Дивлячись на залитий світлом Печерськ, складно уявити, що країна балансує на межі відключень електрики. Але виробленої енергії не вистачає, і за перші два тижні грудня НЕК «Укренерго» уже разів сім зверталася по аварійну допомогу електроенергією до сусідів із Євросоюзу.
У цифрах обсяги допомоги не дуже великі, один-півтора відсотка від споживання (еквівалент потужності двох блоків по 200–300 МВт), але вони критично важливі для балансування енергосистеми. «Аварійка» — задоволення недешеве, удвічі дорожче за комерційний імпорт, але альтернатива ще гірша — розпочати відключення споживачів.
А зима лишень починається, і грудень нині явно холодніший за торішній. За затвердженим прогнозним балансом, наприкінці року та в першому кварталі наступного можливий дефіцит, і для його покриття необхідні імпортні поставки електроенергії.
Озвучувалося, що, ймовірно, доведеться купувати мінімум мільйон кіловатів потужності ззовні.
Технічно умови для цього є: Євросоюз нещодавно розширив наші можливості закупівлі до 1,4 млн кВт. Чи здійснюватимуться вони? Та як вам сказати…
Уже близько двох місяців активно просувається ідея впровадження нового механізму для імпорту електроенергії — так званого імпортного ПСО (або покладання спеціальних обов'язків).
Упаковка виглядає так: оператор (тобто «Укренерго») робить оцінку ситуації в енергосистемі України. Потім повідомляє фірмам-імпортерам (приватним або державним) «інформацію щодо прогнозованих погодинних обсягів імпорту електричної енергії в розрізі країн Євросоюзу». Ті її купують у зазначених обсягах і термінах, заводять до країни, надаючи послугу відновлення балансу в енергосистемі. Потім цю енергію продають «на всіх сегментах ринку електричної енергії України за комерційними цінами, що склались на цих ринках». За послугу платить «Укренерго». Імпорт десь удвічі дешевший за «аварійку». Дефіцит електроенергії закривається. Музиканти грають туш, усі встають і аплодують. А головне, якщо щось піде не так, то заздалегідь відомий винний. І це не мудрі чиновники всіх видів, а нерозумне «Укренерго» і/або жадібні й тупі імпортери, які не змогли реалізувати мудрого їхнього задуму.
На жаль, у схемі є невеликі нюанси.
Розпочнемо з наївного запитання: а чому, власне, нині мало хто імпортує електроенергію самостійно? За весь третій квартал цього року придбали за кордоном електроенергії близько відсотка від виробленої в Україні. Навіть на піку, у серпні, коли активно працювали кондиціонери, імпортної енергії було лише 1,8%. Потім обсяги впали, і навіть із настанням холодів масштаби закупівель не вражають, а можливості мереж не використовуються й наполовину.
Відповідь банальна: дорого, відповідно, мало охочих імпортну електроенергію купувати.
У сусідів у потрібні нам години вона дорожча, ніж наша за оптовими цінами, а коли стає дешевшою, то вже тут не особливо й потрібна. Отже, трейдери шукають на ринках таких клієнтів, які вписуються в настільки специфічні умови.
Торік, коли орки масово били по енергосистемі, уряд ухвалив рішення, що підприємства, які отримують значну (від 50%) частку імпортної електроенергії, від електрики не відключаються. Як-не-як, але стимул.
Такий самий механізм пропонують і цієї зими. Але поки відключень немає, клієнт купувати енергію, «якої не виключають», але яка дорога, не рвуться. Звідси й маленькі обсяги.
Із приходом блекаутів ситуація, природно, зміниться, але те ще коли буде.
Отже, з трейдингом наразі не дуже.
З «Укренерго» ситуація ще «веселіша». На нього фактично вішають обов'язки суперорганізатора закупівель, і це ще пів біди. Головне — він стає «крайнім за платежами».
Це при тому, що компанію й так обвішали боргами від верхівки до п'ят. Кому лишень вона не заборгувала. Одних короткострокових боргів близько 31 млрд грн. А те, що вона завинить іще більше, мало кого хвилює, — ліквідність таких боргів зовсім інша, і очікувати, що за зиму вони скоротяться, наївно.
Буквально днями «Укренерго» знову порізали заявку на підвищення витрат. Тобто, ні, тарифи на передачу та диспетчеризацію підвищили, але менше, ніж було обґрунтовано. А витрат узимку буде чимало, і нові платежі їх цілком можуть не покрити. Перспективи ж знайти гроші за рахунок зростання тарифів для населення (це не до «Укренерго»), та ще й до закінчення зими, — взагалі нереальні.
У результаті очікуваний ефект від нового ПСО поки що ніхто не ризикнув навіть озвучити. І вже зрозуміло, що набір хороших рішень просто відсутній.
Імпорт, звичайно, потрібен, і основною його заманихою буде саме «невідключуваність». Попри всі стогони й крики, коли постане питання про простої в роботі, то охочі знайдуться. На це, вочевидь, і розрахунки. Але питання балансу, хай там як, залишається відкритим, якщо у вас погано організований імпорт і проблеми з власною генерацією.
Масовий виліт із мережі блоків ДТЕК, що розпочався в листопаді, здивував, а от «Центренерго» — не дуже, там усе стабільно погано. Зрозуміло, що даються взнаки наслідки обстрілів, але вони ще будуть. Як і морози. Адже насправді великого мінуса наразі не було, а систему вже хитає.
Отже, буде не зайвим хоча б проаналізувати ремонтну кампанію 2023 року, тому що наступна буде ще складнішою (додадуться й підсумки цієї зими, яка щойно розпочалася).
Як і розібратися, що в нас усе ж таки з вугіллям і чому його вже менш як 900 тис. тонн, хоча на зиму було визначено запас у 1,8 млн?
А ще хоча б трохи прикрутити фонтан обіцянок, що ллється з екранів, як у нас усе буде чудово. Узимку будуть відключення світла. Це неприємно, але комусь це треба озвучити. А комусь — серйозно готуватися.
У країні війна, і за минулий рік було вибито й пошкоджено близько половини ключового енергообладнання. Форс-мажори через фізичні пошкодження системи — наша реальність, про що каже не тільки ГУР.
Наприклад, Курахівській ТЕС після сьомого артудару за останні сім тижнів важко буде погодитися з тезою, що по енергосистемі поки що не б'ють. Її функціонування утримується великими зусиллями десятків тисяч людей (багатьох — із ризиком для життя). Там накопичилися величезні проблеми, всі їх вирішити не вдасться. Частина з них до весни точно загостриться, а от наскільки — залежить уже від нас.
«Укренерго» нещодавно почало ілюструвати ситуацію в енергосистемі зображенням котика зі смугастим хвостом, що показує, як йому сьогодні невесело живеться.
Один із експертів запитав: «А що буде з котиком при мінус 10–15 градусах?».
Йому відповіли: «Він захоче стати зайчиком, але тоді прийде песик ГАВ (графік аварійних відключень. — І.М.) і відкусить йому вушко».
Навіть із відкушеним вушком котик до весни дотягне й система житиме. Але дуже хотілося б, аби котика за хвіст смикали поменше. І так чимало охочих…