Робочий ресурс блоків вичерпується, і незабаром їх доведеться закривати. Але що робити із забрудненим радіацією обладнанням, спорудами та накопиченими радіоактивними відходами? Чи є в уряду та "Енергоатома" план, і хто оплачуватиме рахунок за безпечне вирішення проблеми відпрацьованих атомних станцій?
До 2020 р. для 12 з 15 атомних енергоблоків українських АЕС закінчиться проектний термін роботи. Вісім із них уже працюють понадпроектний строк, а у 2023 р. може виникнути проблема закриття першого блока Южно-Української АЕС, - тоді завершиться дозволена тривалість його роботи за оновленою 2013-го ліцензією. Але закриттям атомних електростанцій ще нічого не закінчується. Далі доведеться розпочинати процес зняття блоків з експлуатації.
Що означає зняття з експлуатації АЕС, і хто за це платить?
Зняття з експлуатації (ЗЕ) охоплює всі види діяльності, починаючи з припинення роботи ядерної установки у технічному значенні (знезараження, розбирання та знесення) та поводження з радіоактивними відходами (управління та захоронення радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива), що у кінцевому результаті приводить до звільнення установки від радіоекологічного контролю.
Закриття та безпечне зняття з експлуатації атомних станцій потребує значних коштів, які мають накопичуватися, поки АЕС ще працюють. Атомний реактор не достатньо просто зупинити: значна частина обладнання та устаткування є радіоактивно забрудненою, на майданчику є радіоактивні відходи, а у басейнах витримки - відпрацьоване ядерне паливо. Тому для знезараження, демонтажу, видалення та безпечного захоронення відходів потрібні кошти.
За визнаною міжнародною практикою, кошти на потреби зняття з експлуатації АЕС закладаються у тариф на атомну електрику. Вони накопичуються у спеціальному фонді, державному чи приватному, залежно від форми власності станцій і законодавства країни. Тобто АЕС повинні самі "заробити" на своє закриття, що є виправданим, адже стадія зняття з експлуатації є невіддільною частиною життєвого циклу атомної станції.
Чому Україні не вистачає грошей для зняття блоків з експлуатації?
Україна не має достатньо коштів для ЗЕ атомних електростанцій. На це є щонайменше три причини. Перша: до 2004 р. грошей для зняття АЕС з експлуатації взагалі не накопичували. Для прикладу, Чорнобильська атомна електростанція зараз перебуває на цьому етапі. Оскільки кошти на зняття ЧАЕС з експлуатації не відкладалися за час її роботи, українці з державного бюджету оплачують вартість робіт із підтримання неаварійних енергоблоків №1–3 у безпечному стані та підготовки їх до ЗЕ. У 2018 р. на потреби Чорнобильської АЕС держава виділила близько 1 млрд грн. Нагадаю, що третій блок ЧАЕС працював аж до 2000 р.
Друга причина: після 2005 р. грошей відкладалося недостатньо. У 2004 р. за сприяння Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейської комісії було ухвалено Закон України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", який зобов'язав оператора українських атомних станцій - ДП НАЕК "Енергоатом" - відраховувати кошти для фінансування заходів, пов'язаних із припиненням і зняттям з експлуатації ядерних установок (фінансовий резерв для зняття з експлуатації, ФРЗЕ).
З 2005-го по 2016 р. "Енергоатом" сплачував лише 283,4 млн грн на рік відповідно до формули, визначеної постановою Кабміну №594 "Питання створення, накопичення та використання фінансового резерву для зняття з експлуатації ядерних установок". За цією формулою розмір відрахувань до фонду ЗЕ визначається у відсотках доходу оператора, отриманого за реалізацію електроенергії у році, що розглядається. Згаданою постановою зафіксовано суму надходжень на 2006 р. у розмірі 283,4 млн грн. Саме стільки платив "Енергоатом" щороку у 2006–2016 рр., незважаючи на те, що за цей період чистий дохід організації виріс майже у шість разів. Таким чином, протягом 12 років у спецфонді було накопичено 3525,668 млн грн. За нинішнім курсом це становить трохи більше 100 млн євро.
З 2016 р. підготовка до ЗЕ українських АЕС здійснюється на підставі Концепції зняття з експлуатації діючих атомних електростанцій України. Вона включає оцінку витрат на ЗЕ діючих АЕС, уже виходячи з розрахунку їх очікуваної вартості, очікуваних термінів експлуатації кожного енергоблока, планів подальшого розвитку атомно-промислового комплексу тощо. Таким чином, загальні витрати на ЗЕ одного блока атомної станції оцінюються авторами Концепції на рівні 2303–2934 млн грн, що за курсом грудня 2012-го становило 288–367 млн дол., а за курсом вересня 2018-го - лише 82–105 млн дол.
