Україні та Європейському Союзу вдалося досягнути домовленостей про нові можливості та збільшення експорту нашої електроенергії до країн ЄС. З одного боку, переможна перемога. З іншого — це все ж таки Україна, а тут навіть у найпереможнішій перемозі знайдуть зраду. І почалося: «Україна технічно не готова до цього», «всі переможні реляції — це порожнє марнослів'я», «тепер матимемо дефіцит і зростання цін на внутрішньому ринку», «якщо нічого не готове, навіщо збуджувати суспільство і брехати про мільярди євро, які ми зможемо отримати?».
Власне, про те, чи можлива зрада у цій перемозі, що буде далі з експортом, та й загалом з українською енергетикою, ми і поговорили з головою правління НЕК «Укренерго» Володимиром Кудрицьким.
— Володимире, як вдалося настільки швидко досягнути цих домовленостей, адже очікували ми цього кроку не раніше наступного року?
— Для того щоб почати експортувати електроенергію у Європу, нам необхідно було об’єднати українську та європейську енергосистеми фізично. І таке об’єднання у нас відбулося 16 березня, хоча планувалося воно на кінець 2022 року. Ми від’єдналися від енергосистеми Росії та Білорусі за чотири години до початку вторгнення. Це мав би бути такий триденний тест для української енергосистеми в автономній роботі, після якого ми мали б приєднатися назад. Одразу ж після нападу стало очевидним, що ніякого «назад» уже не буде. Але ми не лише виконали технічну програму тесту, а й замість трьох днів витримали в ізоляції три тижні, та ще й під час активних бойових дій із руйнацією ворогом нашої інфраструктури, втратою певних електростанцій та іншими ризиками. І після того, як фізично об’єднали нашу енергетичну систему із європейською, то одразу розпочали переговори про те, щоб ми могли експортувати електроенергію, заробляючи для держави великі обсяги коштів.
— Причому, якщо ми правильно розуміємо, домовленостей досягли дуже швидко. Що цьому сприяло, загальна підтримка України зараз?
— Дійсно, зазвичай процес таких перемовин триває рік і більше. Але, враховуючи, яку стійкість проявила наша енергосистема під час приєднання до європейської, та ще й на тлі війни, європейці зробили для нас виняток і фактично погодилися з тим, щоб ми почали експортні операції вже в червні, аби забезпечити країну додатковим і значним грошовим ресурсом. Відтак, ми нещодавно отримали рішення від ENTSO-E про поетапний запуск експорту електроенергії з України в Європу. Маємо шість технічних критеріїв, відповідність яким — необхідна вимога початку експорту. Ми їх майже всі виконали, і 15 червня ENTSO-E має підтвердити це виконання, після чого почнуться перші експортні операції з України до Європейського Союзу.
— Ми починаємо експорт із потужності у 100 МВт. На які обсяги можемо вийти згодом і як швидко?
— Конкретні обсяги, на жаль, до прийняття офіційного рішення ENTSO-E ми коментувати не можемо. Але у будь-якому разі почнемо із обмежених обсягів, — просто тому, що так це технічно безпечніше для європейської енергосистеми. Далі поступово нарощуватимемо обсяги експорту.
Треба розуміти, що зараз українська гуртова ціна на електроенергію практично втричі нижча за європейську ціну, тому експорт нашої електроенергії в Європу — це чи не найприбутковіший вид економічної діяльності, який наразі доступний Україні. Саме тому, власне, ми і прагнемо розпочати його якомога швидше. Але для цього нам потрібна злагоджена робота на технічному рівні, на рівні операторів енергосистем, і на політичному рівні, щоб продовжувати постійно переконувати європейців, знаходити нові й нові аргументи для того, аби швидко розширювати наш експортний потенціал.
— Про які проміжки часу ми говоримо в контексті розширення нашого експортного потенціалу? Як швидко ми зможемо досягти максимуму можливого?
— Ми сподіваємося, що нарощування експорту до обсягів, які перевищуватимуть обсяги Бурштинського енергоострова, відбудеться вже за кілька місяців.
