19 січня Водохреща, і для багатьох із нас знову не тільки водою. Не йорданською чи дніпровською - вогнем і мечем… Але "дружби глибокої заморозки" від 19 січня 2009 р., мабуть, не розтопити.
Не минув ще "термін придатності" брюссельського зимового пакета газових угод між "Нафтогазом України" і "Газпромом", а росіяни вже готові до нових "подвигів". Цього разу - відверто проти ЄС, а не тільки проти України. Ринки обох сторін Росія втрачає. Але "Газпром", із подачі Путіна, актуалізує газову тему - весняно-літній газовий пакет. Це тим більш цинічно, що російський газовий холдинг цілком улаштовує контракт із НАКом шестирічної давності. По ціні. Не влаштовує те, що "Нафтогазу" не дозволено купувати дорогий газ насамперед в "Газпрому". Але дорожнеча, а головне, ціна для країни обчислюється не за формулою газового контракту.
Переді мною - карти-схеми режиму роботи газотранспортної системи України перших днів січня… 2009 р. Реверсний режим виживання України. Саме тоді слово "реверс" для багатьох (і не тільки українців) набуло абсолютно прикладного значення - фахівці "Укртрансгазу", попри все, забезпечили максимально можливе перекидання газу з підземних сховищ на Заході України, переключивши роботу всієї ГТС у реверсний режим, закільцювавши її, - щоб не змерз Схід країни. І хтось ще дивується, що єдину Україну на її Сході захищають добровольці, народжені в Західному регіоні?!
Чи когось здивувала ще одна порція претензій путінського "Газпрому"?
Хоч як сумно це усвідомлювати, з газовою монополією воюючої з нами Росії треба буде домовлятися. Моторошний енергополітичний бізнес. На крові…
Боржок?
Із величезними зусиллями Україна поки що за вербальної підтримки операторів і дистриб'юторів з ЄС, хоча й не без проблем, намагається диверсифікувати газопоставки. РФ у відповідь, як давно повелося, вдається до превентивних тактичних заходів. Банально й грубо, але діє! Від імені й за дорученням "Газпром" настійно нагадує "Нафтогазу" та Україні: "Боржок!". Попри позови й процедуру їх розгляду в Стокгольмському арбітражі.
І це все лише один із зовнішніх фронтів - газово-енергетичний і дуже енергійний. Не забезпечивши тилів, тримати й стримати удар навіть в одному напрямку буде складно. Економічно й політично. Вже тому, що "Газпром" - не просто господарюючий суб'єкт міжнародного енергетичного ринку, який прораховує довгострокові прибутки, зокрема за контрактами з українськими діловими партнерами. У цьому разі він - "Гради", "Буратіно"… І, як і раніше, незамінна для Путіна політична зброя.
Петро Порошенко явно перестарався, коли намагався вселити оптимізм у співгромадян та інвесторів, заявивши днями, що через два роки Україна зможе обійтися без російського газу. Або йому не все розповіли про ринок газу та складові його балансу, в тому числі вітчизняний. Або занадто обнадіяли. Або?..
Цей ринок не обмежується приватними інтересами й інтересами приватників, чи то теща, чи кума, добувні або трейдерські компанії, "Нафтогаз", НКРЕКП, Міненерговугільпром, ДЕХ, Євроенергоспівтовариство, МЕА чи МВФ. Теоретично відмовитися від імпорту природного газу з РФ - річ нехитра. І це можна переконливо обґрунтувати. Майстрів по цій частині хоч греблю гати. Практично це зробити складно, якщо не впевнений у тому, що твої спроби розчистити газові "стайні", якщо збираєшся їх чистити, не сприймуть як нову зміну вивісок і неугодних на бажаних. І це ще не все. Про технічний і фінансовий бік "газової медалі" DT.UA розповідає з 1994 р. На жаль, на благо Вітчизни цими пізнаннями ніхто не скористався.
Не закликаю вас відкинути думку про енергонезалежність України саме від РФ. Просто не треба вподібнюватися до Путіна. І в гучних заявах, у тому числі.
