Якщо по-простому, електронні резиденти (е-резиденти) — це іноземці, яким уже 2022 року не потрібно буде ні отримувати громадянство України, ні навіть з'являтися тут, аби офіційно стати фізособами-підприємцями (наразі лише у сфері ІТ) та сплачувати податки в Україні.
Е-резидентство придумали та запустили 2014 року естонці, відкривши світові доступ до зручної, надійної та налагодженої інфраструктури своєї е-держави. Естонія цифровізувалася однією з перших у світі, вибудувала зрозумілі та прозорі державні процеси й залишається в топах світових рейтингів економічної свободи та зручності ведення бізнесу. Естонська податкова система восьмий рік поспіль залишається найбільш конкурентоспроможною у світі. Станом на грудень 2021 року вже понад 87 тисяч е-резидентів із більш як 170 країн світу влили в бюджет Естонії понад 80 млн євро.
Наше Мінцифри просуває український проєкт е-резидентства, покликаючись на естонський успіх. Утім, для України озвучують такі прогнози: до кінця 2022 року очікують до трьох тисяч е-ФОПів третьої групи (здебільшого фрилансерів із Індії, Пакистану, Китаю, Бангладешу та Філіппін) і 1,5 млн дол. надходжень у бюджет. На чому ґрунтуватиметься очікуваний економічний ефект, не кажуть.
Зате амбітний піар присутній повною мірою: «Україна у смартфоні» завойовує світ простими рішеннями для мільйонів громадян Землі. Однак політичні заклинання та фактичний проєкт змін до законодавства, що вже пройшли перше читання в парламенті, наразі не надто співзвучні.
До другого читання законопроєкт №5270 про експериментальний податковий режим для е-резидентів істотно доопрацьовують, тож упевнено сказати, на що ж буде схоже українське е-резидентство, наразі не можна. Готовий до другого читання законопроєкт, за словами його автора, першого заступника голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослава Железняка, є шанси побачити вже в січні. А поки що можемо придивитися до вже відомих важливих подробиць.
Плюси
- Привабливий податок. Для е-резидентства наразі буде доступний лише статус ФОП третьої групи на єдиному податку, і 5% — досить приваблива ставка. Е-резидентів хотіли ще звільнити від ЄСВ: залишилося тільки знайти спосіб реалізувати це, не порушивши міжнародних угод про соціальне страхування.
- Зайвим не буде. Якщо ставка спрацює й попит на українське е-резидентство стане помітним, українському бюджету це зовсім не завадить. Навіть притому, що нині геть незрозуміло, як ці надходження потраплять до місцевих бюджетів, адже саме туди має надходити сплачений ФОПами єдиний податок. «Прописка» у всіх е-резидентів буде одна — офіс держпідприємства «Дія» в Києві.
- Фізична безпека. Україна не зможе «виламати» двері та вилучити техніку в того, кого фізично тут немає.
Мінуси
- Неприваблива податкова. Українське е-резидентство лише надає електронний доступ до суворої української дійсності.
«Е-резидентство в Естонії побудоване вже поверх іншої інфраструктури, що ефективно працює: судів, податкової інспекції», — пояснює громадянин України та естонський е-бізнесмен Костянтин Клягін, компанія якого розробляє, зокрема, цифрові рішення для європейських державних сервісів. Він розповідає, що за час роботи з Естонією до нього не приходили з перевірками з податкової, але, наприклад, телефонували уточнити, коли йому потрібна послуга, щоб устигнути її надати: «Така ось інвест-нянька — звичайний співробітник податкової». Українська ж податкова посилає співробітників за місцем реєстрації з вимогою з'явитися до них без пояснення причин: «Я кажу: не прийду. Пишіть мені листи, як цивілізовані люди, а я реагуватиму на них зі своїм юристом. Кожен похід до вас відкриває вікно корупції, не робімо цього. І таке трапляється десь раз на рік. В Естонії такого немає».
