Напередодні нового календарно-політичного 2019 року та різдвяних свят українців чекають "листи щастя" з новими сумами у платіжках за житлово-комунальні послуги.
Це, безумовно, стане приводом для важких і одвічних роздумів: "хто винуватий?" і "що робити?". Бум фасадного утеплення своїм коштом поступово завершується, оскільки несумлінні сусіди продовжують "підігріватися" державними субсидіями. Програма "теплих кредитів" забюрократизована (на всіх охочих коштів просто не вистачає) з боку держави та саботується уповноваженими банками. Про іноземні кредити на енергоефективні заходи чули, але не відчули. Муніципальних програм енергоефективності майже немає, хоча децентралізованих ресурсів у більшості місцевих громад більш ніж достатньо.
Донедавна платоспроможний виборець в умовах відсутності економічного суверенітету (як споживача) на зміну постачальника вже на гарячу голову і напевне вже з холодним серцем шукатиме тих, хто в змозі розірвати це замкнуте коло… Чи не "послідовників"?
Формула ринку - передусім
Нагадаю, що в рамках курсу на євроінтеграцію України у сфері енергетики було ухвалено Закон "Про ринок природного газу" (від 9 квітня 2015 р. №329-VIII). На виконання цього закону урядом було встановлено тимчасовий механізм формування ціни на газ постановою від 27 квітня 2016 р. №315 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)". Фактично уряд до переходу на ринкове ціноутворення запровадив розрахункову формулу визначення ціни на газ для населення і теплокомунальної енергетики; за імпортним паритетом ціни почали діяти лише у секторі промислового газоспоживання.
Однак наголошую, що головний меседж з боку ЄС полягав у запровадженні не паритету ціни, а дійсно конкурентного ринку природного газу в Україні, на якому вже мала би формуватися ціна на газ.
Унаслідок запровадження формульного ціноутворення тарифи на природний газ для кінцевих споживачів одразу зросли більш як удвічі. Зрештою, упродовж 2013–2018 рр. ціни на газ для населення збільшилися у 6,5 разу (у гривневому еквіваленті). У доларовому обчисленні зростання було майже дворазовим - з 163 до 307 дол. США за тисячу кубометрів.
Для порівняння: ціна на газ для населення в Польщі становить близько 12 000 грн/тис. кубометрів, що вдвічі більше, ніж в Україні. Це при тому, що середня заробітна плата у Польщі перевищує аналогічний показник України в чотири рази. Параболічну залежність цін на газ і доходів населення в європейських країнах наведено на рисунку.
З 1 листопада 2018 р. уряд підвищив ціну на природний газ для населення ще на 23,5% - до 8 590 грн/тис. кубометрів. Довідково зазначу, що, за даними ПАТ "Укргазвидобування" у фінансовому звіті за 2017 р., собівартість газу власного видобутку становила 2 926 грн/тис. кубометрів, у якій лише на податки припадало 65%.
А МВФ проти… Не ринку - субсидій!
