Поки "Укргазвидобування" судиться з Держгеонадрами за ділянки на шельфі Чорного моря, сусідня Румунія починає шельфовий видобуток.
Наприкінці жовтня в Бухаресті (Румунія) пройшла щорічна конференція Black Sea Oil and Gas Conference 2017. Захід, присвячений проблемам нафтогазового сектора причорноморських країн, об'єднав понад дві сотні учасників із сотні компаній. Україну представляли компанії "Укргазвидобування" та "Укртрансгаз", а також трубна компанія "Інтерпайп" і ряд компаній поменше.
Участь у конференції допомогла познайомитися з румунськими компаніями нафтогазової галузі та ближче довідатися, чим живуть наші сусіди.
Попри географічну близькість Румунії та наявність численних діаспор, зв'язок з нашим південно-західним сусідом дуже обмежений. Румунія - одна з небагатьох країн ЄС, з якою в України відсутнє пряме авіасполучення. Не можуть країни похвалитися й співробітництвом в економічній сфері. Проте з кожним роком стає помітнішим прогрес у відносинах, і нафтогазова галузь може стати основою для взаємовигідної співпраці.
З кінця минулого року румунська компанія Tacrom стала помітним гравцем на українському сервісному нафтогазовому ринку. Цього року співробітництво розширилося в сфері закупівель обладнання. Так, приватна бурова компанія "Спецмехсервіс" придбала в Румунії сучасну важку бурову установку, яка розпочинає буріння на одному з родовищ "Укргазвидобування" у Харківській області.
Нафтогазовий сектор Румунії
Коли в Україні кажуть про реформу газового ринку, розвиток власного видобутку газу й нафти, у тому числі на морському шельфі, то зазвичай апелюють до наявного досвіду інших країн.
Однак знайти окремо взяту країну, яка могла би бути прикладом для українських реформ у нафтогазовій галузі, досить складно. Перше, що спадає на думку, це сусідні країни Польща, Білорусь, Румунія - усі вони мають багато спільного з Україною. Але, мабуть, найбільш підходящим прикладом, порівнянним за масштабами, рівнем розвитку та стану, є нафтогазовий комплекс Румунії.
Сьогодні Румунія добуває близько 10 млрд кубометрів газу та 4 млн т нафти на рік і посідає п'яте місце в Європі за обсягами видобутку, відразу після України. Румунія так само, як і Україна, пережила пік видобутку в 70–80-х роках минулого століття. Відтоді видобувна галузь поступово здавала позиції, загальний обсяг видобутку знизився у 2–3 рази.
За останні два десятиліття в Румунії сталися серйозні зміни. Наприкінці 2004 р. було приватизовано найбільшу компанію країни Petrom, основні активи видобутку та два нафтопереробні заводи (НПЗ). Покупцем стала австрійська OMV. У результаті обміну активами було створено дочірню компанію OMV Petrom, яка стала компанією №1 за доходами в Румунії, другою у Молдові й третьою в Болгарії та Сербії.
Інші НПЗ дісталися "Лукойлу" (Росія), Rompetrol (Нідерланди), KazMunaiGaz (KMG, Казахстан), Imperial Oil (Румунія). У 2015-му KMG продав контрольний пакет закордонних активів китайській CEFC China Energy Company. Тобто до середини 2000-х усі великі нафтогазові активи в Румунії було приватизовано. Виняток становили національні оператори нафтопроводів і газопроводів. Масова приватизація дала потужний поштовх до розвитку галузі.
Наступний важливий крок у розвитку галузі - освоєння Чорноморського шельфу.
Чорноморський шельф Румунії
Освоєння морського шельфу румунської частини Чорного моря розпочалося в той же час, що й української частини. Перші пошукові роботи стартували в 1975 р., а в 1987-му уже добували нафту в незначних обсягах.
Важливою подією для Румунії стало протистояння з Україною за контроль над Чорноморською ділянкою біля острова Зміїний. Зрештою, Румунія через міжнародний суд змогла відсудити в України перспективну територію.
