Недофінансування бюджетних галузей в Україні вже традиційно найболючіше проявляється в останні місяці року. А в невеликій і депресивній Тернопільщині влада щороку як не наприкінці жовтня, то в листопаді бідкається: бюджетна сфера до завершення року не дотягне.
Отож незабезпеченість місцевих бюджетів області коштами на зарплату в бюджетних галузях станом на початок жовтня перевищувала 60 млн грн, з яких в освіті - 27 млн, охороні здоров'я - понад
24 млн, культурі - 3,6 млн грн... А це означає, що зарплати в грудні платити немає чим. Керівництво облдержадміністрації надсилає листи в Мінфін: перерозподіліть, шановні, деякі суми субвенцій для області та виділіть додаткову дотацію в обсязі 50 млн грн для забезпечення зазначених видатків у повному обсязі.
Хоч як це дивно звучить, але в кризові моменти тягарем стає те, що в період стабільності майже ні в кого не викликає сумнівів. Упродовж чотирьох років, починаючи з 2010-го, учителі отримували 20-відсоткові надбавки до посадового окладу. На тлі мізерних заробітків це було хоч якесь підвищення престижу педагогічної праці. Але у березні цього року новий Кабмін розпочав сувору економію бюджетних коштів і згадав при цьому про надбавки педагогам. Щоб не викликати обурення освітян, уряд їх не скасував, а хитро визначив рівень 20-відсоткової надбавки як граничний. І тим самим усю відповідальність переклав на місцеві органи влади. Якщо в місцевих бюджетах коштів для стимулюючих виплат бракує, то звиняйте, це недопрацювала влада на місцях.
Відтак, районні відділи освіти спільно з райрадами і райдержадміністраціями Тернопілля провели "коригування" таких надбавок. Вони підрахували, що коли урізати ці виплати вдвічі, то можна заощадити 16 млн грн. Як наслідок, у п'яти районах області надбавки вчителям узагалі перестали виплачувати. Понад половину згаданої суми коштів вдалося зекономити. За що педагоги на початку жовтня подякували демократичній владі, сформованій після Майдану, пікетуванням будівлі Тернопільської облдержадміністрації. А в деяких районах, як, наприклад, у Кременецькому, районна влада постаралася знайти варіант ситого вовка і живої кози. Надбавок учителям тут повністю не скасували, проте із листопада платитимуть їх у вдвічі меншому розмірі - 10%. Та навіть за таких умов, як розповіла виконувач обов'язків начальника відділу освіти Кременецької райдержадміністрації Надія Нікітович, для виплати зарплат учителям у грудні бракуватиме понад 600 тис. грн.
Кожна п'ята школа в області є малокомплектною. І від оптимізації, впорядкування (а це неодмінно передбачає скорочення!) мережі загальноосвітніх навчальних закладів реальним реформаторам, а не популістам нікуди не подітися. Цього року в області призупинили діяльність три школи. А в кількох районах - Кременецькому і Зборівському - влада пішла дещо іншим шляхом. Вона вдалася до створення навчально-виховних комплексів, де під одним дахом розміщуються школа і дитячий садок - з однією системою опалення, водопостачання, освітлення, спільною кухнею.
Проте із закриттям малокомплектних шкіл або призупиненням їх діяльності виникають великі проблеми. У переважній більшості випадків зробити такі кроки складно: місцеві громади не погоджуються на це. А на варті їх інтересів стоїть Закон "Про загальну середню освіту" (ст. 11), який вимагає згоди громади при реорганізації чи ліквідації навчального закладу.
Наприклад, у Кременецькому районі жителі нізащо не погодилися на закриття одної школи з п'яти учнями і трьох, де навчається менш як 40 дітей. Та громадськість не аналізує усіх мінусів такого навчання, можливості підвозити учнів до шкіл, в яких ті отримають вищий рівень викладання.
