Офіс президента розпочав масштабну кампанію з постановки всього енергетичного сектора під «ручний контроль». Привід — необхідність пройти зимовий період. Реальна мета — контроль над коштами, що їх іноземні партнери готові виділити на відновлення інфраструктури. Для цього треба повністю зламати незалежність роботи держкомпаній, але команда Андрія Єрмака вважає, що зможе провести цю комбінацію під прикриттям «найважчого опалювального сезону». Це помилкове бачення, але за цю помилку заплатить кожен із нас.
Натхненні успіхами контрнаступу соратники президента вирішили відверто тролити іноземних партнерів. Правда, тон тролінгу схожий не на всесвітньо відомого Джиммі Феллона, а на зірку українських ток-шоу покійного Михайла Чечетова з його «оцените красоту игры…».
«Членство нашої держави в Робочій групі ОЕСР з питань боротьби з хабарництвом у міжнародних комерційних операціях відіграватиме важливу роль у посиленні антикорупційної політики», — заявляє голова офісу Єрмак. Для більшості це нікому не зрозумілий набір слів. Для міжнародних партнерів це звучить, як знущання.
«Принципи ОЕСР» — це правила, за якими державні підприємства повинні працювати без політичного впливу. Компанією керує наглядова рада, операційною діяльністю займається незалежний керівник, завдання всім ставить уряд. Але завдання дуже загальні. Наприклад, заробити грошей.
Це не ідеальна система, вона має свої вади. В наглядову раду можна призначити «своїх» людей і контролювати менеджмент через них. Але ця система дає шанс на появу незалежних керівників, які можуть протистояти ручному керуванню. Якщо наглядову раду обрано за прозорими процедурами. Якщо члени наглядової цінують власну репутацію. Якщо керівник обраний за конкурсом і в змозі сказати «ні» дзвінку згори.
Бо в державних підприємствах усе часто зводиться до дзвінка згори. Нема дзвінка — гроші йдуть на розвиток та до бюджету. Є дзвінок — гроші йдуть «куди треба».
Яскравий приклад — НАК «Нафтогаз України» торік. Між офісом президента і 50 млрд грн стояв не стільки Андрій Коболєв, скільки наглядова рада, яка розуміла необхідність закупити газ для опалювального сезону.
А потім наглядову одним рішенням Кабінету міністрів поламали, і все стало зовсім сумно. Бо від пристойного до непристойного — один крок. От Чебурашка — він же пристойно виглядає. А от якщо покласти його на асфальт та обвести крейдою, буде інша історія. Коболєва обвели, грошей не стало. Ніякі таланти нового очільника Юрія Вітренка не дали можливості залучити інвестиції чи фінансування. Ніхто не пустить грошей у чорну дірку, якою є непідзвітний «Нафтогаз», де керівник звітує тільки людям, які реально його поставили. З усім необхідним «домашнім завданням».
Тепер офіс вирішує обвести крейдою кожного керівника держпідприємства, в якого є гроші. Там з історії з «Нафтогазом» винесли дуже логічний, зрозумілий та аргументований урок. Щоб було більше грошей… треба змінити керівників на інших підприємствах.
Ручне керування, за задумом Банкової, необхідно встановити на кількох компаніях енергетичного сектору. Стежте за руками.
Про кейс ОГТСУ я вже писав. Незважаючи на протести міжнародників і преси, вже 16 вересня керівника компанії, яка відповідає за газову трубу, можуть попросити на вихід і поставити зручного та контрольованого менеджера. Кажуть, міжнародникам пообіцяли здійснювати всі зміни із дотриманням правил і спочатку оновити наглядову раду. Але всі папери для простої заміни керівника на контрольованого вже готові, міністр Юлія Свириденко підготувала їх швидко та ефективно. Бракує підпису прем’єра. Він також виступає за «правила ОЕСР» на словах, а на ділі потрібні рішення підписує, не вагаючись. «Оцените красоту игры…».
З досвіду «Нафтогазу» також винесли ще один урок: ефективність двоходівки «проводимо аудит — віддаємо справу в СБУ — виганяємо керівника». За тим самим протоколом намагаються вигнати керівника «Укренерго» Володимира Кудрицького — просто дежавю. В компанії гроші є, але вони або для бюджету, або для опалювального сезону. Керівник принциповий, частину «дзвінків» ігнорує, наглядова ж захищає його позицію.
