Вересень. Вимкнено Запорізьку АЕС. Ракетних ударів завдано по об'єктах енергетики Харківщини, Дніпропетровщини і Полтавщини. Це, очевидно, лише початок. Попереду найважча зима з дефіцитом ресурсів, руйнуваннями та вибухами. Буде дуже складно. Але ми вистоїмо.
Нещодавно рашисти зняли пропагандистський ролик про замерзаючу без газу Європу. Для ілюстрації пекла, що настало, їхні піарники використовували кадри з російського Красноярська. Продовжують погрожувати іншим своїм «русским миром».
Уже зрозуміло, що бліцкриг «другої армії світу» провалився, тепер усі їхні надії на генерала мороза та ракетні удари по нашій енергетичній інфраструктурі.
Путін таки знайшов місце в історії, але туди можна як увійти, так і вляпатися. І він вляпався.
Після розгрому росіян на Харківщині вони врізали по Харківській ТЕЦ і Зміївській ТЕС, прилетіло й у невелику ТЕЦ Павлограда (Дніпропетровська обл.). Знову зачепили багатостраждальну полтавську Кременчуцьку ТЕЦ.
Це викликало в «сусідів» бурю захвату. І не тільки в штатних блогерів, а й у духовно-скрепних поетів. Чи зможуть двогодинні відключення світла принести довгоочікувану перемогу у війні? Сумніваюся.
Адже насправді нічого нового в їхній тактиці не з'явилося. Коли їх гнали на Полтавщині, ракети летіли на Кременчуцьку та Охтирську теплоцентралі. З цивільними воювати легко, а ЗРК на всіх не вистачає.
Європи наразі не бомблять, але пресують несамовито. Вирублено практично всі маршрути транзиту газу в ЄС. Поки що на чверть потужності ще жевріють залишки транзиту через нас, але не треба плекати ілюзій — і його відключать. Москва йде ва-банк.
Репутацію «Газпрому» як надійного постачальника газу зіпсовано та розтоптано, але це мало кого хвилює в Кремлі. Адже грошей наразі вистачає. Україну задавити не виходить, що ж, тепер ставка на залякування Європи. Але й тут обломінго.
Спроби зірвати накопичення газу в західноєвропейських підземних сховищах газу провалилися. Вони вже заповнені на 85% від місткості сховищ, тобто набагато більше за середній рівень. Зате поставки газу з РФ у загальному обсязі впали майже вчетверо, до 9%.
Кремлю залишається сподіватися на розкручування теми позамежних цін на опалення і «чи готові ви платити й замерзати за Україну?». Європі, по суті, пропонують вибрати між ганьбою і капітуляцією. А не одержують ні того, ні іншого.
Україні капітуляції вже не пропонують. Обламалися. Але ще сподіваються дотиснути ударами по тилу взимку.
І реально нам буде дуже складно. Але треба вистояти.
Із запасами газу в нас гірше, ніж у Європі, — приблизно 13,5 млрд кубометрів. До листопада хотілося б накопичити 14,8–15 млрд. Казка від Кабміну про накопичення 19 млрд кубометрів від самого початку була нереальна. І безглузда. При очікуваних обсягах витрачання за цю зиму населенню і теплокомуненерго вистачить 11–15 млрд кубометрів. Щоправда, вистачить ледь-ледь і зі зниженням температури у квартирах до 17 градусів. Звичайно, в ці помірковано оптимістичні цифри може втрутитися «ракетний фактор». Крім того, варто пам'ятати, що в цифрі забито 4,6 млрд кубометрів за фактом буферного газу, викачати його можна (та, схоже, доведеться), але при цьому зміниться й режим роботи ПСГ. І це вже привіт наступній зимі.
А от мрії про поставки імпортного газу знову доведеться урізати. Вони будуть зовсім маленькими та в основному в кризові дні. У сусідів у самих негусто з ресурсом. Та й ціни, що зашкалюють (2000 дол. за тисячу кубометрів уже вважають «падінням»!), не дадуть змоги купити багато. Вигадки про 5 млрд кубометрів імпорту за зиму вже трохи вщухли.
