Уряд України очікувано подовжив зобов'язання щодо спеціальних поставок газу населенню та підприємствам теплокомуненерго (ТКЕ) - за регульованими цінами. На місяць і майже тайкома. Це питання було відсутнє у початковому порядку денному засідання Кабміну, хоча всі чудово розуміли, що його обговорення неминуче.
Спеціальні зобов'язання (ПСО) - це за фактом гарантії держави загалом і НАК "Нафтогаз України", зокрема, поставляти газ за зниженими цінами населенню (домогосподарствам) і підприємствам ТКЕ в частині виробництва тепла й гарячої води для того ж населення. Механізм було запроваджено у жовтні 2015-го після першого (і різкого) стрибка цін на газ, і відтоді коло споживачів "пільгового" ресурсу постійно розширювалося. На сьогодні населення і ТКЕ вже повністю сидять тільки на цих поставках. Натомість промисловість купує газ на ринку, де ціни вищі приблизно на 60%. Фактично виходить субсидування населення, на що постійно звертають увагу зовнішні донори.
Власне, у самій формулі, затвердженій постановою Кабміну №187, передбачається, що раз на півроку ціни коригуються з урахуванням зміни ринкових умов. У дійсності ж цю формулу вже другий рік ігнорують. На виході - потужний потенціал зростання цін, що під вибори, м'яко кажучи, не дуже добре.
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман багато разів говорив, що є противником різкого підвищення цін на природний газ. Однак час спливає, і дисбаланс між ринковою ціною та прайсами ПСО посилюється. Більш того, питання про приведення ціни газу до рівня "імпортного паритету" є ключовим у переговорах про одержання чергового траншу МВФ, чергову місію якого очікують у Києві 6 вересня.
Транш, як і загалом співробітництво з Фондом критично важливі для України. У найближчі три роки очікуються пікові виплати за кредитами, і пройти їх без нових позик малореально.
У підсумку прем'єр підтвердив: "…є зобов'язання про те, що ціни на газ зростатимуть в умовах підвищення світових цін на газ. Я вже рік цю ситуацію стримую… Однак зараз стоїть питання про чергове підвищення".
У цьому випадку скруту видають за чесноту. Попередню постанову Кабміну якраз і приймали під черговий транш МВФ, одержавши який, про її виконання благополучно забули. Були й надії на те, що ціни на газ у світі падатимуть і надалі, тож пропетляємо. Але вони зросли.
А от на Фонд ставлення уряду до зафіксованих зобов'язань справило досить неприємне враження, і Україні зараз просто не вірять. Тим більше напередодні старту передвиборного марафону.
За минулий рік численні спроби погодити з МВФ нові, більш м'які варіанти успіху поки що не мали. А ситуація близька до критичної: траншу немає, а гривню відверто штормить.
З іншого боку, підвищення цін на газ різко збільшить навантаження на бюджет з компенсації цін. Витрати на субсидії зростуть ще на 20 млрд грн, тобто пристойна частина траншу фактично одразу з'їдається. Тим часом уже зараз 60,2% споживачів газу - одержувачі субсидій, а згідно з розрахунками після стрибка ціни їх частка може збільшитися до 72%. Ринок тоді вийде, м'яко кажучи, трохи дивним - з трьома чвертями споживачів, які сидять на бюджетних дотаційних картках (див. табл.).
Звісно, Кабміну подобається сценарій "Хаб мінус", але він найменш імовірний. І за будь-якого розвитку подій неминуче посилення порядку надання субсидій. З іншого боку, чергова пропозиція уряду почекати, поки "дерева стануть великими", а кількість субсидіантів знизиться до 25%, у Фонду ніякої довіри не викликає. Що, загалом, не дивно, адже досі абсолютно всі такі обіцянки зривалися.
Зараз черговий варіант Кабміну полягає в тому, щоб розтягти підвищення цін природного газу на кілька етапів (кажуть про шість поквартальних етапів) до літа-осені 2019-го.
У МВФ від Кабміну вже направляли два варіанти еволюції ПСО, що передбачали розтягнути поступове підвищення цін на газ для забезпечення населення й підприємств ТКЕ на три роки - до квітня 2021 р. Розглядаються також сценарії перегляду бази ціни.
