Якщо зараз, улітку, електрики не буває по сім-десять годин, на що нам чекати взимку, коли енергоспоживання зросте в рази? Як українці переживають поточну енергетичну кризу й до чого готуються? Чи розуміють вони масштаб викликів, з якими зіштовхнулася вітчизняна енергосистема? Як почуваються у таких складних умовах? А головне — чи досягає мети енерготерор Росії, чи дійсно українці збираються виїжджати з Батьківщини?
Шукаючи відповіді на ці запитання, ZN.UA провело опитування з допомогою Центру Разумкова. Що ж, ми точно витриваліші, ніж очікує РФ, і доволі реалістично оцінюємо те, що відбувається.
Відповідаючи на запитання «Скільки ще, на вашу думку, триватимуть систематичні відключення електрики?», лише 11,8% респондентів обрали варіант «Кілька місяців» (див. рис. 1). Більшість тією чи іншою мірою менш оптимістична у своїх очікуваннях: 12,4% обрали відповідь «Більш як три роки», 25,5% — «Два-три роки», 28% — «Протягом року». Тобто 66% респондентів цілком усвідомлюють і масштаби руйнувань енергетичної інфраструктури, і складність та тривалість процесу її відновлення в умовах війни.
Чого не скажеш про Юлію Тимошенко, впевнену, що все можна відремонтувати за два тижні, переставивши обладнання з «непрацюючих блоків на працюючі», хоч би що це означало.
Завдяки подібній маячні ми й маємо високий відсоток тих, хто не зміг визначитися із відповіддю (22,4%). Звісно, з одного боку, це може свідчити про емоційне виснаження людей, яке загалом ускладнює будь-які оцінки майбутнього. З іншого — ця «невизначеність» якраз може бути наслідком недостатньої поінформованості або впливу різноманітних міфів навколо відключень електрики, які не мають нічого спільного із реальністю, є відверто ворожими наративами, але пропонують громадянам прості, хоч і зрадницькі пояснення причин для відключення світла. До речі, ZN.UA розвінчало найпоширеніші з цих міфів — від «електрики достатньо, вони просто обґрунтовують підняття тарифу» до «експортують в Європу, коли самим не вистачає» — в окремій статті.
Та все ж таки здебільшого українці демонструють цілком реалістичне усвідомлення масштабів проблем в енергетиці.
З 22 березня 2024 року росіяни завдали вже вісім масованих ракетно-дронових ударів по об’єктах генерації електроенергії, під час яких були пошкоджені всі великі теплові та гідроелектростанції України. За даними НЕК «Укренерго», внаслідок цього Україна втратила понад 9 ГВт генеруючих потужностей. Для розуміння масштабу — таку потужність улітку споживають Нідерланди чи Словаччина або всі країни Балтії разом.
Оскільки мішенями росіян цьогоріч стали не мережі, а великі об'єкти генерації, їхнє відновлення — точно не питання двох тижнів. Це масштабні, габаритні й потужні об’єкти, які неможливо повністю відновити навіть за кілька місяців. «Укренерго» у відповідь на запит ZN.UA переконує, що ремонти тривають щоденно у цілодобовому режимі, й одне з ключових завдань для енергетиків зараз — відремонтувати якомога більше тих пошкоджених об’єктів генерації, які можна відновити до початку опалювального сезону.
Попри усвідомлення більшістю того, що проблем з електрикою не вирішити швидко, охочих виїхати з країни мало (див. рис. 2). Лише 6,4% опитаних вказали, що планують такий переїзд, відповідаючи на запитання «Чи плануєте ви виїхати з України «на зимівлю», якщо українська енергосистема не встигне відновитися до опалювального сезону?».
Натомість 85,2% відповіли, що не планують жодних переїздів у зв'язку із систематичними відключеннями світла. Такий баланс відповідей, з одного боку, може свідчити про адаптацію до складних умов, упевненість у здатності пережити зиму та бажання підтримати країну в складний час. З іншого ж — про нестачу грошей чи інші перепони для виїзду у громадян або про ту ж таки недовіру до інформації про суттєві проблеми з енергопостачанням узимку. Не забуваймо, що п'ята частина респондентів не змогла визначитися із прогнозом щодо очікуваної тривалості енергопроблем.
