Нещодавні мітинги львівських шахтарів, які зіштовхнулися зі складнощами при збуті своєї продукції, показали проблему глибокої вугільної кризи в країні. Якщо зазвичай на початок року на складах теплоелектростанцій (ТЕС) перебувало 2–3 млн тонн вугілля, то нині енергетики накопичили близько 6 млн тонн "зайвого" енергоносія. Електростанції більше не можуть закуповувати його, оскільки склади заповнено під зав'язку. Це загрожує зупинкою не тільки державних, а й приватних шахт, які добувають незатребуване на сьогодні вугілля.
Звідки взялося стільки зайвого вугілля? Експерти вважають, що в цьому винні так звані копанки - нелегальні міні-шахти, які за останні два роки різко збільшили видобуток. Непомітно вони відвоювали в легального ринку вугілля частку в 10% і навіть вийшли на експорт. Безперешкодну роботу нелегалів забезпечують чиновники не тільки на місцевому, а й на найвищому рівні. Їх називають "вугільна мафія" або "чорні комірці".
Таке явище, як копанки, в Україні відоме вже давно. "Дірки" (або "нори") видобували нелегальне вугілля при всіх президентах та урядах. Але саме за останні два роки ця проблема досягла загрозливих масштабів. У 2012 р., за оцінками одних, наприклад, голови Профспілки працівників вугільної промисловості України Валерія Марченка, на копанках було видобуто близько 6 млн тонн вугілля, що в точності збігається з обсягом його нинішнього профіциту.
З видобутого в нелегальний спосіб обсягу до 3,5 млн тонн вугілля поставлено на державні ТЕС, 1,2 млн - на теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і близько 1 млн тонн - на експорт, а також частину на коксохімічні підприємства.
За іншими оцінками, обсяг нелегального видобутку може сягати й 10 млн тонн на рік, якщо врахувати, що половину контрафакту вміло легалізують через держшахти. За приблизними підрахунками експертів, у країні діє близько 5–7 тис. копанок!
Відбілювання вугілля
"Іноді державні шахти продають більше вугілля, ніж видобувають. Торговці "копаниною" використовують схеми легалізації через держшахти та одержують за продаж нелегально і напівлегально видобутого вугілля... дотації з державного бюджету, обсяг яких у 2012 р. становив 11 млрд грн", - каже глава асоціації "Укркокс" Анатолій Старовойт.
З ним погоджується і директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар: "Цей високоризикований для життя людей бізнес "кришують" і покривають не тільки місцеві регіональні князьки, а й чиновники в столиці".
"Якщо раніше держава хоч якось контролювала ситуацію у вугільній галузі, то сьогодні перші особи країни тільки покривають нелегальний видобуток вугілля", - вважає член комітету Верховної Ради з питань ПЕК Сергій Пашинський.
Ланцюжок "відмивання" нелегального вугілля гранично простий і зрозумілий. Аби якось прикрити свою незаконну діяльність, дедалі частіше організатори копанок намагаються оформити якесь ТОВ та одержати в користування ділянку землі. Основна діяльність такого підприємства може бути будь-якою: невеликий заводик, станція техобслуговування, пилорама, взуттєва фабрика, фермерське господарство. Або так зване мале вугільне підприємство (МВП) на місці занедбаної вугільної шахти.
Проте для вірності "чорні комірці" намагаються одержати набір ліцензійних документів на право користування надрами. Тут важливою є роль місцевих екологів, "завдання" яких у таких випадках - заплющувати очі на численні порушення.
От свіжий приклад. 5 лютого прокуратурою Луганської області затримано керівника одного зі структурних підрозділів екологічної інспекції в області. "Він вимагав та одержав від громадянина хабар у сумі 10 тис. грн за невжиття заходів із припинення незаконного видобутку корисних копалин", - ідеться в прокурорському звіті.
Як зазначають експерти, організаторам напівлегальних копанок спеціально намагаються не видавати на руки весь пакет документів, тим паче, що виконати всі вимоги до безпеки праці - непосильне для них завдання. Та вони, власне, стурбовані не цим. І така ситуація значно спрощує процес регулярного "доїння" власників копанок.
Годуються тут й інспектори з охорони праці, і податківці. З одним із таких випадків зіштовхнувся 7 лютого лідер Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, коли показував представникам американського посольства донецькі копанки: "В Україні за останні роки легалізували понад 200 копанок. І що ж? Власники стали платити якісь податки, але не вирішили проблем охорони праці, соціального захисту та екології. От, наприклад, робітники ТОВ "Антрацит-дон", що поблизу Шахтарська, скаржаться: одержали тільки "білу" частину зарплати за кілька місяців. На цю шахту-копанку інспектори з охорони праці ніколи не заглядали".
