22 липня 2019 р. уряд Гройсмана таки наважився запровадити мита на російське дизельне паливо і скраплений газ.
Зроблено це було через дев'ять тижнів після прийняття відповідної постанови, яку 15 травня було відправлено на вже звичне "триденне доопрацювання".
"Ведеться затяжна боротьба в кулуарах. Є лобісти з різних сторін, які розтягують цей текст на шматки й намагаються щось дописати чи викреслити. Фінального тексту, наскільки мені відомо, немає", - заявив напередодні прийняття остаточного рішення голова Митної служби Максим Нефьодов.
"Це спільне рішення президента й уряду у відповідь на розширення російських економічних санкцій... Відповідні мита знімуть надринкову маржу трейдера-імпортера, що виникала через логістику (дизельпровід) та інші чинники. Якщо типова ринкова маржа у великому опті становить 10–12 дол./т, то на поставках трубопровідним транспортом така маржа становить 35–40 дол./т", - першим написав у Facebook про прийняте рішення представник президента в Кабміні Андрій Герус.
Постанова "з Простоквашина"
Що ж маємо на виході? Вивчаючи документи, починаєш мимоволі погоджуватися з Нефьодовим: ким і як укладено цей документ, можна лише здогадуватися. Паралельно згадується нетлінний сюжет написання листа персонажами мультиплікаційного Простоквашина. Найкраще це видно в частині зі скрапленим газом. Із 1 серпня мито на цей російський продукт установлене в розмірі 1,75%, із 1 жовтня - 3%.
"В абсолютних величинах це (мито. - С.К.) від 7 до 12 дол. на тонні за середньорічної ціни близько 400 дол./т. Які завдання воно виконує? Стратегічних - жодних. Незначне поповнення бюджету завдяки частині поставок із РФ шляхом збільшення вартості всього продукту на АЗС? Оце, либонь, і все", - такого висновку дійшов керівник групи компаній GT Владислав Колодяжний.
Та це ще не найцікавіше. У постанові йдеться про те, що обкладанню митом підлягає російський скраплений газ за кодом УКТЗЕД 2711 12 11 00. Згідно з даними "Консалтингової групи А-95", у 2018 р. із 1,3 млн т усього імпорту скрапленого газу за зазначеним кодом було оформлено лише 8,8 тис. т, або менш як 1% поставок. Мало того, що цей розмір мита ні на що не впливає, то ще й під нього, власне, нічого не підпадає!
Ситуація з дизельним паливом серйозніша. По-перше, якщо в травні було прописано річну квоту російських поставок в обсязі 2,5 млн т, то в липневому документі її немає. Натомість травневе мито зросло з 2 до 3,75–4% (із 1 серпня та з 1 жовтня відповідно).
Справжньою ж родзинкою є запровадження мита виключно на трубопровідний імпорт ДП, тоді як залізничні поставки й надалі відбуватимуться безперешкодно (це близько 20% від загального обсягу імпорту російського ДП).
Перекладаючи з галузевої загальнозрозумілою, таким виокремленням труби було завдано прицільного удару по Віктору Медведчуку, з яким пов'язують підприємство "Прикарпатзахідтранс", що забезпечує 80% поставок російського дизпалива в Україну.
Цікавим є й розмір мита. У грошах 4-відсоткове мито - це близько 25 дол./т. Характерно, що з моменту реанімації прокачування "Прикарпатзахідтрансом" у 2016-му на ринку саме така цифра звучить як знижка, котру нібито отримав у Кремлі Медведчук.
За галузевими мірками це дуже велика цифра. Для порівняння: під час обговорення річних контрактів списи ламаються навколо 1–2 дол. на тонні. Схоже, що ставку мита підказав хтось із ринку. Якщо інформація про таку знижку для "труби" є правдивою, це означатиме вирівнювання умов між видами поставок із Росії. Якщо ж ні, шоколад на трубі розтане і... розпочнеться робота в умовах жорсткого ринку.
Ковалі свого нещастя
Із 2016-го поставки російського дизпалива зросли більш як удвічі (див. рис.).
Силоміць купувати не змушували, працювали прості ринкові механізми - ціна плюс сервіс, коли паливо на мінімальній ринковій вартості відвантажувалося стабільно й оперативно. У 2019 р. імпорт із Росії збільшився на 18,6% і сягнув 45% ринку. Більше на ринку дизпалива нічия частка не збільшилася.
Без роботи залишилися навіть "морські" імпортери, які "по непарних числах" скубли травичку в південних регіонах. Навесні в Одесі та Херсоні стало вигідніше привозити трубопровідний дизель, аніж доправляти його морем. Кілька трейдерів повідомили, що вирішили відмовитися і від білоруських контрактів на поточний рік, - оптовикам стало важко конкурувати з російським продуктом. Динаміка першого півріччя свідчила про те, що в 2019-му російські обсяги могли охопити 50% ринку. У відомих політичних умовах така залежність виглядає вкрай небезпечною.