Та хай там як, досягнення основних цілей енерготерору — обезлюднення українських великих міст і міграційна криза в ЄС — допоки виглядає нереальним.
Як же тримаються українці без світла і чого їм бракує найбільше під час тривалих відключень? Відповідаючи на запитання «Що завдає вам найбільшого дискомфорту за відсутності електроенергії?», респонденти могли обрати одразу три відповіді (див. рис. 3). Найпопулярнішими стали варіанти: «Відсутність світла» — 71% і «Відсутність зв'язку та Інтернету» — 57%.
Що ж, цілком логічно, адже обидва вони про базові потреби в безпеці. Як у суто фізичному вимірі — відсутності працюючого світлофора, освітлення у під’їзді, доступу до інформації, так і у психологічному — неможливості контактів із близькими, самотності у темній оселі, «ув’язненні» у власних думках.
Натомість про адаптацію суспільства свідчать відносно низькі показники таких варіантів відповідей, як «Відсутність води» — 23%, «Непрацюючі ліфти» — 15,6, «Неможливість користуватися електроплитою» — 12,7, «Неможливість користуватися каналізацією» — 6,2%.
Хоча, можливо, далася взнаки порівняно невелика кількість мешканців висоток, які живуть на верхніх поверхах і потерпають від відсутності води, працюючих ліфтів та каналізації.
Окремої ремарки заслуговує варіант відповіді «Відсутність телебачення», який обрали 22% респондентів. Попри те, що телебачення щороку втрачає свій вплив на аудиторію, у важкі часи його значення, як бачимо, порівнянне із водою. На жаль, базова аудиторія «тєлєка» та громадяни, яким недоступні «інвертори», «екофло» чи «інтернет під час відключень», — це зазвичай одні й ті ж люди. Самотні й у стресі. Для них сварки з «телемарафоном» — це можливо єдине спілкування за день, і того вже нема.
Насправді компанії намагаються розв’язати цю проблему, але наразі простих рішень немає. Звісно, на базових станціях є акумулятори, але корінь проблеми в нерегульованості відключень. За інформацією від «Київстару», акумулятори їхніх базових станцій розраховані на чотири години роботи без електроенергії, потім їм потрібно чотири години доступу до електроенергії для повної зарядки. Якщо цей цикл не витримується, акумулятори не встигають заряджатися, тож час їхньої автономної роботи скорочується. Джерела безперебійного живлення (ДБЖ) для точок доступу в багатоквартирних будинках після чотирьох годин роботи без електроенергії потребують до восьми годин для повної зарядки. Через півтора року роботи ДБЖ повністю виходять із ладу, їх треба міняти на нові. Звісно, є у компанії і стаціонарні генератори, але просто порівняйте: акумуляторів 115 тисяч, генераторів — 2,3 тисячі. Докупити решту — нешвидко і недешево як з погляду власне купівлі, так і в частині обслуговування. Тож, на жаль, самотність у тиші для багатьох із нас стала реальністю. Пам’ятайте про це, коли наступного разу сусідка захоче вам розказати, як «раніше було краще».
Окремого застереження потребує варіант «Непрацюючі кондиціонери», який набрав 4,5% відповідей. Наше опитування проводилося наприкінці червня цього року — до екстремальної липневої спеки. Тож цілком імовірно, що наразі цей варіант відповіді не був би таким аутсайдером, попри систематичні прохання енергетиків не вмикати кондиціонерів, заощаджуючи кіловати.
Стосовно стратегії майбутнього відновлення енергосистеми українці також демонструють непогану обізнаність (див. рис. 4). Відповідаючи на запитання «Як ви вважаєте, виділені на відновлення енергосистеми кошти уряд має спрямувати на…», 45,5% обрали варіант «Спорудження розгалуженої мережі міні-електростанцій для живлення окремих територій чи об’єктів», а 36% — «Відбудову кількох великих зруйнованих ТЕС». Показово, що в такому доволі специфічному питанні кількість тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, — лише 12,6% (варіант «Інше» обрали 5,8%).
Вочевидь, у суспільстві присутні як усвідомлення того, що великі енергетичні потужності вразливі для російських ракет, так і розуміння безальтернативності великих потужностей для промисловості та великих міст.
