Навесні 2015-го закінчилася епоха управління групою "Приват" держкомпанією "Укртранснафта". У травні тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і керівник "Нафтогазу України" могли зробити те ж саме і в "Укрнафті". Але не зробили.
Сьогодні ми можемо в цифрах побачити результативність рішень дворічної давності. Там, де держава відстояла свої інтереси, вона одержала солідний бонус. А де чиновники злякалися, там зростає "мінус". Але в обох випадках помітна недостатність стратегічного мислення та правильно розставлених пріоритетів. Іноді створюється враження, що чиновники просто не знають, що з усім цим робити.
"Укртранснафта": прозорість з непрозорою перспективою
Новина про відсторонення "приватівського" ставленика Олександра Лазорка з посади очільника "Укртранснафти" застала його зненацька. Раптовість - основна зброя групи "Приват" у багатьох рейдерських захопленнях - несподівано була використана проти неї самої. Операцію з деолігархізації нафтотранспортної компанії було проведено за місяць, і наприкінці квітня 2015-го Лазорко здав повноваження голови державної компанії, 100% акцій якої належать і перебувають у корпоративному управлінні НАК "Нафтогаз України".
Навіщо олігархові Коломойському, який безроздільно правив десятиліття напівдержавною компанією "Укрнафта", була потрібна ще й нафтопровідна компанія? Коротенько перелік основних опцій виглядає так:
- дотування "Укртатнафти" (нафтопереробний завод у Кременчуці, належить "Привату") за рахунок збереження низьких тарифів на транспортування нафти державною нафтотранспортною компанією;
- переробка технологічної та давальницької нафти "Укртранснафти" з профіт-центрами на підприємствах "Привату" (Приватбанк, "Укртатнафта");
- викачування технологічної нафти з нафтопроводів та її зберігання на НПЗ "Привату" за завищеними тарифами;
- розміщення депозитів і рахунків "Укртранснафти" у Приватбанку.
Улітку 2015 р. тарифи на прокачування нафти внутрішніми маршрутами було збільшено всемеро, що, за словами нових топ-менеджерів, дало можливість досягти лише точки беззбитковості нафтотранспортної компанії.
Менеджмент "Укртранснафти" залучив компанію Deloitte для аудиту звітності 2015–2016 рр., а також перевірки висновків за підсумками 2013–2014 рр., що розкрила деякі подробиці. "Нафтогаз" делегував в "Укртранснафту" кількох менеджерів, а також значно посилив контроль над фінансовою дисципліною в цій компанії.
Результат не змусив себе довго чекати. За підсумками 2015 р. "Укртранснафта" виплатила 1,020 млрд грн дивідендів - це більше, ніж сумарно за всі роки від дня створення компанії 2000-го.
За підсумками 2016 р. дивіденди зростуть у півтора разу - до 1,519 млрд грн. Це 100% прибутку за минулий рік. Хоча ще 2014-го, в останній рік роботи Лазорка керівником компанії, "Укртранснафта" показала мінус 54 млн грн.
Фінпоказники рвонули вгору, незважаючи на падіння прокачування нафти за останні три роки на 13,5%.
Перемога? Почасти. Минулі два роки переважно були присвячені вичищенню компанії й створенню прозорої структури та фінансів. Настав час думати про розвиток, і тут починаються проблеми.
Транзит і поставка нафти на НПЗ скорочуються, а це основний бізнес "Укртранснафти". І якщо "Укртатнафта" обіцяє починаючи з цього року додати 1,3 млн т азербайджанської нафти, то транзит нафтопроводом "Дружба" - ключова стаття доходів "Укртранснафти" - знижуватиметься.
Була надія на прокачування нафти з моря через нафтопроводи Одеса-Броди й "Дружба" у білоруський Мозир (на Мозирський НПЗ), але нещодавнє завершення "нафтогазового" конфлікту між Білоруссю й РФ відсуває цю перспективу на невизначений термін.
Настав час важливих рішень, яких ніхто приймати не прагне. Найяскравіший приклад - затвердження фінплану або інвестицій компанії на рік. За період 2012–2016 рр. фінплан "Укртранснафти" було підписано Кабміном лише двічі - у 2013-му і 2015 р. Та й зроблено це було в серпні, коли основна частина року була вже позаду. Тому при планованих інвестиціях 19–77 млн дол. за цей період на розвиток було використано 6–15 млн, причому переважно за статтями, які дозволяють інвестувати без затвердженого фінплану. Хронічне недофінансування збільшує відставання "Укртранснафти" за вимогами промислової й екологічної безпеки.
