Літо, третина Києва без гарячої води. Так було, є і, схоже, довго ще буде. Новиною, мабуть, можна вважати тільки відсутність обіцянок включити гарячу воду в недалекому майбутньому. Не до того - у столиці ділять майно "Київенерго". За традиційною українською схемою, прибуткова електроенергетика залишається Рінату Ахметову, а збитковий тепловий блок (це ТЕЦ і котельні) - улюбленому місту.
Юридично все більш-менш поділене, але от "у натуральному вигляді" розгрібатимуть іще довго. Зараз свіжостворене комунальне підприємство "Київтеплоенерго" приймає на баланс передане майно - це десятки тисяч одиниць, тож питань чимало. Іде процес "утрясання" - хто, кому і що заборгував.
Частина електромереж належить місту. Воно ж орендуватиме у "Київенерго" частину необхідного обладнання. Частиною активів обмінюватимуться і тому сперечаються, скільки вони коштують.
Містян ці нюанси мало цікавлять, на відміну від того, "а де гаряча вода?". А з нею проблеми. Сторони вперлися у питання про газ. НАК "Нафтогаз України" відмовляється укладати новий договір на постачання газу новому комунальному підприємству, поки не оплатять старих боргів. За підрахунками "Нафтогазу", це приблизно 4,4 млрд грн. Немає договору - немає газу.
Зараз не одержують гарячої води ті райони, які традиційно забезпечуються теплом від переданих місту котелень. Більша частина містян одержує тепло від ще працюючих ТЕЦ. Але в серпні зобов'язані передати і їх муніципальній компанії, тож до цього часу проблему з газом, а точніше, з боргами за нього треба буде якось утрясти. Інакше перспектива для півмільйона киян залишатися без води ще кілька місяців - це ще оптимістично. Як помірковано цинічно зауважив один з експертів, в Україні централізованого теплопостачання залишилося небагато… може стати ще менше.
Проблему важко назвати несподіваною, про неї було відомо заздалегідь. Рік тому мерія вже оцінювала ситуацію, що за законом про теплопостачання заборгованість за газ прив'язана не до юридичної особи, а до власника обладнання. "І нас зобов'язуватимуть взяти на себе ці борги. Сьогодні заборгованість за газ становить близько 3,5 млрд грн", - зазначили в міськдержадміністрації. Але тоді борги з містом розділять на період до… світлого майбутнього.
Відтоді цифри виросли, і місто їх брати на себе не хоче, пропонуючи вирішити питання на рівні окремого закону. Благо, що досвід масованого списання у нас є.
Зрозуміти мерію можна - рівень поточних розрахунків хоч і досить високий, але до 100% явно не дотягує. Не кажучи вже про те, що попереду їх неминуче збільшення у зв'язку зі зростанням ціни на газ. Тим більше, що частина боргів (до мільярда) - це штрафні санкції, платити які в умовах українського бізнес-середовища не прийнято.
Поки що Київрада прийняла рішення "Про питання заборгованості перед НАК "Нафтогаз України", де вказала, що боргові зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв і послуг щодо їх транспортування й поставки ПАТ "Київенерго" не підлягають передачі й переведенню на КП "Київтеплоенерго". Далі буде торг.
"Київенерго" нейтрально заявило, що борг споживачів за тепло й гарячу воду майже на 1 млрд грн перевищує борг за газ - 4,8 мрд грн проти 3,8 млрд. При цьому скромно промовчавши, які темні сили заважали стягнути його раніше.
"Нафтогаз" звинувачує мерію в публічному тиску на нього, що чиста правда.
При цьому всі чудово розуміють, що йти на компроміси доведеться. Питання: як, коли й на яких умовах? Це може бути або окремий закон, або інші сценарії, варіанти існують різні. Приміром, в Одесі місцевій енергокомпанії розстрочили за судом свій мільярдний борг на 20 років.
У проблему може втрутитися й політика. У Віталія Кличка позначилися президентські амбіції, а голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв дедалі більше орієнтується на Банкову. Тож Кличко, а заодно й кияни ризикують повторити досвід мера Львова Андрія Садового, що удостоївся публічного пороття за "політнепослух". Але такий сценарій у столиці несе масу непередбачуваних ризиків. Хотілося б, щоб це розуміли всі сторони.
