UA / RU
Підтримати ZN.ua

Кадастрова карта, або Що можна побачити через прочинені двері?

Кожен, хто виявив цікавість до одеської землі, не міг не помітити однієї особливості: значну частину ділянок, нанесених на карту, позначено як приватну власність. Позначка "приватна" є на землях Будинку прийомів обласної ради, Палацу спорту, низки міських цвинтарів, парку Перемоги й багатьох інших об'єктів.

Автор: Ніна Перстньова

От уже понад місяць земельна кадастрова карта доступна громадянам усієї країни в онлайн-режимі. Виставивши на загальний огляд ділянки в містах і селах, держчиновники поспішили заявити: віднині інформація про землі стала відкритою. Насправді електронна карта нагадала прочинені двері, через які можна побачити лише частину того, що за ними знаходиться.

З'ясувалося: у наданій інформації є безліч погрішностей і нестиковок. Це відразу ж було визнано Держземагентством. Ба більше, глава відомства Сергій Тимченко закликав громадян допомогти виправити неточності. Таким чином, жителям країни запропонували добровільно взяти участь у проекті, на який уже витрачено 2,5 року й купу коштів. Чим можуть допомогти громадяни? Свою лепту в процес виправлення неточностей здатні внести власники і користувачі ділянок. Та чи зацікавлені вони в цьому?

Кожен, хто виявив цікавість до одеської землі, не міг не помітити однієї особливості: значну частину ділянок, нанесених на карту, позначено як приватну власність. Позначка "приватна" є на землях Будинку прийомів обласної ради, Палацу спорту, низки міських цвинтарів, парку Перемоги й багатьох інших об'єктів.

Можливо, йдеться про помилки. Чи ні? Ці відомості викликали живий інтерес громадськості. Однак ніхто з можновладців й досі не спромігся пояснити людям, наскільки наведена інформація відповідає дійсності...

Автор цих рядків з інтересом вивчила відомості про ділянки на узбережжі та санаторних землях. Помилок - безліч. Недоладності на кшталт плаваючих у морі наділів для ведення сільського господарства вже зникли. Прибрано інформацію про приватні володіння в Одеському порту. Подекуди очищено від приватної та будь-якої іншої власності піщаний берег. Хоча насправді нині навряд чи вдасться знайти на узбережжі вільну ділянку. Фактично весь берег передано в оренду. В Одесі два яхт-клуби й один - у Чорноморці. Але кадастр цих даних узагалі не показує. А йдеться не про один гектар землі.

Багато питань і щодо зелених схилів над морем. У районі центральних міських пляжів вони залишилися цілими. Масштабні плани з їх забудови, на щастя, провалилися. Однак виділена для цих цілей земля перебуває в оренді в приватних структур. Одні відхрещуються від неї через суд, інші, навпаки, тримаються обома руками. Відповідно до проекту нового генплану Одеси, який влада планує прийняти цього року, схили мають залишитися зеленою зоною. Тобто забудова тут протипоказана. У зв'язку з цим ще торік представники громадськості на засіданні містобудівної ради при міському управлінні архітектури порушили питання про необхідність інвентаризувати земельні ділянки на схилах. Щоб знати, скільки землі передано в приватні руки.

Так от, кадастрова карта, яка й має прояснити ситуацію, навпаки, ще більше її заплутала. Крім великих ділянок, закріплених за відомими орендарями, вона засвітила й низку інших наділів, які незрозуміло як там з'явилися. Електронний кадастр дає про них скупі відомості: тільки розмір і форму власності. Вона - приватна. І жодного слова про цільове призначення. Та й чи приватна вона - теж питання. Відомо, що більшість ділянок під рекреаційні об'єкти й готельні комплекси виділялося приватним структурам в оренду на 49 років. Крім тих, які було продано з аукціону. Але комунальна власність на березі зустрічається дуже рідко.

Ще складніше розібратися з дрібними наділами. Звичайно, рішення щодо них міськрада приймає пакетом. Тому інформація про те, хто і що одержав, найчастіше залишається в тіні. Як приклад візьмімо земельну нарізку на 8-й станції Великого Фонтана.