Враховуючи невеселі перспективи нафтотранспортування, необхідно думати й про диверсифікацію цього державного бізнесу. За наявними даними, у компанії бачать можливості в розширенні свого нафтоперевалочного комплексу в Южному (Одеська обл.) для роботи з нафтопродуктами (на сьогодні цей термінал приймає тільки нафту і лише з перевалкою з/у трубопроводи).
Щоб іти вперед, треба позбуватися й пасивів. Перспектив відновлення поставок нафти з Росії вже не бачать навіть оптимісти, а це означає, що з усією величезною системою Придніпровських нафтопроводів, що простягнулася на схід і на північ від Кременчука (НПЗ "Укртатнафта"), треба щось вирішувати. Це ж стосується і нафтопроводів на Заході країни - НПЗ у Надвірній та Дрогобичі заснули назавжди. Непрацюючі магістралі потребують великих витрат на утримання, а їх демонтаж знову ж таки впирається у рішення "Нафтогазу" і уряду.
Та головне, що потрібно нафтотранспортній компанії, - це підтримка влади на дипломатичних фронтах, де вирішується доля нафтових потоків і де проти нас воює все той самий "гібридний" противник.
"Укрнафта": пітьма наприкінці тунелю
26 травня 2015 р. Цей день міг стати для "Укрнафти" доленосним - були всі шанси поставити крапку в 12-річному періоді управління нею групою "Приват". На цей день було заплановане засідання наглядової ради компанії, на якій уряд і НАК "Нафтогаз України" могли на законних підставах відсторонити "приватівський" менеджмент "Укрнафти".
Приводів було хоч відбавляй: борг перед держбюджетом за податками досягнув 9 млрд грн, за дивідендами - 1,9 млрд. Прибуток у 2013 р. обвалився у сім (!) разів, і це при тодішніх рекордно високих цінах на нафту! Експерти, нардепи, журналісти били в усі дзвони… Був підготовлений покроковий алгоритм встановлення держконтролю в "Укрнафті".
Марно: Арсеній Яценюк і Андрій Коболєв відмовилися включати "кадрові" питання до порядку денного. Через два місяці, 22 липня, на зборах акціонерів головою компанії обрали Марка Роллінса. Позиція британця стала зрозумілою одразу: він не поспішав звільняти або розслідувати дії менеджерів "Привату", які цілеспрямовано "поклали" компанію "на бік". Пізніше з'ясувалося, що за два місяці - з 26 травня по 22 липня - з "Укрнафти" на "приватівські" структури було виведено 14,7 млрд грн. На кінець 2015-го "Приват" заборгував компанії 18,45 млрд грн.
Фатальна травнева помилка й наступна відмова йти на конфлікт з Ігорем Коломойським за зразком операції в "Укртранснафті" із застосуванням у тому числі силових підрозділів визначили животіння "Укрнафти" донині.
У 2015 р. компанія вперше у своїй історії одержала збиток - 5,4 млрд грн. У 2016-му цей результат було "поліпшено" до 8,7 млрд грн. Борг перед держбюджетом на початок 2016-го становив 12,8 млрд грн, що зробило "Укрнафту" рекордсменом у непочесному національному рейтингу боржників.
Змінити тенденцію можна, лише повернувши в компанію виведені з неї гроші. Але робота менеджменту "Укрнафти" на чолі з Роллінсом у цьому напрямі нагадує процес горіння чогось мокрого - багато диму й неприємного запаху. Очільник компанії назвав мільярдні борги "історичною заборгованістю" (мовляв, начальнику, це не моє) і, по суті, усунувся від боротьби за їх повернення. Процес веде юридична служба "Укрнафти" на чолі з В'ячеславом Карташовим (колишнім адвокатом Ігоря Коломойського), під наглядом якого візувалися контракти з виведення коштів з "Укрнафти" у 2015 р. і раніше.
Більш успішною (але не з боку держави) була спроба притягнути до відповіді іншого боржника - НАК "Нафтогаз України", що освоїла кілька років тому без оплати 2 млрд кубометрів газу "Укрнафти". Видобувач виграв усі суди, розсварився з НАКом, але мети поки що не досягнув, адже цього газу немає в сховищах.