Прем'єр А.Яценюк привселюдно заявив 30 грудня 2014 р., що, мовляв, із посередником - Фірташем (очевидно, мова насамперед про холдинг Ostchem. - А.Є.) як втіленням зла на ринку газу покінчено. Яценюк, мабуть, цю заяву вважає своїм досягненням. У реформах і боротьбі з корупцією? Це, безумовно, "макрорівень". Але ми таке вже чули в листопаді 2008-го - січні 2009-го, коли "ліквідували" як посередника інший газотрейдерський витвір "Газпрому" і Фірташа - "РосУкрЕнерго". Та операція "ліквідація", не без мовчазної участі та бездіяльності зацікавлених сторін, обійшлася Україні в 12 із хвостиком мільярдів кубометрів газу. У скільки обійдеться ця?
Дисбаланс-2009
1 січня 2009 р. "Газпром" перекриває вентиль на системі газопроводів, якими газ поставляється в газотранспортну систему України та транзитом у ЄС. Транзитні обсяги газу для Європи територією України ще тиждень "не чіпають". На той час українська ГТС транспортувала близько 85% російського газу в ЄС.
Та невдовзі РФ обвинувачує Україну в несанкціонованому відборі транзитного газу з магістральних газопроводів (далі, як в анекдоті, ложечки знайшлися, але осад залишився). "Газпром" припиняє поставки в Європу українською ГТС, у результаті без російського газу залишаються й усі наші європейські сусіди. Молдову й кілька прикордонних регіонів Україна підтримувала за рахунок своїх ресурсів і резервів підземних газосховищ, хоча сама ще раніше опинилася на межі замерзання.
Європа не просто мерзла - вимагала відновити поставки газу. За будь-яку ціну. Кремль кивав на Київ. Київ кликав Європу - у свідки, у посередники врегулювання конфлікту з РФ.
Інспекції газовимірювальних станцій на кордоні Україна-РФ експертів з ЄС аж ніяк не робили їх нашими союзниками (у той момент). Вони наголошували, що європейські споживачі газу не шукають винуватого в тому, що вони замерзають, а вимагають відновити поставки газу. Решта - проблеми між Україною й РФ, "Нафтогазом" і "Газпромом".
Газова криза січня-2009 вирішилася (для кого?) підписанням двох контрактів між газовими компаніями України та РФ. Саме так - між! Нині росіяни заявляють, що їх цілком улаштовує принаймні контракт купівлі-продажу газу "Нафтогазу" з прив'язкою ціни газу до ціни нафти й продуктів її переробки. На сьогодні базові положення обох контрактів від 19 січня 2009 р. - купівлі-продажу газу й транзитного - підстава і предмет позовів у Стокгольмський арбітраж.
…Якби в ніч на 19 січня 2009 р. процес узгодження й підписання газових контрактів між "Нафтогазом України" і "Газпромом" транслювався в режимі реального часу, важко навіть уявити, скільки б кровно зацікавлених людей у всій Європі (й не тільки) провели ту ніч в Інтернеті. І як знати, чи було б підписано в нинішньому вигляді десятирічні "газові контракти Путіна-Тимошенко". Можливо, і не сидів би ніхто.
Теоретично, така відеотрансляція за відвідуваністю й тривалістю онлайн-присутності кожного віртуального, але реально зацікавленого "учасника" цього загалом-то комерційно не те щоб майстерно постановочного, але такого, що гріє надією серця, тіла й будинки, дійства перевершила б багато значущих світових форумів і подій (Давос нервував би не по темі). І вже напевно залишила б далеко позаду реальну онлайн-трансляцію бліц-голосування під куполом Верховної Ради України за держбюджет-2015 у ніч на
29 грудня 2014 р. Хоча це дійство справило незабутнє враження й запрограмувало неймовірні для громадян наслідки.