— Обсяг Бурштинського острова — це близько 800 МВт, правильно?
— Так. «Острів Бурштинської ТЕС» давав 650 МВт. Ще 200 МВт — по виділеній лінії експортувалося в Польщу. Після об'єднання енергосистем уже є експорт 200 МВт на Польщу, які з’явилися майже відразу після синхронізації, і зараз ми поступово будемо нарощувати обсяги, які експортуватимуться в Румунію, Угорщину та Словаччину. У розрахунку досягти якомога швидше тих 800 МВт.
— Наскільки високий у країнах ЄС попит на електроенергію? Там чекають нашої пропозиції?
— Попит на електроенергію наразі величезний. В Європі дефіцит енергоресурсів загалом, і електроенергія тут не є винятком. Головним індикатором цього дефіциту, безумовно, є ціна, яка зараз у кілька разів вища, наприклад, за минулорічну ціну в Європі. Відтак, поставки з України наразі — це взагалі вагомий внесок у енергетичну безпеку європейського регіону. Тобто це не так можливість Україні заробити експортну виручку, створена європейцями, як можливість для європейців забезпечити власну енергетичну безпеку. І, звичайно, це величезна економічна вигода для європейських споживачів — поставки української електроенергії, яка є дешевою, а також «чистою», тобто низьковуглецевою. Бо в Україні електроенергія насправді є чистішою з точки зору, наприклад, викидів диоксиду вуглецю, ніж у середньому в Європі.
— Як таке нарощення експорту позначиться на внутрішньому ринку? Зрозуміло, що зараз у нас споживання суттєво знизилося, але в процесі відновлення країни воно обов’язково зростатиме.
— «Укренерго» обов’язково подбає про те, щоб на внутрішньому ринку за жодних обставин не було дефіциту електроенергії. Повірте, у нас є для цього всі інструменти. Протягом усього часу з початку російського вторгнення, як і впродовж двох попередніх дуже складних опалювальних сезонів, ми ніколи не допускали дефіциту потужності у нашій енергосистемі. Не допустимо ми його і цього опалювального сезону, який буде, певно, найскладнішим у нашій історії, а також надалі в майбутньому.
— Але ж частина об’єктів генерації наразі залишилася на непідконтрольних нам територіях?
— У міру того, як ми будемо деокуповувати наші території, повертатимемо і захоплені енергетичні об’єкти. Це означає, що у нас зростатиме не лише споживання, яке на сьогодні тимчасово втрачене, а й генерація. Тому у нас надлишок електроенергії, який може бути накопичений упродовж цього року, він зберігатиметься і надалі, ми будемо нетто-експортером за будь-якого сценарію. Взагалі Україна — єдина країна у нашому регіоні, яка є великим нетто-експортером електроенергії. Решта країн, наші сусіди у Центральній і Східній Європі, навпаки, активно імпортують енергоресурси. Тому для європейців, як і для України, комерційні поставки електроенергії — це сценарій win-win.
— Володимире, а як загалом буде організовано ланцюжок продажу нашої електроенергії? Хто зможе вийти на цей ринок та якою буде його архітектура?
— Насправді усе доволі просто. В частині електроенергетичного сектору ми вже, можна так сказати, є членами ЄС. Відповідно, діятимемо за правилами Європейського Союзу. Вони передбачають прозорі конкурентні аукціони, на яких компаніям продаватиметься доступ до міждержавних ліній електропередачі, якими, власне, і здійснюється експорт або імпорт. Ці аукціони проводитимуться за європейськими правилами, взяти у них участь зможуть будь-які учасники, що зареєструються на нашій аукціонній платформі. В прозорий спосіб. Ті учасники, які дадуть найбільшу ціну за доступ, отримають його і, відповідно, можливість експортувати електроенергію. Саме таким чином у всій Європі відбувається цей процес. Україна винятком не буде.
— Нам відомо, що в Міненерго принаймні була ідея створити для експорту електроенергії спеціального, вочевидь державного, трейдера. Наскільки це виправдано?
