Самим спотворити жадібністю одну з нечастих українських перемог - це ж як треба було постаратися. "Газовий арбітраж" у Стокгольмі був явним і чітким успіхом України. Та, схоже, запам'ятають не його, а... розподіл здобичі.
Велика частина громадян України деталей багаторічного арбітражного спору НАК "Нафтогаз України" з російським "Газпромом" у Стокгольмі не знала та навряд чи дізнається. Але от виплати "собі улюбленим", НАКівцям, які виграли, можливо, не по суті, але за позовом десятки мільйонів доларів, запам'ятають надовго.
Один з керівників "Нафтогазу" з гіркотою написав: "Мав нещастя побачити на ТБ, у ЗМІ та соціальних мережах те, що іншим словом, як шабаш, назвати складно: маячня, відверта брехня, дурість, "совок", абсолютно необґрунтовані обвинувачення в серйозних злочинах. Зрозуміло, із залученням псевдоекспертів. І з обов'язковою демонстрацією нібито якоїсь переваги. Шабаш із позиції моральної переваги (?)...
"Окремі "нові особи" для підвищення власної впізнаваності підтакують або навіть хочуть "вирізнитися". І їм байдуже, що вони в такий спосіб легітимують це неподобство".
Слід визнати - людину зачепило за живе. А якої реакції ви очікували в розореній країні, "крадькома" отримуючи неймовірні премії?
Причому премії за виконання прямих службових обов'язків.
Юрія Юрійовича та Андрія Володимировича НАЙНЯЛИ в "Нафтогаз" за дуже пристойну зарплату, причому саме з обґрунтуванням, що вона ринкова, має стимулювати чесну працю тощо. Чим вони в міру здібностей і займаються. Виходить по-різному. У фінансах, наприклад, розбираються добре, у виробництві - набагато гірше.
Явний успіх з реверсом (нехай навіть за фактом переважно того самого російського газу) і провал повернення під контроль держави "Укрнафти". Тривала колотнеча з облгазами Фірташа та явні проблеми з планами різкого нарощування видобутку природного газу.
Здійснено відвертий зрив не тільки інвестування магістральних газопроводів, а навіть їх поточного (і необхідного) ремонту. Сильно чіпати Коломойського в уже напівубитій "Укрнафті" відверто бояться, але виводити гроші в колишніх обсягах теж не дають. "Анбандлінг" та "ентузіазм" "Нафтогазу" за строками його розподілу - окрема тема. Загалом, картина однозначна.
На цьому тлі Стокгольм міг стати світлою сторінкою. Достатньо було зменшити жадібність. Бодай разів у десять. Історія, до речі, знає приклади.
За іронією долі, одну премію вже було нараховано. Оскаржений "Нафтогазом" контракт "імені Тимошенко" з "Газпромом" був підписаний
2009-го. За підсумками того року тодішній голова правління НАК "Нафтогаз України" Олег Дубина отримав за успішну роботу в НАК премію. Майже за тією самою схемою - 1% від прибутку. Тоді це становило 22,3 млн грн (близько 3 млн дол., мабуть, це найвища виплата за лікарняним в історії України). Утім, премію було лише нараховано, а за її отримання Дубина довго судився та виграв суди вже після Майдану. Пообіцявши, що ці гроші "витрачу на захист українських інтересів. Наприклад, куплю танк. Вистачить на два - куплю два. Треба озброєння - куплю озброєння. Я за все відзвітую". Але танки імені Олега Дубини так і не намалювалися. Попри рішення судів, НАК випустив премію, що знецінилася в рази, тільки за місцем виконавчої служби.
Нове керівництво "Нафтогазу" танків не обіцяє, обвинувачуючи всіх у нерозумінні їхнього великого внеску. Але проблема саме в тім, що, навпаки, багато хто чудово усе розуміє.
Керівництво НАК реально зробило багато чого, зокрема знайшло хорошу норвезьку юридичну фірму, досить щедро оплачувало її роботу (сумарно контракти вже тягнуть на 25 млн євро).
Це класно та правильно. Але от нарахувати за це самим собі ще стільки ж?
До рішення арбітрів Стокгольма як сприятливий варіант чекали "нульового сценарію", тобто ніхто нікому нічого не винен. За перший етап Стокгольма премія була теж цілком помірною.
І тут раптом мільярдний виграш (точніше, не програш)... Запах грошей виявився надто вже сильним.
Наглядова рада "Нафтогазу України" (тихенько) вирішила виділити на винагороду "за перемогу" 46,3 млн дол. Природно, про таку дрібницю нікого з убогих "совків, псевдоекспертів" та інших, включно з нардепами, інформувати не стали. Повідомлення про це з'явилося тільки після того, як "преміальні" деталі скинули в ЗМІ.
Те, що витік буде, було ясно, але вирішили, що "проскочать", а далі - "нехай говорять", гроші на той час будуть отримані.
Дякувати, що нині в "Нафтогазу" на тлі відкритої війни з Гройсманом різко поліпшилися відносини з Банковою...
Розподіл преміальних приблизно такий: "Загальний обсяг виплат на рівні 1% від суми виграшу в Стокгольмському арбітражі". Із цієї суми заплатять податок на доходи фізичних осіб та інші збори на 9 млн дол. Отже, на руки кілька співпричетних отримають порядку 37 млн "зеленню". Суму "розмажуть" на 41 особу, які "прямо або побічно зробили значний внесок у досягнення цього результату".
Особливо дивно звучить слово "побічно".
Причому "перелік не обмежується топ-менеджментом компанії, а сума премії залежить від особистого внеску кожного працівника".
Першу частину премії - 20,7 млн дол. (з податками) уже виплатили.