Ще до початку судових розглядів стало зрозуміло, що на цій території є значні запаси вуглеводнів. На початку 2001 р. біля острова Зміїний проводилося буріння, і було виявлено запаси нафти й газу. Роботи проводилися українською державною компанією "Чорноморнафтогаз".
У 2004 р. уряд Румунії звернувся в Міжнародний суд (МС) ООН із позовом про делімітацію Чорноморського шельфу. Румунія стверджувала, що український острів Зміїний - це скеля, яка не має свого континентального шельфу. Отже, територія довкола нього належить Румунії.
Позиція нашої країни ґрунтувалася на тому, що лінія поділу має враховувати територіальні води острова Зміїний. Водночас Україна розпочала інтенсивно облаштовувати острів. До початку протистояння на острові знаходилися невелика військова застава та маяк. Але потім був створений населений пункт Біле, побудований причал, відкрите відділення пошти й банку. Почалося фінансування археологічних і різних біологічних експедицій.
Однак після багаторічного протистояння Україна все ж таки програла суд Румунії.
3 лютого 2009 р. Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс вердикт за позовом Румунії до України про делімітацію морського кордону в Чорному морі між країнами. Відповідно до рішення суду, Україна не має права на розширення виключної економічної зони в районі острова Зміїний.
З одного боку, суд визнав Зміїний островом, але відмовився враховувати його при розділі шельфу та виключних економічних зон. Україні залишилася 12-мильна зона навколо острова. Зі спірної території на користь Румунії відійшло понад 9 тис. кв. км, більш перспективних з погляду нафтогазових покладів. Зокрема, Румунії відійшла практично вся виявлена нафтогазова структура Олімпійська. Україні залишилося 2,3 тис. кв. км.
Для України це було перше серйозне міжнародне дипломатичне протистояння, результат якого мав великий резонанс у суспільстві та вдарив по іміджу президента Леоніда Кучми. Київ поспішив погодитися з рішенням міжнародного суду. Але втрата території, тим паче вже відкритих газових родовищ, сприймалася як трагедія. Усі були переконані, що Румунія швидко скористається ситуацією, але реальність завжди набагато складніша. Забігаючи наперед, зазначимо, що за майже дев'ять років Румунія так і не змогла приступити до видобутку газу на даній ділянці шельфу, понад те, у найближчі роки його початок не передбачається.
Приватизація шельфу
Більшу частину морської території Румунії було поділено на десять блоків, з них чотири блоки - це територія, отримана за результатами суду з Україною.
Друга хвиля активізації геолого-пошукових робіт на румунській ділянці Чорного моря розпочалася у 2008 р., ще до закінчення судових розглядів із Україною.
По-справжньому знаменною подією для Румунії став прихід американської ExxonMobil, яка разом з австрійською OMV одержала 50% блоку, така сама частина дісталася Neptun Deep. Це найбільший блок на румунському шельфі.
2012-го було оголошено про відкриття структури Domino-1. За попередніми оцінками, запаси газу тут становлять близько 70 млрд кубометрів, при цьому річний видобуток може досягати до 6,5 млрд кубометрів, а його початок заплановано на 2020 р.
У 2014-му відкрили ще одну структуру Domino-2, але геологічних оцінок поки що не розголошували. Проект дуже дорогий, за заявами OMV, тільки торік витрати компанії на розвідку становили близько 450 млн євро.
Нагадаю, що ExxonMobil (40%, оператор проекту) і OMV Petrom (15%), разом із Shell (35%) і НАК "Надра України" також брали участь в українському проекті - УРП із видобутку вуглеводнів на Скіфській площі глибоководного шельфу Чорного моря. При цьому румунський блок Neptun Deep в 7,5 тис. кв. км примикає до української Скіфської площі в 16,7 тис. кв. км.
Восени 2013 р., перед початком Революції гідності, уряд України оголосив про готовність підписати УРП. Але в серпні 2015-го ExxonMobil Exploration and Production Ukraine B.V. закрило своє представництво в Україні.