Хіба що підписання зимового пакета між "Нафтогазом" і "Газпромом" у Брюсселі (також у ніч, але на 30 жовтня 2014 р.) під наглядом єврокомісарів, що йдуть у відставку, могло б зібрати досить численну інтернет-аудиторію. Але прямої трансляції з Брюсселя не було. Хоча уривчаста інформація надходила за всіма засобами зв'язку щохвилини. До ранку 1 листопада було зрозуміло навіть байдужним, що зимовий пакет газових угод підписано в основному на умовах РФ. У якій би шоколадно-європейській обгортці це не підносили. (Див. DT.UA №38 від 17 жовтня 2014 р., "Москва-Київ-Брюссель-Стокгольм-транзит".) Залишається надія на те, що Єврокомісія та Євросоюз не забули ні тодішнього демаршу Кремля, ні дій України та її газотранспортників у січні 2009-го.
Зобов'язання та обов'язковість
Дія зимового пакета угод (листопад 2014-го - березень 2015 р.) між "Нафтогазом" і "Газпромом" закінчується 31 березня 2015 р. Але з листопада минулого року росіяни послідовно й наполегливо готують ґрунт для нового газового шоу. І все це - на тлі реальної війни на Сході України та незаконної анексії Криму.
Із листопада і до сьогодні європейці мали можливість переконатися в тому, що Україна виконала всі умови брюссельських угод. І має підстави сподіватися на те, що російська сторона так само бездоганно виконуватиме свої зобов'язання. Але остання демонструє інший підхід. "Газпром" особливо напирає на ціну газу. Йому дуже не сподобалося, що в листопаді й грудні "Нафтогаз" узагалі обійшовся мінімумом. Із січня ціна російського газу, відповідно до брюссельського зимового пакета, набагато нижча (близько 340 дол. за тисячу кубометрів порівняно з 378 дол. у грудні 2014-го з урахуванням 100-доларової знижки). Росіяни вже заявили, що не мають наміру з квітня робити знижку на ціну на газ для "Нафтогазу України".
Однак заяву російської сторони про те, що зниження ціни, що є частиною пакета домовленостей, підписаних представниками України, Росії та ЄС у Брюсселі, буде скасовано з 1 квітня 2015 р., не дивує, тому що угода діє до кінця березня. Беручи до уваги неконкурентність ціни, розрахованої за старою формулою, НАК "Нафтогаз України" пропонує ВАТ "Газпром" провести переговори про умови поставок в Україну.
"Газпром" уже втратив 2/3 українського ринку в грудні 2014 р. і змушений забезпечувати максимальну гнучкість поставок. Логічно розпочати (продовжити) переговори, а не збурювати інформпростір заявами.
Умови зимового пакета, на яких компанія купує газ у "Газпрому", уже тепер поступаються умовам європейських постачальників "Нафтогазу". У результаті частка ринку російського постачальника в Україні скоротилася на користь європейських компаній.
Так, у грудні 2014 р. Україна закупила за кордоном близько
1,5 млрд кубометрів газу (у грудні 2013 р. - 2,0 млрд). Із них 33% газу було імпортовано з Росії та 67% - з Європи (у грудні 2013 р. - 95 і 5% відповідно). При цьому відбір газу з підземних сховищ у грудні 2014 р. залишився на рівні грудня 2013-го (2,55 і 2,53 млрд кубометрів відповідно). У листопаді 2014 р. Україна взагалі не купувала газу в Росії.
Продаючи ресурс за найвищою ціною, "Газпром" виконує роль балансуючого постачальника та забезпечує гнучкість поставок передоплаченого газу в рамках контрактних обсягів.
Перехід до старих умов приведе до подальшого скорочення частки "Газпрому" в Україні. Колишні контрактні умови роблять пропозицію російського монополіста ще менш привабливою порівняно з ринковими умовами європейських постачальників "Нафтогазу".
"Торік ми купили в Росії майже вдвічі менше газу, ніж 2013-го. Якщо "Газпром" не зможе запропонувати нам конкурентні умови, це призведе його до повної втрати України як ринку збуту. Ми бездоганно транспортуватимемо російський газ для європейців, але закуповувати паливо для українських споживачів нам буде вигідніше на європейському газовому ринку. У таких умовах повне витіснення "Газпрому" з українського ринку - справа часу", - переконаний глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв.
Український ринок природного газу є найбільшим у Східній Європі й раніше входив до трійки найбільших експортних ринків "Газпрому" за обсягом продажів і виручкою.
