UA / RU
Підтримати ZN.ua

Аміачний запах газової схеми

"Укрнафта" намагається приховати втрати від роботи з "Дніпроазотом".

Автори: Сергій Куюн, Віталій Крижевський

Група "Приват" Ігоря Коломойського домагається від України в міжнародних судах 5,6 млрд дол. за експропрійований газ "Укрнафти".

Газ у компанії забрала держава, і це факт. Але фактом є й те, що, управляючи "Укрнафтою" з 2003 року, група "Приват" також потрошила компанію.

Робилося це шляхом реалізації нафти, газу та іншої продукції напівдержавної "Укрнафти" за заниженими цінами, а з 2013-го - і з допомогою прямого виведення коштів на компанії, афілійовані з дніпропетровською групою.

Для підвищення "ефективності" цієї роботи змінювалися правила продажів енергоресурсів на аукціонах, корумпувалися чиновники різних рівнів, застосовувалися інші "ноу-хау"". Досить показова історія продажів природного газу, яка просто буяє захоплюючими віражами. Але в підсумку результат один - мільярдні втрати "Укрнафти" та держави як найбільшого акціонера.

Від "Нафтогазу" до "Сім'ї"

До 2015 р. "Укрнафта" як компанія за участю держави була зобов'язана продавати видобутий газ за регульованими цінами "Нафтогазу". Уперше сигнал невдоволення пролунав 2007-го, коли "Укрнафта" подала заявку на участь у приватизації "Дніпроазоту". Тоді "Нафтогаз" скуповував український газ по 55 дол./тис. кубометрів, хоча "Газпрому" платив 130 дол.

На знак протесту "Укрнафта" складувала газ у сховищах, звідки НАК його благополучно викачувала без будь-яких документів. Усього забрали 10,1 млрд кубометрів, і саме ці обсяги є предметом спору в Стокгольмському арбітражі.

Тактика "Укрнафти" зі здаванням на зберігання була зрозумілою, але в ній нічого не заробляв ключовий персонаж - група "Приват", яка перебувала біля керма компанії. Здавалося, вихід було знайдено 2010-го: уже 1 липня "Укрнафта" підписує договір оренди цеху з виробництва аміаку із заводом "Дніпроазот". Це дало можливість оформляти газ на свої виробничі потреби та не віддавати НАКу.

Алгоритм був такий: "Укрнафта" переробляла свій газ на аміак й в обов'язковому порядку продавала його "Дніпроазоту", який далі або продавав аміак на ринку, або виробляв із нього карбамід. Нібито усе непогано, якщо не враховувати такого аспекту: "Дніпроазот" належав "Привату".

Та цю маленьку хитрість швидко розкусили, тим паче в цей період "Приват" опинився під котком нової влади. Звернемо увагу, що події розгортаються після перемоги Віктора Януковича на виборах узимку 2010 р. Дозвіл на "злиття" було отримано від АМКУ на початку 2011 р. і не за просто так. Згодом стане відомо, що в "аміачній" схемі знайде своє місце "Сім'я": за наявними даними, "Укрнафта" продавала отриманий аміак не прямо "Дніпроазоту", а через спецтрейдерів. Точно відомо про одну таку компанію - "Укркомерцпостач". Таким чином, пішовши від "Нафтогазу", "Приват" опинився в руках "Сім'ї". Фіндиректором компанії незабаром стане Артем Щербань, який дивним чином суміщав цю посаду з роботою депутатом Верховної Ради (зрозуміло, у складі фракції Партії регіонів).

Хто та скільки на цьому заробив, сьогодні не так важливо. Нам цікава ефективність цієї схеми для "Укрнафти". За нашими даними, до 2015 р. у контракті з хіміками був відсутній механізм ціноутворення на аміак як такий, ціна визначалася шляхом щомісячних переговорів. Тобто одні менеджери Ігоря Коломойського домовлялися з іншими його менеджерами. Очевидно, якусь "кістку" кидали "Укрнафті", вершки в невідомих пропорціях знімали "Приват" і "Сім'я". Договір було розраховано на рік з опцією автоматичного подовження. Імовірно, золотим для "аміачної" схеми був 2014 р., коли "Сім'я" пішла, а в нової влади руки до "Привату" ще не дійшли.

"І це теж мені..."

Навесні 2015-го Петро Порошенко почав наступ на Ігоря Коломойського. Всупереч опору тодішнього прем'єра Арсенія Яценюка та голови "Нафтогазу" Андрія Коболєва, в "Укрнафті" запахло змінами. У травні був відсторонений голова компанії Пітер Ванхеке, призначення нового голови намітили на 22 липня.

Раніше ми писали про події цього періоду, коли з "Укрнафти" на структури "Привату" було сумарно виведено понад 15 млрд грн у вигляді безоплатного відвантаження нафти та передоплати за нафтопродукти. Як з'ясувалося, у рамках цієї "програми" не забули "приватівці" й про долю природного газу.

За тиждень до призначення нового голови "Укрнафта" підписує "поліпшений" (як називає його новий менеджмент компанії зі старими менеджерами) договір із "Дніпроазотом". Хоча в чому полягають ці поліпшення для "Укрнафти", зрозуміти складно, ключові зміни чомусь переважно "у касу" хіміків. У нещодавньому повідомленні компанія переможно заявляє, що було внесено "істотні фінансові претензії у випадку дострокового розірвання". Тільки це розірвання більше буде потрібне саме "Укрнафті", оскільки втрати від роботи з хіміками зростатимуть пропорційно збільшенню ціни на газ. Посилення санкцій у договорі супроводили збільшенням терміну оренди - до кінця 2017 р.