Руку таким невблаганним жителям у червні подала Верховна Рада. Депутати ухвалили популістську постанову, згідно з якою вважається "недопустимим закриття державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів через брак коштів в місцевих бюджетах" (схожий документ дещо раніше було прийнято щодо закладів культури в сільській місцевості). Та коли не вистачає коштів, то районній владі не випадає нічого іншого, як оминати обтічні формулювання мораторіїв на скорочення бюджетної мережі. Так вчинили у сусідньому з Кременецьким Зборівському районі. В цій місцевості громади, повагавшися, таки дали згоду на закриття школи в одному селі і призупинення діяльності в іншому населеному пункті. В райвідділі освіти підрахували, що економія від таких заходів вийшла (курям на сміх!) аж... 144 тис. грн з двох шкіл до кінця нинішнього року. Тож, закономірно, коштів на зарплату освітянам району все одно не вистачає - майже
1 млн грн. Частину з цієї суми освітянське керівництво планує покрити за рахунок коштів від економії енергоресурсів, але без дотації з держбюджету не обійтися. Аналогічно на підтримку Мінфіну чекають і в інших районах.
Медицина в районах області в останні роки недофінансовується на 20–25% від мінімальної потреби. Коштами забезпечуються лише захищені статті видатків. Придбання транспорту, обладнання здійснюється за спонсорські кошти або власні кошти медзакладів. Про розвиток годі думати. Проте гостра фінансова дірка у сфері охорони здоров'я тісно пов'язана з медичною реформою. За задумом її всеукраїнських ініціаторів, належало створити три рівні надання медичних послуг - первинний, вторинний (районний) і третинний (обласний) плюс обласні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. З народженням нового, першого рівня, в області та й загалом в Україні зіграли комедію. Ще наприкінці 2012 р. в районах і Тернополі було створено центри первинної медико-санітарної допомоги. Але чіткого алгоритму - які фахівці, в якій граничній кількості, які річні обсяги фінансування такої структури - ні Кабмін, ні Міністерство охорони здоров'я не розробили. Кожне районне начальство проявляло неабияку самодіяльність. І вийшло, що в майже однакових за кількістю населення районах додатково з'явилася зовсім різна чисельність штатних працівників таких центрів, включаючи їхній адмінперсонал. За інформацією департаменту фінансів Тернопільської облдержадміністрації, у Теребовлянському районі додалося 3,5 штатної одиниці, у Кременецькому - 7,5, а в Гусятинському - аж... 86,25! Та парадокс, що надбудову до первинної ланки медицини створили, а лікарів у сільській місцевості як не вистачало, так і не вистачає. Кременецький район - типовий у цій новації.
- Сільська медицина в нашому районі забезпечена лікарями лише на 80%. Із 12 амбулаторій сімейної медицини в селах у трьох взагалі немає лікарів, в інших трьох вони працюють за сумісництвом. То навіщо дивуватися, що ми вводимо в штат центру первинної медико-санітарної допомоги 7,5 штатної одиниці лікарів-інтернів. Є надія, що деякі з них залишаться працювати в нашому районі після проходження інтернатури, - переконує начальник відділу охорони здоров'я Кременецької райдержадміністрації Олександр Прокопович.
Тим не менш у медицині району зарплати на грудень вистачає лише для виплати авансу.
Нестача коштів на виплату зарплат освітянам, медикам, працівникам культури, соціального захисту, яка повторюється щороку, відкриває гнійні рани непрацюючої в області великої та середньої промисловості та відкладеної на довгі роки адміністративно-територіальної реформи, з якою слід було би тісно ув'язати мережу бюджетних установ і організацій. З іншого боку, непродумана реформа в медичній галузі, започаткована ще владою Януковича, яскраво демонструє: якщо виокремити лише якусь одну чи дві ланки, а в інших нічого не зробити, то можна довести до повного занепаду всю галузь і дискредитувати таку реформу. Вона матиме лише негативні наслідки. А в глибинці знову й знову з'являтиметься уявна картинка: злидар, який стоїть біля новорічної ялинки з простягнутою рукою.