Нині ціни згідно з ПСО прив'язуються до цін на майданчику (хабі) у Дюссельдорфі (Німеччина) плюс вартість транспортування в Україну (ще приблизно 32 долари за тисячу кубометрів). Пропонувалися варіанти або забрати вартість транспортування, або взагалі перейти на варіант "мінус транзит", тобто ціна в Дюссельдорфі мінус 32 долари. Тим більше, що фактично мінімум чотири п'ятих обсягу газу за ПСО українського походження, і реально ніяких витрат на транзит до кордонів України немає.
Кабмін (і Міненерговугільпром) періодично збуджується й щодо ціни продажу газу "Укргазвидобування". На презентаціях операційна рентабельність "Нафтогазу" з видобутку українського газу сягає 250%. НАК на своє виправдання говорить про недосконалість системи бухобліку (що частково правда) тощо. І взагалі підраховувати рентабельність (навіть згідно зі звітами компанії) - заняття для ворогів, щоб заплямувати світле ім'я НАКа, який впевнено крокує у світле майбутнє. Раніше йшли до анбандлінгу, але тепер це теж виявилося підступом ворогів.
До речі, на Грушевського пропонували МВФ схвалити ідею напряму укладати договори з "Укргазвидобуванням". Реакція НАКа на цю пропозицію різко негативна. У "Нафтогазі" вважають, що це спроба уникнути боргів, накопичених перед НАКом. І швидше праві. У принципі, борги споживачів цілком можна перевести на УГВ, але питання справді непросте. Наприклад, чи потрібен "Укргазвидобуванню" головний біль з їх вибиванням. У НАК з її величезним апаратом вичавлювати борги виходить не надто добре.
Узагалі ж численні "друзі", бачачи собівартість газу "Укргазвидобування" за минулий рік у розмірі трохи більше 1000 грн за тисячу кубометрів і порівнюючи її з продажною ціною трохи менше 5000 грн, чудово розуміють, які смачні схеми вони могли б тут "замутити". І варто пам'ятати, що хоча менеджмент НАКа, схоже, скоро почне пояснювати зимові морози особистими витівками Фірташа або "Газпрому", це зовсім не означає, що у Дмитра Васильовича немає друзів на Печерську, або що фраза "ми від Кононенка" - чистий блеф. "Нафтогаз" реально пресують з усіх боків.
Зараз варіантів, що робити, - з надлишком. От із довірою, що вони виконуватимуться, не дуже. Поки ж усі вичікують і знову нічого не роблять. Схоже, відкладати розв'язання невідкладних проблем - це наше все. Так, як і раніше, немає повного обліку газу, терміни з його впровадженням теж увесь час переносять. Минулого тижня не розглядали навіть анонсованих питань про перегляд норм споживання газу. Загалом, усе перенесли під МВФ.
Можливий також сценарій, що із ПСО заберуть поставки газу для підприємств теплокомуненерго, такі пропозиції вже прораховувалися. Розраховують і на поступове зниження споживання газу, кажуть (оптимістично) і про очікування зростання видобутку. Тобто звично обіцяють, що "потім усе буде добре, тільки повірте".
Кумедно, але якраз згідно з формулою з урядової постанови 1 жовтня - дата чергового перегляду цін. Тож Кабмін цілком може встигнути з переглядом, тільки вже в новому варіанті. Яким саме, покаже вересень. Поки що ж розкид варіантів - від 10 до 47% підвищення кінцевої ціни (з податками й витратами). Але дешевшим газ точно не буде.
Довідка DT.UA
У березні 2017 р. Кабмін прийняв постанову №187. Тоді передбачалося, що її дія закінчиться у 2018 р. У документі зафіксовано ціну в 4942 грн за тисячу кубометрів, за якою "Нафтогаз України" викуповує газ у свого дочірнього підприємства "Укргазвидобування", а також імпортує, якщо не вистачає газу власного видобутку, і продає його через мережу підприємств газозбуту домогосподарствам, теплокомунальним підприємствам для потреб того ж населення і релігійним організаціям.
Це так звана формульна ціна. Вона враховує ціни за попередній рік на німецькому хабі (торговельному майданчику) у Дюссельдорфі плюс вартість транспортування газу в Україну.
Враховуючи податок на додану вартість, оплату транспортування газу й надбавку постачальних компаній, ціна для споживачів становить мінімум 6942 грн/тис. кубометрів.
Згідно з постановою, якщо ціна за розрахунковий період на газовому хабі NCG відхиляється більш як на 10%, то ціна газу для ПСО переглядається. Дати коригування - 1 жовтня й 1 квітня.
Ця умова прописана й у меморандумі уряду з МВФ, однак на практиці жодного разу не виконувалася.