Проте ці розрахунки базуються на застарілій інформації та макроекономічних показниках, що втратили свою актуальність. Наприклад, фінансові оцінки ґрунтуються на цінах базового 2012 р., курсі долара США на рівні 7,993 грн станом на 31 грудня 2012-го, розмірі мінімальної заробітної плати 1134 грн. Дворічний процес погодження Концепції призвів до того, що на момент її затвердження базові дані стали неактуальними. Як наслідок, розрахований розмір відрахувань до спецфонду - 784 млн грн на рік - не може забезпечити накопичення достатніх коштів для покриття усіх витрат. Проте саме цю суму "Енергоатом" відраховує починаючи з 2017 р. і сплачуватиме надалі, доки не буде оновлено кошторисів вартості робіт із ЗЕ атомних станцій і переглянуто Концепцію зняття з експлуатації діючих АЕС України.
Третя причина: знецінення коштів для безпечного зняття з експлуатації у спецфонді через незахищеність їх від інфляції. Гроші зберігаються у гривні, а механізм захисту від знецінення, передбачений законом, досі не діє.
Для запобігання знеціненню коштів ФРЗЕ та створення додаткового джерела доходів фонду законом передбачено можливість розміщувати ці кошти у цінних паперах, які емітуються державою, у порядку, затвердженому Кабміном. Порядок спрямування Міненерговугільпромом коштів фінансового резерву на придбання державних цінних паперів було затверджено постановою КМУ №207 ще у лютому 2010 р. Проте у 2018-му нічого з коштів ФРЗЕ не було вкладено у цінні папери, тож вони продовжують знецінюватися на казначейському рахунку. Це пов'язано з низкою бюрократичних процедур, які необхідно було виконати.
Зокрема, Міненерго як неприбуткова бюджетна установа не могло здійснювати операції з купівлі-продажу цінних паперів і отримувати доходи від таких операцій. Необхідні зміни було затверджено КМУ у жовтні 2015 р. Однак у подальшому було виявлено інші перепони. Наприклад, необхідність передбачити суму коштів на придбання Міненерговугільпромом цінних паперів у законі про держбюджет України. У 2017 р. внести відповідні зміни до бюджету не вдалося. Це було пов'язано, між іншим, із "тривалим погодженням департаментами Міненерго". У Законі "Про Державний бюджет України на 2018 рік" уже було закладено 792145,1 тис. грн на придбання цінних паперів. Але зазначена сума - це лише 22% від загальної, перерахованої ДП НАЕК "Енергоатом" на ЗЕ за роки існування фонду. Як зауважили в Міненерговугільпромі, "відсутність у зазначеному законі відповідної бюджетної програми не дає здійснити Міненерго придбання облігацій…". Як результат, кошти, які відраховує "Енергоатом" до Фонду зняття з експлуатації (і які фактично сплачують українські споживачі електрики), знецінюються і не працюють для реалізації мети, на яку їх відкладають.
Міжнародний досвід зняття АЕС з експлуатації
Скільки на практиці коштує зняття з експлуатації атомних станцій? Досвід таких проектів уже мають кілька європейських країн, зокрема Німеччина та Словаччина, де закривали та демонтували енергоблоки з реакторами того ж типу, що і в Україні. Для ЗЕ двох блоків ВВЕР-440 на АЕС "Богуніце" в Словаччині у 2016 р. витратили 2,7 млрд євро (1,35 млрд на один блок), але завершення процесу очікується 2035-го. А для АЕС "Грайфсвальд" у Німеччині процес зняття з експлуатації вже фактично завершився. Тривав він із 1995 р. і коштував 6,6 млрд євро, тобто 1,32 млрд на енергоблок.
На кінець минулого року у спецфонді зняття з експлуатації АЕС накопичено 4311 млн грн (близько 134 млн євро). Чи достатньо нам цієї суми? Можна припустити, що в Європі все дорожче, тому Україні ці роботи мають обійтися дешевше. Однак точно не в десять разів, бо деякі речі значно здешевити не вдасться. Наприклад, в України немає сховищ, а також власних технологій для будівництва сховищ для високорадіоактивних відходів, які утворяться в процесі демонтажу станцій. Водночас блоки у нас удвічі більші: по 1000 МВт, а не 440 МВт, як на АЕС "Богуніце" і "Грайфсвальд".
