Нині в центрі уваги - новий ринок електричної енергії, ключові сегменти якого впроваджено з 1 липня. Водночас порівнянний із ним і за оборотом, і за впливом на наше життя ринок газу залишається нібито за кадром, хоча до завершення його ринкових перетворень ще дуже далеко.
Старт кардинальним перетворенням газового ринку дав ухвалений у 2015 р. Закон України "Про ринок природного газу", що покликаний виключити дискримінацію учасників ринку, встановлюючи обов'язкові й зрозумілі для всіх правила. Згідно із законом газ має продаватися за ринковими цінами, а споживач - мати можливість вибирати постачальника. Перетворення гармонізовані з євродирективами 2009/73/ЄС, якими встановлено загальні правила внутрішнього ринку газу європейського співтовариства.
Ринкова інфраструктура і роздрібний ринок газу
Реформування передбачали здійснити за кількома напрямами. Ключовий із них -створення ринкової інфраструктури: відокремлення діяльності природних монополій (транспортування й розподілу) від конкурентних сегментів ринку (видобутку й поставки газу). У рамках цього напрямку передбачалося, зокрема, відокремити від вертикально інтегрованої компанії "Нафтогаз України" оператора магістральних газопроводів (ГТС).
Також планувалося змінити існуючу або створити нову енергобіржу європейського зразка, на якій торгувалися б значні обсяги газу і яка стала б індикатором цін для внутрішнього ринку. Такі перетворення зробили б неможливими або звели б до мінімуму зловживання на ринку з боку монополістів, сприяли б конкуренції та формуванню справедливої ринкової ціни.
Другий необхідний і вкрай болісний напрям - перетворення роздрібного ринку газу для побутових споживачів. Одне з головних завдань, яке при цьому треба було вирішити, - приведення ціни на газ для домогосподарств до ринкового рівня. Для України це означало суттєве підвищення ціни для побутових споживачів. Індикатором справедливої ринкової ціни мали стати згадані інститути ринкової економіки, зокрема, газова біржа. Але в масштабах країни цього поки що не відбувається.
При цьому газ, що продають споживачам, має обчислюватися не в кубометрах, а в енергетичних одиницях, як у Європі і як визначено Кодексом газорозподільних систем (ГРС): споживач повинен платити за реально спожиту енергію. Такий підхід дає змогу порівняти споживання газу з іншими видами енергії (електричною та тепловою) для більш ефективного й ощадливого його використання.
До 1 січня 2018 р. передбачалося також завершити встановлення приладів обліку в 100% споживачів. У результаті здійснення реформ кожен побутовий споживач міг би вибирати постачальника газу за такими критеріями, як ціна, умови оплати, якість поставки. Це основні, видимі елементи тих перетворень, які слід було провести.
Загалом задумано розумно й оптимістично. Перед нами контури ефективного європейського ринку газу. Цю реформу підтримав МВФ, дорожню карту реформ погодили з Європейським Енергетичним співтовариством. Залишалося лише діяти за планом, подолати опір тих, хто й до цього "жив добре", і обмежити активність "умільців", що знають, як зробити "ще ліпше".
Півзаходи призводять до напівреформ
Наскільки за ці роки вдалося просунутися в реформуванні ринку газу? До досягнень віднесемо розробку і введення в дію потрібної для функціонування ринку нормативно-правової бази. Цю роботу по суті завершено. Поставку газу відокремлено від розподілу, що суттєво змінило конкурентний сегмент ринку, - з'явилася значна кількість нових постачальників газу для комерційних підприємств. І колись основний (якщо не сказати, монопольний) постачальник газу в цьому сегменті ринку - "Нафтогаз" - втратив колишні позиції. Фактом є конкуренція серед постачальників за промислового споживача.
Недавно зроблено ще один важливий крок - впроваджено добове балансування, покликане впорядкувати відносини між суб'єктами ринку газу, сприяючи зниженню обсягів небалансу, хоча тут ще є над чим працювати.
Однак ринкові перетворення в цьому сегменті далекі від завершення. Функціонуюча Українська енергетична біржа (УЕБ) має незначні обсяги торгів і не може повною мірою служити індикатором ринкової ціни. Досі не створили незалежного сертифікованого оператора ГТС, як це визначено законом.