"Нафтогаз" заявляє, що готовий до переговорів про нові умови поставок при участі Єврокомісії.
Беручи до уваги нинішнє становище, "Нафтогаз" відкритий до обговорення умов поставок "Газпрому" на ринок України з 1 квітня 2015 р. до закінчення судового розгляду між сторонами в Арбітражному інституті при Торговельній палаті Стокгольма. Враховуючи конструктивність, прозорість і результативність переговорів, проведених торік за участі представників Євросоюзу, українська компанія пропонує провести переговори в аналогічному тристоронньому форматі та готова до обговорення нових умов найближчим часом.
До того ж на цей час триває судовий розгляд за позовами, поданими обома компаніями в Стокгольмський арбітраж. Зокрема, "Нафтогаз" вимагає стягнути з "Газпрому" переплату в розмірі близько 6 млрд дол. за газ, поставлений російським монополістом в Україну з 2010 р. Суд також прийме рішення, чи має "Нафтогаз" доплатити "Газпрому" будь-яку суму за газ, поставлений в Україну до підписання брюссельських угод.
Баланс газу та інтересів
12 грудня 2014 р. редакція DT.UA звернулася до голови правління "Нафтогазу України" з численними та, на наш погляд, логічними запитаннями про роботу (її результати) поки ще Національної нафтогазової акціонерної компанії (адже її засновник - уряд України, тобто менеджери, хоча й легіонери, найняті платниками податків - громадянами та резидентами Української держави). Запропонували розповісти про фактичні результати роботи "Нафтогазу", зокрема, про баланс (дисбаланс) поставок і розподіл природного газу, за який уже найближчим часом з подачі того самого "Нафтогазу" нам доведеться платити, як пообіцяв уряд Яценюка, у рази більше. Ми навіть для початку спробували спростити завдання - запропонували доповнити фактичними даними доступне кожному охочому доповнення до постанови Кабміну №1211-р від 26 листопада 2014 р. (див. табл. на сайті DT.UA).
"Нафтогаз" розповів про основні досягнення, і DT.UA оперативно опублікувало їх на своєму сайті. Але це тільки частина історії. У результаті ми змушені були скористатися оперативними даними й інших джерел і самі доповнити таблицю, яка розповідає про прогнозний і реальний баланс газу в Україні. За великим рахунком, коментарі зайві. І навіть не тому, що прогнозний баланс і фактичні дані (оперативні) далеко не завжди збігаються. Баланс свідчить про тенденції газоспоживання та динаміку газового ринку. На жаль, вони не настільки райдужні, як кажуть Порошенко та Яценюк. І в прогнозному балансі надходження та розподілу газу в Україні на 2015-й надто багато невизначеності. Не трагедія. Але задуматися є над чим. У тому числі й балансодержателю, і власникам ресурсів газу.
Споживання газу
Справді, 2014-го споживання газу в Україні скоротилося на 7,8 млрд - до 42,6 млрд кубометрів, або на 16%. 2013-го цей показник становив, за даними "Нафтогазу", 50,4 млрд. І найбільшою мірою скорочення газоспоживання помітно в промисловому секторі - на більш як 4 млрд кубометрів (з 20,1 до 15,7 млрд, -22%). Але це пов'язане не стільки з економією енергоресурсів, зокрема газу, скільки з тим, що багато підприємств банально закриваються.
У "Нафтогазі" зазначають, що значно скоротилися також технологічні витрати газу на виробництво та транспортування блакитного палива (з 4,3 до 3,7 млрд, -14%). Почасти це пов'язано з реальною економією, принаймні в "Укртрансгазі". Але, мабуть, найбільш примітне в тому, що колись на технологічні витрати примудрялися списувати за рік - особливо облгази - 7, а то й 10 млрд кубометрів. Ціни для населення, якому вони поставляли газ, кілька років тому не так кусалися. Але щоб так різко скоротити техвитрати, треба практично до кожної засувки поставити по поліцейському з окладом генерала (ну, щоб не спокусився).