Співпраця уряду України з Міжнародним валютним фондом (МВФ) пов'язана з питанням приведення цін (тарифів) на енергоресурси до економічно обґрунтованого рівня, що встановлюється ринковими відносинами. Така позиція МВФ зумовлена глобальною політикою міжнародних фінансових інституцій щодо зменшення енергетичних субсидій у всіх країнах, особливо у тих, що перебувають на стадії розвитку. Видається дивним з позицій такого сприяння розвитку, але це факт. Зокрема, надання кредитних траншів Україні поставлено в залежність від виконання вимог щодо приведення внутрішніх цін на природний газ до рівня повного відшкодування його вартості до цін імпортного паритету. Звернімо увагу: жодного слова про ринкові відносини та ринкове ціноутворення на цьому етапі. Реалісти. Тобто теоретично МВФ влаштовує банальна формула "Витрати+". І без уточнення, про який газ ідеться - вітчизняний чи імпортований? Натомість відповідно до оприлюдненого на сайті Мінфіну Меморандуму про економічну і фінансову політику уряд погодився на корегування ціни на газ внутрішнього видобутку з тим, аби вона була паритетною до ціни імпортованого газу. Це наше вам усе…
При цьому, звісно, випливає тема субсидій. Але МВФ заплющує на це очі! Хоча і дуже незадоволений. Діапазон енергетичних субсидій в Україні оцінюється міжнародними експертами від 8 до 13 млрд дол., загальний рівень яких, за даними МВФ, становить 7,5% ВВП. Обсяги енергетичних субсидій розраховуються як сума витрат бюджету на пільгове оподаткування та бюджетних видатків за програмною класифікацією. Як показують розрахунки за методикою МЕА, виконані у 2014 р., сукупні обсяги споживчих субсидій на газ перевищили на той період 98,3 млрд грн. Якщо ж до них додати 34,3 млрд грн перехресних субсидій в електроенергетиці, отримаємо 132,6 млрд (Чепелев Максим. Энергетические субсидии: Que Vadis?//Терминал/НТЦ "Психея". - 19 мая 2014 г. - №20 (710). - С. 6–11).
Податкові пільги та державні цільові програми в енергетиці можна віднести до опосередкованих форм субсидування. В останні роки уряд вдався до прямих субсидій населенню на енергоспоживання. Це при тому, що поступова ліквідація енергетичних субсидій в України не викликає сумнівів, адже за обсягом енергетичних субсидій Україна входить до 25 країн світу з їх найбільшим рівнем. Близько третини з усього обсягу енергетичних субсидій припадає на електроенергію.
За даними Держстату, у 2017 р. загальна сума видатків на субсидії становила 71 млрд грн (близько 2,5 млрд дол.), з яких 4 млрд надійшло безпосередньо домогосподарствам і 67 млрд - підприємствам-постачальникам. У 2017-му за HYPERLINK "https://biz.nv.ua/ukr/economics/rozmir-subsidiji-na-oplatu-komunalnih-poslug-za-rik-zmenshivsja-majzhe-v-2-razi-2240829.html"субсидіями для оплати ЖКП звернулося 8,8 млн домогосподарств. У проекті бюджету на 2019-й на субсидії передбачено майже 56 млрд грн. За нашими підрахунками, різниця у вартості реалізованого природного газу власного видобутку за чистою (без видатків) собівартістю та імпортним паритетом у 2017 р. становила близько 120 млрд грн, тобто у понад два рази більше за передбачені обсяги державних субсидій на 2018 р. Це ті самі гроші, які протягом 2017-го сплатили платоспроможні домогосподарства та реальний сектор економіки за спожитий так званий вітчизняний мікс природного газу і з яких мав би наповнюватися кошик державних субсидій.
Яскравим прикладом розбалансування системи теплозабезпечення в нових умовах стали події із затриманням подачі тепла в опалювальний сезон 2018–2019 рр. у Смілі, Кривому Розі та інших містах. Складний багатокутник трансфертів і взаємних боргів в існуючому правовому полі дає можливість будь-якій стороні конфлікту звинувачувати одне одного у причинах виниклої ситуації.
Пересічний мешканець, що сумлінно сплачує за теплопостачання, маючи договір на надання відповідних послуг із теплопостачальною компанією, зазвичай апелюватиме не до цієї компанії, а до місцевих і центральних органів влади, сподіваючись на делеговані ним же самим цим органам повноваження. Але проблема криється в тому, що окремий споживач, ОСББ (ЖБК), зрештою, їх об'єднання не виступають юридичними суб'єктами як сторони у судових процесах для захисту своїх прав. Судові процеси потребують тривалого часу, а теплопостачання необхідне негайно.