Обговорюється питання про купівлю газу в приватних компаній, питання лише в ціні. Але навіть із урахуванням податків це однаково в кілька разів дешевше за імпорт.
Із вугіллям трохи легше. На складах вугільних ТЕС запаси наближаються до 2 млн тонн, — намічено довести їх до 2,6 млн. Це реально, але тут знову спливе тема про поточний видобуток. Фронт досить далеко від Павлограда, але зовсім близько від шахт Донеччини.
І, крім запасів, потрібні поточні поставки. До війни це були 50–60 тис. тонн на день, та й тепер знадобляться десятки тисяч. Питання можна вирішити, але на самоплив його пускати не можна. І річ не так у кількості штабів із підготовки до зими (а їх уже надлишок), як у їхній ефективності. На західноукраїнські ТЕС потрібно проробляти й резервні варіанти поставок польського вугілля.
Є й суто воєнні проблеми. На Донеччині це Слов'янська й Курахівська ТЕС, Зміївська ТЕС у Харківській області. По Криворізькій ТЕС на Дніпропетровщині влітку вже були прильоти. І це без урахування захоплених Луганської, Запорізької та Вуглегірської ТЕС.
Ще недавно були слабкі надії на «Енергоатом», точніше, на Запорізьку АЕС, що розташована в окупованій зоні. При її роботі енергосистема була профіцитною, при відключенні з настанням холодів стає дефіцитною.
Події розвиваються за найскладнішим сценарієм: нині Запорізьку станцію відключають. Пропозицію демілітаризувати зону АЕС Росія категорично відкидає. Схоже, їм критично потрібна можливість стріляти з АЕС по Нікополю.
Постійні прильоти снарядів у 30-кілометровій зоні не додають безпеки. Взагалі Кремль і «Росатом» поставили сумний рекорд — до них на атомних станціях не воювали навіть терористи. І світу слід це запам'ятати.
Спроби прориву рашистів до Південноукраїнської АЕС теж уже в минулому. Їх відкинули, але ракети літають, зокрема й над станцією, і по сусідньому Вознесенську.
Узимку всім АЕС доведеться працювати без резерву. Хмельницькій АЕС — ще і з частково обрізаною турбіною. А «Укренерго» — не враховувати в енергобалансі шість блоків найбільшої в Європі атомної стації.
Надій на те, що Європа та світ змусять Росію демілітаризувати район Запорізької АЕС, небагато… А нещодавні прильоти в її підстанції можна вважати початком зими.
Із запасами води для гідростанцій усі більш-менш нормально, хоча одну з них, Каховську ГЕС, захоплено противником ще в перший день війни. І росіяни вже разів із десять обіцяли відключити її від енергосистеми України. Погрожують — виконають. Ми просто маємо бути готовими.
Середню зиму з температурою 6–7 градусів нижче нуля ми пройдемо відносно нормально. При мінус десяти — складніше. Але теж упораємося.
Головне — готувати населення. Не порадами купувати додаткові електрообігрівачі чи шукати печі в селах. А чіткими поясненнями обмежень. У тому ж таки Євросоюзі громадян попереджають про обмеження споживання. Дивно думати, що нас вони не торкнуться. Потрібні, й терміново, теплові карти витоків. Прості та зрозумілі інструкції. Пункти обігріву для мешканців пошкоджених будинків. Утеплення бюветів із водою, адже удари по електромережах вирубують і водоканали.
Менше піару та більше конкретних і реальних інструкцій. У цьому сторіччі нікому ще для стійкості енергосистеми не були потрібні зенітні ракети та якомога більше. А подекуди не завадили б і протитанкові. Видобутку газу на Харківщині та Полтавщині точно допоможуть більше.
Картинка вимальовується не дуже весела, але й не безнадійна. Набагато ліпша для нас, ніж розписували в Кремлі двісті днів тому, з окупацією і концтаборами на 40 років…
У Другу світову, коли сюди приходила попередня «вища раса», українці свій вибір зробили. І тут не помиляться.
Більше статей Ігоря Маскалевича читайте за посиланням.