Зупиніться на хвилинку і подивіться на своє житло. Що в ньому допомагає вам підтримувати звичний побут? У вас є система опалення, що вас гріє, і вікна, які не випускають тепло назовні. Є холодильник, який дає змогу зберігати їжу, і, можливо, мікрохвильовка, де ви її грієте. А ще пристрої, що полегшують життя, — електрочайник, фен, кондиціонер, чи, наприклад, пристрої, з яких ви цей текст читаєте.
Усе це потребує енергії для роботи, і з кожним роком для підтримки нормального побуту кожного й кожної з нас цієї енергії необхідно дедалі більше. За останніми даними, житлові будинки — другий найбільший споживач енергії після промисловості. 2020 року на цей сектор припадало 28,4% кінцевого енергоспоживання України. Та чи означає це, що нам знадобиться ще більше енергетичних потужностей, аби покривати всі наші потреби? Не обов’язково.
Разом із збільшенням енергетичних потреб зростає і розуміння, що споживати енергію необхідно раціональніше. Адже традиційне виробництво енергії із викопного палива — вугілля, газу — шкідливе для людей і довкілля. До того ж ці ресурси вичерпні і не будуть доступними нам вічно, тож їх необхідно заміщувати більш сталими відновлюваними джерелами енергії (сонцем, вітром тощо). І повний перехід на них неможливий без енергоефективності та енергозбереження, бо що менше ми споживаємо, то менше треба виробляти і то легше відновлюваній енергетиці справлятися з попитом.
Як розвивають енергоефективність у Європі
Energy efficiency first (енергоефективність у першу чергу) — один із основоположних принципів енергетичної політики Євросоюзу. Його дотримання має допомогти європейським країнам пришвидшити перехід від брудного палива до відновлюваної енергетики (відновлюваних джерел енергії, ВДЕ), тим самим зменшивши свій вплив на клімат і забезпечивши громадян і громадянок більш доступною, надійною та чистою енергією. І цей принцип рано чи пізно стане обов’язковим і для України, яка активно рухається до членства у ЄС.
Для підвищення енергоефективності ще 2010 року в ЄС погодилися активно впроваджувати практику будівництва Near-Zero Energy buildings (NZEB, будинків із майже нульовим споживанням енергії). Ці споруди мають відповідати найвищим стандартам енергоефективності — від ефективного освітлення і домашніх пристроїв до розумних термостатів і щільних вікон, тобто потребувати мінімуму енергії. Крім того, більша частина цієї енергії має вироблятися з відновлюваних джерел, найкраще — з установлених на самих будівлях чи поблизу. Згідно з Директивою ЄС про енергоефективність будівель, після 2018 року за таким підходом мають будуватися всі громадські, а після 2020-го — і решта будівель. Також країни повинні розробляти довгострокові плани того, як збільшуватимуть частку NZEB на своїй території, та презентувати їх Єврокомісії.
Однак на цьому мандрівка до енергоефективності не завершується. 2021-го в ЄС вирішили переглянути директиву та розвинути концепцію NZEB до Zero Emissions Buildings (ZEB, будинків із нульовими викидами). Такі будинки так само мають потребувати мінімуму енергії, але вже вся вона мусить вироблятися з ВДЕ. Тобто ZEBповинні забезпечувати свої потреби в енергії, не спричиняючи викидів парникових газів. Ці будівлі можуть стати обов’язковими з початку 2027 року для громадського і з 2030-го для абсолютно всього нового будівництва в ЄС. Так, йдеться про суттєві інвестиції (див. табл. 1–2), але в середньому вони дадуть можливість зекономити близько 50% енерговитрат у довгостроковій перспективі.
Як європейські практики застосовують в Україні
Концепція NZEB і ZEB може здаватися складною чи нереалістичною для України, однак і в нас уже починають з’являтися приклади таких будівель. Нещодавно в амбулаторії Горенки, що поблизу Гостомеля в Київській області, запрацювали власні ВДЕ-технології: тепловий насос для опалення та дахова сонячна електростанція. СЕС вироблятиме до 60% річного споживання електрики, а насос допоможе заощадити 80% коштів на опаленні. Крім того, під час війни ці технології ще й забезпечуватимуть медзаклад стабільнішим електропостачанням. Так, уже в перший день роботи СЕС амбулаторія сім годин пропрацювала в звичайному режимі під час відключень світла.
