Ядерна енергетика сьогодні не просто частина енергетичної галузі. Це відображення певного рівня розвитку економіки, технології, освіти й навіть суспільних відносин. Це індикатор, який підтверджує технологічну культуру та заможність країни і демонструє належність до ще досить вузького кола країн, рівень розвитку яких дозволяє безпечно й ефективно використовувати передові досягнення інженерної думки.
Нехай нас не вводить в оману той факт, що деякі економічно розвинені країни декларують або реалізовують політику відмови від ядерної енергетики. Вони не є енергетично ізольованими, і їхній енергетичний ринок - складова та повністю інтегрована частина великого ринку, на якому ядерна генерація присутня. Серед таких країн Німеччина, яка демонструє відхід від ядерної енергетики, але вона входить до загальноєвропейського енергетичного ринку разом із Францією, в якій ядерна енергетика займає домінуюче становище.
Окремим показовим прикладом є штат Каліфорнія, який десятиліття тому прийняв рішення щодо виведення з експлуатації атомних енергоблоків, розташованих на його території, але вже цього року вирішив подовжити термін їхньої експлуатації. І це на тлі загального підйому й розвитку атомної енергетики та реакторних технологій у Сполучених Штатах.
Не викликає жодних сумнівів, що Україна повинна зберегти та розвивати свій потенціал у ядерній енергетиці та суміжних галузях. Для збереження та розвитку української ядерної енергетики необхідно виконати ряд умов і реалізувати комплекс заходів.
Безпека. Безпека експлуатації атомних енергоблоків має багато складових. Одна з ключових - професійне та незалежне регулювання. Законодавчо закріплена незалежна позиція ядерного регулятора, її посилення, розширення бази матеріальної та технічної підтримки регулятора дозволять ставити питання безпеки на чільне місце та уникати ситуацій, за яких тактичні економічні або політичні міркування можуть превалювати над безпекою. Незалежність ядерного регулятора дасть можливість також уникати конфлікту інтересів. Дуже важливо на державному рівні протистояти спокусі управляти галуззю та регулювати її в "ручному" режимі. Ядерна енергетика потребує системного підходу в управлінні та незалежного регулювання.
Реформування НАЕК "Енергоатом"
Сьогодні організаційно-правова форма компанії та система її управління вже не відповідають сучасним вимогам до подібних об'єктів. Перевантаженість центрального апарату, дублювання функцій між центральним апаратом і відокремленими виробничими та сервісними підрозділами, недостатній рівень делегування повноважень різко знижують рівень мобільності та гнучкості компанії.
Крім того, організаційно-правова форма державного підприємства значно зменшує можливості з роботи на фінансових ринках, із залучення кредитних ресурсів як для операційної діяльності, так і для капітального будівництва. Отже, корпоратизацію компанії продиктовано також необхідністю побудови більш ефективної системи управління із чітким розподілом повноважень між різними рівнями системи корпоративного управління.
Окремим напрямом має стати робота з подолання внутрішньої неефективності. Задля справедливості слід зазначити, що така робота постійно проводиться в будь-якій компанії. У випадку НАЕК "Енергоатом" це передбачає збільшення коефіцієнта використання встановленої потужності енергоблоків, скорочення кількості позапланових і аварійних простоїв, роботу зі скорочення внутрішніх витрат, формування прозорої та ефективної системи закупівель матеріально-технічних ресурсів і послуг.
Компанія має бути організаційно готова до активної роботи не тільки на внутрішньому, а й на зовнішніх ринках електроенергії. У зв'язку з цим "Енергоатом" повинен розвинути ще досить слабко сформовану компетенцію в трейдингу електроенергії.
Необхідно зазначити, що у зв'язку з наступною інтеграцією українського ринку електроенергії в загальноєвропейський важливо формувати власну компетенцію трейдингу на європейському ринку. При виході на зовнішні ринки електричної енергії атомну генерацію потрібно буде зрівняти в правах з іншими видами генерації, у тому числі з тими, що перебувають у приватній власності.