З копанок видобуте вугілля КамАЗами доставляється на прилеглі залізничні станції. За цим процесом пильно стежать співробітники ДАІ. Взагалі-то вони зобов'язані перевіряти дорожні листи та накладні у навантажених вугіллям машин, які виїжджають із полів і лісопосадок, визначати за номерами машин їхніх хазяїв. Але цього за окрему винагороду вартові доріг не роблять. І великовантажний транспорт кожного дня розбиває асфальт луганських і донецьких доріг.
З автомобілів вугілля на станціях перевантажують у вагони. Якщо вугілля якісне, там під такий товар можуть одразу виготовити документи та поставити печатки сусідньої держшахти. Якщо зольність вугілля висока, його відправляють на збагачувальну фабрику.
Як розповів нещодавно журналістам колишній керівник ДП "Лисичанськвугілля" В'ячеслав Теросіпов, на збагачувальних фабриках нелегальне вугілля змішується з легально добутим у пропорції 10% на 90%, причому не на користь легального. Після цієї нехитрої операції вугіллю "прилаштовують" нові документи, за якими воно проводиться через ланцюжок дрібних трейдерських компаній, строк життя яких - максимум рік. Це дає змогу повністю замести сліди. А у разі виникнення проблем - швидко ліквідувати трейдерську фірму. Як кажуть, кінці у воду.
Приписане держшахтам вугілля проводиться через держпідприємство "Вугілля України", що дозволяє показати "зростання видобутку" та одержати державні дотації з бюджету. Як зазначалося вище, обсяг таких дотацій становив за минулий рік 11 млрд грн. Ціна питання - достатня для того, щоб організувати цілу схему: "нора"-держшахта-залізнична станція-державна ТЕС-одержання дотацій.
Про рівень корупційних зв'язків можна судити з висловлювання на одному з інтернет-форумів. Під новиною про загибель 26-річного хлопця на нелегальній копанці в Горлівці 1 лютого хтось написав досить відверто: "У Горлівці "кришують" та організовують нелегальний видобуток саме представники правоохоронних органів і бізнес-еліта. Мабуть, про це багато могли б розповісти бізнесмен Едуард Полепкін, народний депутат Ігор Шкіря, колишній секретар міськради Білоусов, директор "Артемвугілля" Анатолій Гончаров". Сказане анонімним читачем інтернет-версії схоже на правду, оскільки після загибелі людини копанка менш як за тиждень відновила роботу, поки тривогу не здійняли місцеві журналісти, і її довелося засипати.
Можуть бути у "чорних комірців" і більш високі заступники. Наприкінці січня швейцарська газета Le Matin Dimanche написала, що в експорті нелегально видобутого вугілля успіху досягла компанія MakoTrading, яка належить Олександру Януковичу. Компанія продає вугілля у Швейцарію з квітня 2012 р. Мінімальний щомісячний обсяг продажів доходив до 40–50 тис. тонн. Відповідно, щомісячні доходи компанії становлять близько 12–15 млн дол.
Журналісти видання Forbes також нещодавно описали схему, за якою структури, пов'язані з компаніями "МАКО" і ДРФЦ, поставляють нелегальне вугілля на державні "Центренерго" і "Донбасенерго". Через три трейдерські компанії, статутний капітал кожної з яких становить 5 тис. грн, у 2011 р. було продано вугілля сумнівного походження на суму близько 13 млрд грн. Ще стільки ж згадані трейдери планують заробити за результатами 2012-го і в 2013 р.
"Це однозначно вугілля з копанок. Я вчора спілкувався з директором шахти "Ждановська", - розповів Forbes голова Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко. - У нього на складі лежить 30 тис. тонн вугілля, яке неможливо реалізувати за нормальною ціною". На його думку, трейдери скуповують дешеве неякісне вугілля, що видобувається в нелегальних копанках.
На ниві експорту в Болгарію вугілля, видобутого в українських копанках у 2011 р., успіхів досягли структури, пов'язані з такими відомими людьми, як Юрій Іванющенко і його довірена особа Олександр Усачов. Ці структури у 2011 р. реалізували ТЕЦ "Варна" 1,5 млн тонн вугілля несанкціонованого видобутку, оминувши всі перешкоди на кордонах і в портах. Причому вугілля експортували за демпінговими цінами.