Якщо порівнювати два найбільші офшорні проекти Румунії та України, то, крім складу учасників, спільного мало. В Україні з трьох УРП на шельфі не запрацювала жодна. У Румунії, навпаки, на всіх офшорних блоках ведуться роботи. При цьому на шельф Румунії зайшли невеликі компанії Petroceltic, Petro Ventures Europe, Gas Plus й Sterling Resources, остання пізніше продала частину активів Carlyle Group, у Румунії представленій компанією Black Sea Oil&Gas.
Наявність великої кількості компаній, які працюють на шельфі, створює враження ажіотажу, але по-справжньому "буйних" компаній мало. Піонером розробки румунського шельфу можна назвати компанію Black Sea Oil&Gas, яка першою заявила про початок видобутку газу та будівництво газопроводу, який з'єднає офшорні родовища з існуючою газотранспортною системою.
Та задля справедливості треба зазначити, що труднощів у компаній, які працюють на шельфі Румунії, вистачає. Через п'ять років після відкриття родовища його розробка залишається під сумнівом через відсутність 120 км газопроводу. Проблема затримки - у численних узгодженнях із держорганами. Заплановане будівництво газопроводу постійно відкладається, і плани приступити до видобутку у 2019 р. уже виглядають нереальними.
Деякі компанії, наприклад Petroceltic, відмовилися від своїх інтересів у Румунії, продали свої активи та пішли з країни, що підтверджує наявність труднощів.
Окремо слід зазначити присутність російського "Лукойла". Компанія одержала два блоки Est Rapsodia та Trident із чотирьох на території, що відійшла Румунії в результаті суду з Україною. У лютому 2011 р. консорціум Lukoil Overseas та Vanco International (з 2012 р. називається PanAtlantic Petroleum) підписав п'ятирічну угоду про концесію з Національним агентством мінеральних ресурсів (NAMR) на два блоки площею 1 тис. кв. км.
2015-го Lukoil Overseas оголосила про велике відкриття на блоці Trident, оцінка запасів - понад 30 млрд кубометрів. "Лукойл" також подавав заявку на конкурс по Скіфській площі, але програв.
Попри всі труднощі, Румунія є лідером у процесі освоєння Чорноморського шельфу. Для України, що планує реанімувати роботи на шельфі, досвід роботи компаній, які працюють на сусідніх румунських ділянках, може бути дуже корисний. У Румунії напрацьовано систему співробітництва компаній-операторів і сервісних компаній, українські компанії могли б скористатися цим досвідом. Крім цього, при планах розробки українських ділянок необхідно тісно співробітничати з компаніями, які працюють на сусідніх румунських ділянках. Це стосується обміну геологічною інформацією, залучення підрядників на кілька ділянок, що може сильно здешевити майбутні роботи для українських компаній.
"Треба враховувати, що країни-сусіди по Чорноморському басейну, а саме - Румунія, досить активно здійснюють операції на шельфі, що, безумовно, має свої ризики при суміжних ділянках, однак несе й свої переваги, наприклад створення спільного хабу для сервісних компаній", - вважає голова правління "Укргазвидобування" Олег Прохоренко.
Нагадаю, що на початку 2017 р. державна компанія "Укргазвидобування" подала заявки на п'ять офшорних площ - Крилівська, Крабова, Созановського, Медуза та Зміїна. Державна служба геології та надр України відмовилася узгоджувати "Укргазвидобуванню" ці ділянки, посилаючись на відсутність узгоджень Одеської обласної ради. У свою чергу, "Укргазвидобування" подала в суд, тому що вважає, що згода облради на офшорні ділянки не потрібна. Більшість опитаних учасників ринку, а також у самій Держгеонадра вважають, що, найшвидше, "Укргазвидобування" зможе отримати узгодження через суд. Тому, можливо, уже наступного року держкомпанія одержить офшорні ділянки, і постане питання про початок геологорозвідки. У цьому разі співробітництво з Румунією вийде на новий рівень.