітет як орган, що спостерігає за правильністю проведення торгів, брав у цьому дуже активну участь.
Один приклад: за підсумками продажів української нафти у 2009 р. недоотриманий прибуток "Укрнафти" становив близько одного мільярда доларів. Не вдаючись у деталі цієї мегаафери, зазначимо її суть: хтось виписав "правильний" регламент торгів, і чиновникам залишалося лише виконувати "норми чинного законодавства".
Згодом, починаючи з 2010 р., методи стали більш витонченими, а "результати" - настільки ж відчутними. Запорука успіху - у злагодженій роботі покупців і продавців з аукціонним комітетом, який, ідучи назустріч побажанням "клієнтів", уміло маніпулював порядком проведення торгів або беззаперечно виконував заздалегідь виписані норми, впритул відмовляючись бачити мільярдні втрати бюджету й держкомпаній. Сьогодні з'явився шанс ситуацію виправити. Вийде? Для початку зазначимо, що новим проектом постанови про реалізацію ресурсів держкомпаній нині затурбувався радник міністра Ігор Кирюшин, який, кажуть, мітить на місце заступника міністра. Цікаво, що з 2010-го й донині він очолював аукціонний комітет, і саме при ньому відбулося чимало цікавих відкриттів у частині "правильного" проведення торгів.
Нафта:
клієнт завжди правий
Продаж нафти компанії "Укрнафта" є найбільшою позицією в цій аукціонній історії - 170–200 тис. т нафти на місяць (обсяг торгів 170–200 млн дол.).
Щоб не перевантажувати подробицями, зазначу лише, що музику тут замовляє група "Приват", яка є одночасно і продавцем ("Укрнафта"), і покупцем ("Укртатнафта") ресурсу. Різними методами, включаючи досить витончені, група за кілька років відтіснила всіх потенційних конкурентів на аукціонах. Тож торгами це вже складно назвати, скоріше, механізмом перерозподілу ресурсу. Залишається одна незручність - аукціонний комітет.
Новітня історія цього органу почалася 17 травня 2010 р., коли було сформовано його новий склад. Більшість у ньому становили люди з орбіти впливу екс-міністра Юрія Бойка (представники самого міністерства, НАКу та нафтогазових держкомпаній). Як неодноразово зазначалося раніше, періоди роботи Бойка на урядових посадах дивним чином збігалися з досить успішними й стійкими позиціями інтересів Ігоря Коломойського біля керма держкомпаній галузі. (Та й не тільки, адже, будучи вже відсунутим Сім'єю від нафтогазових потоків, восени 2012 р. він курирував підписання меморандуму з електрометалургійними заводами "Привату", у результаті чого ті одержали колосальні пільги за тарифами на електроенергію.)
Проведення першого ж аукціону під наглядом нового складу комітету не залишило сумнівів щодо початку нового вдалого періоду для "Привату". Комітет, що має у своєму складі трьох заступників міністрів, почав підмахувати протоколи з ціною продажу української нафти майже на 20% нижче від ринкової. Невдовзі з'ясувалося, що все в рамках закону. Вартість української нафти тоді прив'язали до митної ціни, але от лихо - забули вказати, що для формування кінцевої ціни продажу необхідно додавати ПДВ. Втрати "Укрнафти" на аукціонах 2010 р. становили близько 262 млн дол. Звісна річ, припинити цей абсурд ніхто не поспішав, поки три букви - "П", "Д" і "В" - не додали до потрібного закону.
Склад Аукціонного комітету з реалізації енергоресурсів держкомпаній (станом на осінь 2010 р.):
1. Олександр Сухомлин, заступник міністра економіки.
2. Ігор Кирюшин, заступник міністра палива й енергетики.
3. Костянтин Бородін, директор департаменту нафтової, газової і нафтопереробної промисловості Мінпаливенерго.
4. Євген Корнійчук, заступник голови правління НАК "Нафтогаз України".
5. Андрій Кущ, начальник департаменту АТ "Укрнафта".
6. Оксана Масс, заступник директора ДК "Газ України".
7. Олексій Прохоренко, начальник управління ДК "Укргазвидобування".
8. Михайло Русницький, заступник міністра економіки.
9. Тетяна Волович, начальник відділу департаменту Мінпаливенерго, секретар Аукціонного комітету з продажу скрапленого газу на Українській аграрній біржі.
10. Лариса Гребенникова, заступник директора департаменту - начальник відділу Мінекономіки, секретар Аукціонного комітету з продажу нафти й газового конденсату на Українській аграрній біржі та Українській міжбанківській валютній біржі.
11. Михайло Міндреску, директор УО "Укрнафтохімпереробка".
Незважаючи на серйозну втрату, зірковий склад комітету і його найбільший клієнт не засмучувалися. Навесні 2012 р. аукціону довго не проводили, оскільки, як з'ясувалося згодом, початковий рівень митних цін не влаштовував продавця. А зафіксована згодом ціна означала, що фактичні втрати "Укрнафти" за один лише аукціон становили мінімум 135 млн грн, а максимальна оцінка перевищує 200 млн грн (див. "Гра у свої ворота", DT.UA № 18 від 18 травня 2012 р.).