— Експорт можливий тільки за умови, що ми будемо дотримуватися всіх європейських правил.
Тобто мусимо в прозорий і недискримінаційний спосіб надавати доступ до міждержавних перетинів ліній електропередачі. Ці вимоги поширюватимуться і на будь-яких державних трейдерів також. У нас уже є кілька потужних державних трейдерів, власне, й виробників електроенергії, які вже можуть абсолютно спокійно виходити на експортні ринки та продавати електроенергію. Наприклад, «Укргідроенерго» в травні, а «Енергоатом» у червні закривають приблизно 30% енергобалансу Молдови. Без жодних проблем вони користуються нашою аукціонною процедурою, купують доступ до експортних ліній електропередачі й експортують електроенергію в Молдову. Таким чином наші державні компанії зменшують її залежність від електростанції, яка належить РФ, використовує російський газ для виробництва та розташована в Придністров'ї. Це хороший, до речі, приклад того, як європейські правила допомагають уже зараз знизити залежність країн від російських енергоресурсів. Ну і принести валютну виручку в нашу країну. Абсолютно аналогічно працюватиме і експорт в Європу.
До розмови приєднується радниця міністра енергетики України Лана Зеркаль.
Л.З.: Це історія успіху, який став можливим виключно завдяки злагодженій і спокійній роботі. Успіх цей, крім іншого, був би неможливий, якби у корпоративне управління «Укренерго» намагалися б активно втручатися, як, наприклад, у роботу НАК «Нафтогаз України». І для подальшого успіху не менш важливо, щоб у нього і не полізли ручками, зважаючи на те, що ця історія стає новою золотою жилою.
Якщо ми зможемо втриматися від, скажімо так, «звичних українських практик», у нас усе вийде. Якщо ж ні, ну, ми примудримося програти в історії win-win.
— Лано, наскільки наші західні партнери зможуть усе це проконтролювати?
— Дивіться, зараз вони відкривають ринок трошечки, дивляться, як усе працює, далі приймають рішення, на скільки його ще відкрити. Тобто це «умовне відкриття», в сенсі, що за умови, що ми дотримуємося правил гри, нам відкривають цей ринок. Крім того, наскільки я розумію рішення, якщо ми не дотримуємося вимог і порушуємо свої обіцянки, нас дуже швидко зможуть позбавити можливості працювати на європейському ринку. Ну і ніяких супердоходів ніхто зрештою не отримає.
— Володимире, держава при експорті, якщо ми правильно розуміємо, заробляє насамперед на продажі ліцензій?
— Так, це дохід «Укренерго».
— Ви вже оцінювали орієнтовні обсяги цих і подальших доходів?
— Ми вважаємо, що з початком аукціонів на доступ до експортних поставок у нас мають бути десятки учасників як з України, так і з Європи. Відтак, конкуренція буде надзвичайно гострою. Якщо у цей механізм надання доступу до міждержавних перетинів ліній електропередачі не вносити якихось специфічних українських ноу-хау, то конкуренція буде шалена. Відповідно, доходи від доступу ми матимемо дуже високі. Враховуючи наш потенціал енергетичного експорту, можемо говорити про сотні мільйонів і навіть мільярди євро на рік. Це не одразу і не зараз, зрозуміло. Але за кілька місяців чи рік ми можемо наростити обсяги експорту до таких величин, що доходи від нього сягатимуть мільярдів євро на рік, і це вже буде значний внесок у приріст нашого ВВП, на рівні 2–3%. Це величезна допомога для України, яка буде відновлюватися, відбудовуватися після перемоги.
— Чи є у цих грошей якесь цільове спрямування? На що вони можуть бути витрачені?
— У рамках сьогоднішнього законодавства ці гроші дійсно цільові і мають бути спрямовані на будівництво нових інтерконекторів, щоб розширювати наш експортний потенціал. Але, розуміючи, що потенційно ми можемо зібрати дуже багато грошей, які наразі не зможемо швидко використати, тому що побудова нових ліній — це не один рік, існують різні варіанти розподілу цих грошей між учасниками енергетичного ринку. В тому числі щоб дати їм фінансовий ресурс підготуватися до опалювального сезону. Цей розподіл, він може бути різним, але обов’язково має бути справедливим і охоплювати якомога ширше коло учасників українського енергоринку.
