Ціни на нафту на світових біржах за три дні минулого тижня без проблем перевищили позначку 100 дол. за барель. І тенденція до зростання цін на нафту зберігається. При цьому експерти енергогалузі багатьох
країн кажуть, що це - ситуативна реакція на політичні події, зокрема, у Лівії, яка за той самий період скоротила експорт на 15-25% (а сьогодні, мабуть, і більш як на третину). Ситуативна тому, що за масштабності нафтоекспорту Лівії з регіону (до 5%) це не є критичною масою для нафтоспоживачів у світі. Однак це не означає, що учасники глобального енергоринку не повинні аналізувати, як подібні тимчасові явища вплинуть не тільки на цінову політику, а й на наповнюваність ринку, а в перспективі - і на структуру енергоспоживання.
Тим більше з урахуванням того, що ціна на природний газ для багатьох імпортерів, включаючи Україну, прив’язана до вартості нафти.
Примітно, що саме російський експерт Олексій Хайтун під час дискусії «Європейська енергетична безпека: взаємозалежність, проекти, проблеми і можливості» (яка відбулася 24 лютого в рамках П’ятого форуму «Європа-Україна») зазначив, що після газової кризи початку 2009-го «Газпром» втратив на скороченні експорту газу 22 млрд. (різні країни ЄС знизили імпорт газу на 10-20%). Але це не підірвало енергостабільності Європи. А лише зміцнило прагнення європейців диверсифікувати джерела і маршрути поставок традиційних енергоресурсів (нафти та газу), збільшити на своїх енергоринках частку LNG та активніше інвестувати в розвиток нетрадиційних і відтворюваних джерел енергії. «Не слід демонізувати «Газпром». При всіх його масштабних проектах у нього на все не вистачає грошей. Він залежний від покупців не меншою мірою, ніж імпортери російського газу від нього. Тому розумним рішенням буде взаємодія всіх учасників енергоринку», - переконаний О.Хайтун.
Проте залишається питання: де ж технології видобутку метану вугільних пластів, про запаси якого складають легенди? У чому проблема? Чому немає інвестицій у цей напрям?! Чому всю увагу переключили на газо- і нафтотранспортні коридори?
У контексті обговорення створюваних, зокрема, з ініціативи «Газпрому», нових маршрутів експорту газу в Європу керівник енергетичних програм Центру «НОМОС» Михайло Гончар на запитання європейців «Хто за це заплатить?» відповів: «За «Південний потік», як і за «Північний потік-2» ви й заплатите». Якщо...
В інформаційному матеріалі всього не розповісти. Та, на наш погляд, найбільш виразним був виступ Аніти Орбан, посла з особливих доручень МЗС Угорщини, радника з енергетичних питань. Викладемо його тезисно: «Кожна країна повинна мати доступ до транзитних поставок. Слід також наголосити на значущості «енергетичних островів» і активно їх створювати. Наприклад, Румунія, Болгарія та Хорватія виступили разом із метою об’єднати ресурси. Це амбітні плани. Але має бути розроблений план дій до кінця року. Тому що всі пам’ятають газову кризу 2009-го. Важливий один договір із Румунією, який може збільшити обсяг поставок. І друге - трубопровід із Хорватією, який також дає можливість диверсифікувати ресурси. Словаччина та Угорщина можуть об’єднатися в цьому напрямі. Нові об’єднання виникають, і це дуже важливо і перспективно для ринку ЄС. І в цьому напрямі важливе також рішення, яке було прийняте на нещодавньому енергосаміті - на підтримку Південного коридору (див. DT.UA №2 від 22 січня 2011 року.) Цей проект повністю підтримується ЄС, зокрема фінансово. На особливу увагу заслуговує внутрішній ринок. Це один із важливих кроків для кожної європейської країни. Також багато уваги слід приділяти поставкам електроенергії. Слід відзначити візит комісара ЄС Баррозу в Ашгабат, що дозволило докорінно змінити ставлення до Південного коридору - багато потенційних імпортерів одержали можливість доступу до туркменського газу, що дуже важливо. Цей напрям посилює позиції ЄС і дає можливість одержувати газ із Прикаспійських держав».