Щоб вивезти вугілля за межі митної території України, необхідний сертифікат походження цього (як і будь-якого іншого) енерготовару. Такі документи видає Торгово-промислова палата (ТПП) України. Приміром, якесь держпідприємство укладає експортну угоду і звертається в ТПП з проханням підготувати потрібну документацію. При цьому надає всю необхідну інформацію, що перевіряється співробітниками відомства.
Зрозуміло, що вугілля несанкціонованого видобутку не може пройти відповідну легальну перевірку з боку ТПП. У цьому разі у нелегалів є два варіанти: домовитися в порту з екологами і митниками про вивезення вугілля без документів або, використовуючи всілякі зв'язки, домовитися з ТПП про видачу підроблених документів.
Перш ніж залишити порт, вугілля проходить митне оформлення, радіологічний та екологічний контроль. За результатами минулого року, значний обсяг нелегальної вугільної продукції пройшов через Керченський порт. Хоча схожа схема працює і в Маріупольському морському торговельному порту, і в Бердянському морському торговельному порту. Чи варто говорити, що гарні зв'язки дають можливість без побоювань розвивати цей нелегальний бізнес на широку ногу?
Без сприяння митниці всі експортні операції з нелегальним вугіллям були б неможливі. Але, на щастя удачливих бізнесменів, у той час безперешкодному проходженню вантажів сприяла Держмитслужба. Торік ЗМІ неодноразово писали про тісні зв'язки цієї служби з Юрієм Іванющенком та його партнером Іваном Аврамовим.
Затребуваність на зовнішньому ринку українського нелегально видобутого вугілля стала можливою завдяки демпінгу в 10–15 дол. на тонні порівняно з ринковою вартістю легального вугілля. Собівартість видобутку тонни вугілля на копанці становить 100–150 грн за тонну, а на виході з копанки вугілля вже продається за ціною 1000 грн. За такої "цінової політики" державні шахти конкурувати в ціні з копанками не можуть, тому що тіньовики намагаються продавати вугілля саме на ціновому порозі рентабельності легальних шахт, "ламаючи" ціни на вугільному ринку.
Як зазначають експерти, спочатку, щоб закріпитися, тіньовики намагаються відвантажити перші партії товару вищої якості. Це стандартна схема: спочатку присипляють пильність покупців більш якісним товаром, а згодом знижують якість сировини, тому що обсяг високоякісної сировини у власників копанок обмежений.
Бій з тінню
Існування самої проблеми нелегального видобутку вугілля не обмежується тільки темою корупційних зв'язків у вищих ешелонах влади. Значно важливіші і небезпечніші системні наслідки розширення цього, так би мовити, бізнесу.
Крім того, що на копанках гинуть люди, ці "діри" загрожують безпеці цілих регіонів. "З'їдаються охоронні цілики (цілик - незайманий шар, який слугує опорою для поверхневої кори і захищає надземні будівлі від провалів. - Ред.), які в нормальних шахтах оминають. Відповідно до правил ведення гірничорудних робіт, ці цілики в жодному разі не можна чіпати. Ігнорування цього постулату при нелегальному видобутку вугілля призводить до масштабних обвалів. При цьому, порушуючи правила, робітники в буквальному сенсі риють собі могилу. Вони вибирають вугілля також із пластів, розташованих під дорогами і руслами річок, населеними пунктами і під залізницями, а також з-під історичних пам'яток. У результаті все це в будь-який момент може провалитися під землю", - розповідає Михайло Волинець.
Справді, для організаторів копанок закон не писаний. Міні-шахти виникають поблизу газопроводів і залізничних колій. Через несанкціоновано вириті вугільні ями з рейок можуть сходити пасажирські поїзди. Катастрофічні наслідки складно собі навіть уявити.
Та не такі страшні поодинокі "дірки", як кар'єрний спосіб видобування. Прямо за Донецьком можна побачити величезні кар'єри, на яких нові екскаватори знімають верхній шар ґрунту з вугіллям, залишаючи після себе "місячні ландшафти".
Розвиток нелегального вуглевидобутку і збільшення його масштабів може викликати сплеск безробіття на держшахтах. За словами народного депутата Сергія Пашинського, в Україні близько 80 шахт не можуть конкурувати з копанками і є збитковими. "Фактично йдеться про одну третину шахт галузі. Якщо шахти закриються, то десятки тисяч людей залишаться на вулиці, без роботи", - говорить він.
