Президент Зеленський попросив сусідів прикрити своїми зенітними ракетами західноукраїнські підземні газосховища (ПСГ).
Заява гарна тим, що вперше на Печерську визнали саму наявність проблеми.
Росія, розпочавши в березні 2024 року кампанію ударів по енергоінфраструктурі, б'є як по електростанціях, так і по газосховищах. Усю весну по них прилітали не тільки «шахеди», а й «кинджали».
Побажання Верховного головнокомандувача прикрити хоча б прикордонні об'єкти звучить логічно. Але щодо реалістичності таких очікувань... усе складно.
Звертався він за фактом до поляків, які знову чемно відмовилися виділити Україні ЗРК «Петріот». Яка несподіванка!
Президент аргументував: «Абсолютно справедливо, якщо Польща нам допомагатиме — збиватиме ракети, які йдуть саме в напрямку Польщі... Ми кажемо саме про цей напрямок — напрямок газосховищ України, куди часто «прилітає»... Дуже важливо, що газом, який у нашому газосховищі, користуються саме ці країни. Якщо ми не захистимо наших газосховищ, то ці країни в опалювальний сезон залишаться без газу, найближчі наші сусіди».
Усе правильно, але, на жаль, цієї зими такого не буде. Газу західних трейдерів у наших сховищах нині практично немає. Він був довоєнної зими 2021/22 року, коли вони закачали туди близько десятка мільярдів кубометрів. Був він і минулої зими, коли на піку його запаси перевищували 3 млрд кубометрів. Але його поступово вивезли або продали (багато — саме в Україні).
Зараз у сховищах залишилося лише близько 0,6 млрд кубометрів нерезидентського газу (який значною мірою належить Молдові), і перспектив приросту наразі не видно. А ЗРК у Кишинева... ну, ви розумієте.
Наприкінці минулого року озвучувалися різні сценарії, покликані переконати трейдерів, що вони зможуть отримати свій газ. Узагалі-то так і вийшло. За звітами Оператора газотранспортної системи України, за час опалювального сезону наверх було піднято 8,5 млрд кубометрів, з них 1,8 млрд — це газ митного складу, тобто газ нерезидентів, який ми просто зберігаємо.
На початку весни озвучувалися наміри накопичити 4–5 млрд кубометрів газу від нерезидентів «у режимі митного складу». Це на третину більше, ніж торік. Але це було до ударів. Власне, одна з основних цілей ракетних атак орків — саме зірвати такі поставки. І, на жаль, небезуспішно.
Нині стан пошкоджених компресорних цехів, завдяки напруженій роботі ремонтників, забезпечує закачування. Але удари будуть іще, отже, потрібні й ППО, й ті самі F-16 (та й узагалі літаки) для перехоплення, які запізнилися вже мінімум на рік. І, звичайно, сам газ.
На сьогодні ставиться завдання довести рівень запасів до 13 млрд кубометрів (торік за рахунок нерезидентського газу вдалося досягнути планки в 16,6 млрд).
Із зими ми вийшли з рівнем близько 7,5 млрд кубометрів. За даними ЄС, за 3,5 місяця приріст запасів у ПСГ становив 2,4 млрд кубометрів. Загальні запаси помітно (приблизно на 10%) менші за середньорічні. А от споживання може виявитися й вищим.
Дедалі наполегливіше звучать розмови про те, що буде потрібно імпортувати мінімум 1,0–1,5 млрд кубометрів. За нинішніми цінами на біржі це обійдеться в 550–600 млн дол. (21–24 млрд грн). Із транспортуванням до України накинемо ще сотню. Фінансовий баланс «Нафтогазу» від цього кращим точно не стане, тож із рішенням тягнуть, як можуть. Особливо на тлі очікувань, щоправда, які вже приїлися, що голова НАКу Олексій Чернишов ось-ось піде на підвищення.
Та й узагалі, закуповувати вчасно — це не наш метод.
До речі, на тлі очікуваного дефіциту особливо «цікаво» виглядає історія з блокадою державою власного видобутку харківської компанії «Укрнафтобуріння». Через дії держструктур усіх рівнів Україна не отримала за пів року мінімум 200 млн кубометрів незайвого газу. І ще недоотримає. А видобувала б його державна «Укрнафта». Це більше, ніж наразі втратила галузь від обстрілів рашистів. Москва явно заборгувала нашим чиновникам орденок-другий за зекономлені нею ракети!
Утім, росіяни сподіваються не тільки на них, і обстріли газової інфраструктури почастішали. З урахуванням того, що близько 80% українського газу видобувається в прикордонних Харківській і Полтавській областях, необхідні термінові заходи щодо посилення їх стійкості до ударів. Багато ППО їм не виділять, але хоча б побільше легких укриттів і засобів пожежогасіння.
Я зовсім не закликаю створювати якийсь новий суперштаб із дуже нечіткою (делікатно кажучи) ефективністю. Їх і так вистачає. Але додати швидкості в процесах реалізації хотілося б.
Нещодавно наші газотранспортники замовили й чесно розмістили в Prozorro розробку плану захисних заходів. Причому терміни виконання — точно до Нового року.
Ще раз — це не термін завершення робіт із захисних заходів, а термін складання мегаплану від початку їхнього здійснення.
Залишається сподіватися, що це деза для росіян, а на місцях усе-таки не чекають цієї макулатури.
Взагалі основний сценарій на цю зиму — робота системи в умовах вогневого впливу противника та відсутності транзиту. Так, це погана новина для інвесторів, але виходити потрібно з неї. Буде краще — чудово.
Прорахувати — тільки не до кінця року, а за тиждень (краще — ще вчора), як працюватимуть ПСГ у різних варіантах пошкоджень, що можна розосередити (запаси ракет в орків теж не безкінечні, а «шахеди» непогано збивають).
Потрібно розуміти й режими ГТС у сусідів. Саме звідти може надійти — а може й не надійти — ресурс газу. Так, левова частка газу нерезидентів надходила зі Словаччини та Угорщини. Юридично це газ із ЄС. Фізично як мінімум більша його частина — той самий російський. У разі припинення транзиту до ЄС виникнуть проблеми з наявністю ресурсу.
Необхідні закупівлі й резервного палива — десь це солярка, десь і мазут. А десь і буржуйка на дровах/вугіллі за рахунок НАКу. Це війна.
А ще порада — потрібно трішки менше публічних рожевих мрій і видінь (у стилі презентацій Лугано-22/Лондон-23 тощо), а більше реальності.
Пояснити будь-яку думку ворожою ІПСО, звичайно, простіше, тим паче що противник реально веде (і нарощуватиме) систематичну кампанію дезінформації. І спроба працювати в кращих традиціях Радянського інформбюро із замовчуванням усього та вся в XXI столітті від самого початку провальна. За нас про наші промахи допише противник, всунувши туди ще й свою дезу.
Довіра до адекватності інформації згори — це теж зброя. Така сама, як і ефективні реальні заходи, а не доповіді про їхню успішну підготовку.
До зими залишилося чотири місяці. Часу на контрзаходи дедалі менше. А от презентації... Їх і пізніше можна буде написати.