Водночас нараховані за період позовів на стягнення боргів штрафи і пені з боку НАК "Нафтогаз України" повільно та неухильно покладаються на їх постачальників, а ті у свою чергу перекладають їх на своїх споживачів. "Ви нам винні ще більше, ніж були…". Міжнародний досвід юрисдикції НАК "Нафтогаз України" проти російського "Газпрому" повною мірою переноситься у вітчизняне правове поле проти українських споживачів. Ринок є ринок…
Непохитна еластичність українських споживачів
Емпірично доведено, що залежність між попитом на енергію (платіжною дисципліною) населення та часткою витрат населення на енергію у сукупних витратах домогосподарств має форму спадаючого крила. До цього ж класу функцій належать функції збирання податків за їх ставкою. Іншими словами, постачальник енергії, перетнувши певний ціновий поріг, не отримує більше додаткового доходу від підвищення ціни.
У 2000–2009 рр. частка витрат домогосподарств на ЖКП у сукупних витратах коливалась у діапазоні 5–7%. У 2017-му на утримання житла, воду, електроенергію, газ та інші види палива пересічне домогосподарство України витрачало вже 17% свого бюджету (див. табл.). Тобто ситуація досягла критичної межі, за якою будь-які жорсткі санкції до боржників не діятимуть, що у свою чергу може призвести до тотальної кризи неплатежів.
За грудень 2017 р. населенню за спожиті житлово-комунальні послуги (без електроенергії) до сплати нараховано 10,9 млрд грн, з яких сплачено 8,9 млрд, або 82,3% від обсягу нарахувань. Проте в середньому за рік спостерігається майже стовідсоткова платіжна дисципліна населення. Тобто борги за опалення взимку населення поступово покриває у літні місяці.
Не в останню чергу на формування поточної заборгованості населення за ЖКП впливає рівень заборгованості по виплаті заробітної плати. Наприклад, за статистичними даними, на кінець 2017 р. загальна сума такої заборгованості становила 2,6 млрд грн, тобто 25% від суми щомісячних нарахувань на той період (без електроенергії). За даними Держстату, станом на кінець серпня 2018-го заборгованість населення за оплату ЖКП становила 38,4 млрд грн, у тому числі за природний газ - 16,7 млрд, централізоване опалення та гарячу воду - 10,4 млрд, утримання будинків - 4 млрд, електроенергію - 3,9 млрд, централізоване постачання холодної води та водовідведення - 2,9 млрд, вивезення відходів - 0,5 млрд грн. Нарахування за ЖКП на одного власника особового рахунку в серпні 2018 р. у середньому дорівнювали 588,6 грн.
Попри все, споживаємо і будемо споживати
Отже, незважаючи на запровадження субсидій, в Україні спостерігається тенденція зменшення рівня оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, у тому числі за енергоспоживання. Те, що завдяки субсидіям статистично населення показує майже стовідсотковий рівень оплати за існуючої сумарної заборгованості перед енергопостачальниками, фактично означає перенесення номінального боргу з домогосподарств на державний бюджет країни. Емпіричні спостереження показують, що у разі перевищення сукупної частки витрат на ЖКП рівня у 20% від сукупних доходів домогосподарств рівень оплати починає стрімко падати, що врешті-решт призводить до кризи неплатежів по всьому ланцюгу системи енергозабезпечення.
Існує думка, що монетизація житлових субсидій активізує населення до вжиття заходів з енергоощадності. Урядом прийнято рішення про монетизацію субсидій лише тим домогосподарствам, які у попередні періоди досягли економії енергоспоживання. Звернемо увагу, що, за даними Держстату, житловий фонд в Україні становить близько 1 млрд кв. м, майже половина з якого - застаріле житло. За експертними оцінками, на тепломодернізацію 1 кв. м необхідно близько 200 дол. Тобто загальний обсяг ринку тепломодернізації становить 100 млрд дол. Отже, якщо навіть усі субсидії в обсязі 2,5 млрд дол. спрямувати на програму тепломодернізації, її можна реалізувати лише упродовж 40 (!) років.
Таким чином, без усунення цінових диспропорцій і спотвореної системи платежів неможливо забезпечити ефективне функціонування будь-якого ринку, включаючи і ринок природного газу. А відтак, і створити дійсно дієві цінові сигнали та механізми реалізації політики енергоефективності не лише у секторі житлово-комунального господарства, а й в економіці загалом.