"За копанки треба розстрілювати, а не вести діалоги", - сказав голова виконкому українського Громадянського конституційного конгресу Юрій Збитнєв. За його даними, у цій нелегальній сфері зайнято близько 70 тис. чоловік. Ю.Збитнєв зазначив, що якби не копанки, то у 2012 р. легальний видобуток вугілля міг би зрости на 2 млн тонн.
Як пояснює у своїх коментарях керівник енергетичних програм центру "Борисфен Інтел" Сергій Дяченко, вугілля з копанок коштує вдвічі дешевше, ніж із легальних приватних або державних шахт. "Бо люди в копанках працюють без дотримання елементарної техніки безпеки. З видобутого в такий спосіб вугілля не платяться податки. Через копанки підприємства, що виконують усі соціальні зобов'язання, не можуть збільшити обсяги реалізації й дохід, що не дозволяє їм зокрема підвищувати зарплати", - говорить С.Дяченко.
Через проблеми зі збутом вугілля на держшахтах почала зростати заборгованість по зарплатах перед гірниками. За даними Укрвуглепрофсоюзу, на кінець січня 2013 р. дефіцит коштів на виплату зарплати шахтарям і оплату спожитої електроенергії у вуглепромі становив 452,8 млн грн.
"Боротьба з копанками в Луганській і Донецькій областях поки що не приносить успіху. Удають, що вирішують проблему, борються, але результатів немає", - вважає Анатолій Старовойт.
"Українська влада не бореться, а імітує боротьбу з копанками, - уточнює думку А.Старовойта член наглядової ради Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. - Міліції й місцевій владі треба звітувати, оскільки, мабуть, є "план" для кожного певного періоду: скільки штрафів виписати, скільки копанок "накрити". Тому й показується якась боротьба з копанками. Спочатку кримінальні справи відкриваються, потім так само швидко закриваються. А копанки продовжують працювати".
"Ми багато років боремося з копанками. Але результати діаметрально протилежні задуманому. Ніхто з нелегальних вуглевидобувачів нас не боїться. Копанки ростуть як гриби після дощу. Нині Провальські степи пориті кар'єрами, в яких вугілля добувають відкритим способом, - скаржився в січні керівник Незалежної профспілки гірників міста Свердловська Костянтин Ільченко. - Хто за цим стоїть? Ми говоримо: за цим стоїть обласна прокуратура. У нас є докази, у нас є факти. До цього причетні також міські відділи міліції, які сидять безпосередньо в цьому бізнесі".
Наслідки нелегального вуглевидобутку позначаються на бюджеті кожного жителя України. Крім того, що нам як платникам податків доводиться через ПДВ оплачувати 11 млрд грн вугільних дотацій, "копанина" впливає на вартість кіловата електроенергії.
"Неякісне нелегальне вугілля, попри свою уявну дешевину, значно збільшує вартість кіловата енергії. Причина - додаткові витрати на збільшення його теплотворності, - розповідає голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець. - Коли в топку йде так зване молоде, вивітрене, окиснене, з низькою теплотворністю вугілля, то зрозуміло, що воно з глибини 3-20 метрів. Щоб підвищити його теплотворність, доводиться використовувати дорогі енергоносії (мазут, газ), що збільшує вартість кіловата електроенергії, через що страждають усі споживачі".
Хвиля інтересу ЗМІ до теми копанок, яка з'явилася на тлі вугільної кризи, змушує владу вживати певних заходів для розрулювання ситуації. Першим виступив губернатор Донецької області Андрій Шишацький, пообіцявши обговорити з народними депутатами, обраними від Донецького регіону, необхідність лобіювання законів, що посилюють відповідальність за незаконний видобуток вугілля.
"Поки вирішується питання про посилення покарання за незаконний видобуток вугілля, наше завдання - постаратися максимально "обрізати" ринок збуту вугілля, добутого в копанках. Я не хотів би, щоб відповідальність за незаконний видобуток вугілля наставала тільки після загибелі когось на нелегальній копанці", - заявив А.Шишацький.
Долучився до ситуації й віце-прем'єр-міністр України Юрій Бойко. 12 лютого він провів нараду за участі керівників Міністерства енергетики та вугільної промисловості, ДП "Вугілля України", представниками профспілок і народними депутатами. Учасники наради визнали, що однією з причин профіциту вугілля є його нелегальний видобуток. На їхню думку, від слів про боротьбу з копанками настав час переходити до рішучих дій для того, щоб покласти край цьому нелегальному бізнесу.
Залишилося дочекатися, що це справді скоро станеться, а не виявиться ще однією імітацією активної діяльності чиновників.