Якщо порівняти дані прогнозного балансу споживання та розподілу газу, не можна не помітити, що видобуток газу державною компанією "Укргазвидобування" має стійку тенденцію до скорочення. Незалежні добувні компанії водночас саме стрімко нарощують видобуток - з 2,778 млрд кубометрів 2013 р. до понад 3,3 млрд 2014-го. І хоча НАК як укладач балансу і відповідач не береться прогнозувати видобуток недержавних компаній, можна сказати, що поки що в цьому сегменті спостерігається зростання. Навіть попри те, що сучасні податки вони вважають драконівськими, мотивація в них явно вища, ніж у співробітників "Укргазвидобування".
У балансі серед власників газу (як постачальників ресурсів) і 2012-го, і 2013-го, і 2014 р. серед власників значиться холдинг Ostchem Дмитра Фірташа. Пам'ятаєте, кілька тижнів тому йшлося про близько 5 млрд кубометрів газу в підземних сховищах, які нібито належать хімпідприємствам Фірташа? Напевно, якщо дивитися абсолютно повну, так би мовити, комерційну версію балансу газу країни, там можна вирахувати, куди та коли був спрямований (якщо був) фірташівський газ. Але фактом залишається те, що у 2013 р. за холдингом Ostchem значився майже такий само ресурс, як за "Газпромом", - близько 13 млрд кубометрів.
Торік НАК закупила трохи російського газу та заощадила в листопаді-грудні. Тому обсяг імпорту із РФ так скоротився. Імпорт із держав - членів ЄС справді виріс із кількох сотень мільйонів до вже майже 5 млрд кубометрів. Але НАК не береться в балансі прогнозувати закупівлі. Більшість контрактів передбачає якщо не передоплату, то моментальну оплату за фактом поставки. А "Нафтогаз" далеко не завжди має у своєму розпорядженні вільні кошти. Плюс кон'юнктура цін на спотовому ринку.
Звичайно, реверсна доріжка з ЄС в Україну протоптана через Словаччину, Польщу, Угорщину. Але цей ринок дуже мобільний і чутливий. І навряд чи поки що можна розраховувати на те, що наступного року реверсними поставками НАК зможе замінити набагато більший річний обсяг, ніж торік.
Набагато цікавіший політико-технологічний аспект наших сусідів у ЄС, які фактично пов'язані однією газовою трубою. Цей процес стрімкий. І всі його учасники прагнуть досягти успіху. Особливо в частині створення на своїй базі та територіально регіонального енергохабу. І шансів у тієї самої Польщі та Словаччини набагато більше, ніж в України. Принаймні на сьогодні час.
Та сама Польща, яка раніше активно розбудовувала газотранспортну систему й СПГ-термінал, має намір скористатися своїм зручним географічним положенням і стати великим транзитером газу країнам ЄС із альтернативних Росії джерел. Цього року Польща розраховує завершити будівництво на узбережжі Балтійського моря свого першого СПГ-термінала потужністю регазифікації 5 млрд кубометрів на рік. Планується, що до 2018 р. термінал буде з'єднаний трубопроводами з Литвою, Чехією, Словаччиною та Україною. Це дозволить Gaz-System, оператору польської ГТС, транспортувати газ на ринки з річним споживанням у розмірі близько 100 млрд кубометрів. Компанія також веде переговори з постачальниками СПГ зі США та Канади, щоб запропонувати послуги свого майбутнього термінала.
Розбудовуючи свою газотранспортну систему (з 2011 р. Gaz-System побудував 1,2 тис. км газопроводів), Польща у 2018 р. розраховує імпортувати близько 40 млрд кубометрів газу - у чотири рази більше за нинішні обсяги транспортування та закупівлі.
У Словаччини та Угорщини також чимало планів. Про багато які з них DT.UA уже розповідало. Але велика частина - тема окремої статті.
У роботі газових компаній у ЄС, зокрема операторів ГТС, значно більше економічного прагматизму, ніж соцнавантажень. Утім, "Нафтогаз" теж до цього прагне. Нам би за ним встигнути… Не для того, щоб внести лепту в баланс газу як ресурсопостачальник, а щоб не зникнути з нього як покупець (споживач) через свою неплатоспроможність.