Цей проєкт, який ініціював Greenpeace та реалізував спільно з «Екодією», «Екоклубом» і БФ «Перемога України», задумувався як приклад того, як мають відновлюватися всі будівлі, що постраждали від війни. Ще навесні у двір амбулаторії влучив снаряд, пошкодивши вікна, фасад і дах. Пізніше через відсутність електроенергії вийшла з ладу і частина системи опалення. Але будівлю було термомодернізовано, а дах якраз підходив для встановлення сонячних панелей під ефективним кутом до сонця. Тож у листопаді розпочалися відповідні роботи, а наприкінці січня амбулаторія змогла автономно працювати від панелей з акумулятором.
За прогнозами, завдяки тепловому насосу вона зможе заощаджувати на опаленні близько чверті мільйона гривень на рік, а у перспективі ще й додатково економити кошти на електроенергії. Встановлена там СЕС гібридна, тобто технічно вона може не лише працювати на власне споживання, а й віддавати електрику в мережу. Та щоб амбулаторія могла отримувати з цього вигоду, держава повинна впровадити нові механізми підтримки «зеленої» енергетики. До прикладу, система net-billing дає можливість віддавати надлишок електроенергії в мережу та конвертувати його у кошти на особовому рахунку. Коли ж власної електрики бракуватиме й амбулаторія доотримуватиме її з мережі, її можна буде оплатити за рахунок цих накопичених коштів. Однак впроваджувати такі практики наша влада наразі не квапиться.
Коли сучасні енергоефективні будинки стануть загальною практикою
За останніми підрахунками, за перші десять місяців повномасштабної війни росіяни пошкодили чи зруйнували майже 150 тисяч житлових будинків і тисячі освітніх, медичних і культурних закладів. І найсучасніші енергоефективні принципи і технології можна інтегрувати у їхню відбудову: нові вікна мають допускати мінімальні втрати тепла, нові стіни — бути утепленими, а нові системи опалення — сучасними та ефективними. Не лише для захисту довкілля чи відповідності європейським нормам, а й для комфортного життя та економії тих, хто в ці домівки повертатиметься.
У проєкті Національного плану відновлення України, який розробляв український уряд спільно із сотнями експертів, вже закладено модернізацію житла. Там є проєкти і з енергоефективної відбудови житла, і з упровадження теплових насосів, і навіть пілотне будівництво NZEB. Однак не все так добре, як хотілося б. Нацплан розглядає питання ефективності будівництва у двох п’ятирічних часових рамках, в яких планується впровадити відповідні рішення: 2020–2025 роки — розробка законодавчої бази, 2027-й — перехід на обов'язкову відповідність стандартам NZEB. І на сьогодні основна проблема полягає в тому, що для будівель NZEB відсутні технічні норми та вимоги. Тож навряд чи ми побачимо масове зведення таких будівель у найближчій перспективі.
А тим часом відбудова триває навіть без планів чи орієнтирів.
На самій лише Київщині повністю відновили понад 4,5 тисячі житлових будинків, 153 освітніх і 78 медичних закладів. Якимось із них пощастило осучаснитися, як амбулаторії в Горенці, а якісь квапливо відновлювали з мінімальними оновленнями, аби встигнути до зими (і бажання якнайшвидше повернути людям дім цілком зрозуміле).
Проте відновленню будинків усе ж необхідні енергоефективні орієнтири. Ми витратимо на відбудову колосальні зусилля, час і кошти, тож їх не варто марнувати на будівництво того, що незабаром доведеться знову перебудовувати, аби відповідати європейським стандартам. Зрештою, і країна, і її громадяни та громадянки лише виграють від того, що стіна та вікна наших споруд зберігатимуть тепло, а холодильники й смартфони ефективно споживатимуть енергію, вироблену з відновлюваних джерел. Спочатку у відбудованих, а потім і в абсолютно всіх будинках країни.
Більше статей Анастасії Горбач та Костянтина Криницького читайте за посиланнями.