Аналогічна ситуація і з українською юрисдикцією: врегульовувати спори в країні, де судам довіряють менше, ніж газетам країни-агресора, а корупційні скандали за участю вищих чинів судової влади не сходять із телеекранів, — сумнівний стимул.
При цьому сайт-визитівка електронного резидентства Мінцифри обіцяє е-ФОПам дружню податкову (ось тут звичайним ФОПам може стати прикро). А буквально наступним рядком — «особистого менеджера від уряду» для взаємодії з держорганами. Настільки все «дружньо», що без допомоги кожному е-резиденту не обійтися.
- Шахрайство. Справжньою проблемою навіть для високотехнологічної Естонії стала перевірка потенційних е-резидентів на наявність покарань за кримінальні злочини, не внесені до міжнародних баз даних, а також заборон на ведення комерційної діяльності за кордоном. Через це шахраї змогли, наприклад, використовувати е-резидентів для ліквідації проблемних естонських підприємств. А також створити та уникнути нагляду за роботою низки підприємств у сфері з високим ризиком відмивання грошей і фінансування тероризму.
З аналогічними викликами стикнеться й Україна, але нас принаймні попередили. Тобто маємо шанс знайти системне рішення на старті, а не після того, як шахрайство з українською е-ідентифікацією нівелює всі позитивні піар-ефекти.
Підводні камені
- Е-небезпека. Крім уже відомих претензій фахівців із інформаційної безпеки до всієї екосистеми «Дії», в е-резидентство можуть закласти додаткові ризики для персональних даних і конфіденційної інформації тих, хто ним скористається. На ці ризики звернуло увагу Головне науково-експертне управління Верховної Ради у своєму висновку про законопроєкт №5270 до першого читання.
Серед них — наділення держпідприємства «Дія», адміністратора порталу «Дія», безліччю повноважень у податковій сфері, хоча воно не є суб'єктом податкових правовідносин. Так, у законопроєкті закладено, що «контролюючі органи мають право звернутись із письмовим запитом до адміністратора щодо надання в порядку, визначеному цим підрозділом, інформації про обсяг та рух коштів на рахунках е-резидентів-підприємців та іншої інформації та/або документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів та/або погашенням податкового боргу таких е-резидентів-підприємців». За такого підходу адміністратор отримує доступ до податкової та банківської інформації. Ще й без обов'язку не розголошувати інформації, яка по суті має конфіденційний характер.
- Збитки для держави. Головне науково-експертне управління парламенту звертає увагу на те, що в законопроєкті немає належного фінансово-економічного обґрунтування з відповідними розрахунками, і наголошує на двох ризиках. Перший: доходами нерезидента, отриманими з України (у відповідних країнах), визнаватимуться лише доходи, отримані від резидентів України. Другий: створюється додаткова конкуренція та відповідні ризики в аспекті зайнятості для громадян України. Усе це, на думку парламентських експертів, може позначитися на привабливості запропонованого режиму оподаткування для іноземців і не спричинити зростання податкових надходжень. А з огляду на запропоновану в проєкті знижену ставку оподаткування — призвести лише до її використання для мінімізації податкових платежів. За такого підходу інститут е-резидентства може виявитися просто збитковим.
До речі, згідно з даними естонського держконтролю, доходи від програми електронного резидентства в Естонії почали перевищувати витрати наприкінці перших п'яти років роботи.
Тепер слово за парламентом. Про те, наскільки привабливим для е-резидентів і вигідним для України вийде проєкт електронного резидентства, можна буде судити після доопрацювання та ухвалення законопроєкту. Наразі сподіваємося, що до другого читання його принаймні розмінують.
Точно прогнозувати можна тільки одне: піару буде більше, ніж економічного ефекту. Інтрига експерименту полягає лише в тому, наскільки.
Більше статей Олени Болтушкіної читайте за посиланням.