НЕК «Укренерго», відповідаючи на запит ZN.UA, підтверджує наміри України розвивати розподілену генерацію в державі, от тільки строки, які озвучують у компанії, навряд чи вас потішать.
Компанія оцінює готовність інвесторів «у найближчій перспективі побудувати сумарно до 1 ГВт нових невеликих електроустановок, до 10 МВт кожна, у різноманітному виконанні — газотурбінні або газопоршневі маневрові установки, системи накопичення енергії, а також об’єкти сонячної та вітрової генерації».
При «мінус» 9 ГВт обіцянка в «плюс» 1ГВт виглядає скромненько.
За інформацією «Укренерго», ці енергоустановки буде розосереджено навколо великих міст і промислових регіонів. Таким чином посилиться стійкість енергосистеми до російських атак, адже влучити ракетою в такі об’єкти буде складніше, ніж у велику теплову або гідроелектростанцію. Разом з тим підвищиться і гнучкість енергосистеми, тобто її спроможність покривати пікові навантаження протягом доби за рахунок нової маневрової газової генерації та систем накопичення енергії.
За розрахунками «Укренерго», протягом 2-3 років українській енергосистемі знадобиться сумарно 3,5-4 ГВт такої генерації, на будівництво якої загалом потрібно до 6 млрд дол. інвестицій.
Можливості для збільшення обсягів імпорту електроенергії з ЄС також шукають. Наразі технічна спроможність міждержавних інтерконекторів імпортувати електроенергію із сусідніх європейських країн до України становить 1700 МВт на годину. Основною перепоною для збільшення цієї цифри, як зазначають в «Укренерго, є такі собі «вузькі місця» у європейській мережі. Партнери «Укренерго» з ENTSO-E зараз проводять відповідні розрахунки та моделювання того, на скільки можна підвищити технічну спроможність імпортувати електроенергію в Україну з країн ЄС, гарантуючи при цьому безпечні режими роботи для європейської та української енергосистем.
Утім, очікувати на приголомшливі результати цих розрахунків не варто, — навряд чи Україна зможе збільшити імпорт на понад 500МВт без будівництва нових інтерконекторів. Їхнє спорудження також заплановане, але знову ж таки потребує років, а не місяців.
Судячи з усього, ідею використання енергосуден турецького виробництва вкотре відклали. Нагадаємо, мова про плаваючі генеруючі потужності (близько 500МВт одне судно), які в теорії заходять у порт, генерують електроенергію та передають її до енергосистеми країни. Банковій ця ідея, як і все турецьке, сподобалася. Однак справжні енергетики бачать одразу кілька ризиків її втілення. По-перше, енергосудна — це фактично ті самі ТЕС, які зараз перебувають під прицілом росіян, і гарантувати їхню безпеку, та ще й у морі, неможливо. По-друге, гарантовано виникнуть проблеми із транспортуванням е\е з морського узбережжя вглиб України через неготовність нашої інфраструктури. По-третє, не менш проблемним буде процес налагодження живлення енергосуден. Вони можуть працювати на мазуті, дизелі або газі, та хоч би що ти обрав, доставка палива Чорним морем наразі не найбезпечніша операція. Не кажучи вже про ключовий фактор — увесь цей проєкт стане в копійку, а нам тут хоч би 6 мільярдів на мінігенерацію наскребти.
Можна було б похвалити урядовців за раптову раціональність, якби не профільний міністр Г.Галущенко, який продовжує просувати добудову енергоблоків на Хмельницькій АЄС, хоча це і не маневрова, і не розподілена генерація.
Отже, попереду у нас щонайменше два-три роки енергодефіцитів і суттєвих трансформацій звичної нам енергосистеми. Добре, що населення здебільшого готове до викликів і швидко адаптується. Погано, що влада цілісного плану майбутніх змін досі не має, не поспішає й, очевидно, сподівається, що хтось інший зробить левову частку роботи. Чи то західні партнери, чи то бізнес, чи то муніципалітети. Якось воно буде…
*Опитування проводилося соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення ZN.UA з 20 по 28 червня 2024 року. Опитано 2027 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.