На ринку де-факто продовжує домінувати НАК "Нафтогаз України", яка об'єднує практично всі види діяльності: видобуток, переробку, транспортування, зберігання й поставку газу, а на території однієї з областей ще й газорозподіл - повний джентльменський набір. При цьому топ-менеджери "Нафтогазу" продовжують "розвивати реформи", заявляючи про бажання перебрати на себе ще й усі поставки газу населенню. Під це, зрозуміла річ, знадобиться відповідна штатна структура й чималі гроші (нічого не нагадує, наприклад, "Газ України"?). У результаті через домінування на ринку газу державного супермонополіста, а також з інших причин очікувані цивілізовані відносини між суб'єктами господарювання поки що не можуть сформуватися.
Ринок у "ручному" режимі - ілюзія ринку
На окрему увагу заслуговують дії уряду в сегменті ринку, що обслуговує домогосподарства і підприємства теплокомунальної енергетики (ТКЕ), - до 17 млрд кубометрів на рік, або понад половину всього споживаного в Україні газу. Розпочавши ринкові перетворення з різкого (приблизно в шість разів) підвищення ціни на газ для населення, КМУ до цього дня продовжує їх регулювати, попри домовленості з МВФ і всупереч логіці розвитку ринку. При цьому всім зрозуміло, що рано чи, як завжди, пізно ціни доведеться відпускати у вільне ринкове плавання.
Половинчасті заходи дають у найліпшому разі половинчасті результати. А частіше виходить результат зі знаком мінус. Продовжуючи регулювати ціни на газ для домогосподарств і ТКЕ, а через покладання спеціальних зобов'язань (PSO) - і ціни "Укргазвидобування", Кабмін блокує подальший розвиток біржової торгівлі й усього конкурентного сегмента ринку газу.
Різке збільшення ціни на газ для населення мало стати фінансовою основою не стрімкого зростання зарплат топ-менеджменту й персоналу "Нафтогазу", а значного приросту видобутку вітчизняного газу. У травні 2016-го прийняли урядову програму "20/20", згідно з якою "Укргазвидобування" за п'ять років мало наростити видобуток газу на 5,5 млрд кубометрів, тобто до 20 млрд кубометрів на рік до кінця 2020-го.
Заради справедливості зазначу, що моментальний приріст обсягів видобутку навіть при дуже серйозних інвестиціях неможливий. Процес досить інертний, і реальна віддача зазвичай настає через два-три роки. В українських реаліях спрацювали також привнесені чинники, що сповільнюють приріст видобутку газу. З одного боку, це проблеми з одержанням "Укргазвидобуванням" нових газоносних ділянок. З іншого - вилучення за рішенням акціонера/засновника (він же "Нафтогаз України") з цієї компанії безпосередньо на рахунки НАКу прибутків у вигляді дивідендів: за 2016–2017 рр. - 44,81 млрд грн, у другому-третьому кварталах 2018-го - ще 38,85 млрд.
Проміжний підсумок: ціна на газ для домогосподарств значно підвищилася, але ринковою так і не стала; видобуток "Укргазвидобування" приріс за три роки лише на 1 млрд кубометрів (точніше, перестав стрімко скорочуватися). За два роки, що залишилися за програмою "20/20", треба приростити понад 4 млрд кубометрів, у що вірять хіба що невиправні оптимісти.
Таким чином, газова незалежність від імпорту й формування цін на газ внутрішнім ринком поки що відкладаються. Дорогоцінний час і чималі фінансові ресурси розтрачуються без помітного кінцевого результату. Майбутнє туманне, програму "20/20", імовірно, виконано не буде. Аналізу причин і встановлення відповідальних за провал украй важливої для України програми, а головне, заходів, які дозволили б компенсувати відставання, країна також не дочекалася.
Мало гарних і багато поганих "досягнень" у регульованому сегменті газового ринку. Найтяжча кризова ситуація склалася в газорозподілі. Реальні реформи, а саме - запровадження двоставкового тарифу й RAB-регулювання, тут поставлено на стоп-кран. При цьому фінансово-економічна ситуація в сегменті розподілу газу стрімко рухається похилою вниз.