Усім у місті відомо, що тут, біля самісінького моря, розташовано володіння, підконтрольні народному депутатові Сергію Ківалову. За інформацією міського управління земельних ресурсів, приватний вуз, а саме - Міжнародний гуманітарний університет орендує тут п'ять ділянок. Одну - для обслуговування
навчально-оздоровчої бази, а
фактично особняка з вежами, що отримав в народі назву "Будинок Гаррі Поттера". А чотири - для озеленення прилеглої території загального користування. Ще одним наділом володіє Одеська юридична академія. Однак кадастрова карта, якщо говорити про форму власності, показує зовсім іншу картину. Половина цих ділянок - теж приватні володіння. Що це, помилка? Як довідатися? Не кажучи вже про те, як виправити. Запитаєте, навіщо? А навіщо приватизувати те, що є місцем загального користування?

Недавно стало відомо, що приватна компанія, власниця одеського дельфінарію, розташованого на березі моря в районі Ланжерона (у цьому місці, як показує кадастр, у приватній власності майже півгектара землі), будує набережну, призначену для загального користування. Власник вирішив: якщо я будую, виходить, моє. І вирішив приватизувати з допомогою суду бруківку, підпірний мур, клумби, фонтани, тобто, по суті, саму набережну. Свої дії він пояснив так: не впевнений, що завтра з волі нечистоплотного чиновника на ній не з'являться будки з шаурмою. Здійнявся великий галас. Мер міста навіть створив спеціальну комісію для вивчення ситуації. Бо немає впевненості, що завтра там не з'явиться паркан.

Словом, немає довіри: у приватника - до влади, у влади - до приватника. А в громадян - і до одних, і до других.

У районі між центральними пляжами "Ланжерон" і "Відрада", як показує кадастр, змійкою витягнулися п'ять ділянок розміром 8–10 соток. Їхнє цільове призначення - індивідуальне дачне будівництво. Їх виділила міськрада позаторік на підставних осіб в інтересах нинішнього керівництва міста. Але коли все спливло, влада рішення скасувала, і мер міста Олексій Костусєв (для якого нібито й призначалася нарізка) заявив, що землю повернуть місту. Так повернули чи ні? Кому вірити, мерові чи кадастру? Немає відповіді.

Ще гірша ситуація з санаторними землями. Більшу частину з них влада в різний час пошматувала на клаптики. Уцілілі території обліпили приватники, як липучку мухи, - не віддерти. І цю кругову "облогу", скажімо, санаторію ім. Горького можна побачити на кадастровій карті. Він розташований на 16-й станції Великого Фонтана. Правда, згадка про те, що це "Горьковка", там немає. Лише зазначено цільове призначення ділянки.

Однак земель інших державних і профспілкових оздоровниць на карті ви не побачите. На місці "Лермонтовського", ім. Чкалова, "Аркадії", "Золотої гірки" зяє пустка. Правда, можна, якщо маєш додаткову інформацію, розшукати землі двох дитячих протитуберкульозних санаторіїв. Річ у тім, що в електронному кадастрі ці ділянки є, але немає жодного натяку на те, що це оздоровниці.

Ідеться, зокрема, про "Хаджибей", що поруч із Одеською кіностудією, - її землі саме нанесено на карту. І вони, до речі, теж - приватна власність. Отож до них прилягає велика ділянка. Кадастр дає про неї такі відомості: 1 га, приватна власність. Усе. Але це і є землі дитячого санаторію "Хаджибей". У будь-якому разі, так хочеться вірити. Бо місце розташування й розмір ділянки збігаються. У самій оздоровниці прояснити ситуацію не змогли. Старий держакт на землю, що його має оздоровниця, кадастрового номера не містить.

Другий санаторій розташований у Чорноморці, неподалік моря, на 7,6 га землі. Це "Люстдорф". На карті в місці його розташування в оточенні приватних володінь можна побачити ділянку точно таких же розмірів. Це і є землі дитячої оздоровниці - кадастрові номери збігаються. Але електронна система повідомляє, що це - "державна власність для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд господарської зони". Технічна неточність? З огляду на історію переділу оздоровниці, впевненості в цьому немає. Працівники "Люстдорфа", бачачи, як за парканом, що відгородив дітей від моря, зводять котеджі і яхт-клуб із вертолітним майданчиком, причому на землях, які зовсім недавно належали санаторію, говорили: "Все йде до того, що рано чи пізно все тут буде приватним". А от слова керівника іншого санаторію, його реакція на відомості публічного кадастру: "Вони нас морально готують до того, що все це вже не наше".

Якщо це так, то публічна кадастрова карта свою позитивну роль щодо прозорості вже відіграла. У своєму нинішньому вигляді, з неточностями, помилками й білими плямами, вона продемонструвала вакханалію, що панувала і панує в земельній сфері. Загалом, які земельні відносини в країні, така й карта.