Освіта і кадри
Запит на підготовку кадрів, як і політика зі збереження наявного кадрового потенціалу, включаючи його резервний компонент, прямо пов'язані з такими факторами: з поточною фінансово-економічною ситуацією на підприємствах галузі та перспективами розвитку галузі в частині будівництва та введення в експлуатацію нових потужностей.
У питанні підготовки кадрів, можливо, має сенс сконцентрувати навчально-методологічну базу. Це дасть змогу підвищити якість освіти та створити здорову конкуренцію за навчальні місця замість "розмазування тонким шаром" наявного ресурсу. Необхідно уникати ситуації, що склалася зараз, коли наповненість студентами груп із відповідної спеціальності становить лише близько 30%. У цьому разі ми отримуємо дуже низьку мотивацію тих, хто навчається, яких професорсько-викладацький склад "тягне до диплома" з метою самозбереження.
Маючи за плечима потужну галузь, наші вищі навчальні заклади, крім реалізації внутрішніх завдань, могли б системно розширити експортний потенціал вітчизняної системи вищої освіти в галузі ядерної енергетики. Ми можемо й маємо продавати знання та досвід як продукт роботи галузі та всієї країни, а не пасивно спостерігати за тим, як ці знання та досвід витікають із країни з виїздом фахівців.
Розвиток, нові технології та горизонти
Експлуатуючи існуючі енергоблоки, Україні надто важливо стежити та брати безпосередню участь у розвитку нових технологій, а також впроваджувати їх. Тут необхідно коротко зупинитися на кількох напрямах. Перший - це сучасні технології, які дозволяють збільшувати ефективність уже діючих енергоблоків, підвищувати їхню безпеку та подовжувати термін експлуатації.
Другий напрям стосується нових реакторних технологій. Енергетична стратегія країни вказує на необхідність визначити наступне покоління ядерних реакторів, які ми плануємо експлуатувати. На моє глибоке переконання, сьогодні в України є унікальна можливість у співробітництві з технологічними компаніями зі США отримати лідерські переваги в розвитку технології малих модульних реакторів. Це нове покоління реакторних установок установленою потужністю до 300 МВт, що мають суттєво вищі показники ефективності та безпеки. Крім використання нових технологій для власних потреб, ми можемо стати регіональним інженерно-технологічним хабом із експортним технологічним потенціалом та істотною локалізацією виробництва.
Паливна диверсифікація і розширення власної бази - третій з напрямів, про які йдеться. Україні необхідно зберегти курс на паливну диверсифікацію і скорочення ризиків використання палива, що поставляється Російською Федерацією. Водночас наявна в Україні мінерально-сировинна й технологічна база дозволяє говорити про можливість і необхідність нарощувати обсяги власного видобутку урану. Ми також маємо послідовно рухатися в напрямку створення власного виробництва ядерного палива, враховуючи обмеження, що накладають на нас наші міжнародні зобов'язання.
Якісний розвиток атомної промисловості неможливий без такого самого розвитку системи поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом. На сьогодні реалізується низка проектів, таких як будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, які дозволять Україні піти від залежності та істотних фінансових втрат, пов'язаних зі зберіганням ВЯП у Росії. Але система поводження з радіоактивними відходами потребує істотного інфраструктурного розвитку, формування якісного кадрового потенціалу, поліпшення системи управління об'єктами. Це потребує запуску механізмів фінансування, які тривалий час не працювали.
Усе перелічене вище можливе у разі реалізації однієї умови. Відносно атомної енергетики має бути застосований дуже обережний і збалансований підхід, коли йдеться про виконання нею соціальних функцій з поставок електроенергії. Ядерна енергетика не може бути єдиним і основним носієм навантаження. Тарифна політика має бути економічно обґрунтованою та дозволяти генеруючим підприємствам зберігати необхідний рівень безпеки й розвиватися. Необхідно вивести цей вид генерації з дискримінованого (порівняно з іншими типами генерації) становища як у частині фінансово-економічних показників, так і в частині завантаження наявних потужностей.
Реалізація зазначеного комплексу заходів дасть можливість Україні зберегти та посилити найпотужніший драйвер економіки, який зможе не тільки сприятливо вплинути на фінансово-економічний і технологічний розвиток країни, а й стимулювати розвиток цілого ряду суміжних галузей.