Оскільки це регульований сегмент ринку, то стан речей майже повністю залежить від держрегуляторів. Регулюється газорозподіл у три руки: Кабмін затверджує норми споживання газу для домогосподарств, не обладнаних лічильниками, Міненерговугільпром установлює норми виробничо-технологічних втрат (ВТВ) газу, НКРЕКП як основний регулятор - тарифи на розподіл газу. У трьох няньок дитя, як відомо, без ока. У нашому випадку значно гірше. Складається враження, що держрегулятори, кожен зі свого боку, ведуть справу до повного фінансово-економічного придушення газорозподільних компаній.
Кабінет міністрів, ігноруючи реалії та рішення судів, методично знижує норми споживання газу для домогосподарств, установивши їх у результаті значно нижчими від фактичного споживання. Отриманий результат - багатомільярдні збитки для компаній. Міненерго, зі свого боку, непрозоро, без належних обґрунтувань, установило обсяги ВТВ газу, порушивши при цьому всі правила й процедури, наслідком чого стали множинні перевірки, судові розгляди й накладення штрафів на компанії з боку НКРЕКП.
Та найбільше "доклався, не докладаючись" незалежний регулятор - НКРЕКП. Нацкомісія понад три роки не чіпає збиткових для компаній тарифів, в яких, крім іншого, середньомісячна зарплата працюючих закладена на рівні приблизно 5,5 тис. грн. (Для довідки: фактична середня зарплата працюючого в промисловості по країні становить нині понад 13 тис. грн.) Загалом через необґрунтовано низький тариф накопичені збитки газорозподільних компаній перевищують 16 млрд грн, що більше їхньої річної тарифної виручки. В абсолютної більшості компаній виникли багатомільярдні борги, стрімко погіршується технічний стан газорозподільних мереж, практично зупинено оснащення побутових споживачів приладами обліку. Компанії доведено до стану банкрутства. Збільшуються ризики, пов'язані з порушенням безперебійного та безпечного постачання газу споживачам. Із таких по суті вмираючих підприємств буквально тікають не тільки висококваліфіковані ІТП, а й робітники, на яких великий попит у Польщі й не тільки.
Усі ці жахи зі збитками газорозподільних компаній звичайному громадянинові можуть здатися абстрактною проблемою, досить далекою від його повсякденного життя. Але це враження оманливе. Насправді ніщо на землі не проходить без сліду. Проблема газовиків може постукатися у двері кожного з нас, причому дуже скоро. Днями "Укртрансгаз" заявив, що в нього немає можливості вчасно розраховуватися за контрактами на закупівлю газу для власних виробничо-технологічних потреб через дефіцит коштів, що ставить під загрозу роботу ГТС України. Одна з головних причин - 35-мільярдний борг за послуги балансування учасників ринку в період з 2016-го по лютий 2019 р., з яких 91% становить заборгованість тих самих газорозподільних компаній. До того ж 2,5 млрд грн - приріст боргу вже цього року. Судячи з того, що "Укртрансгаз" також повідомив про виникнення передумов надзвичайної ситуації в Держслужбу надзвичайних ситуацій, можливі аварійні перебої в газопостачанні, що навіть улітку може неприємно торкнутися мільйонів домогосподарств. Про зиму, що, як завжди, несподівано, але неминуче настане, без вирішення цих проблем навіть говорити не хочеться.
* * *
Насамкінець нагадаю схожу ситуацію з історії українського автопрому. Першу в іще радянській Україні малолітражку - "Запорожець-965" багато в чому скопійовано з успішної в 1960-х роках моделі "Фіат", а окремі вузли - з легендарного фольксвагенівського "жука", створеного Фердинандом Порше. Вітчизняні фахівці щось переробили під себе, щоб було простіше й дешевше, щось визнали зайвим і прибрали. Результат: створили автомобіль на прізвисько "горбатий", який явно не дотягав до своїх прототипів. З'явилася навіть приказка: "У родині може бути два нещастя - непутящий чоловік і "Запорожець".
Передбачу запитання: що спільного в "Запорожця" і українського ринку газу? На мій погляд, подібність очевидна. В обох випадках був хороший задум. Були гідні зразки для наслідування. Але в обох випадках ні німецький "жук", ні італійський "Фіат" на виході не вийшли. Як завжди, підвело виконання задуманого.
Однак у випадку з газовим ринком є й підбадьорливий момент. Ще не все втрачено, і його можна довести до розуму. Потрібні лише бажання, залізна воля й чітка послідовність у діях.