На проблему відсутності достатніх коштів для ЗЕ АЕС вказують і міжнародні партнери України. У 2017 р. ЄБРР для аналізу ситуації із підготовкою до ЗЕ, у тому числі питань фінансування, залучив іспанських фахівців з компанії Empresarious Agrupados International S.A в рамках контракту "Україна: консультант зі зняття з експлуатації за Програмою підвищення безпеки атомних електростанцій".
Висновки було презентовано відповідальним відомствам і наглядовій раді Фонду ЗЕ на початку 2018 р. Одна з рекомендацій - розробити кошторис робіт зі зняття з експлуатації енергоблоків за міжнародно визнаними методологіями та регулярно його оновлювати. На жаль, наглядова рада Фонду з лютого минулого року не збиралася (через зміну особового складу та неспроможність чиновників швидко затверджувати оновлені списки), тому питання підготовки оновленого кошторису витрат залишилося без контролю.
Без негайного вирішення питання накопичення достатніх коштів на безпечне ЗЕ українських АЕС дефіцит стане надзвичайно високим. Міненерго та "Енергоатом" повинні якнайшвидше переглянути Концепцію зняття з експлуатації діючих АЕС України, в тому числі актуалізувати оцінку витрат на ЗЕ атомних блоків і переглянути суму щорічних відрахувань до Фонду зняття з експлуатації. Оновлена Концепція має базуватися на детальному кошторисі витрат на зняття з експлуатації атомних станцій, підготовленому із залученням міжнародних експертів, що мають досвід роботи у проектах ЗЕ АЕС типу ВВЕР.
Міненерговугільпром повинне забезпечити вчасну та якісну підготовку проектів необхідних нормативно-правових актів, щоб у 2019 р. реалізувати передбачений законом механізм захисту коштів Фонду зняття з експлуатації від інфляції. Профільне міністерство також повинно здійснювати активні кроки для швидшого прийняття необхідних рішень на урядовому та парламентському рівнях. Поточна бездіяльність призводить до того, що мільярдні витрати на зняття з експлуатації атомних станцій ляжуть тягарем на державний бюджет України вже у недалекому майбутньому.
Коментар НАЕК "Енергоатом"
Коментуючи на прохання DT.UA ситуацію, що склалась навколо Фонду зняття з експлуатації енергоблоків атомних електростанцій України, в "Енергоатомі" зазначили, що з 2004 р. компанія послідовно відстоює необхідність наповнення Фонду, а з 2006-го - захисту коштів, накопичених у Фонді, від інфляції. Про це, зокрема, президент "Енергоатома" Юрій Недашковський говорив в інтерв'ю DT.UA у 2006 р.
У черговий раз це питання порушували 12 липня 2018 р. під час комітетських слухань на тему: "Ядерна енергетика України - виклики та перспективи". Захід відбувся за ініціативи комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Так, у своєму виступі Юрій Недашковський окремо наголосив, що замість виконання завдання Енергостратегії щодо створення повноцінного Фонду зняття з експлуатації АЕС "просто запроваджено механізм, за яким "Енергоатом" щорічно перераховує кошти до державного бюджету України, і там вони віртуально обліковуються, але цілком реально знецінюються від інфляції та девальвації".
"За сорок років експлуатації в Україні атомних електростанцій віртуально накопичено аж 3722 млн грн. Ми продовжуємо перекладати сьогоднішні проблеми на плечі
майбутніх поколінь!" - зазначив президент "Енергоатому".
Недашковський звернувся до учасників засідання із пропозицією взяти під контроль комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки забезпечення належного розміру відрахувань і захист від інфляції коштів, які "Енергоатом" перераховує на зняття з експлуатації.
Також Юрій Недашковський доповів, що аналогічного втручання потребує і ситуація, що склалася із Фондом поводження з радіоактивними відходами, кошти якого із 2008 р., коли його було створено, використовувалися не за цільовим призначенням. "Фонд отримав 6,1 млрд грн, але ні сховища для прийняття на захоронення радіоактивних відходів від експлуатації АЕС, ні сховища для прийняття високоактивних осклованих відходів від радіохімічного перероблення відпрацьованого ядерного палива в Україні досі не створено. Ситуація потребує невідкладного виправлення", - наголосив президент компанії "Енергоатом".
Головуючий слухань Олександр Домбровський, коментуючи ці питання, жорстко розкритикував позицію Міністерства фінансів, яке ігнорує зазначені проблеми, зокрема знецінювання великого обсягу коштів.