Рішення? Проводимо аудит, віддаємо результати в СБУ.
При цьому нікого не бентежить, що звинувачення аудиту суперечать заявам президента. Володимир Зеленський наголошує, що експорт електроенергії та синхронізація мереж рятують Європу. А аудит те саме називає «мільярдними збитками для бюджету».
Однак це тільки збоку виглядає ідіотизмом. Насправді це потрібно, щоб передати справу в СБУ із формулюванням «державна зрада» і забрати від непідконтрольних НАБУ та САП. Наступними кроками мають бути цькування в медіа і «вимушене» рішення міністерства щодо зміни керівника «за законами воєнного часу». Технологію Міненерго вже відпрацювало. «Оцените красоту игры…».
Ще один «підконтрольний» керівник от-от з’явиться в «Нафтогазі». Бурхлива піар-діяльність чинного Вітренка пов’язана лише з намаганням відбілити репутацію «на виході», бо картини до його кабінету вже вибирає в галереї чинний міністр регіонального розвитку Олексій Чернишов. Вітренком награлися, тепер ставлять іншого менеджера і теж рішенням Кабінету міністрів, який виконує функції наглядової ради. Це така дієва відповідь на прохання послів G7 створити наглядову раду, озвучене кілька тижнів тому. «Оцените красоту игры…».
З енергетичних компаній залишиться лише «Енергоатом», але там зараз усі «свої». А щоб міжнародники були щасливі, можна буде навіть піти на немислимий крок: корпоратизацію «Енергоатому». Це буде чудова реформа, про неї можна буде нагадувати щоразу, коли приїжджатиме Ентоні Блінкен. Щоправда, в законі, який уможливлює корпоратизацію, станом на сьогодні є пункт про те, що керівника все-таки призначає Кабмін. Зате назва, зате корпоратизація… «Оцените красоту игры…».
З великих державних компаній залишиться лише «Центренерго», але тут в усіх є консенсус про те, що «святе чіпати не треба». Не чіпатиму і я поки що. Зроблю це для читачів окремо, коли компанія почне спалювати вугілля…
Власне, «Енергоатом» і «Центренерго» — найкраща ілюстрація того, що стається з компаніями, де менеджмент виконує будь-яку забаганку політиків чи чиновників. У них уже давно немає грошей на виконання соціальних зобов’язань — забезпечення ресурсу для того, щоб у населення були доступні тарифи.
Утім, завдання поставити компанії «до ноги» не в тому, щоб допомогти населенню. Гру, яку ми маємо оцінити, веде фактичний куратор сектору енергетики, заступник голови офісу президента Ростислав Шурма. Окрім підготовки до опалювального сезону, в Ростислава є ще одне важливе завдання — потрапити в крісло прем’єр-міністра, адже забіг із визначенням нового очільника Кабміну розпочався досить давно. Шурма, попри молодість, добре розуміє, як влаштовано владу в Україні, — далися взнаки роки роботи в команді Ріната Ахметова. Спостерігаючи за чинним прем’єром, він чудово розуміє, що для гри у велику політику потрібен контрольований ресурс, а не просто посада.
Саме цей ресурс Шурма методично збирає, використовуючи всі надані для вирішення «проблеми опалювального сезону» інструменти.
Політично момент для «збору ресурсу» чудовий. Відповідальним за «погану підготовку до опалювального сезону» можна зробити міністра. Доламування незалежності державних компаній іноземні партнери можуть і пережити — у нас же війна. «Оцените красоту игры…».
От тільки іноземні партнери гри не оцінили вже. В офісі президента досі в це не вірять, але союзники чітко розуміють, чим є енергетика для української влади. Запасним варіантом розпилу грошей на відновлення країни. Можна створити фонд з управління, фонд з контролю над фондом з управління — що завгодно. Відбудовувати мережі, генерацію, видобувні потужності будуть все одно державні компанії. Вони — «остання миля» використання інвестицій у відбудову. І саме тому йде боротьба за контроль над ними. Або «ручний» з офісу чи з прем’єрського крісла, або прозорий за правилами.
Сумна новина для Ростислава Шурми — не тільки він пам’ятає про те, як поводилися Павло Лазаренко чи Партія регіонів. Іноземці знають продовження фрази Чечетова: «Оцените красоту игры, развели, как котят». І не готові на розвод.
Просто не дадуть грошей.
Більше статей Миколи Теслі читайте за посиланням.