"Їм (постачальникам дизпалива нафтопродуктопроводом. - С.К.) потрібно було самим себе контролювати, оптимально це до 200 тис. т на місяць. Тоді працювали б дорожчі альтернативні напрямки, ціна на ринку була б вищою, всі були б задоволені. Але, мабуть, було завдання зривати квіти, поки квітнуть", - каже в приватній розмові один із великих оптовиків.
Найбільше ж обговорюють роль групи "Приват" у запровадженні мит, адже потенційно це основний вигодонабувач того, що сталося. По-перше, група "Приват" контролює найбільшого внутрішнього виробника - НПЗ "Укртатнафта" і вже тому отримує змогу продавати своє дизпаливо дорожче.
По-друге, "Привату" належать 80% потужностей морських нафтоперевалок. Група може сама розпочати імпорт морем і заробити на трейдингу, або ж у пасивному режимі надавати послуги з перевалювання іншим імпортерам.
Версію активної участі "Привату" посилюють і політичні зміни. Гравець безуспішно домагався запровадження обмеження "паливного" імпорту і за Януковича, і за Порошенка. Проте не встиг Зеленський стати президентом, як мрія збулася. Багато хто в такі збіги не вірить.
Ціна питання
Якими будуть наслідки запровадження Україною мит на дизельне паливо та скраплений газ із РФ? Мабуть, для більшості це запитання є головним. Розділимо його на дві частини - цінову та ресурсну.
З погляду роздрібних цін, момент запровадження мит обрано досить вдало: маржа АЗС в останні місяці тримається на високих позначках (5–6 грн/л), тому підвищення закупівельних цін на 70 коп./л ритейлери "проковтнуть" непомітно для споживача.
А от в опті коригування цін, вочевидь, уникнути не вдасться.
"Наша група завжди дотримувалася мінімальних цін на ринку і, відповідно, мала мінімальну маржу на тонні палива. У разі впровадження мита в 3,75% на дизельне паливо ми не зможемо утримати ціни на колишньому рівні", - заявили у Wexler Group, яка є найбільшим імпортером нафтопродуктопроводом і оптовим продавцем цього ресурсу. На сьогодні відомо, що компанія сповістила своїх контрагентів про можливе припинення реалізації трубопровідного ресурсу. Позиція інших імпортерів щодо "труби" наразі є невідомою.
На кого вплине зростання цін на оптові партії? Це насамперед промисловий сектор, який отримує нафтопродукти для власних потреб. З іншого боку, навряд чи ціна на ринку зросте пропорційно миту, - зголоднілі постачальники з інших напрямків, не обтяжених митом, спробують поборотися за клієнта. Хто вони?
На звільнений ринок із однаковими шансами претендують білоруси, морські постачальники й... імпортери російського дизпалива залізницею. Білоруси можуть наростити поставки як залізницею, так і... трубою. Минулої весни контрольний пакет акцій "Прикарпатзахідтрансу" придбав білоруський олігарх Микола Воробей, який у ЗМІ вже пообіцяв розпочати поставки мозирського дизпалива нафтопродуктопровідною магістраллю...
Список постачальників морським транспортом є досить довгим, але обнулити його може той-таки "Приват", який має величезні потужності в галузі морської нафтоперевалки. Починаючи з травня група вперше у своїй історії стала великим оптовим трейдером скрапленого газу як монополіст із його морського перевалювання. А що заважає найбільшому гравцеві зробити те саме з дизельним паливом?
Стосовно півдня є ще один важливий аспект - здатність "Укрзалізниці" вивезти більший обсяг вантажів із нового напрямку. Не секрет, що у нацперевізника немає ані достатньої кількості цистерн, ані тяги. Як і інші питання, в Україні вони вирішуються за гроші: будь-хто на ринку підтвердить, що без додаткового занесення кешу відповідальним працівникам УЗ ніхто нікуди не поїде. Якщо попит на послугу зросте, неофіційні ставки також підвищаться і ляжуть на собівартість палива.
Також погляди ринку спрямовано на "залізничних" постачальників російського дизпалива, які невідомим чином залишилися за периметром мит. Здебільшого йдеться про компанію "Укренерджі", яка оперує обсягами "Лукойлу". Вона працює переважно на південному сході країни, отримуючи вантажі через Харківську область. Згідно з наявними даними, за сприятливої кон'юнктури компанія може подвоїти поставки і вийти на 40 тис. т дизпалива на місяць.
До речі, можуть наростити залізничні поставки й оператори, котрі працюють із трубою. Річ у тім, що частина обсягів (близько 20%) перевантажується з труби на "колеса" в білоруському Гомелі. За рахунок такого логістичного рішення вдається зробити привабливішою ціну для ряду центральних і східних областей. Не виключено, що в нових реаліях відвантаження в Гомелі збільшать.
Цілком логічно очікувати, що зростання попиту на альтернативу знову змусить шукати місце для подвигу контрабандистів і схемників. У новітній історії це широко відома "гасова" схема, яка успішно функціонувала в Миколаївському порту під носом у митників і податківців. Спільними зусиллями цей канал вдалося закрити з 1 січня 2019 р. Але де гарантія, що не відкриється щось нове? Ситуація з дизпаливом стане гарним тестом для фіскалів, які вкотре збираються "жити по-новому".