«Укренерго» наразі може, наприклад, спрямувати ці доходи в галузь через оплату на балансуючому ринку, в якому беруть участь десятки учасників. Це один із непоганих способів зробити так, щоб гроші, які ми зберемо з перетинів, пішли на благо держави.
— Все дуже оптимістично, а що може піти не так?
— Ви знаєте, ми і до синхронізації, і до відкриття експорту з технічного погляду дуже добре готові, про що говорять самі європейці. Єдине, що може сповільнити або зупинити нас на цьому євроінтеграційному шляху, — ми самі. Як тільки ми якимось чином будемо намагатися відійти від якихось європейських правил, якими послуговуються всі інші країни. Якщо ми почнемо придумувати свій український спосіб проводити ці аукціони, наприклад, європейці можуть зупинити цей процес. Але якщо ми будемо просто продовжувати те, що вже робимо, то гарантовано отримаємо свої обсяги експорту, на які заслужили.
— Що буде з тарифами для населення?
— Можу лише процитувати президента, який після наради з підготовки до осінньо-зимового періоду зазначив, що буде забезпечено стабільність і незмінність тарифів на електроенергію для населення. Власне, ось ця експортна виручка, про яку ми зараз говоримо, вона дасть можливість акумулювати додатковий фінансовий ресурс для галузі. Який, власне, і дозволить не підвищувати тарифів для населення в тому числі.
— Що буде далі? Ми вже можемо називати себе повноцінним гравцем на європейському ринку чи ще зарано?
— Насправді ми тільки починаємо ставати енергетичним хабом Центрально-Східної Європи. Це місце нам належить по праву і є для нас природним. Наступні місяці ми присвятимо якомога швидшому відкриттю експорту, а також відновленню однієї із потужних ліній на Польщу, яка була відключена 1993-го і майже 30 років не використовувалася. Зараз ми все вже узгодили із польським системним оператором, що в найкоротші терміни відновлюватимемо цю лінію, збільшуючи наш експортний потенціал ще відсотків на 30.
Узагалі після перемоги, на мою думку, основним гаслом для кожної української енергетичної компанії має бути «Інвестуй або помри».
Нам належить збудувати багато нових ефективних електростанцій, які продукуватимуть чисту електроенергію. Нам потрібно збудувати багато ліній електропередачі та станцій, аби не просто відновити нашу інфраструктуру, а й, власне, зробити стрибок уперед. Я абсолютно впевнений, що фінансовий ресурс для цього буде, головне, щоб ми використали той історичний шанс, який буде у нашої енергетики.
— Коли ви говорите про фінансовий ресурс, то маєте на увазі власні кошти компаній чи кредити?
— Кошти з усіх існуючих джерел. Повірте, вони всі будуть доступні українській енергетиці, бо це Клондайк. Коли ми говоримо про таку різницю цін на нашому ринку та європейському і про можливість достатньо великих обсягів експорту, то це величезні економічні можливості, які зрозумілі будь-якому інвестору. Після перемоги нас чекає інвестиційний бум саме в енергетиці.
— Дивіться, якщо на внутрішньому ринку зростатиме попит, а він зростатиме, то, напевно, і різниця в ціні буде скорочуватися.
— Ні, різниця залишатиметься, бо в нашій енергосистемі переважає генерація із низькою собівартістю: атомна, гідро- та відновлювана енергетика. Разом це 70–75% усього нашого енергоміксу. До того ж це не просто дешева, а ще й чиста електроенергія.
Тому передумов до того, щоб ціна на внутрішньому ринку різко зростала, я не бачу.
При цьому я впевнений, що конкурентоспроможність української енергетики зберігатиметься наступні два десятиліття так точно.
Всі матеріали Юлії Самаєвої читайте за посиланням.