Об’єднану енергетичну систему України слід трансформувати до моделі «енергетичних островів» – локальних контурів, які будуть більш стійкими до уражень та пошкоджень, вважає директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.
У статті «Як збудувати стійку енергосистему України, або Вибір між мега- та мініпроєктами» він вказує, що в умовах війни ОЕС показала як переваги — можливість перекидати електрику між регіонами, так і недоліки залежність від великих вузлів, ризики каскадних відмов при аваріях, потребу в дорогому імпорті в пікові моменти, втрати на транспортуванні та розподілі. Тому вона потребує певної трансформації, за якої критична інфраструктура і частина міста зможуть жити в автономному режимі навіть при пошкодженні магістральної мережі.
«Це означає не розрив ОЕС, а можливість тимчасової автономної роботи на окремих територіях. Але для цього треба збільшувати кількість джерел генерації — і не лише великих», - наголошує експерт.
Так, за словами Сергієнка, потрібно створити можливість розвивати генерацію малим і середнім бізнесом, зокрема подолати монополію операторів систем розподілу, тобто колишніх обленерго.
«Для входу в мережу новому гравцю потрібні не лише обладнання, а й умови приєднання до електромережі. На папері все логічно: ОСР має модернізувати мережу, поставити трансформатори, прокласти лінії. Але на практиці це часто виглядає як зона непрозорості: бізнес платить — а які саме роботи виконані і чи виконані взагалі, перевіряється слабо або формально», - пояснив він проблему детальніше.
Саме тому, попри начебто юридичне спрощення процедур для бізнесу, на практиці нових підприємство зовсім небагато.
Тому якщо держава дійсно прагне розвинути стійкість енергостситеми, їй потрібно на практиці лібералізувати можливості створення малої та середньої генерації з конкретними механізмами контролю за Операторами систем розподілу.
Сергієнко пропонує кілька моментів для такої реформи:
- прозорий цифровий трекінг приєднання (що просили, що зробили, що здали);
- незалежна технічна верифікація виконання робіт;
- жорсткі строки і штрафи для ОСР за невиконання;
- чіткий набір техумов без «творчості» на місцях;
- окремий режим підключення для критичної інфраструктури.
Фахівець підкреслює, що невеликі об’єкти генерації простіше сховати й захистити, ніж великі станції. При цьому розосередження їх на території не дозволить руйнувати їх «одним ударом».