А от кого немає у списку претендентів на збільшення частки ринку, то це української нафтопереробки. Мито дасть змогу більше заробити на дизпаливі, але не здатне повноцінно вдихнути життя в НПЗ. "Укртатнафта", котра має найбільший потенціал, разом із нарощуванням переробки випускатиме більше бензину й мазуту - надлишкових і тому збиткових позицій. Саме з цієї причини "Приват" завжди домагався переважно мит на білоруський бензин - це головний конкурент на внутрішньому ринку. Водночас приріст такого найбільш ліквідного продукту, як дизпаливо, буде невеликим і не компенсує збитків на бензині й мазуті. Не виключено, що незабаром ми побачимо рух і в цьому напрямі. Щоправда, тут так швидко не вийде, необхідне спецрозслідування.
Однак головним питанням залишається не те, хто готовий зайняти вакантне місце на ринку, а розмір цієї вакансії. Залежатиме це не від одного гравця, російське дизпаливо закуповує понад десяток компаній, серед яких найбільші мережі АЗС - ОККО, WOG, KLO, Socar, "Паралель". Чи скорочуватимуть вони цей імпорт, або ж постачальник знайде можливості для збереження привабливості контракту, покаже час (див. табл.).
"Ми завжди працювали виключно в ринку і наразі не знаємо, як усе функціонуватиме в нових умовах. Ми точно ніколи не гналися за обсягами, для нас головним критерієм залишається ефективність бізнесу. Якщо ситуація диктуватиме необхідність скорочення обсягів, ми це зробимо", - заявили у Wexler Group.
Сигнали для всіх
Прийняті обмежувальні заходи щодо російських нафтопродуктів, найімовірніше, підкоригують рельєф ринку, але кардинально не здатні його змінити. Головне, що в усій цій історії є безліч сигналів. Для всіх.
По-перше, це перший в історії незалежної України прецедент на ринку нафтопродуктів. Ніхто не вірив, але це сталося. І президентська вертикаль це підтримала. А з огляду на появу в країні монолітної влади змінювати ставки мит у постанові буде нескладно.
По-друге, настав момент істини для всього проекту російських поставок нафтопродуктопроводом і частково для російської влади, яка цьому проекту всіляко допомагає. Нині ринок в Україні є досить вразливим: на серпень-жовтень припадає сезонний пік споживання в країні. Але при цьому білоруси вже анонсували зниження поставок з огляду на планові ремонти на своїх НПЗ. Нагадаю, це другий за величиною постачальник дизпалива в Україні після Росії.
Момент для розхитування українського ринку ідеальний. Якщо росіяни вирішать зупинити поставки або різко їх знизити, кризи не уникнути.
Ще більш потужний важіль впливу на ситуацію - скраплений газ. На відміну від дизпалива, його замістити не вдасться ні за два тижні, ні за два місяці. Ціна злітатиме вгору доти, доки впритул не наблизиться до бензину. Разом із власними поставками, швидше за все, буде зупинено й транзит казахстанського скрапленого газу, що росіяни наочно продемонстрували в травні, коли Кабмін уперше згадав про санкції.
Майбутній тримісячний період буде дуже показовим. Вигод і бонусів для Москви в цьому не видно. Вибори позаду, ні компрометувати, ні підтримувати більше нема кого. А в разі демаршу відмова від російських ресурсів лише прискориться, тим самим позбавивши Кремль і його сателітів і грошей, і впливу.
По-третє, обов'язково проявляться реальні можливості та погляди на майбутнє групи "Приват". Є всі підстави вважати, що для Ігоря Коломойського "наздогнати" бізнеси, які розквітли за Порошенка, є принциповим питанням. Хто не в курсі, вже на повну силу відбувається торпедування "Трейд Коммодіті" - мегапостачальника нафтопродуктів для держспоживачів упродовж останніх трьох років.
По-четверте, мита надіслали потужний сигнал учасникам ринку, які зарано подумали, буцімто потрапили в казку. Їм доведеться всерйоз задуматися про принципи формування ресурсного портфеля.
P.S. 25 липня 2019 р. найбільший імпортер російського дизельного палива нафтопродуктопроводом "Прикарпатзахідтранс" Wexler Group заявив про припинення імпорту трубопроводом із 1 серпня через запровадження спеціальних мит Україною.
"У зв'язку з прийняттям постанови Кабміну, якою, зокрема, встановлюється додаткове спецмито 3,75% із 1 серпня та 4% із 1 жовтня на імпорт дизельного палива, група Wexler із 1 серпня змушена призупинити поставки ДП походженням із Російської Федерації трубопровідним транспортом до України", - заявила компанія.
У Wexler Group пояснили таке рішення тим, що спецмито "робить подальші поставки палива трубопровідним транспортом економічно недоцільними". А також повідомили, що активно займаються "диверсифікацією джерел і способів поставок".