Кумедно, але років три тому НАК і Кличко встигли анонсувати прожект будівництва практично в центрі (біля Північного моста) нової електростанції на китайські гроші. Сіль жарту в тому, що станцію хотіли будувати вугільну (сировина - високозольне вугілля). Проект, через цілковиту маячню, прожив недовго, висвітливши хіба що рівень тодішнього розуміння проблем як мерією, так і газовиками.
"Київтеплоенерго" розраховує, що до липня одержить усі необхідні ліцензії. У серпні до початку опалювального сезону залишиться кілька місяців, тобто зовсім впритул. Поки ж програма підготовки мереж до зими відверто буксує. Усі чекають. До осені близько двох третин працівників "Київенерго" перейдуть у комунальне підприємство. Інші залишаться в ахметовській "ДТЕК Київські електромережі".
Ну й головне - що буде з газом. Для середньої за рівнем зими місту потрібно близько півтора мільярдів кубометрів газу на місяць тільки на тепло. За будь-якими цінами (нинішніми чи очікуваними) - це багато й дорого. Раніше місто одержувало левову частку за дуже щадними розцінками. В останні роки цю лавочку прикрили, після чого тому ж Ахметову бізнес з поставки тепла став нецікавим. Що й стимулювало його відхід.
Комунальникам дали на поточну діяльність 1,2 млрд грн, пообіцявши в перспективі додати ще шість із лишком. І це тільки початок - підживлення нового комунального підприємства грошима скоро стане істотною статтею витрат Києва.
При цьому міська влада поки що вкрай погано уявляє, що з цим підприємством робити далі. Тривалий час місто не залишала надія, що на зміну Ахметову вдасться завести правильного міжнародного інвестора, розмови про якого ведуться років десять. Називалися фіни, чехи, норвежці, французи, але до конкретних переговорів із жодним потенційним інвестором так і не дійшло. Охочі покермувати періодично виникали на обрії, але без конкретних обіцянок про інвестиції. Тим часом, за мінімальними оцінками, у модернізацію тепломереж потрібно вкласти більш як мільярд євро. Їх треба включати у тариф, який і без цього зросте.
Загалом, питання про концесію плавно зсунулося на колись потім у світлому й теплому майбутньому. Зараз модернізацію передбачається здійснювати за рахунок кредитів (які доведеться повертати) і якихось державних програм.
Уже зрозуміло, що як мінімум найближчу зиму місто проведе без концесіонера. У неминучому режимі набивання гуль.
Приміром, інформаційна програма "Київенерго" місту не відійшла, тому що зав'язана на корпоративну структуру всієї групи ДТЕК. Тож треба створювати нову.
От у "ДТЕК Київські електромережі" усе прекрасно. Звісно, зараз там повний аврал у зв'язку з поділом. Але в підсумку вони позбуваються найпроблемнішої частини бізнесу, залишившись із цілком рентабельною поставкою електроенергії. Причому в найбільш платоспроможному регіоні країни. Враховуючи, що були різні варіанти, включаючи більш-менш добровільне відібрання акцій "Київенерго", для них усе завершилося дуже непогано.
Більш того, можливі проблеми з теплом на газі стимулюють купівлю електробойлерів, котлів та іншого. А попереду ще й упровадження стимулюючих тарифів. Ліпота, загалом.
Ідилії може завадити хіба що високе зношення будинкових мереж (а їх юридичний статус - узагалі мутна тема) і те, що вони не розраховані на дедалі більші навантаження. Та і якщо взимку будуть проблеми на ТЕЦ, то на стабільності роботи столичного енерговузла це теж позначиться. Він не розрахований тільки на зовнішні перетоки. Втім, це, швидше, аргумент для міста в суперечці з НАКом і Радою: "Ви точно хочете знеструмити місто взимку?".
За іронією долі, найнадійнішим джерелом у місті залишається більш як шістдесятирічна Дарницька ТЕЦ. Там зараз, схоже, відбуваються процеси з перерозподілу акціонерів, але працювати вона точно буде. На вугіллі, звісно.