За даними кількох джерел, голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв одержав 207 млн грн (7,9 млн дол.). Усі, отримані на рахунок в Ощаді, гривні Коболєв вирішив витратити на купівлю доларів США, зазначивши причину: допомога сім'ї. Перші 800 тисяч доларів, як стверджують джерела в банку, вже вирушили до мами. Головному комерційному директору "Нафтогазу" Юрію Вітренку виділили 130 млн грн (6 млн дол.). Частину суми "першого траншу", що залишилася, розділять на карткові рахунки інших "побічно причетних", що водночас гарантує, якщо буде потреба, купу судових процесів при спробі їх вилучити.
Частина, що залишилася, цікавіша - ці гроші (25,6 млн дол.) виплачуватимуться три роки "виключно за умови успішного стягнення з "Газпрому" залишку виграшу". Тобто стимул.
Щоправда, стимулювати збираються знову переважно товаришів Коболєва та Вітренка. Практичною роботою перейматимуться інші люди. Причому юристи і за окремі гроші...
З юристами теж буде ще не один контракт (не з преміальних грошей). І це правильно - рішення Стокгольма треба втілювати в життя. Воно реально проривне, попри "ароматну" історію з таємною роздачею премій.
За виконання рішень доведеться боротися, але це теж не питання. "Газпром" треба пресувати - іншої мови на московській вулиці Намьоткіна не розуміють. А от після його відпресування ти раптом стаєш "шановним партнером". Тільки до них спиною обертатися не варто. Проти броньованої машини Коболєв - жодних заперечень. Головне, не забути свідків по Стокгольмській справі: деяким доводилося змінювати не тільки місце проживання, а й країну...
Арешти активів "Газпрому" у Європі - це правильно та необхідно.
Торік росіяни радісно готувалися заарештовувати наші.
По тому самому Лондонському процесу, де розглядаються "борги Януковича" за облігаціями (3 млрд дол.), отриманими під час Майдану. Або паризькому - щодо "Укртатнафти" (Кременчуцький НПЗ). Та, власне, і нині позови готуються. І в крайньому разі можна буде "обміняти" одні борги на інші.
"Газпром" шукатиме будь-які лазівки. Так, він уже заявив, що "вивчення тексту рішення із залученням всесвітньо визнаного експерта-лінгвіста показало, що значну частину арбітражного рішення написано не арбітрами, а іншою особою. …втручання сторонніх людей у судовий процес є порушенням арбітражної угоди й дає підставу для повного скасування рішення суду в справі з НАК "Нафтогаз України".
У цьому разі в наших шановних колег істерика та аберація пам'яті.
Точнісінько такі самі аргументи вони вже використали в справі ЮКОСу, коли 2014-го Російську Федерацію зобов'язали виплатити колишнім акціонерам ЮКОСу 50 млрд дол.
Тоді, щоправда, до розгляду лінгвістичних особливостей справа не дійшла. Те, що нині вони витягли з порохнявої шафки, це не від надлишку аргументів.
* * *
Відверто кажучи, якби йшлося про премії за потенційні 2,56 млрд дол., питань було б набагато менше. Але травневі виплати за першу частину...
Повторюся, стимулювати людей, безсумнівно, потрібно. Але, може, Батьківщину можна любити й трішки подешевше? Без "таємних" преміювань...
Пам'ятається, був такий досить відомий "совок", псевдоексперт, популіст та любитель сигар Вінстон Черчилль. Коли він був прем'єром, під час Другої світової війни в Британії уряд отримував картки суворо відповідно до норми пайка населення. Так само постачали й королівську родину. За виграш у Другій світовій війні ніхто премії не одержав. Війна, щоправда, була не гібридною, а справжньою - з бомбоударами по Лондон-Ситі. І у відпустки на літо до теплих островів ні тамтешній Кабмін, ні депутати не каталися. Убогі, чи не так?
Проблема в тім, що заклики до населення ще затягти паски в ім'я "рішучих реформ" від засмаглих людей, які повернулися з Мальдів або Канар, або з альпійських гірськолижних курортів, звучать непереконливо.
Можна, звичайно, ввести градації - його сіятельство реформатор першого (другого, третього) рангу або його високопревосходительство антикорупціонер першого рангу... Але, гадаю, громадяни такого гумору не зрозуміють. Адже дикуни. Тому, напевно, з українських підприємств триває безперервний відплив до Польщі кваліфікованих фахівців, тих самих бурильників. (Та хіба тільки до Польщі?) Чи причина в іншому - зарплати в полі різко (у рази) поступаються таким в офісах.
Не можна, звичайно, сказати що в "Нафтогазі" нічого цього не розуміють. У фінплані на 2018-й вони планували (було!) збільшити витрати на себе - компетентних, проєвропейських - у скромні 3,7 разу. Це порівняно з 2016-м, коли вони теж добряче так рвонули - за витратами, та й доти не бідували. Може, лобстери катастрофічно дорожчають? І лоукостеру на Лондон немає...
Щось хотіли підкинути й трудягам. Ну, звичайно, не до рівня НАКівської прибиральниці, але все-таки. Злі люди цю людинолюбну "хотілку" поки що зрізали.
Узагалі, чи не хотіло б керівництво НАК прокотитися по своїх підприємствах, поговорити з людьми, похвалитися успіхами? Про премії можна не говорити, - роботяги (зі ставками максимум у десяток тисяч гривень) вам усе популярно розкажуть і вкажуть.
Між іншим, "група Нафтогаз" викотила ще позов на 111 млрд грн до Кабміну України.
Хочеться запитати вельмишановну наглядову раду "Нафтогазу" - за це теж мільярд гривень премії підкинуть? Тим, хто прямо та особливо побічно бере участь?