Схоже, що такого значного результату було досягнуто в результаті маніпуляцій з митними цінами і періодом їх відстеження (аукціон тоді переносили неодноразово). Чи варто дивуватися, що в новому проекті знову є прив'язка до митних цін і пропозиція відмовитися від заздалегідь затвердженого графіка проведення аукціонів з визначенням строків їх організації на початку кожного місяця. Розуміти це слід так: проводитимемо тоді, коли це буде вигідно покупцеві (а не продавцеві).
Цікава поправка міститься і в абзаці з розрахунками стартової вартості української нафти. Фокусники з аукціонного комітету пропонують розширити перелік сортів нафти (крім російської й азербайджанської нафти) для визначення стартової вартості якимись "іншими марками каспійської сировини" і застосувати до них понижувальний коефіцієнт 0,85. На практиці буде так: провозимо через митницю кілька цистерн (100 т) якоїсь "мачмали" за заниженою вартістю, застосовуємо до неї дисконт 15% і одержуємо більш ніж комфортну ціну на 200 тис. т української нафти.
До слова, саме така постановка питання, за словами джерел, стала причиною кризи в "Чорноморнафтогазі", який буквально залився своїм газовим конденсатом у 2013 р., що ледь не призвело до техногенної катастрофи. Компанії просто показали, почім вона має продати свою сировину виходячи з "намальованої" довідки про митну вартість аналогічного товару. "Чорноморнафтогаз" опирався до останнього, не бажаючи віддавати свій товар за безцінь, тому накопичував його, де тільки можливо. Тож можна припустити, що в результаті окупантам у Криму дістався не лише "Чорноморнафтогаз", а й чималий запас готової продукції.
Водночас прив'язку до котирувань світового ринку як до найбільш об'єктивного і незалежного індикатора в аукціонному комітеті залишили лише на випадок цілковитого провалу - повної відсутності імпорту нафти в Україну. Хоча саме цей спосіб визначення вартості української сировини мав би стати пріоритетним і єдиним, тому що його неможливо "підправити". При цьому прив'язатися краще справді не до дешевого "юралсу", а до дорогого і якісного сорту "айзері лайт" як до більш схожого за складом на українську сировину. І ніяких дисконтів!
Скраплений газ:
рецидив forever
Другою за значущістю аукціонною позицією є скраплений газ "Укрнафти" і "Укргазвидобування". Сумарно ці виробники формують до 50% ринку цього енергоресурсу в Україні.
Однак на слуху цей специфічний ринок опинився з іншої причини. До останнього часу бал на ньому правив Сергій Курченко, який консолідував у своїх руках по суті весь український газ. За якимось безглуздим збігом обставин конкуренти-імпортери несподівано почали зіштовхуватися з проблемами на митниці, що підтримувало ціни на внутрішньому ринку на завидному для решти світу рівні.
Основу успіху цієї схеми становили обсяги газу "Укргазвидобування" і "Укрнафти", що, як ми вже знаємо, мають виставлятися на аукціони. Як же вони опинилися у в молодоолігарха? Справа в тому, що пріоритетним напрямом реалізації є продаж пропан-бутану для потреб населення за пільговою ціною, встановлюваною державою. В останні роки вона становила 2130 грн/т. За різними оцінками, на "побутові" потреби йшло не більш як 20% держгазу, решта за залишковим принципом направлялася на комерційний аукціон,
де продавалася за ринковою ціною (у 2013 р. досягала 12000 грн/т).
Однак у 2010 р. виявилося, що населення в один момент стало потребувати 100% газу, який випускається держкомпаніями. На спецаукціонах з'явився пул компаній, які почали викуповувати весь пільговий газ. (Звісно, що для вільних аукціонів нічого не залишалося.) При цьому, всупереч загальній думці, викуповувався цей газ законно, компанії мали всі необхідні допуски і відповідали існуючим критеріям. Інша справа, як вони згодом цим газом розпоряджалися…
Катастрофа імперії Курченка в лютому означала революцію на ринку скрапленого газу. Держкомпанії знову повернулися до комерційних аукціонів, які проходять з аншлагами в забутій атмосфері суперництва.
Питання ж спецаукціонів ніхто не зняв. Нічого не змінилося у цій частині і в розглянутому проекті змін постанови імені Кирюшина. Тим самим місце Курченка теоретично залишається вакантним. Рецидив пройденої схеми на ринку вважають дуже реальним. Що робити?
Єдина пропозиція, яка є з цього приводу в учасників ринку, - монетизувати пільги для населення. Іншими словами, продавати весь газ держкомпаній за ринковими цінами, а підтримку споживачам надавати адресно, шляхом субсидій. "Ціна буде справедливою, виробник заробляє, споживач захищений", - перелічує переваги один із газотрейдерів.
***
Як бачимо, пропозиції щодо реформування аукціонів з продажу державних енергоресурсів мають косметичний характер і зберігають можливості для зловживань. Однак у найгіршому разі можна працювати і з такими правилами - усе залежить від персонального складу аукціонного комітету. Як мінімум, з урахуванням колишніх подвигів викликає запитання й доцільність збереження в аукціонному комітеті представників держкомпаній, що продають енергоресурси, які в нашому випадку є особами зацікавленими. Їхнє місце було б правильно віддати чиновникам ширшого кола відомств, експертам, представникам галузевих асоціацій, щоб максимально ускладнити процес корумпування комітету. І вже точно не тим, хто остаточно скомпрометував його роботу.