На відміну від "Укртранснафти" з прописаними процедурами, підзвітністю НАКу й менеджерами НАКу в правлінні, в "Укрнафті", як і раніше, багато чого залежить від міноритарного акціонера (читай - І.Коломойського). З одного боку, компанія відмовилася від невигідних договорів з "Приватом" на реалізацію нафтопродуктів за договорами комісії на своїх АЗС, перестала пропускати через себе на експорт вироблені "приватівськими" підприємствами непрофільні товари й навіть згорнула рекламу на каналі 1+1.
Але це все дрібниці порівняно із збереженим впливом "Привату" на ключові позиції "Укрнафти" - нафта, природний і скраплений газ. Торік компанія заявила про давальницьку переробку нафти на "Укртатнафті" і самостійне забезпечення мережі АЗС нафтопродуктами. Але кожен, хто зустрічався з давальницькою переробкою, знає, який це темний ліс. Умов переробки ніхто не бачив і ніхто не погоджував. Тим часом достатньо завищити відсоток втрат і занизити вихід нафтопродуктів, щоб зняти звичні вершки з напівдержавної компанії…
Увесь природний газ "Укрнафти" іде на "приватівський" "Дніпроазот". Яка економіка там - таємниця за сімома печатками.
Триває й стара історія щодо скрапленого газу. На аукціонах з його продажу 50% обсягу йде за заниженою ціною "приватівським" структурам, залишки ж "недоїдків" одразу розхапують трейдери за ринковою ціною. Обсяг недоотриманих коштів - 4,5 млн грн на місяць. Дрібниця у масштабах компанії. Але якщо пан Роллінс заплющує очі на такі "витівки", на що ще він не звертає уваги?
Наостанок трохи позитиву. У 2016 р. "Укрнафта" заплатила 8,1 млрд грн податків, або в півтора разу більше, ніж роком раніше (5,3 млрд грн у 2015 р.). Повна сплата ренти та інших податків - це єдиний очевидний результат
команди Роллінса. "Приват" загнав "Укрнафту" настільки глибоко, що доводиться радіти тому, що для більшості підприємців вважається нормою - виконанню податкових зобов'язань.
***
Фінансові результати переконливо свідчать про те, що рішення повернути держконтроль в "Укртранснафті" було правильним. Сьогодні це прозора й прибуткова компанія. Чому цей досвід не було продубльовано в "Укрнафті", це назавжди залишиться на совісті А.Яценюка та А.Коболєва. Хоча є питання й до президента П.Порошенка, який відіграв головну роль у деолігархізації "Укртранснафти": чому зупинилися на півдорозі? Взявши у травні 2015-го ситуацію під контроль, можна було б уникнути виведення коштів з "Укрнафти", боргів перед бюджетом і створити трамплін для виходу компанії з кризи.
Як показують подальші події, той "злив" 26 травня 2015 р. був не винятком, а правилом. Будучи головою наглядової ради "Укрнафти", пан Коболєв не особливо бажає щось змінювати: у квітні 2017 р. було проведене перше цього року засідання наглядової ради, попереднє ж відбулося в середині минулого року. Виникає відчуття, що у голови НАКу інші дані про стан цієї компанії, ніж у решти. Не дивно, що тон в "Укрнафті" задають міноритарні акціонери, які на ній як заробляли, так і заробляють.
"Нафтогаз", що займається проблемами виключно природного газу, усім своїм виглядом дає зрозуміти, що "нафта" у його назві є якоюсь помилкою. У кожному інтерв'ю А.Коболєв говорить про стриманість (острах) різких рухів через сильні позиції І.Коломойського в судах. В уряді, який ще далі від нафтогалузі, теж зайняті своїми справами і взагалі бояться будь-яких рухів (аби чогось не трапилось…). Ще б пак, адже там сидить Коломойський з його каналом 1+1! Он що Гонтаревій зробив! Будь-яке, навіть дріб'язкове питання призводить до паралічу системи. Маса енергії нових керівників держкомпаній витрачається перш за все на боротьбу з системою, автоматично відсуваючи стратегію й розвиток на другий план. Невже може виявитися правий Коломойський, який напівстверджував-напівзапитував, навіщо боротися з системою, якщо їй це не треба, чи не краще просто заробляти гроші?