Українські порти заявили про підвищення тарифів на перевалку залізної руди. Рішення своєчасне й доречне: світові ціни на руду рекордно злетіли, а уряд ініціює приведення тарифів на видобуток мінералу до ринкових показників. Проте будь-які ініціативи щодо підвищення ставок блокуються найбільшими виробниками залізорудної сировини (ЗРС). Вони, звісно, хочуть, як і раніше, отримувати надприбутки на шкоду інтересам держави та інших гравців ринку.
Надію на те, що цього разу олігархи не зможуть узяти гору й продавити власні інтереси, дає позиція чинної влади, яка взяла курс на деолігархізацію. Уже готовий до розгляду й відповідний закон, який значно урізує можливості та вплив для великого бізнесу. Крім того, офіс президента підтримав ініціативу уряду підвищити ренту на видобуток залізної руди. «Вважаю, що це одна з найважливіших податкових реформ — збільшення податку на залізну руду. Залізна руда належить народу, і треба збільшувати податок розумно, щоб ніхто не йшов у тінь», — заявив днями Володимир Зеленський, додавши, що не можна дозволити заробляти 200–300% за рахунок надр у країні, яка воює і в якій нічим платити пенсії.
Аби було зрозуміло, на сьогодні компанії, що видобувають залізну руду, сплачують із кожної тонни 11–12% від собівартості мінералу. Якщо законодавчі зміни наберуть чинності, з 1 липня 2021 року компанії платитимуть ренту від ринкової ціни залізорудної сировини із вмістом заліза 62%. А бюджет країни, відповідно, додатково отримає 3 млрд грн, що дасть змогу покрити частину бюджетного дефіциту, який 2021 року становить 247 млрд грн (5,5% ВВП).
Підвищення вартості видобутку обумовлене й рекордним підвищенням світових цін на ЗРС. Згідно з даними Bloomberg, спотові контракти на залізну руду на початку травня зросли з 68 дол. до історичного рекорду — понад 200 дол. Це історичний максимум вартості руди, обумовлений кількома чинниками. По-перше, після пандемії зріс попит на цей матеріал, і гірничодобувні компанії збільшили видобуток. По-друге, світ переходить на електромобілі й альтернативні джерела енергії, що, на думку експертів, викличе додатковий попит на метали. Ще однією причиною подорожчання експерти називають конфлікт між Китаєм і Австралією, який триває з 2018 року. Австралія — один із найбільших постачальників залізної руди у світі й покриває близько двох третин потреб Китаю в імпорті сировини. Але після того, як країна спочатку не допустила китайський Huawei до своєї мережі 5G, а потім почала вимагати розслідування походження «китайського» коронавірусу, і так холодні економічні відносини перетворилися на крижані. Що спровокувало ціновий вибух на залізну руду.
З такими розцінками на ЗРС рента на видобуток, згідно з мінфінівським проєктом, становить 16%. Звісно, це не влаштовує основних гравців ринку, найбільший із яких — група «Метінвест»: на неї припадає понад 50% частки ринку. Група повністю контролює Північний гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК), Інгулецький ГЗК і Центральний ГЗК, володіє 46% акцій Південного ГЗК і 29,5% Запорізького залізорудного комбінату (через меткомбінат «Запоріжсталь»). Окрім того, «Метінвест» навпіл із групою «Приват» контролює Криворізький залізорудний комбінат.
У «Метінвесті» заявили, що розробники законопроєкту не врахували місцевої специфіки, оскільки українська залізорудна галузь по суті більш переробна, ніж видобувна. І її збагачення — енергоємний та витратний процес.
Не підтримали великі виробники ЗРС і підвищення ставок на перевалку залізної руди, на чому наполягають українські порти. Незважаючи на те, що і попит, і ціна на руду рекордно зросли, вартість перевалки залишається на дуже низькому рівні. З 2018 року вона коливалася на рівні 2,05–3,4 дол. за тонну (за ринкової ціни 3,40–5,20 дол.). Одна з причин такого вимушеного демпінгу — традиційний вплив акціонерів групи «Метінвест» на державні підприємства, що займаються перевезенням і перевалкою руди, — порти та «Укрзалізницю». Свою роль зіграла й нестабільна ситуація на сировинному ринку.
Після того, як українські порти, зокрема «Південний», наважилися підвищити тарифи на перевалку руди до ринкового рівня 5,2 дол. за тонну, на них обрушився шквал критики та звинувачень: від припинення перевалки руди до величезних втрат для бюджету. Це при тому що така стратегія цілком логічна й виправдана. У збереженні попередніх розцінок в умовах нинішньої ринкової кон'юнктури зацікавлені виключно олігархи — власники підприємств, які виробляють ЗРС, але ні портам, ні державі це анітрохи не вигідно.
Так, порт Південний через вочевидь занижену ставку на перевалку залізної руди за перший квартал 2021 року мав 50 млн грн збитків і недовиконав фінансового плану. Якщо ж дати можливість портам перевалювати продукт підвищеного попиту за ринковими тарифами, це дозволить їм відновити потужності та збільшити експортний потенціал України. Зважаючи на описаний вище попит на сталь у всьому світі, Україна тільки виграє від посилення експорту.
Власне, програють лише олігархи, які не зможуть отримувати колишніх надприбутків. Є підозра, що саме вони й ініціювали інформаційну хвилю негативу проти портів, звинувативши їх у ціновій змові та підвищенні тарифів на 30%. Правда, про те, що завдяки світовому підвищенню ціни на залізну руду, яку експортує той-таки «Метінвест», цей продукт подорожчав на 194%, у компанії промовчали.
У цьому протистоянні своє слово має сказати держава. На думку політичного експерта Віктора Тарана, від того, яку позицію займуть офіс президента й Кабмін, залежить не лише стан українських портів і бюджетні показники, а й подальший процес деолігархізації, заявлений президентом. «Якщо держава не підтримає порти бодай морально і їх знову прогнуть на перевалку руди, фактично, за собівартістю, це стане поганим сигналом для всіх стейкхолдерів, і насамперед депутатів. Після цього ОПУ буде набагато складніше зібрати голоси парламентаріїв для ухвалення законів про підвищення податків на видобуток і створення реєстру олігархів», — пише Таран.
Більше статей Романа Івченка читайте за посиланням.