Прогресивною зміною можна вважати впровадження в договорі формульного механізму ціноутворення на аміак. Проблема в тім, що вона напхана коефіцієнтами, які рубають ціну на ресурс "Укрнафти". З того варіанта формули, яку нам удалося знайти, виходить, що було зроблено прив'язку до котирування аміаку в порту "Южний", але... Наприклад, при розрахунку ціни на місячний обсяг бралося найнижче котирування за місяць. А чому не найвище або хоча б середнє, як звичайно в такого роду формулах?

Далі, від цієї ціни "Укрнафта" погодилася зробити знижку 5% за оптову купівлю. Хоча впору просити премію, тому що покупець безальтернативно сидить на твоїй сировині.

Далі. Усі ці роки напівдержавна компанія покривала витрати приватного підприємства на зберігання аміаку та його перевантаження з одного цеху в інший, хоча це все одно, що співробітнику вимагати збільшення до зарплати за свої переміщення офісом.

Ну і як вишенька на торті - гарантія забезпечення 15-відсоткової норми рентабельності "Дніпроазоту" за операціями зберігання та перевантаження аміаку.

Та й це ще не все: "Укрнафта" при цьому платила орендну плату та покривала експлуатаційні витрати виробництва аміаку. Словом, відмінусували все, що тільки було можна.

У результаті ціна (читай - дохід "Укрнафти") знижувалася десь на 1000–1500 грн/т. Наприклад, у четвертому кварталі 2015 р. середнє котирування аміаку в "Южному", за даними агентства "Хім-Кур'єр", було 349,7 дол./т (8012 грн/т), а "Укрнафта" продавала його по 301,9 дол./т (6917 грн/т). У першому кварталі 2016-го при котируванні 261,4 дол./т ціна становила 203,8 дол./т.

Отримавши в спадщину такий договір із "Дніпроазотом", новий голова компанії Марк Роллінс спочатку його критикував ("потрібно переглядати"), але незабаром чомусь пом'якшив риторику: "Угода з "Дніпроазотом" забезпечує хороший грошовий потік" (навіть коли цей потік перервався). Навіть коли Роллінс публічно визнавав, що робота з "Дніпроазотом" невигідна для "Укрнафти", він розводив руками, згадуючи про "істотні фінансові претензії у випадку розірвання договору".

Невідомо, що сталося, але відповідно до договору наприкінці 2016 р. "Укрнафта" повідомила "Дніпроазот" про небажання пролонгувати договір з 1 січня 2018-го. Можливо, допомогло протверезіти або злякало припинення розрахунків за аміак у 2016 р. і накопичення боргу в розмірі 1 млрд грн.

За період дії нової редакції договору з липня 2015-го по грудень 2017 р. "Укрнафта" переробила на аміак близько 1,4 млрд кубометрів газу ринковою вартістю 332 млн дол. у 1,25 млн т аміаку, продавши його за 258 млн дол.

Завдати собі ганьби

1 січня 2018 р. термін "історичного" договору з "Дніпроазотом" закінчився. "Укрнафта", здавалося б, скинула кайдани. Яким же було здивування, коли Марк Роллінс, який асимілювався за 2,5 року в Україні, заявив, що договір буде подовжено ще на квартал. Це як, подовжити його з тим, хто й так тобі заборгував 1 млрд грн?!

Офіційною причиною подовження контракту називали відсутність в "Дніпроазоту" ліцензії на синтез аміаку. Але чому напівдержавна компанія має переживати за приватний "Азот", який за рік від дня повідомлення не зміг отримати ліцензії?

Мабуть, щоб остаточно не зганьбити британського менеджера, було вирішено підвищити ціну продажу аміаку. Це допомогло, але не сильно. За фактом "Укрнафта" одержала за 122 млн кубометрів газу ринковою вартістю 35 млн дол. лише 30,9 млн, з яких ще понад 1 млн заплатила за оренду цеху та покриття витрат. Про цю обставину "Укрнафта" делікатно мовчить.

* * *

У своєму нещодавньому повідомленні "Укрнафта", підбиваючи підсумки роботи з "Дніпроазотом", рапортує про прекрасні результати: валовий прибуток із 2015-го по квітень 2018-го становив 3,5 млрд грн, а рентабельність переробки була додатною та варіювалася від 19 до 50%.

От тільки мова в них іде про отриманий дохід і жодного слова не сказано про згаяні можливості. А вони такі: з 2015-го по квітень 2018-го "Укрнафта" могла продати на вільному ринку 1,8 млрд кубометрів газу та одержати за них за передоплатою 460 млн дол. Натомість переробила цей газ на аміак і продала його за 380 млн дол. Із цієї суми також було заплачено оціночно 55 млн дол. за оренду та на експлуатаційні витрати із транспортування газу.

У результаті упущена вигода обчислюється сумою 135 млн дол., або 3,375 млрд грн. (Звернімо увагу, що половина від цього - близько 1,65 млрд грн - могла матеріалізуватися в дивіденди державного "Нафтогазу України".) Ще 1 млрд грн, або майже 40 млн дол., "Дніпроазот", як і раніше, винен "Укрнафті".

"Нафтогаз України" та Андрій Коболєв як голова наглядової ради "Укрнафти" чудово поінформовані про цю ситуацію, зокрема, про проблему першого кварталу 2018 р., оскільки НАК пропонувала викупити газ "Укрнафти" за ринковими цінами. Однак жодних дій так і не було, якщо не вважати наймання міжнародних аудиторів для чергової перевірки ефективності продажів в "Укрнафті". Після скарг міжнародних аудиторів на небажання "Укрнафти" надавати необхідні документи восени процес зрушив. Результати нібито мають бути найближчим часом. Цікаво на них подивитися.